Ухвала

від 30.03.2015 по справі 2а-6235/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015р. Справа № 9104/181859/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Буськ Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. у справі №2а-6235/12/1370

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Буськ Львівської області

до Державної податкової інспекції в Буському районі Львівської області Державної податкової служби (правонаступник - Буська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області), м.Буськ Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2012р. позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача: Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002831701/177 від 02.07.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту ДПІ у Буському районі Львівської області, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що придбав у контрагента ПП "Західбудстиль" товар в асортименті, в кількості та за цінами, що відображені в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Зазначив, що виконання вказаного договору, укладеного з ПП "Західбудстиль", підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, що повністю відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік".

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, оскільки прийшов до висновку про неможливість проведення реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом, як наслідок прийняте податкове повідомлення-рішення №0002831701/177 від 02.07.2012р. є правомірним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі вказує на те, що суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати чи встановлювати інші підстави для винесення податкового повідомлення-рішення, ніж ті, що зазначено податковим органом, звертає увагу на те, що висновок акта про нікчемність правочину ФОП ОСОБА_1 є помилковим, насправді такий правочин є оспорюваним. Апелянт вказує, що не було проведено зустрічної звірки по господарських відносинах ФОП ОСОБА_1 та ПП "Західбудстиль". Також апелянтом (позивачем у справі) зазначено, що ПП "Західбудстиль" оскаржено дії ДПІ в судовому порядку. Апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суд від 06.11.2012р. скасувати, прийняти нову, якою позов задоволити.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, керуючись ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, колегія суддів прийшла до наступного висновку:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що на підставі листа ДПА у Львівській області від 11.06.2012р. №5172/22-4200/120, листа ДПІ у Сихівському районі м.Львова та відповідно до наказу ДПІ у Буському районі Львівської області №100 від 25.06.2012р., пп.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (з наступними змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1), про що складено акт від 25.06.2012р. №173/17-00/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012p. по 02.03.2012p.".

За результатами проведення перевірки встановлено, що по взаєморозрахунках з ПП "Західбудстиль" (код за ЄДРПОУ 37072919) встановлено порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198,6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010p. №2755-VІ, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999p. №996-ХІV, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 36416,66грн., а саме: за січень 2012р. на суму ПДВ 4833,33грн., за лютий 2012р. на суму ПДВ 17250,00грн., за березень 2012р. на суму ПДВ 14333,33грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2012р. №0002831701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 54625,00грн., в тому числі 36416,66грн. основного платежу, 18208,34грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Між позивачем та ПП "Західбудстиль" укладено договір поставки №200101 від 20.01.2012p.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав такі докази: видаткові накладні: №250101 від 25.01.2012p., №070207 від 07.02.2012p., №010301 від 01.03.2012p., №020301 від 02.03.2012p., №030208 від 03.02.2012p., №140204 від 14.02.2012p., №170204 від 17.02.2012p., №210201 від 21.02.2012p., податкові накладні: від 25.01.2012p., від 07.02.2012p. №70207, від 21.02.2012p. №210201, від 01.03.2012p. №10301, від 02.03.2012p. №20303, від 03.02.2012p. №30208, від 14.02.2012p. №140204, від 17.02.2012p. №170204.

На підтвердження оплати товару, придбаного у ПП "Західбудстиль", позивачем надано банківські виписки про перерахування грошових коштів: від 25.01.2012p. в сумі 29000,00грн., від 03.02.2012p. в сумі 28000,00грн., від 07.02.2012p. в сумі 17500,00грн., від 14.02.2012p. в сумі 16000,00грн., від 17.02.2012p. в сумі 27000,00грн., від 21.02.2012p. в сумі 15000,00грн., 02.03.2012p. в сумі 73000,00грн.

На підтвердження факту поставки (переміщення) товару, позивачем надано товарно-транспортні накладні від 25.01.2012p., від 05.02.2012p., від 07.02.2012p., від 14.02.2012p., від 17.02.2012p., від 21.02.2012p., від 01.03.2012p., від 02.03.2012p.

Згідно із умовами п.3.1, 3.2 договору поставки №200101 від 20.01.2012p., ціни на товар здійснюються згідно з рахунками-фактурами та вказуються у накладних. Проте, такі рахунки-фактури відсутні.

З товарно-транспортних накладних неможливо ідентифікувати вид перевезень, не вказано перевізника товарно-матеріальних цінностей, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, його прийняття за кількістю та якістю, місце зберігання, відсутні докази підтвердження вантажно-розвантажувальних робіт, не вказані реквізити товарно-транспортної накладної - серії та номери, а також відсутні бухгалтерські документи щодо руху товару.

Щодо банківських виписок, якими позивач підтверджує факт оплати товару від ПП "Західбудстиль", колегія суддів зазначає, що в призначенні платежу вказується, що проплата відбувається за дошку згідно з договором без посилання на будь-які реквізити договору. Враховуючи те, що в договорі поставки не обумовлено ціну договору, не визначено, який товар і в яких кількостях поставляється, неможливо визначити, за яким саме договором здійснювалась оплата товару.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі докази не є належними та достатніми для спростування висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Крім того, позивачем не надано доказів стосовно місця зберігання товару, отриманого від ПП "Західбудстиль". З наявних матеріалів вбачається, що ПП "Західбудстиль" знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, тобто, у житловому приміщенні. Із врахуванням виду товару (дошка), обсягів поставки (близько 72 м.куб.) та особливостей зберігання, такий товар не міг зберігатися за вказаною адресою.

ДПІ долучено матеріали допиту власника транспортного засобу, яким нібито возився товар, що є предметом дослідження. Так, гр.ОСОБА_2 вказує, що про позивача ніколи не чув, не пам'ятає, чи була в нього колись така машина.

Відповідно до акта ДПІ у Сихівському районі м.Львова про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Західбудстиль" (код ЄДРПОУ 37072919) від 08.06.2012р. №650/22-4008/37072919 по відображених показниках у поданих Деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2012р. по 02.03.2012р. у загальній сумі 1920889,00грн. не встановлено здійснення операцій, які мали вплив на формування цих показників, у зв'язку з непредставленням документів на загальну суму 1920889,00грн., в тому числі по взаєморозрахунках із ФОП ОСОБА_1 на суму 36416,66грн.

Також перевіркою встановлено, що у контрагента позивача - ПП "Західбудстиль" не має виробничих потужностей, власних офісних, складських приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів. Загальна чисельність працюючих на підприємстві відповідно до даних 1-ДФ складає 1 особа.

Крім того, ПП "Західбудстиль" подано декларацію з податку на прибуток за Ікв. 2011p., відповідно до якої, "Скоригований валовий дохід" складає - 0грн., "валові витрати" - 0грн., "сума амортизаційних відрахувань" - 0грн., додатки до декларації не подано.

Таким чином, ДПІ у Сихівському районі м.Львова встановлено, що у контрагента позивача ПП "Західбудстиль" відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, встановлено неможливість виконання відповідного договору поставки, укладеного з позивачем, що, в свою чергу, свідчить про укладення договору без мети настання реальних наслідків.

Згідно із вимогами п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до норм п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог пп.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995р. №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп.2.15-2.16 п.2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність в документах обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічний зв'язок показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно із ч.2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведене вище, колегія суддів прийшла до висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом - ПП "Західбудстиль" з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

Позивачем, в свою чергу, не підтверджено отримання товару від ПП "Західбудстиль".

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вправі змінювати чи встановлювати підстави для винесення податкового повідомлення-рішення. Судом першої інстанції такі підстави не змінювались, а лише досліджувалось правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення на підставі досліджуваних висновків акта перевірки та наданих позивачем доказів.

Твердження апеляційної скарги щодо визначення правочину оспорюваним, а не нікчемним, колегія суддів також відхиляє, оскільки такі хоч і обґрунтовані, але ніяким чином не спростовують правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення та висновків суду першої інстанції.

Що стосується доводів апеляції щодо не проведення зустрічних звірок по господарських відносинах ФОП ОСОБА_1 з ПП "Західбудстиль", колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції досліджувався акт ДПІ у Сихівському районі м.Львова про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Західбудстиль" від 08.06.2012р. №650/22-4008/37072919, яким не встановлено здійснення операцій, які мали вплив на формування цих показників у зв'язку з непредставленням документів на загальну суму 1920889,00грн., в тому числі по взаєморозрахунках із ФОП ОСОБА_1 на суму 36416,66грн.

Щодо оскарження ПП "Західбудстиль" дій ДПІ у Сихівському районі м.Львова щодо проведення перевірки, відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014р. прийнято нову постанову, якою у задоволені позову ПП "Західбудстиль" відмовлено.

Вимогами ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Буському районі Львівської області №0002831701/177 від 02.07.2012р. є правомірним.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. у справі №2а-6235/12/1370 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Буському районі Львівської області Державної податкової служби (правонаступник - Буська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. у справі №2а-6235/12/1370, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга