Ухвала

від 06.04.2015 по справі 2а-13680/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року Справа № 80868/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЗЕСТ» Лтд. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЗЕСТ» Лтд. до державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова, в даний час Головного управління ДФС у Львівській області про визнання рішення недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ЗЕСТ» (далі - ТзОВ фірма «ЗЕСТ», позивач) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про скасування рішення від 03.03.2011року за №0000522321.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що оскаржуване рішення прийнято у зв'язку з порушенням відповідачем вимог п.п.8.4.1. п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон №334/94-ВР), і зазначає, що вищевказані норми законодавства викладені у висновках акту перевірки за №2181/23-209/20771805 від 14.09.2011р., але в його тексті відсутні обґрунтування пред'явлених відповідачем порушень податкового законодавства, і вказує на те, що рішення за №0000522321 від 03.03.2011 року після проведення перевірки так і не було йому надіслано . У зв'язку з наведеним просить позов задовольнити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Суд першої інстанції виходив з того, що рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін не створює жодного обов'язку для платника податків самостійно сплатити визначену у ньому суму податкового зобов'язання, а правомірність прийняття такого рішення повинна підтверджуватись відповідним рішенням суду за позовом податкового органу про стягнення податкових зобов'язань. Відповідач звернувся з подібним позовом та 01.08.2011 року провадження відкрито, відтак в ході розгляду справи буде перевірено правомірність оспореного рішення.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги в основному покликається на те, що позивач вправі оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень, причому останнє порушує права позивача, так як далі слідує позов про стягнення зобов'язань. Щодо продажу автомобіля по заниженій ціні, то в іншій справі з цього приводу встановлено правомірність позивача, а інформацію про вартість автомобіля відповідачем неправомірно взято з інтернету.

Не погодившись з апеляційною скаргою сторона відповідача подала заперечення, де підтверджено позицію суду першої інстанції та додано, що Звіт про оцінку майна (легкового транспортного засобу) складено на виконання договору з позивачем, і останній не заперечував його висновків.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ фірма «ЗЕСТ», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за наслідками якої складено акт від 14.09.2010 року за № 2181/23-209/20771805.

Відповідно до встановлених порушень та зазначеного акту перевірки податковим органом винесено рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток №0002342321/0 від 24.09.2010 року на загальну суму 57881,00 грн., та рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін з податку на додану вартість ТзОВ фірма «ЗЕСТ» за № 0002352321/0 від 24.09.2010 року на загальну суму 34298,00 грн.

Рішення відповідача № 0002352321/0 від 24.09.2010 року було скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року. Станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції постанова не набрала законної сили.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПА у Львівській області за № 3924/10/25-005/324 від 14.02.2011 року рішення відповідача, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за № 0002342321/0 від 24.09.2010 року було скасовано в частині 15007,00 грн. основного платежу та 809,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Скасовуючи податкове повідомлення - рішення № 0002342321/0 від 24.09.2010 року, ДПА у Львівській області звернула увагу відповідачу на необхідність йому забезпечити виконанням Методичних рекомендацій щодо оформлення результатів перевірок шляхом звернення до суду з позовом про стягнення розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань, та на необхідність скерування платнику податків ТзОВ фірма «ЗЕСТ» податкового повідомлення-рішення в порядку, передбаченому Порядком направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень.

Вищезаначене було здійснено відповідачем, і з матеріалів справи вбачається, що податковий орган звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ТзОВ фірма «ЗЕСТ». про стягнення до бюджету податкового зобов'язання в сумі 15816,40 грн., визначеного із застосуванням звичайних цін.

Також відповідач 03.03.2011 року виніс рішення за № 0000522321 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін ТзОВ фірма «ЗЕСТ» на суму 15816,40 грн.

Відповідно до вимог п. 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР (що діяв на момент проведення перевірки), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Згідно із вимогами п.п 1.20.8 п. 1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР , обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до вимог п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону №334/94-ВР , донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Згідно із вимогами п.п. 4.3.1, 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.

За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Відповідно до вимог п.п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Наказом ДПА України від 11.09.2008 року № 584 було затверджено Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень (із змінами, внесеними наказом ДПА України № 756 від 31.12.2009 року) (далі-Методичні рекомендації).

Так, п. 3.1.4 Методичних рекомендацій встановлено, що у разі встановлення порушення податкового законодавства у випадках, законодавчо передбачених для застосування звичайної ціни, додатково зазначається сума податкового зобов'язання, розрахованого у зв'язку із незастосуванням (не вірним застосуванням) платником податків у податковому обліку звичайних цін. При цьому для дотримання передбаченої законодавством процедури нарахування податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін працівник, відповідальний за проведення перевірки, подає (направляє) керівнику податкового органу (на обліку в якому перебуває платник податків) службову записку (лист тощо) для прийняття рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань.

Після підписання акта перевірки, враховуючи результати розгляду заперечень до нього (у разі наявності), працівником, відповідальним за проведення перевірки, готується проект рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін (далі - Рішення) за формою, встановленою додатком 9 до наказу.

Матеріали про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін відповідно до наказу ДПА України від 22.02.2008 р. N 106 «Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби» передаються юридичному підрозділу для підготовки позовної заяви до суду (за місцезнаходженням платника податків) на підставі п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». До Рішення в обов'язковому порядку додається розрахунок податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій, передбачених законодавством).

Для забезпечення можливості добровільної сплати платником податків розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань (разом із штрафними санкціями) працівником, відповідальним за проведення перевірки, протягом одного дня від дати реєстрації акта перевірки (а при наявності заперечень до акта - від дати надання відповіді щодо результатів їх розгляду) готується та направляється платнику податків лист-пропозиція щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань. Такий лист складається у довільній формі і повинен містити дату та номер листа, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків, дату та номер акта перевірки, передбачені законом з питань оподаткування підстави для застосування звичайної ціни, суми розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань (разом із штрафними санкціями), бюджетний рахунок одержувача, установу банку та МФО, орієнтовну дату подачі до суду позовної заяви про стягнення податкових зобов'язань.

Згідно із вимогами п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Виходячи з вищенаведеного випливає, що рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін не створює жодного обов'язку для платника податків самостійно сплатити визначену у ньому суму податкового зобов'язання, а правомірність прийняття такого рішення повинна підтверджуватись відповідним рішенням суду за позовом податкового органу про стягнення податкових зобов'язань.

В процесі розгляду справи колегією суддів, стороною подано копію ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 року, якою залишено без розгляду позовні вимоги державної податкової інспекції в Сихівському районі м.Львова до ТзОВ «фірма Зест ЛТД» про стягнення коштів в розмірі 15816,4 грн. відповідно до вимог п.5 ч.1 ст 155 КАСУ.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЗЕСТ» Лтд. залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі № 2а-13680/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

суддів Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 10.04.2015 року