Рішення

від 14.04.2015 по справі 912/4464/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 рокуСправа № 912/4464/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Колодій С.Б. та Поліщук Г.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/4464/14

за позовом: Приватного підприємства "Одіссей", Кіровоградська область, м. Олександрія

до Олександрійської міської ради, Кіровоградська область, м. Олександрія

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

І- Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради, м. Олександрія

ІІ- ОСОБА_5, м. Олександрія

ІІІ- ОСОБА_6, м. Олександрія

ІV- ОСОБА_3, м. Олександрія

про визнання незаконним та скасування рішення,

за участю представників:

від відповідача - начальник юридичного управління Олександрійської міської ради - Безлюдько В.І., довіреність № 12/1/23/1 від 05.01.2015;

від третьої особи І - начальник юридичного управління Олександрійської міської ради - Безлюдько В.І., довіреність № 8/06 від 05.01.2015.

Приватне підприємство "Одіссей" (надалі - ПП "Одіссей") звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про визнання незаконним та скасування пункту 5 Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2002 році, затвердженого рішенням Олександрійської міської ради № 67 від 12.06.2002, з покладанням судових витрат на відповідача.

Оскаржуючи рішення Олександрійської міської ради № 67 від 12.06.2002 в частині визнання незаконним та скасування затвердженого цим рішенням пункту 5 Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2002 році, позивач послався, зокрема на те, що спірний пункт затверджений Олександрійською міською радою без дотримання відповідачем положень Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а також положень затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" Державної програми приватизації на 2000-2002 роки (надалі - Державна програма приватизації). При цьому, за висновком позивача у зв'язку з затвердженням пункту 5 Переліку порушено законні права ПП "Одіссей" на участь в аукціоні (конкурсі) щодо приватизації включеного до цього пункту об'єкта комунальної власності.

Ухвалою від 02.12.2014 господарський суд в складі судді Шевчук О.Б. порушив провадження у справі, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6; ОСОБА_3 та витребував від сторін необхідні докази.

Ухвалами від 15.01.2015, від 30.01.2015, від 11.02.2015 та від 17.03.2015 розгляд справи відкладався на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Починаючи з 11.02.2015 розгляд справи продовжено господарським судом колегіально в складі: головуючого судді - Шевчук О.Б., суддів Колодій С.Б. та Поліщук Г.Б.

Відповідач позов не визнав, просить в його задоволенні відмовити. У своєму відзиві на позов останній зазначив, зокрема, про те, що Олександрійська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення діяла на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, Олександрійська міська рада виходила з того, що ОСОБА_5 була орендарем, який належним чином виконував свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 71 від 01.08.2001 та подала до міської ради заяву про бажання приватизувати об'єкт оренди. Інших заяв на приватизацію цього приміщення від сторонніх осіб, у т.ч. і від ПП "Одіссей" не надходило, зважаючи на що спірний об'єкт не включався до переліку об'єктів, що підлягають продажу на аукціоні (за конкурсом).

Аналогічні пояснення надійшли від Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради (третя особа І).

В своїх поясненнях третя особа ІІ (ОСОБА_5) зазначила про те, що приватизація (відчуження) нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_5, площею 180 кв. м., відбувалось згідно положень законодавства, чинного на момент проведення приватизації, та не порушувала законних прав та інтересів ПП "Одісей".

Третя особа ІІІ (ОСОБА_6) власну позицію щодо вимог позивача письмово не виклав, будь-яких пояснень чи заперечень господарському суду не надав, участі в судових засіданнях не брав.

При цьому господарський суд враховує, що ухвала про порушення провадження у справі, а також ухвали про відкладення розгляду даної справи, в тому числі ухвала від 17.03.2015 були направлені господарським судом рекомендованими листами з повідомленням на адресу третьої особи ІІІ, яка зазначена в позовній заяві та підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься на сайті https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch: 28000, АДРЕСА_1.

Проте, поштовий конверт, зокрема, з копією ухвали від 17.03.2015 про відкладення розгляду справи на 14.04.2015, яка направлена за місцезнаходженням третьої особи ІІІ, було повернуто органом поштового зв'язку з прикладенням довідки, в якій, зокрема, значиться "за зазначеною адресою не проживає" (а.с.165-166).

Поряд з цим, господарський суд враховує положення статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відповідно до якої якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 3.9.1, 3.9.2 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд вважає, що третя особа ІІІ належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення даного судового засідання і неявка останньої не перешкоджає вирішенню спору у даній справі по суті.

Третя особа ІV (ОСОБА_3) належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду даної справи, однак, будь-яких пояснень, заяв, клопотань господарському суду не подала, правом на участь у судовому засіданні не скористалась.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які брали участь у судових засіданнях в ході вирішення даного спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.1999 між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради (орендодавець), правонаступником якого є Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради, житлово-експлуатаційною конторою №4 (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІТ" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 178 (надалі - договір оренди №178), за умовами якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_5 площею 582,4/199,5 кв. м згідно плану строком дії з 05.07.1999 по 05.07.2004 (а.с.24-26).

27.10.1999 між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІТ" (орендар) та ПП "Одіссей" (суборендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 18 (надалі - договір суборенди № 18), на підставі пунктів 1.1, 1.4 якого орендодавцем та орендарем у строкове оплатне користування ПП "Одіссей" була передана частина орендованого Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІТ" (надалі - ТОВ "Фірма "ВІТ") наземного приміщення за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 21.2 м2, для розміщення пункту обміну валют (а.с.27-31).

За умовами пунктів 9.1., 9.6 договору суборенди № 18 він діє з 22.10.1999 по 22.10.2000; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом 1 місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Зважаючи на те, що жодна зі сторін договору суборенди № 18 заяви про його припинення не подавала, 22 жовтня 2000 року договір був продовжений до 22 жовтня 2001 року.

10.07.2001 ТОВ Фірма "ВІТ" звернулася до голови міськвиконкому м. Олександрії з листом про внесення змін до договору оренди № 178 щодо зменшення орендної площі приміщення на 180 кв.м, яку фірма здає в суборенду ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_5 та ПП "Одіссей" (а.с.94, 95)

Однак, ПП ОСОБА_5 не могла бути суборендарем зазначеного приміщення до та станом на 10.07.2001, оскільки набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності лише 11.07.2001, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи (а.с.118).

Тим не менше, як встановлено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2013 у справі № 912/663/13, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2014, "11.07.2001 ОСОБА_5 звернулася до міського голови з заявою про надання згоди на отримання в оренду приміщення за адресою АДРЕСА_5 площею 180 кв. м, що знаходилося в суборенді.

12.07.2001 виконавчим комітетом Олександрійської міської ради прийнято рішення №487/1 "Про оренду приміщень, будівель, споруд", яким вирішено дозволити надати в оренду приміщення, яке знаходиться на балансовому обліку ЖЕКу № 4 за адресою АДРЕСА_5 загальною площею 180,0 кв. м підприємцю ОСОБА_5 строком на 5 років для розміщення магазину.

16.07.2001 внесено зміни до договору оренди нерухомого майна № 178, в частині зменшення орендованої площі з 781,9 кв.м на 601,9 кв.м (в тому числі 402,4 кв.м - наземна частина, 199,5 кв.м - підвал.

01.08.2001 між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 71, за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 12.07.2001 р. № 487/1 передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове наземне приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 180,0 кв. м. для використання під розміщення магазину.

В подальшому, згідно договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 23.08.2002 № 40 Фондом комунального майна Олександрійської міської ради продано, а ОСОБА_5 придбано шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею168 кв. м. за адресою АДРЕСА_5.

ОСОБА_5 згідно договору дарування від 12.03.2006 передала належне їй нежитлове приміщення площею 168 кв. м за адресою АДРЕСА_5 ОСОБА_6, якому згідно договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 01.02.2006 № 005 Фондом комунального майна Олександрійської міської ради продана інша частина приміщення площею 625,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_5.

Згідно договору купівлі-продажу від 16.11.2007 ОСОБА_6 продав ОСОБА_3 магазин непродовольчих товарів після реконструкції нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 площею 759,8 кв.м."

Вищезазначеним рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2013 у справі № 912/663/13 рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради яким надано дозвіл на надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 в оренду приміщення, що перебуває на балансовому обліку Житлово-експлуатаційної контори № 4, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 180.0 кв.м строком на 5 років для розміщення магазину, визнано незаконним та скасовано.

При цьому, господарським судом встановлено, що при прийнятті виконкомом Олександрійської міської ради рішення (№487/1 від 12.07.2001), порушено встановлений порядок надання в оренду нежитлових приміщень, що знаходяться у комунальній власності, оскільки Фонд комунального майна міської ради не надав інформації через засоби масової інформації про звільнений нежитловий фонд, який може бути наданий в оренду, що позбавило ПП "Одіссей" законного права на подання заяви міському голові з пропозицією щодо використання приміщення площею 180,00 кв. м, та як наслідок можливості отримати в оренду дане приміщення.

Господарським судом Кіровоградської області у справі №912/663/13 також встановлено, що спірне рышення № 487/1 від 12.07.2001 було прийнято міськвиконкомом раніше, ніж внесено зміни від 16.07.2001 до договору оренди нерухомого майна № 178 від 13.07.1999 в частині зменшення орендованої площі з 781,9 кв. м на 601,9 кв.м.

Зазначені порушення свідчать про протиправність надання ФОП ОСОБА_5 в оренду приміщення площею 180,00 кв. м, розташованого по АДРЕСА_5.

Вищезазначені порушення міськвиконкомом Олександрійської міської ради приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна", норм Положення про порядок надання в оренду нежитлових приміщень (будівель, споруд), що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Олександрії, затвердженого рішенням Олександрійської міської ради від 06.02.2001 № 461, за висновком суду призвели до порушення законного права ПП "Одіссей" на подання заяви з пропозицією про використання приміщення та позбавило ПП "Одіссей" можливості прийняти участь в конкурсі з надання нежитлового приміщення в оренду, що стало підставою для задоволення позовних вимог у справі № 912/663/13. Крім того, підставою для задоволення позову у справі № 912/663/13 господарський суд визнав також припинення законного права ПП "Одіссей" на суборенду приміщення площею 21.2 кв.м в зв'язку з прийняттям міськвиконкомом спірного рішення.

Встановлені рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2013 у справі № 912/663/13 обставини не підлягають доказуванню в силу вимог частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки факт протиправності надання ФОП ОСОБА_5 в оренду приміщення площею 180,00 кв. м, розташованого по АДРЕСА_5, є доведеним, викладене зумовлює незаконність подальшого прийняття Олександрійською міською радою рішення "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2002 році" № 67 від 12.06.2002, у частині включення до зазначеного переліку спірного приміщення.

До того ж, господарський суд враховує, вимоги частини 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, відповідно до якої одним з основних принципів, на основі яких здійснюється приватизація, визначено застосування переважно конкурентних способів у разі приватизації невеликих державних підприємств, законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу.

За умовами пункту 1 Державної програми приватизації вона визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

Пунктом 2 Державної програми приватизації встановлено, що основною метою приватизації у 2000-2002 роках є створення умов для сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, установ, організацій та створення конкурентного середовища, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України.

Пріоритетами та основними завданнями приватизації у відповідності до пункту 3 цієї програми є: приватизація підприємств виключно за кошти з урахуванням їх індивідуальних особливостей; забезпечення інформаційної відкритості процесу приватизації; формування попиту на об'єкти приватизації вітчизняних та іноземних інвесторів; максимальне використання інститутів інфраструктури ринку цінних паперів; залучення коштів для розвитку та структурної перебудови економіки; створення сприятливих умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку приватизованого об'єкта та здійснюють ефективне управління ним; створення умов для подальшого розвитку фондового ринку; підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках.

Як встановлено пунктом 4 Державної програми приватизації, для реалізації цих завдань Фонд державного майна України: залучає до підготовки об'єктів приватизації вітчизняних та іноземних радників; ініціює реструктуризацію підприємств; проводить конкурси з продажу пакетів акцій або здійснює продаж акцій через організаторів торгівлі цінними паперами; застосовує аукціони під час продажу об'єктів груп А, Д та цілісних майнових комплексів об'єктів групи В, Г.

Згідно з пунктом 11 Державної програми приватизації одним з основних принципів індивідуальної приватизації є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта приватизації.

За умовами пункту 12 Державної програми приватизації під час продажу об'єктів Фонд державного майна враховує кон'юнктуру ринку, вивчає попит потенційних покупців та забезпечує виконання Закону України про Державний бюджет України та цієї Програми в частині надходження коштів від приватизації самостійно встановлює для кожного підприємства окремо строки проведення приватизації з урахуванням вимог законодавства про приватизацію.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Заява повинна містити: назву об'єкта малої приватизації, його місцезнаходження; запропоновані умови купівлі та експлуатації об'єкта. Разом із заявою покупці - фізичні особи подають: відомості про особу, домашню адресу, громадянство; номери рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації (частина 4 статты 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Статтею 11 Закону України "Про приватизацію державних підприємств" встановлено, що порядок приватизації державного майна передбачає: опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі; прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації); затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

Проте, у порушення зазначених вимог закону ані відповідачем, ані спеціально уповноваженим на це органом - Фондом комунального майна Олександрійської міської ради, правонаступником якого є Управління приватизації, оренди майна та землі міської ради, список об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації та у місцевій пресі не публікувався, що позбавило ПП "Одіссей" законного права на подачу заяви про участь в аукціоні (конкурсі) з приватизації спірного об'єкта та, як наслідок, призвело до нехтування одним з основних принципів, на основі яких здійснюється приватизація, - застосування конкурентних способів приватизації.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, приватизація державного майна здійснюється шляхом:

продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;

продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону;

викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.

Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.

Частинами 3, 4 цієї статті встановлено, що приватизація законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового, обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. Приватизація зазначених об'єктів здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Державною програмою приватизації; приватизація майна невеликих державних підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію. Порядок викупу об'єкта приватизації визначається Фондом державного майна України.

В силу вимог частини 9 статті 17 Закону України "Про приватизацію державного майна" орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна". Орендар здійснює викуп об'єкта оренди відповідно до законодавства та договору оренди. Умови викупу (ціна, порядок, строки, засоби платежу) визначаються в договорі оренди. Ціна об'єкта оренди визначається відповідно до статті 20 цього Закону. Орендар має право відмовитися від здійснення передбаченого у договорі права на викуп.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у випадках, коли до складу підприємств входять структурні підрозділи (магазини, перукарні, майстерні, їдальні тощо), які можуть бути виділені у самостійні підприємства, об'єктами малої приватизації є названі структурні підрозділи.

За умовами пункту 5 Державної програми приватизації до об'єктів приватизації групи А належать цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства, у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних капіталів відкритих акціонерних товариств, а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних капіталів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Пунктом 48 Державної програми приватизації встановлено, що продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми.

Як встановлено статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до пункту 49 Державної програми приватизації покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).

Згідно з пунктом 50 Державної програми приватизації за наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації, або в разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначена будівля (споруда, приміщення) передається у встановленому порядку власнику приватизованого, об'єкта в оренду на термін не менш як 10 років.

Пунктом 51 Державної програми приватизації встановлено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Доказів на підтвердження того, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 здійснювалось поліпшення орендованого майна у порядку, встановленому пунктом 51 Державної програми приватизації, господарському суду не надано. Викладене свідчить про відсутність у ФОП ОСОБА_5 права на приватизацію спірного приміщення шляхом викупу за цією підставою.

Підстав для викупу приміщення, встановлених частиною 1 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ФОП ОСОБА_5 також не мала, оскільки спірне нерухоме майно до цього предметом продажу на аукціоні (за конкурсом) не виступало, до переліку об'єктів, які підлягають викупу, у порядку, встановленому статтею 7 зазначеного Закону, не включалося, а договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 71 укладено між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради та ФОП ОСОБА_5 01 серпня 2001 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Крім того умовами зазначеного договору оренди право на викуп об'єкта оренди не передбачалося.

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 право викупу спірного приміщення було надане рішенням № 67 саме як орендареві цього приміщення, що не узгоджується з вимогами діючого, на момент прийняття спірного рішення, законодавства та порушує законні права ПП "Одіссей" на участь в аукціоні (конкурсі) на його приватизацію.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Оскільки рішення Олександрійської міської ради № 67 від 12.06.2002 в частині затвердження пункту 5 Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2002 році, прийняте з порушенням Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача у даній справі, таке рішення в цій частині є незаконним.

З огляду на викладені обставини позовні вимоги ПП "Одіссей" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, господарський суд враховує, що Господарський процесуальний кодекс України не передбачає повноважень господарського суду щодо скасування акта державного органу. У названому Кодексі йдеться про визнання недійсним акта державного чи іншого органу (зокрема, статті 5, 12, 84 Господарського процесуального кодексу України). Разом з тим, вимога про визнання незаконним та скасування такого акта за своїм правовим змістом тотожна вимозі про визнання його недійсним. Тому, задовольняючи позов в цій частині, господарський суд, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне задовольняючи позов, визнати недійсним (незаконним та скасувати) пункт 5 Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Олександрі, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2002 році, затвердженого рішенням Олександрійської міської ради № 67 від 12.06.2002 року.

При цьому, господарський суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що на день звернення з даним позовом до господарського суду, враховуючи положення статті 268 Цивільного кодексу України, пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень цього кодексу та Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI, не сплила позовна давність для пред'явлення позову про визнання недійсним пункту пункт 5 Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Олександрі, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2002 році, затвердженого рішенням Олександрійської міської ради №67 від 12.06.2002 року.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються а відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю

Визнати недійсним (незаконним та скасувати) пункт 5 Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Олександрі, що підлягають приватизації (відчуженню) у 2002 році, затвердженого рішенням Олександрійської міської ради №67 від 12.06.2002 року.

Стягнути з Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 59, ідентифікаційний код 04055209) на користь приватного підприємства "Одіссей" (АДРЕСА_5, ідентифікаційний код 30327535) - 1218,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити приватному підприємству "Одіссей" (АДРЕСА_5; 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Полтавська, 128), ОСОБА_5 (АДРЕСА_2); ОСОБА_6 (АДРЕСА_1); ОСОБА_3 (АДРЕСА_4).

Повне рішення складено 17.04.2015

Головуючий суддя О.Б. Шевчук

Суддя С.Б. Колодій

Суддя Г.Б. Поліщук