Рішення

від 09.04.2015 по справі 908/550/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/17/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015 Справа № 908/550/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компанія Інгвар" (36008 м. Полтава, вул. Серьогіна, 4 А)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" (84305 Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5)

про стягнення 708 479 грн. 75 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Семенюк В.В., дов. б/н від 20.10.2014р.

від відповідача: Бутко В.М., дов. № 009/юр-10 від 08.01.2015р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компанія Інгвар", м. Полтава до Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод", Донецька область, м. Краматорськ про стягнення 533 871 грн. 00 коп. основного боргу, 43 879 грн. 81 коп. 3% річних, 130 728 грн. 94 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України від 08.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ", у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014р. № 8-4166/14 та від 29.08.2014р. № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції", статтею 34 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що розгляд господарських справи, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється зокрема: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції": "У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14).

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 28.01.2015 р., справу № 908/550/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 29.01.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/550/15-г, присвоєно справі номер провадження 27/17/15 та призначено судове засідання на 24.02.2015 р.

У судовому засіданні 24.02.2015 р. оголошувалася перерва до 25.03.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 25.03.2015р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України. Розгляд справи відкладено на 09.04.2015р.

09.04.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 908/550/15-г.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засідання 09.04.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 533 871 грн. 00 коп. основного боргу, 43 879 грн. 81 коп. 3% річних, 130 728 грн. 94 коп. втрат від інфляції.

Відповідач в засіданні суду 09.04.2015р. проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві та письмових поясненнях (містяться в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив наступне: в межах господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство "Компанія Інгвар" (агент) та Публічним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" (принципал) 08.09.2010р. укладено Агентську угоду № 23/137-10

Відповідно до п. 1.1 Угоди принципал доручив, а агент прийняв на себе зобов'язання по проведенню маркетингової діяльності та представництву інтересів принципала на ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат».

Згідно п. 1.2 Угоди передбачено, що агент як представник принципала, шляхом посередництва, від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок принципала надає сприяння в укладанні контрактів на поставку дробильно-розмельного обладнання, отримання платежем по цим контрактам.

Згідно з п. 8.1 Угоди агент набуває право на винагороду після укладання контракту для принципала і отримання на поточний рахунок принципала оплати за продукцію по контрактам, оформленим при сприянні агента.

Позивач зазначив, що актом прийму-передачі наданих послуг від 27.04.2012 року підтверджується, що послуги з боку агента, відповідно до умов Угоди виконані в строк, та належної якості, а саме: здійснено рекламу технічних та виробничих можливостей принципала; здійснено рекламу продукції виготовляємої принципалом; здійснений пошук замовника на гірничо-збагачувальних комбінатах України; визначена загальна характеристика ринку по відношенню продукції, яка є предметом даної Угоди; надано сприяння в укладанні контракту № 23/145-10/1654/4638 від 14.12.2010 року з ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» на поставку дробильно-розмельного обладнання: отримання платежу в розмірі 26 693 550,00 грн. по контракту №23/145-10/1654/4638 від 14.12.2010 року.

Відповідно до п. 8.2. Угоди, винагорода агенту, за надані послуги, складає 2 % від суми отриманих на поточний рахунок принципала грошових коштів по контрактам, укладених між принципалом та замовником, при сприянні агента.

Пунктом 8.3 Угоди встановлено, що виплата винагороди буде здійснюватись в національній валюті України (з НДС), шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок агента, згідно реквізитів вказаних в даній угоді, на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт підписаного сторонами, протягом 10 днів від дати отримання від замовника оплати по контрактам, оформленим при сприянні агента.

Відповідно до зроблених позивачем розрахунків сума основного боргу відповідача перед позивачем, у зв'язку з не виплатою винагороди у встановлений угодою строк складає 533 871 грн. 00 коп., сума 3% річних складає 43 879 грн. 81 коп., сума інфляційних нарахувань складає 130 728 грн. 94 коп.

Господарським судом встановлено , що 08.09.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено Агентську угоду № 23/137-10, за умовами п. 1.1 Угоди принципал доручив, а агент прийняв на себе зобов'язання по проведенню маркетингової діяльності та представництву інтересів принципала на ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат».

Пунктами 8.2, 8.3 Угоди передбачено виплату винагороди агенту за результатами виконаних агентом функцій на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання вищенаведених положень Угоди сторони склали та підписали акт приймання-передачі наданих послуг від 27.04.2012р., згідно агентської угоди № 23/137-10 від 08.09.2010р.

Відповідно до акту у агента немає претензій до якості наданих послуг.

Відносно ж принципала таке зауваження відсутнє.

Пунктом 5.1 Угоди передбачено право принципала здійснювати контроль над діяльністю агента в частині виконання його агентських функцій та повноважень.

Враховуючи вищезазначене право відповідача здійснювати контроль над діяльністю позивача, а також з метою дотримання вимог діючого законодавства, після складання сторонами акту від 27.04.2012р., він не був одразу переданий до фінансового відділу ПАТ «НКМЗ» для здійснення оплати, а спочатку був представлений для перевірки Ревізійній комісії товариства, яка на той час здійснювала планову ревізію деяких підрозділів, в тому числі, і виробництва гірничорудного та ковальсько-пресового обладнання.

Ревізійна комісія у ході планової ревізії перевіряла, в тому числі, виконання платіжної дисципліни, правильність та своєчасність оформлення первинних документів тощо.

Акт від 27.04.2012р. також був досліджений Ревізійною комісією на предмет правильності його складання, встановлення факту належного надання агентом послуг принципалу, зазначених в акті, а також на предмет обґрунтованості вимог агента щодо виплати агентської винагороди.

В ході перевірки ревізорами Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" було встановлено, що зміст акту від 27.04.2012р. в частині наданих агентом послуг майже повністю співпадає зі змістом раніше підписаного позивачем та відповідачем акту від 21.12.2011р., за яким Публічне акціонерне товариство "Новокраматорський машинобудівний завод" вже виплатило позивачу агентську винагороду.

Так, обома актами зазначено, що позивачем:

- здійснена реклама технічних та виробничих можливостей принципала;

- здійснена реклама продукції, що виготовлюється принципалом;

- визначена загальна характеристика ринку щодо продукції, яка є предметом даної угоди;

- надано сприяння в укладенні контракту № 23/145-10/1654/4638 від 14.12.2010 року з Відкритим акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», м. Комсомольськ, Україна на поставку дробильно-размольного обладнання.

Отже, актом від 27.04.2012р. фіксувалися вже раніше надані агентом послуги, які вже були оплачені принципалом, що свідчило про те, що агентом фактично взагалі не надавались ті послуги, які зазначені в акті від 27.04.2012р.

Будь-яке документальне підтвердження надання послуг, зазначених в акті від 27.04.2012р., агентом представлено на адресу Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" не було.

Сам акт не може вважатися документальним підтвердженням надання послуг, оскільки він лише фіксує певні обставини, а не підтверджує їх.

В акті зазначено, що агентом здійснена реклама технічних та виробничих можливостей принципала, а також реклама продукції, що виготовлюється принципалом.

Однак, акт не містить конкретизації змісту та обсягу послуг позивача, пов'язаних з рекламою (яка саме реклама, де вона проводилася, які технічні та виробничі можливості та яка продукція відповідача рекламувалися, які рекламні матеріали використовувалися агентом тощо).

Як з'ясувалося під час розгляду справи, позивач не надав відповідачу будь-яких документів, які б підтвердили, що позивач дійсно, провів таку рекламу і для цього здійснив якісь конкретні дії, зазнав певних витрат.

Відповідно до акту від 27.04.2012р., агентом нібито була визначена

загальна характеристика ринку щодо продукції, яка є предметом Агентської угоди

№ 23/137-10 від 08.09.2010 року.

Разом з тим, позивач не підтвердив факт реального надання ним послуг щодо визначення зазначеної загальної характеристики ринку ніякими документами, з яких було б можливо зробити висновок про те: яким чином агентом здійснювалась ця загальна характеристика ринку і в чому саме вона полягала; мета здійснення характеристики ринку та обсяг понесених агентом витрат на проведення характеристики ринку; які чинники та показники застосувались позивачем для характеристики ринку; які було отримано результати і задля чого вони можуть бути використані відповідачем; чи існувала взагалі необхідність у проведенні такої загальної характеристик ринку.

Таким чином, без підтверджуючих документів неможливо було встановити той факт, що позивачем надавалися послуги з визначення загальної характеристики ринку продукції відповідача.

В акті від 27.04.2012р. зазначено, що агент здійснив пошук замовника на

гірничо-збагачувальних комбінатах України.

При цьому позивач не представив ПАТ «НКМЗ» документи чи якісь відомості або інші докази, які б свідчили про факт реального надання ним такої послуги відповідачу, оскільки зі змісту акту від 27.04.2012р. не можливо зробити висновок про те, на яких конкретно гірничо-збагачувальних комбінатах здійснював пошук агент, які дії він для цього здійснював, які результати такого пошуку, які витрати поніс позивач для надання цієї послуги.

Більш того, надання вищезазначеної послуги взагалі не передбачено умовами агентської угоди.

Так, відповідно до розділу 2 Угоди агент виконує агентські функції на відкритому акціонерному товаристві «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», м. Комсомольськ, Україна, в частині проведення маркетингових досліджень дробильно-размольного обладнання. Агент не має права виступати від імені принципала на іншій території без отримання додаткових повноважень останнього.

З урахуванням вищенаведеного, позивач не підтвердив та не обґрунтував належними доказами факт надання ним цих послуг з пошуку замовника, тому відсутні у ПАТ «НКМЗ» підстави вважати такі послуги дійсно наданими агентом.

В акті визначено, що агент сприяв в укладенні контракту № 23/145-10/1654/4638

від 14.12.2010р. з ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», м.

Комсомольськ, на поставку дробильно-размольного обладнання.

Слід зазначити, що дана послуга агента вже була відзначена в акті від 21.12.2011р. та оплачена відповідачем, що не заперечується позивачем. Інших контрактів за сприянням позивача укладено не було.

Таким чином, повторне зазначення в акті від 27.04.2012р. факту сприяння в укладенні контракту № 23/145-10/1654/4638 від 14.12.2010р. свідчить лише про намагання агента отримати винагороду за ту послугу, яку він в цей період фактично вже не надавав, оскільки він надав її значно раніше і отримав за це агентську винагороду.

Щодо зазначення в акті про отримання платежів у сумі 26 693 550 грн. 00 коп. по контракту № 23/145-10/1654/4638 від 14.12.2010р. необхідно відмітити наступне.

Відповідно до п. 1.2 Угоди агент повинен сприяти принципалу в укладенні контрактів та в отриманні платежів за цими контрактами.

Однак аналіз змісту акту від 27.04.2012р. жодним чином не свідчить про те, що платіж на суму 26 693 550 грн. 00 коп. за контрактом № 23/145-10/1654/4638 від 14.12.2010р. було отримано за сприянням позивача.

Документи на підтвердження факту надання агентом послуги щодо сприяння в отриманні зазначеного платежу агентом надано не було, що унеможливлює зробити висновок про те, яким чином і за допомогою яких механізмів і засобів позивач сприяв відповідачу в отриманні цього платежу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Актом було визначено, що він є підставою для проведення розрахунків між сторонами. Однак, обов'язок відповідача виплатити винагороду позивачу, з урахуванням приписів норм діючого законодавства України, як-от, статей 193 ГК України, 526 ЦК України, виникає лише після виконання агентом) своїх договірних зобов'язань належним чином.

Агентом не було додано до акту жодних підтверджуючих документів щодо реального надання ним принципалу (відповідачу) зазначених в акті від 27.04.2012р. послуг, а саме документів, які б підтвердили факт належного виконання агентом своїх обов'язків за Угодою.

За таких умов, у позивача не виникло право на отримання агентської винагороди за Угодою згідно з актом від 27.04.2012р., тобто жодне право агента не було порушено Публічним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод".

До позовної заяви позивачем також не було додано жодного належного доказу, підтверджуючого факт реального надання ним послуг відповідно до акту від 27.04.2012р. і виникнення у нього права на отримання агентської винагороди.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

Позивачем не надано документів, які підтверджують факт реального надання агентом послуг, зазначених в акті від 27.04.2012р.

Заперечення позивача на відзив відповідача не приймаються до уваги на підставі наступного:

Неподання позивачем на вимогу суду документів в обґрунтування позовних вимог свідчить про те, що позивачем не був підтверджений факт виконання агентом своїх обов'язків за агентською угодою, а відтак, і виникнення у нього права на отримання агентської винагороди.

Позивач у запереченнях наводить доводи відносно того, що агентська винагорода у розмірі 173 860 грн. 80 коп., яка зафіксована актом від 21.12.2011р. відповідачем сплачена в повному обсязі.

При цьому інших додаткових документів, які б підтверджували надання відповідачу послуг, з боку позивача не надавались, а відповідно відповідачем, і не вимагались.

Виплачуючи агентську винагороду за актом від 21.12.2011р., відповідач мав безсумнівне підтвердження реального надання позивачем послуг, зазначених в акті від 21.12.2011р., а саме укладений за сприянням агента контракт № 23/145-10/1654/4638 від 14.12.2010р. з ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат».

Отже, у відповідача були відсутні жодні підстави вважати, що позивач фактично не надавав послуги, зазначені в акті від 21.12.2011р. Інші додаткові підтверджуючі документи у позивача не вимагались.

Позивачем у запереченнях безпідставно стверджується, що підписання акту не

тільки підтверджує фактичні виконані позивачем роботи, а ще фіксує надходження суми

коштів за контрактом як юридичний факт, з якими сторони агентської угоди зв'язали

виникнення зобов'язання відповідача сплатити позивачу обумовлену винагороду.

Аналіз ч. 1 статті 301 Господарського кодексу України свідчить про те, що право на отримання агентської винагороди виникає у Агента після здійснення посередницьких операцій.

Крім того, пунктами 8.2, 8.3 Агентської угоди передбачено виплату винагороди агенту за результатами виконаних агентом функцій.

Сам лише факт підписання Публічним акціонернимо товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" акту від 27.04.2012р. в жодному разі не свідчить про те, що принципал погодився з тим, що у позивача виникло право на отримання агентської винагороди, адже для підтвердження факту надання послуг агенту було необхідно надати відповідні підтверджуючі документи. Без підтверджуючих документів твердження про реальне надання агентом послуг є передчасним та безпідставним.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не було надано жодного документу на підтвердження факту реального надання ним послуг, зазначених в акті від 27.04.2012р., тобто факт реального надання послуг агентом підтверджено не було, у відповідача з підписанням зазначеного акту не виникло зобов'язання зі сплати агентської винагороди.

У судовому засіданні представник позивача заявив, що голова Ревізійної комісії перевищив свої повноваження, звертаючись до позивача з листами, в яких йшлося про необхідність представлення на адресу ПАТ «НКМЗ» документального підтвердження факту реального надання Агентом послуг, зазначених в Акті від 27.04.2012 року.

Вищезазначене твердження є необґрунтованим та спростовується наступним:

Відповідно до п.п. 9.5.3 та 9.5.4 Статуту Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» Ревізійна комісія здійснює контроль за дотриманням Статуту товариства, цілісності акціонерного майна, законності договорів і господарських операцій, витратою коштів і матеріальних цінностей, правильністю обліку, звітності і розрахунків з робітниками і фахівцями, а також за своєчасним розглядом скарг і заяв акціонерів. Ревізійна комісія проводить щорічно не менше однієї ревізії господарсько-фінансової діяльності товариства, періодично перевіряє господарську діяльність структурних підрозділів і дає свій висновок за підсумками перевірки фінансово-господарської діяльності товариства за результатами року.

Аналіз наведених положень Статуту відповідача і положень Закону України «Про акціонерні товариства» свідчить про те, що такий документ як висновок, готується Ревізійною комісією відповідача за підсумками перевірки фінансово-господарської діяльності товариства за результатами фінансового року.

За результатами ж періодичних перевірок господарської діяльності структурних підрозділів товариства Ревізійною комісією складаються відповідні Акти ревізії, в яких відображаються результати перевірок, і які не мають жодного відношення до висновку Ревізійної комісії.

Отже, твердження позивача про те, що відповідачем мав бути наданий саме висновок Ревізійної комісії, а не листи Ревізійної комісії, є безпідставним, та не підтвердженим посиланням на належні правові норми.

Голова Ревізійної комісії, звертаючись із зазначеними листами до позивача та зупиняючи здійснення виплати агентської винагороди до підтвердження позивачем факту реального надання послуг, зафіксованих в Акті від 27.04.2012р., діяв виключно у межах своїх повноважень з метою належного виконання своїх функціональних обов'язків.

Відповідно до пунктом 5.1 агентської угоди передбачено право принципала здійснювати контроль над діяльністю агента в частині виконання його агентських функцій та повноважень.

У судовому засіданні 25.03.2015р. судом з'ясовувалось питання, яким чином Ревізійною комісією був відображений факт виявлення в ході перевірки відсутності документального підтвердження реального надання позивачем послуг, зазначених в Акті від 27.04.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки Ревізійною комісією був складений акт № 20 від 09.07.2012р. документальної ревізії виробничої і фінансово-господарської діяльності відділів виробництва гірничорудного та ковальсько-пресового обладнання за період з 01.01.2009р. по 30.06.2012р.

В Акті № 20 від 09.07.2012р. було зазначено про відсутність на Публічному акціонерному товаристві «Новокраматорський машинобудівний завод» будь-якого документального підтвердження надання агентом послуг, відображених в акті від 27.04.2012р., у зв'язку з чим ревізійною комісією здійснено запит відносно надання агентом відповідних підтверджуючих документів (для встановлення фактичного здійснення господарської операції). Разом з тим, до встановлення усіх обставин по даному питанню виплату агентської винагороди було призупинено.

У запереченнях на відзив відповідача позивач стверджує, що відповідач, приймаючи податкову накладну № 30 від 27.04.2012р. та декларуючи податковий кредит за господарськими операціями по агентській угоді, зменшуючи власні податкові навантаження, фактично визнав та прийняв надані позивачем послуги, які зазначені в акті від 27.04.2012року.

Зазначене ствердження не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки за період з квітня 2012р. та протягом законодавчо встановленого строку у 365 днів Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» не відображало у своєму податковому обліку податкову накладну від 27.04.2012р. № 30, яку складено ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Компанія Інгвар» та не-формувало у своєму обліку податковий кредит з ПДВ по зазначеній податковій накладній, на підтвердження чого відповідачем надано бухгалтерська довідка від 06.04.2015р. № 015/767 (за підписом Голови Правління та головного бухгалтера ПАТ «НКМЗ») та завірені копії податкової звітності з ПДВ за період квітень 2012р. - травень 2013р., що також підтверджується листом-відповіддю № б/н від 08.04.2015 року СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Мін доходів Донецької області м. Маріуполь. З аналізу податкової звітності, зокрема декларацій з податку на додану вартість та додатків № 5 до них, не підтверджується відображення ПАТ «НКМЗ» (включення до складу податкового кредиту) суми ПДВ за податковою накладною № 30 від27.04.2012 року виписаною «НВП «Компанія Інвар» (лист міститься в матеріалах справи).

У відповідача було відсутнє документальне підтвердження надання агентом послуг, відображених в акті прийому-передачі наданих послуг від 27.04.2012р., тобто фактичне здійснення господарської операції встановлено не було.

Протягом законодавчо встановленого строку у 365 днів позивач не надав запитуваних підтверджуючих документів.

Отже, акт від 27.04.2012р. не міг вважатися первинним документом для цілей податкового обліку.

Таким чином, підстави для виплати агентської винагороди позивачу для відображення відповідачем у податковому обліку податкової накладної від 27.04.2012р. № 30 для формування податкового кредиту з ПДВ по зазначеній податковій накладній були відсутні.

Із наявних в справі матеріалів, на які позивач посилається, лише сам факт підписання Публічним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" акту від 27.04.2012р. в жодному разі не свідчить про те, що принципал погодився з тим, що у позивача виникло право на отримання агентської винагороди, адже для підтвердження факту надання послуг агенту було необхідно надати підтверджуючі документи.

За таких обставин, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 09.04.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Компанія Інгвар", м. Полтава до Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод", м. Краматорськ, Донецька область, відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 15.04.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.