Постанова

від 16.04.2015 по справі 904/9259/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015 року Справа № 904/9259/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Сусла Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином,

від третьої особи: не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Приватного підприємства "Сучасні будівельні матеріали" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року у справі №904/9259/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

до Приватного підприємства "Сучасні будівельні матеріали", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер", м. Дніпропетровськ

про стягнення 38 186,62 доларів США (в еквіваленті 494 715,99 грн.) та 63 167,15 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Сучасні будівельні матеріали" 38 186,62 долара США (в еквіваленті - 494 715,99 грн.) та 63 167,15 грн., а саме: 34 729,14 долара США (в еквіваленті - 449 923,58 грн.) – заборгованість по кредиту, що виникла відповідно до умов кредитного договору від 29.11.2007 року №06.32-17-1/07-СК та договору поруки від 05.11.2009 року №06.62/09-ДП2; 3 457,48 долара США (в еквіваленті - 44 792,41 грн.) - заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18.01.2014 року по 02.10.2014 року, 59 880,93 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 3 286,22 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року у справі №904/9259/14 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволений частково:

- стягнуто з Приватного підприємства "Сучасні будівельні матеріали" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" 34 729,14 доларів США (еквівалент – 449 923,58 грн.) – заборгованості по тілу кредиту, 3 281,90 доларів США (еквівалент – 42 517,73 грн.) – заборгованості по відсоткам, 37 203,50 грн. - пені за несвоєчасну оплату тіла кредиту, 3 286,62 грн. – пені за несвоєчасну сплату відсотків та 10 658,62 грн. – витрат по сплаті судового збору;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що згідно умов генеральної угоди №06.17-1/07СК (з урахуванням договору про внесення змін №1 до генеральної угоди №06.17-1/07СК від 21 вересня 2007 року), кредитного договору №06.32-17-1/07-СК (з урахуванням договорів про внесення змін до нього від 31.07.2009 року №1, від 05.11.2009 року №2, від 30.06.2011 року №3 та від 12.12.2012 року №4) Відритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" надано Товариству з обмеженою відповідальністю Промисловій компанії "Лідер" кредитні кошти у сумі 100 000 доларів США строком до 29.05.2014 року (або достроково у випадках, передбачених цим договором).

На вимогу банку про повернення суми кредиту достроково у зв'язку з порушенням умов договору (від 13.02.2014 року №795/500-2), Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" не здійснила своєчасні розрахунки, тому виникла заборгованість по кредиту у сумі 34 729,14 доларів США (в еквіваленті 449 923,58 грн.), та заборгованість зі сплати відсотків у сумі 3 457,48 доларів США (в еквіваленті 44 792 грн. 41 коп.).

Після перерахунку, з урахуванням пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів у сумі 37 203,50 грн. за період з 21.10.2013 року по 02.10.2014 року та пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 3 286,22 грн. за період з 21.10.2013 року по 02.10.2014 року.

На підставі договору поруки від 05.11.2009 року №06.62/09-ДП2 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Промислової компанії "Лідер" за кредитним договором №06.32-17-1/07-СК від 29.11.2007 року заявлена позивачем та стягнута місцевим господарським судом з поручителя - Приватного підприємства "Сучасні будівельні матеріали".

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Сучасні будівельні матеріали" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року по справі №904/9259/14 в частині стягнення 37 203,50 грн. пені за несвоєчасну оплату тіла кредиту та 3 286,62 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Апеляційна скарга мотивована тим, що стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів здійснено з порушенням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, тобто за період більше ніж шість місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання, що є порушенням норм матеріального права.

Апелянт також зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано позицію відповідача щодо зменшення розміру неустойки за несвоєчасну сплату відсотків, оскільки штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, тому місцевий господарський суд мав право зменшити розмір санкцій.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сучасні будівельні матеріали" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року у справі №904/9259/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 19.03.2015 року.

Розгляд справи був відкладений з 19.03.2015 року на 16.04.2015 року.

У судові засіданні, які відбулися 19.03.2015 року та 16.04.2015 року представники сторін не з'явилися, про день, час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи 21.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промисловою компанією "Лідер" (клієнтом) було укладено генеральну угоду №06.17-1/07СК (з урахуванням договору про внесення змін №1 до генеральної угоди №06.17-1/07СК від 21 вересня 2007 року) (надалі – генеральний договір), відповідно до пункту 1.1 якої банк на умовах цього договору надає клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених кредитними договорами, договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорами про відкриття кредитної лінії, договорами про відкриття валютної кредитної лінії, договорами про надання гарантії, договорами про надання овердрафту та договорами про відкриття акредитиву (далі - кредитні договори), укладених у межах цього договору і які є його невід'ємними частинами.

В межах цього договору клієнту встановлюється ліміт надання банком кредитних коштів, який в будь-який момент під час дії цього договору не повинен перевищувати суми, еквівалентної 2 500 000 доларів США за офіційним курсом НБУ; строк укладення між банком і клієнтом кредитних договорів в межах цього договору становить 21 вересня 2017 року включно (пункти 1.2, 1.3 Генерального договору).

Відповідно до пункту 2.1 генерального договору банк надає клієнту кредитні кошти на умовах його забезпеченості, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання.

Умови надання, строк повернення, розмір кредитів, що надані/будуть надані в межах цього договору, визначаються кредитними договорами, які є невід'ємними частинами цього договору (пункт 2.3 генерального договору).

29.11.2007 року між Відритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промисловою компанією "Лідер" (позичальник) був укладений кредитний договір №06.32-17-1/07-СК (з урахуванням договорів про внесення змін до нього від 31.07.2009 року №1, від 05.11.2009 року №2, від 30.06.2011 року №3 та від 12.12.2012 року №4), надалі – кредитний договір, відповідно до пункту 1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти (далі – кредит) в порядку та на умовах, визначених цим договором, який укладено в межах генерального договору №06.17-1/07СК від 21 вересня 2007 року, а позичальник зобов'язаний прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, визначені цим договором.

Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору сума та валюта кредиту 100 000,00 доларів США.

На виконання умов Кредитного договору Відритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю Промисловій компанії "Лідер" кредитні кошти у сумі 100 000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером від 29.11.2007 року №IR.65847.1.16 на суму 100 000,00 доларів США (505 000,00 грн.) (а.с. 41).

Згідно Графіку повернення кредиту і сплати процентів за кредитним договором №06.17-1/07СК від 21 вересня 2007 року (з урахуванням змін внесених договором про внесення змін та доповнень №4 від 12.12.2012 року) Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом у період з 29.11.2007 року по 29.05.2014 року.

Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі 29 травня 2014 року або достроково у випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 5.2.11 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди та/або інших платежів, у разі порушення позичальником зобов'язань, що випливають/випливатимуть з умов кредитних договорів/договорів забезпечення, що укладені/будуть укладені у майбутньому між позичальником та банком, в рамках надання позичальникові кредитних коштів; банк має право вимагати від позичальника здійснити дострокове повернення протягом 30-ти календарних днів з дати відправлення позичальнику відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового повернення.

Матеріалами справи підтверджується направлення Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" листа-вимоги (від 13.02.2014 року за вих. №795/500-2) Товариству з обмеженою відповідальністю Промисловій компанії "Лідер", в якому банк вимагав виконати порушене зобов'язання та повністю повернути всю суму кредиту протягом 30 календарних днів від дати одержання цієї заяви.

Про отримання 24.03.2014 року (за поштовою адресою) та 26.03.2014 року (за юридичною адресою) вказаного листа-вимоги свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, спрямовані на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю Промислової компанії "Лідер" (а.с. 47, 48).

Відповідно до пункту 3.3.1 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 14% річних; сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього договору, встановили, що розмір визначених у цьому пункті процентів може змінюватися шляхом укладання договору про внесення змін до цього договору, у випадку і у порядку, встановленому пунктом 5.2.7 цього Договору.

Відповідно до пункту 3.4 кредитного договору спосіб повернення кредиту та сплати процентів – щомісячно, відповідно до графіку повернення кредиту і сплати процентів; платежі рівними частинами – це регулярні щомісячні платежі, що направляються на виконання зобов'язань за цим договором, а саме повернення суми кредиту рівними частками і сплати процентів за фактичну кількість днів користування кредитом.

Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" нараховані Товариству з обмеженою відповідальністю Промисловій компанії "Лідер" проценти за користування кредитними коштами у сумі 3 457,48 доларів США за період з 18.01.2014 року по 02.10.2014 року.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням приписів пункту 5.2.11 кредитного договору, отримання позичальником листа-вимоги про дострокове повернення кредиту 24.03.2014 року та 26.03.2014 року, строк повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Пунктом 1 частини 1 статті 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця – гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривні; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до повідомлення Національного банку України від 01.10.2014 року встановлено офіційний курс долара США до гривні: 1 долар США = 12,955218 грн.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Промислової компанії "Лідер" перед Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" по кредиту складає 34 729,14 доларів США (в еквіваленті 449 923,58 грн.), заборгованість по процентам за період з 18.01.2014 року по 02.10.2014 року складає 3 457,48 доларів США (в еквіваленті 44 792,41 грн.).

Доказів погашення суми кредиту та відсотків за користування кредитом до суду не надано, тому місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту у сумі 34 729,14 доларів США (в еквіваленті 449 923,58 грн.) та заборгованості по процентам за період з 18.01.2014 року по 02.10.2014 року у сумі 3 457,48 доларів США (в еквіваленті 44 792,41 грн.).

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань; вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань щодо погашення прострочення заборгованості, включаючи день такого погашення; пеня, яка передбачена цим пунктом, сплачується виключно в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату сплати.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

03.02.2015 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" подало до господарського суду Дніпропетровської області розрахунок заборгованості за кредитним договором від 29.11.2007 року №06.32-17-1/07-СК з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, станом на 02.10.2014 року, відповідно до якого пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів нарахована за період з 21.10.2013 року по 02.10.2014 року у сумі 37 148,04 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 21.10.2013 року по 02.10.2014 року складає 3 322,47 грн.

З урахуванням заявлених позовних вимог, перевіривши правильність розрахунку, місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 21.10.2013 року по 02.10.2014 року у сумі 37 203,50 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 21.10.2013 року по 02.10.2014 року у сумі 3 286,22 грн.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату відсотків здійснено з порушенням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України в силу наступного.

За умовами договору кредиту позичальник зобов'язаний повертати суму кредиту та сплачувати відсотки відповідно до Графіку повернення кредиту і сплати процентів за кредитним договором №06.17-1/07СК від 21 вересня 2007 року (з урахуванням змін внесених договором про внесення змін та доповнень №4 від 12.12.2012 року), тобто щодо кожного платежу виникає свій строк виконання зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку пені за несвоєчасну сплату процентів, вона нарахована за період з 21.10.2013 року по 02.10.2014 року щодо кожного платежу окремо, за період, що не перевищує 6 місяців, та в межах річного строку позовної давності, тобто з дотриманням вимог статті 230, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

З огляду на встановлені судом обставини, матеріали справи та норми чинного законодавства апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими та арифметично вірними вимоги позивача та вважає правомірним стягнення місцевим господарським судом пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 3 286,22 грн.

Апеляційний господарський суд відхиляє також доводи апелянта про необхідність зменшення розміру пені відповідно до вимог статті 233 Господарського кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що Приватне підприємство "Сучасні будівельні матеріали" не надало належних доказів наявності обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість зменшення судом розміру пені, місцевий господарський суду правомірно не зменшив розмір нарахованої пені.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

05.11.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (банк), Приватним підприємством "Сучасні будівельні матеріали" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промисловою компанією "Лідер" (позичальник) був укладений договір поруки №06.62/09-ДП2 (з урахуванням змін, внесених договорами про внесення змін та доповнень від 30.06.2011 року №1 та від 12.12.2012р. №2), надалі - договір поруки, відповідно до пункту 1.1 якого за цим договором поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до розділу "Визначення термінів" договору поруки кредитний договір це кредитний договір від 29.11.2007 року №06.32-17-1/07-СК, укладений між банком і позичальником, та будь-які додаткові договори до нього, які укладені та/або будуть укладені на підставі цього кредитного договору, і є та/або будуть його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.3 договору поруки сторони встановили, що зобов'язання поручителя перед банком є безумовними і для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та кредитним договором, не потребується.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору поруки у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником; поручитель має право самостійно виконувати зобов'язання за кредитним договором.

У випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі чи частково; поручитель здійснює виконання зобов'язань у валюті кредиту. У випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором поручитель зобов'язується виконати їх у строк/термін, зазначеній у письмовій вимозі банку, направленій згідно з пунктом 2.5 цього договору, шляхом перерахування коштів на рахунок банку (пункти 2.5, 2.6 договору поруки).

21.03.2014 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" направило Приватному підприємству "Сучасні будівельні матеріали" лист-вимогу (від 03.03.2014 року №772/500-2), в якому банк вимагав виконати порушене зобов'язання та повністю повернути всю суму кредиту за кредитним договором №06.32-17-1/07-СК від 29.11.2007 року. Вказаний лист-вимогу отримано відповідачем 26.03.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 50).

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до приписів пункту 4.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" у розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Промислової компанії "Лідер" за кредитним договором №06.32-17-1/07-СК від 29.11.2007 року, приписи договору поруки №06.62/09-ДП2 від 05.11.2009 року (з урахуванням змін, внесених договорами про внесення змін та доповнень від 30.06.2011 року №1 та від 12.12.2012 року №2), отримання повідомлення з вимогою повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені за прострочення оплати кредиту та відсотків за користування кредитом, місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача (поручителя) на користь позивача (банку) заборгованості по тілу кредиту у сумі 34 729,14 доларів США (еквівалент – 449 923,58 грн.), заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 3 281,90 доларів США (еквівалент – 42 517,73 грн.), пені за несвоєчасну оплату тіла кредиту у сумі 37 203,50 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 3 286,62 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 10 658,62 грн.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 913,50 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сучасні будівельні матеріали" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року у справі №904/9259/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року у справі №904/9259/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко