Постанова

від 26.12.2008 по справі 2-а-188/08

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа  № 2-а-188/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня  2008

року              Лебединський районний

суд   Сумської області

в складі головуючого судді      Подопригора Л.І.

при секретарі                             Єрмаковій Н.І.,

розглянувши  у відкритому

судовому засіданні  в залі суду  в місті Лебедині   адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до  Управління 

Пенсійного  фонду  України в м. Лебедині  Сумської області  про 

стягнення  недоплаченої щомісячної

державної  соціальної допомоги за 2006-2008

року відповідно до Закону України  «

Про  соціальний  захист дітей війни»,-

В С Т А Н О В И В :

            Позивачка  звернулася до суду з  позовом до 

Управління  Пенсійного фонду в м.

Лебедині  Сумської області , в якому

просить  зобов'язати відповідача нарахувати

та виплатити  їй , як дитині  війни, недоплачену  щомісячну 

державну соціальну допомогу в сумі 3726,70 гривень за 2006 -2007

роки  та  

за  7  місяців 

2008 року .

            Обґрунтовуючи

свої  позовні вимоги  позивач посилається  на те, що вона  належить до соціальної  категорії « Дитина війни» і відповідно до

ст.. 6  Закону України                  «  Про соціальний захист дітей війни» з 01

січня  2006 року  по 31 грудня 

2007 року  має право  на отримання 

соціальної допомоги  в розмірі 30

%  від 

мінімального розміру  пенсії за

віком. Рішенням Конституційного  Суду

України  №6-рп/2007 від 09 липня 2007

року  були визнані  такими, що 

не відповідають  Конституції  України та є неконституційними  окремі положення  Закону України « Про  Державний бюджет України на 2007 рік», якими

була зупинена  дія  положень 

Закону України « Про соціальний захист 

дітей війни», на підставі  яких

повинна була бути  нарахована соціальна

допомога . Однак в порушення  вимог ст..

124  Конституції України не здійснено

нарахування  та виплату  зазначеного 

підвищення  до пенсії. Також

вважає, що за сім місяців  2008 року  їй недоплатили  993,40   

гривень, оскільки  платили

допомогу  не 30% від мінімального

розміру  пенсії за віком, а 10%  прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

            Позивачка

в судове засідання  не з'явилася, надала

заяву  про розгляд справи у її

відсутності, позовні вимоги  підтримує

повністю.

            Представник

відповідача до суду  не з'явися, надав

заяву , в якій  просить розглядати справу

у його  відсутність, однак надав  до 

справи письмове заперечення  у

якому зазначено, що  дійсно дітям війни  пенсії мають підвищуватись  на 30 % мінімальної  пенсії за віком , проте відповідно до ст.. 7

Закону України « Про соціальний захист дітей війни», який передбачає

механізм  цих виплат, фінансове  забезпечення 

державних  соціальних гарантій

здійснюється  за рахунок  коштів Державного  бюджету України. Вимоги позивача щодо

сплати  підвищення  до пенсії 

за період  з 01 .06.2006 року  по 31.12.2006 року  є безпідставними, оскільки  ст..110 

Закону України  « Про  Державний 

бюджет України на 2006 рік» було 

передбачене  поетапне  запровадження 

у 2006 році виплат «дітям війни» установлених ст..6 Закону  « Про 

соціальний захист  дітей війни»,

за результатами  виконання бюджету у

першому півріччі, у порядку передбаченому 

Кабінетом  міністрів  України 

за погодженням  з Комітетом

Верховної ради  України з питань бюджету.

Оскільки  КМУ  не було 

визначено  указаного порядку

підвищення пенсії дітям війни у 2006 році не було запроваджено.

            Законом

України « Про  Державний бюджет на 2007

рік « такі виплати  також не передбачені,

та відповідно до листа  Міністерства

юстиції України  від 31.08.2007 року

питання щодо  такого підвищення  у зазначеному порядку не урегульоване в

Управлінні Пенсійного фонду  немає будь -

яких підстав проводити такі  виплати.

            Крім

того, п.41 розділу 2  Закону України «

Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін  до деяких 

законодавчих актів України» 

внесено  зміни до ст.. 6 Закону

України « Про  соціальний захист дітей

війни», згідно якого дітям війни ( крім тих на яких поширюється  дія Закону України « Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту) до   пенсії, або  щомісячного грошового утримання чи державної

соціальної допомоги , що  виплачується

замість пенсії. Виплачується підвищення 

у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% прожиткового

мінімуму осіб, які  втратили

працездатність. Дана доплата 

позивачеві  виплачувалась  у 

повному обсязі. Після прийняття 

відповідного рішення 

Конституційним Судом України № 10-рn, яким було визнано  не конституційними вищенаведені  положення Закону України » Про Державний

бюджет України на 2008 рік та внесення 

змін до  деяких законодавчих  актів України». 28.05.2008 року Кабінет

міністрів України  прийняв постанову  № 530, якою було  визначено 

розміри  щомісячного грошового

утримання  чи державної  соціальної 

допомоги, що виплачується « дітям війни» також у розмірі  10% 

від  прожиткового мінімуму для

осіб, що втратили  працездатність.

            У  письмовому 

запереченні також  зазначено,

що  Управління  Пенсійного фонду  у м. Лебедині 

діяло в межах повноважень, у порядку та спосіб, що визначені  чинним 

законодавством України, та звертає увагу 

суду  на пропущений  позивачем 

річний  строк  звернень 

до суду  з  зазначеним 

позовом.

            За таких

обставин  суд вважає можливим  розглядати 

справу  у відсутність  сторін на підставі  наявних 

у справі  доказів.

            Суд,

проаналізувавши матеріали  справи,

дослідивши письмові  докази , дійшов

висновку, що позов  підлягає  частковому задоволенню зі слідуючих підстав.

В судовому  засіданні встановлено, що

позивачка  є дитиною  війни в розумінні  ст..1 Закону 

України « Про  соціальний  захист дітей війни», що також підтверджується  пенсійним посвідченням (а.с.9). Відповідно до

ст..6 Закону України « Про соціальний  

захист дітей війни «  дітям війни

пенсії або щомісячне  довічне  грошове утримання чи державна  соціальна допомога,  що виплачується  замість пенсії, підвищується  на 30 % 

мінімальної пенсії  за віком.

            Законом

України « Про  Державний  бюджет України на 2006 рік» дія ст..6  Закону України  » Про 

соціальний захист дітей війни» була зупинена  на 2006 рік. Відповідно до Закону України «

Про внесення  змін до  Закону України « Про  Державний бюджет України  на 2006 рік» 

від 19 січня  2006 року  до статті 110 

Закону України « Про  Державний

бюджет України  на 2006 рік»  було внесено зміни , якими  установлено, що  пільги дітям 

війни , передбачені  абзацом 7

статті 5 Закону України « Про соціальний 

захист дітей  війни»

запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, у 2006 році поетапно, за

результатами  виконання  бюджету у першому  півріччі, у порядку  визначеному 

Кабінету  Міністрів України  за погодженням з Комітетом Верховної

Ради  України з питань  бюджету. Відповідно до ст..71 п.12 « Про  Державний 

бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України « Про соціальний  захист дітей 

війни « з урахуванням ст..11 цього Закону, було  зупинено.

            Рішенням

Конституційного суду України від 09.07.2007 року  у справі за поданням 46 народних депутатів

України щодо  відповідності  Конституції України (конституційності)  положень статей 29, 36, частини другої статті

56, ч.2 ст.62,  ч.1 ст.66, пунктів 7, 9,

12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст.ст. 98,101,103,111

Закону  України  « Про 

Державний бюджет України на 2007 рік»( справа про соціальні  гарантії громадян), визнано , такими, що не

відповідає Конституції України (є не конституційним) положення  пункту 12 статті 71  Закону України « Про Державний  бюджет України на 2007 рік», яким зупинено

дію статті  6  Закону 

України « Про соціальний 

захист    дітей війни «, з

урахуванням  статті 111 цього  Закону. Рішення  Конституційного  Суду 

України в цій справі  має

преюдиціальне значення  для судів  загальної 

юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які  виникли внаслідок  дії 

положень  статей зазначеного

закону , що визнані неконституційними. 

Рішення  Конституційного Суду

України є обов'язковим до виконання  на

території  України, остаточним і не може

бути оскаржене.

            Відповідно

до п. 41 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік та

внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст..6

Закону  України « Про  соціальний захист дітей війни», згідно якого

дітям війни (крім тих на  яких

поширюється  дія Закону  України « 

Про статус ветеранів війни, гарантії їх 

соціального  захисту») до пенсії,

або  щомісячного грошового утримання  чи 

державної  соціальної допомоги, що

виплачується  замість  пенсії, 

виплачується  підвищення  у розмірі надбавки, встановленої для  учасників війни»-10% прожиткового мінімуму

осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення  у вищенаведеному  розмірі 

позивачу  виплачується  щомісячно починаючи з  січня 2008 року.

            Рішенням

Конституційного Суду України № 10- рn/2008 від 22.05.2008 року , було визнано

неконституційними  вищенаведені положення

Закону України « Про Державний  бюджет

України на 2008 рік  та внесення  до деяких 

законодавчих актів України». Відповідно до ст.. 152 ч.2 Конституції

України закони, інші правові  акти  або їх окремі 

положення , що визнані 

неконституційними, втрачають чинність 

з дня  ухвалення  Конституційним  Судом України 

рішення  про їх  неконституційність.

Статтею 64 Конституції України  встановлено, що  конституційні 

права і свободи  людини і

громадянина  не можуть  бути 

обмежені, крім  випадків ,

передбачених  Конституцією  України. При прийнятті  нових 

законів  або  внесенні 

змін до чинних  законів  не допускається звуження змісту та обсягу

існуючих прав і  свобод.

            Згідно

пунктів  3 та 4 ст.8 Кодексу

адміністративного  судочинства  України звернення   до адміністративного  суду для захисту  прав  і

свобод людини і громадянина  безпосередньо  на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється  відмова  в розгляді 

та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,

суперечливості чи відсутності 

законодавства, яке  регулює спірні

правовідносини.

            Із

змісту  позовної заяви та заперечень

відповідача  вбачається , що  в даному 

спорі фактично оскаржуються 

бездіяльність   територіального

Управління  Пенсійного  фонду України щодо відмови в нарахуванні  зазначеного підвищення  до пенсії.

            Згідно

ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного 

судочинства  України , з метою

повного захисту прав та  інтересів

позивача, суд вважає  необхідним  вийти за межі 

позовних вимог   та

задовольняючи  позов  в цій частині, визнати бездіяльність

даного  Управління протиправною.

            Позовні

вимоги  позивачки щодо зобов'язання  відповідного Управління  Пенсійного 

фонду України нарахувати 

недоплачену  щомісячну  державну 

допомогу дитині  війни  у визначеній позивачем грошовій сумі, не

підлягають задоволенню, оскільки, суд не може 

перебирати на себе  функцію

органу, на який  законодавством

покладено  такі повноваження.

            Одночасно,

суд не вбачає підстав  для

задоволення  вимог позивачки у

частині  стягнення  на її користь 

щомісячної державної  соціальної

допомоги за 2006 рік, оскільки, дана  виплата  була обмежена Законом України « Про  державний бюджет на 2006 рік», положення

якого були діючі. Рішень  Конституційного

Суду України, щодо  неконституційності

норм вищевказаного закону немає. За чинним 

законодавством  розмір мінімальної

пенсії за віком визначається лише правилами, передбаченими ст..28 Закону

України « Про  загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування», іншого

нормативно - правового  акта , який би

визначав  цей розмір або  встановлював 

інший розмір, немає.

            З огляду

на вищевикладене, суд вважає, що 

неможливо прийняти до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного  Закону, з якої випливає, що мінімальний  розмір пенсії за віком , встановлений   абзацом 1 ч.1 цієї статті,

застосовується  виключно для  визначення 

розмірів  пенсії, призначених

згідно з цим  Законом, оскільки,

наявність такої норми та відсутність 

іншого мінімального розміру пенсії 

за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем  конституційної гарантії, встановленої ст..46

Конституції України та права на отримання 

доплати до  пенсії, передбаченої

ст..6 Закону  України                     «  Про соціальний  захист 

дітей війни».

Крім того, суд вважає безпідставним  посилання 

відповідача на відсутність коштів щодо 

забезпечення  виплат зазначеної

доплати до  пенсії, оскільки,

органи,  державної влади  не можуть посилатися  на відсутність коштів, як на підставу  невиконання своїх зобов'язань, які  встановлені ст..46 Конституції України та

зазначеною нормою Закону.

            Суд

не  може 

погодитися  з доводами  відповідача щодо  не 

визначеності  на  законодавчому рівні питання  відносно органу, на який  покладено 

обов'язок здійснення  виплат  підвищення 

до пенсії  особам, які  мають 

статус  дитини  війни.

            Пенсійний  фонд України 

діє  у відповідності Положення «

Про  Пенсійний  фонд України» і здійснює  свої повноваження на підставі п.15

зазначеного положення через  створені в

установленому порядку його  територіальні

управління. Відповідно до  Закону  України « Про 

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення  про 

призначення  та перерахунок

пенсій  приймаються  управлінням 

Пенсійного фонду  України за

місцем проживання пенсіонерів.

            Таким

чином, суд дійшов  висновку, що обов'язок

по нарахуванню та виплаті  доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст..6

Закону  України «  Про 

соціальний  захист дітей  війни» покладено на  Управління 

Пенсійного  фонду  України в м. Лебедині  Сумської області, за місцем  проживання 

позивача.

            Доводи

відповідача щодо пропущення позивачем 

строку звернення  до адміністративного

суду  за захистом   своїх порушених прав є  безпідставними, оскільки  порушення прав позивача тривало  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і

припинилося після  внесення  змін до Закону України « Про  соціальний захист дітей війни» і знову  порушення  

прав  триває з 22.05.2008

року  по день  звернення 

позивача до суду.

            На  підставі 

викладеного, керуючись ст..64 Конституції України, ст.ст. 3, 6  Закону України  « Про соціальний захист дітей війни»,

Законом  України  « 

Про  виконання рішень та

застосування  практики  Європейського 

суду  з прав людини», ст.ст. 6-14,

71, 159-163 Кодексу 

адміністративного  

судочинства  України , суд  -

ПОСТАНОВИВ :

            Позовні

вимоги    ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати   бездіяльність  Управління Пенсійного  фонду 

України в м. Лебедині Сумської області 

протиправною.

            Зобов'язати

Управління Пенсійного  фонду  України в м. Лебедині здійснити  перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її

на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру , встановленого  ч.1 ст. 28 Закону  України « Про 

загальнообов'язкове  пенсійне

страхування» та провести  відповідні виплати  за період 

з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

            Зобов'язати  Управління 

Пенсійного фонду  України в м.

лебедині  здійснити перерахунок  пенсії 

ОСОБА_1 з підвищенням її на 20 % 

мінімальної пенсії за віком з розміру 

встановленого ч.1 ст.28 Закону України « Про  загальнообов'язкове пенсійне страхування» та

провести  відповідні виплати  за період 

з 22 травня 2008 року по 26 грудня 

2008 року.

            В

іншій  частині  позову відмовити.

Постанова  може

бути оскаржена  в Харківський   апеляційний  

адміністративний  суд  через Лебединський  районний суд.

            Заява

про  апеляційне оскарження постанови  суду подається протягом 10 днів з дня  складення її в повному обсязі відповідно до

ст..160 КАС України. Апеляційна  скарга

на постанову  суду подається протягом 20

днів  після подання заяви про

апеляційне  оскарження.

Повний текст 

постанови  виготовлено та

підписано  30 грудня 2008   року.

Суддя