Ухвала

від 15.04.2015 по справі 2а-7612/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-7612/11/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу приватного підприємства «Катрич і Ко» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Катрич і Ко» до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року приватне підприємство «Катрич і Ко» (далі ПП «Катрич і Ко») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 вересня 2011 року № 0000230231.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 04 по 10 серпня 2011 року посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Де-Лонга» за жовтень 2010 року та ТОВ «Ликиф-Агрострой» за грудень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 15 серпня 2011 року за № 2649/23-100/33367916, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.1 п.7.4 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на 2453 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 вересня 2011 року № 0000230231, яким ПП «Катрич і Ко» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 2453 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 613 грн. 25 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам цивільного та податкового законодавства, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог ПП «Катрич і Ко» відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ПП «Катрич і Ко» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 204, 215, 228, 837-878 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 04 по 10 серпня 2011 року посадовою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Катрич і Ко» з питань взаємовідносин з ТОВ «Де-Лонга» за жовтень 2010 року та ТОВ «Ликиф-Агрострой» за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 15 серпня 2011 року за № 2649/23-100/33367916, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.1 п.7.4 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на 2453 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 вересня 2011 року № 0000230231, яким ПП «Катрич і Ко» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 2453 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 613 грн. 25 коп..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено фактичність господарських операції з ТОВ «Де-Лонга» та ТОВ «Ликиф-Агрострой», які б давали право на формування податкового кредиту за спірними угодами протягом перевіреного податковим органом періоду.

Так, протягом жовтня - грудня 2010 року позивач формував податковий кредит у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п 1.7 ст. 1 названого Закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у вказаній вище редакції) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за жовтень - грудень 2010 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Де-Лонга» та ТОВ «Ликиф-Агрострой».

При цьому ПП «Катрич і Ко» протягом перевіреного податковим органом періоду було укладено договори:

- з ТОВ «Де-Лонга» від 03 вересня 2010 року за № 1, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Де-Лонга») приймає на себе зобов'язання з нарізки металобрухту до частин класу А-3 котельної, попередній обсяг робіт 415 тонн, а Замовник (ПП «Катрич і Ко») зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт згідно умов Договору (а. с. 28-29);

- з ТОВ «Ликиф-Агрострой» від 01 листопада 2010 року, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Ликиф-Агрострой») приймає на себе зобов'язання з нарізки металобрухту до частин класу А-3 котельної, попередній обсяг робіт 307 тонн, а Замовник (ПП «Катрич і Ко») зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт згідно умов Договору (а. с. 32-33).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за названими господарськими операціями позивачем надано лише податкові накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, послуги за названими вище договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Де-Лонга» та ТОВ «Ликиф-Агрострой», мали надаватися на території публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» (далі ПАТ «ЧСЗ»).

Вказана обставина не ставиться під сумнів в апеляційній скарзі позивача.

Однак, згідно відповіді ПАТ «ЧСЗ» від 20 вересня 2012 року за № 100/1417 на запит податкового органу, на території підприємства діє пропускний режим, який передбачає наявність у особи перепустки для можливості входу на територію підприємства. Перепустки видаються за заявками керівників підрозділів підприємства та підрядних організацій, з якими ПАТ «ЧСЗ» має діючі договірні відносини. Згідно даних бюро перепусток, для входу на територію заводу 23.12.2010 року надходила заявка на видачу разової перепустки представнику ТОВ «Ликиф-Агрострой» Мавроді В.Ф., як особі, що супроводжувала поставку устаткування ПАТ «ЧСЗ». Жодних інших заявок на видачу перепусток у період вересня - грудня 2010 року працівникам ТОВ «Де-Лонга» та ТОВ «Ликиф-Агрострой» не надходило (а.с.113).

Наведене підтверджує неможливість виконання ТОВ «Де-Лонга» та ТОВ «Ликиф-Агрострой» зобов'язань за укладеними з ПП «Катрич і Ко» договорами.

За таких обставин, не зважаючи на наявність у позивача таких документів, як договори про надання послуг, податкові накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт, окружний адміністративний суд надійшов до правильного висновку про те, що наявність наданих позивачем документів дійсно є обов'язковою, але не вичерпною, обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. При цьому якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не доведено отримання та використання у власній господарській діяльності послуг за договорами, укладеними з ТОВ «Де-Лонга» та ТОВ «Ликиф-Агрострой», а саме не надано докази, що підтверджують реальність отримання послуг та спростовують дані про неможливість виконання підприємствами - контрагентами зобов'язань за укладеними з ПП «Катрич і Ко» договорами, відсутні і підстави для віднесення сум ПДВ, сплачених за вказаними договорами, до складу податкового кредиту.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідача, а, отже, і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП «Катрич і Ко», є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Катрич і Ко» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: