Рішення

від 07.04.2015 по справі 915/68/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року Справа № 915/68/15

за позовом: Прокурора міста Миколаєва /Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54030/ в інтересах держави в особі

позивача: Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради /вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 /

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-АВТО" /вул. Берегова, 45, м. Миколаїв, 54025 /

про стягнення 41465,35 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

прокурор - Бескровна І.І., посвідчення від 29.07.2014 № 027665

від позивача - Корнєва А.Ю., довіреність від 17.09.2014 № 1079/10/01/08

від відповідача - Важеніна С.А., довіреність від 22.09.2014

СУТЬ СПОРУ: прокурор міста Миколаєва звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача з позовом до відповідача про стягнення з останнього 39221,92 грн. основного боргу та 2243,43 грн. пені.

Заявлений позов прокурор обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року (включно) за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, від 01.06.2003.

Позивач підтримав позов прокурора у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову прокурора заперечив, посилаючись на непідтвердження позивачем факту передачі в користування відповідачу майна по вул. Новозаводській, 7, площею 4100 кв.м. під штрафний майданчик у зв'язку з непідписанням сторонами відповідного акту прийому-передачі майна. За таких обставин відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування орендної плати за користування зазначеним майном, а отже суми заборгованості та штрафних санкцій, які підлягають сплаті, повинні бути скориговані. Водночас власного розрахунку боргу та штрафних санкцій відповідачем суду не надано.

Окрім того, відповідачем заявлено суду письмове клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, а саме:

- у позивача документів, які підтверджують, які саме приміщення площею 391,25 кв.м., розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7, які були передані відповідачу за договором оренди;

- документів, які підтверджують право власності на приміщення площею 391,25 кв. м., розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7, які були передані відповідачу за договором оренди;

- документів, які підтверджують право власності на асфальтобетонне замощення площею 4100 кв.м., розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7.

Заявлене клопотання відповідач обґрунтував тим, що на його думку у позивача відсутнє право власності на передані в оренду приміщення.

Судом відмовлено у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про витребування доказів у зв'язку з тим, що предметом даного спору не є оспорення чи невизнання права власності на майно за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7, а договір згідно з ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому суд, за власною ініціативою, витребував від позивача належним чином засвідчені копії договорів купівлі-продажу від 26.12.2002 №3 та від 05.09.2013 № 2297, за якими згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були відчужені нежитлові приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7.

Ухвалою суду від 26.01.2015 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 09.02.2015 о 15 год. 20 хв.

У судовому засіданні 09.02.2015 оголошувалась перерва до 16.03.2015 о 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні 16.03.2015 оголошувалась перерва до 23.03.2015 о 14 год. 00 хв.

У зв'язку з хворобою судді Бездолі Д.О. розгляд справи № 915/68/15, призначений на 23.03.2015 о 14 год. 00 хв., не відбувся.

Ухвалою суду від 06.04.2015 розгляд справи був призначений на 06.04.2015 о 15 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 06.04.2015 строк розгляду спору було продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 06.04.2015 оголошувалась перерва до 07.04.2015 о 16 год. 30 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2003 між Фондом комунальної власності міської ради та відповідачем був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності (далі - договір), за яким позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення міської комунальної власності на підставі рішення 136-р від 28.05.03, розташоване на території: за адресою вул. Новозаводська, в будинку 7, площею 391,25 поверх 1 для використання під штрафний майданчик, виробничі потреби. Вартість приміщення складає 60820,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п.п. 3.1., 3.7. договору:

- орендна плата визначається на підставі положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 29.05.01 № 30/29 і становить без ПДВ за перший місяць оренди 253,42 грн.;

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації й стягується позивачем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір укладено строком на 10 рік (років), що діє з 01.06.03 до 01.06.13 включно.

Згідно з п. 10.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця до закінчення строку чинності договору та протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

На виконання умов договору, 01.06.2003 Фонд передав відповідачу в оренду обумовлене договором нежитлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення по договору оренди від 01.06.03, поясненнями прокурора, позивача та не заперечується відповідачем.

В подальшому, сторонами були укладені угоди про зміни до договору оренди нерухомого майна від 01.06.2003, які є невід'ємними частинами договору оренди та якими внесено відповідні зміни до нього.

Так, відповідно до п.п. 1., 2., 9. угоди про зміни, що вступила в силу з 01.02.2008р.:

- позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення міської комунальної власності за адресою: вул. Новозаводська, 7 площею 391,25 кв. м. під штрафний майданчик та виробничі потреби; вул. Новозаводська, 7 площею 4100 кв. м. під штрафний майданчик;

- орендна плата становить 905,18 грн. за один місяць оренди і перераховується відповідачем позивачу щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість;

- дана угода є невід'ємною частиною договору оренди та вступає в силу з 01.02.08.

Згідно з п.п. 1., 2., 3., 4. угоди про зміни, що вступила в силу з 01.06.2008р.:

- позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування ЦМК міської комунальної власності за адресою: вул. Новозаводська, 7, вартість якого визначена згідно з висновками експерта і становить за експертною оцінкою 60820,00 грн. та 99619,00 грн.;

- майно передається в оренду з метою використання під штрафний майданчик та виробничі потреби;

- орендна плата становить 988,89 грн. за один місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість;

- в пунктах 2.1; 2.4; 2.7; 2.8; 7.1 договору оренди фразу «акт приймання-передачі» замінити на «акт приймання-передавання».

23.07.2013 між позивачем та відповідачем був укладений договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 5412 від 01.06.03, відповідно до п.п. 1., 2. якого:

- пункт 3.1 договору викладений в наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 20.10.11 № 10/15, і становить без ПДВ 4577,85 грн. за один місяць оренди";

- даний договір є невід'ємною частиною договору оренди та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України застосовується до правовідносин сторін, які виникли між ними до укладання цього договору, а саме: з 01.06.2013.

Факт передачі позивачем відповідачу орендованого за договором майна підтверджується обставинами, встановленими рішеннями судів у справі № 915/1226/14 між тими ж сторонами, та жодними належними та допустимими доказами не спростовується відповідачем у даній справі.

Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 915/1226/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2015 у справі № 915/1226/14, задоволено позов прокурора міста Миколаєва в інтересах держави в особі позивача про стягнення з відповідача 31134,96 грн. основного боргу по орендній платі за договором оренди майна від 01.06.2003 за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 та 1037,77 грн. пені за період з 28.01.2014 по 29.07.2014.

За період користування відповідачем майном з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року (включно) відповідач мав сплатити позивачу орендну плату у розмірі 39221,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками, поясненнями прокурора та позивача.

Проте відповідач свої зобов'язання за договором в частині сплати позивачу орендної плати не виконав, у зв'язку з чим і виник спір у даній справі.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума боргу відповідача перед позивачем з орендної плати за договором оренди майна від 01.06.2003р. (з наступними змінами та доповненнями до нього) за період 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 становить 39221,92 грн.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов прокурора підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Як встановлено судом, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем з орендної плати за договором оренди майна від 01.06.2003р. (з наступними змінами та доповненнями до нього) за період з 01 липня по 31 грудня 2014 року становить 39221,92 грн.

Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти розміру нарахованої йому орендної плати за договором оренди майна від 01.06.2003, які ґрунтуються на тому, що на думку відповідача позивачем не доведений суду факт передачі в користування відповідачу майна по вул. Новозаводській, 7, площею 4100 кв.м. під штрафний майданчик у зв'язку з непідписанням сторонами відповідного акту прийому-передачі майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 915/1226/14, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2015, які набрали законної сили, встановлений факт передачі позивачем та прийняття відповідачем у користування орендованого за договором від 01.06.2003 майна, в т.ч. і майна по вул. Новозаводській, 7, площею 4100 кв.м. під штрафний майданчик та факт користування відповідачем майном по вул. Новозаводській, 7, площею 4100 кв.м.

Факт несплати орендної плати за договором протягом періоду з 01 липня по 31 грудня 2014 року відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на належність орендованих ним приміщень не територіальній громаді м. Миколаєва, а юридичній особі та приватному підприємцю, до уваги господарського суду також не приймаються, оскільки судом встановлено, що відчужені згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7, не відносяться до орендованих відповідачем за договором оренди майна від 01.06.2003р. (з наступними змінами і доповненнями до нього) приміщень і факт передачі приміщень за тією ж адресою у приватну власність жодним чином не впливає на спірні відносини сторін у справі, що підтверджується обставинами, встановленими рішеннями судів у справі № 915/1226/14, наявними у справі матеріалами технічної інвентаризації, поясненнями прокурора, позивача та жодним чином не спростовано відповідачем.

За таких обставин позов прокурора в частині стягнення з відповідача 39221,92 грн. основного боргу з орендної плати підлягає повному задоволенню господарським судом.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено судом, у п. 3.6. договору сторони визначили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації й стягується позивачем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За цих підстав, суд, перевіривши поданий розрахунок пені, вважає, що позов прокурора в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 13.08.2014 по 21.01.2015, в сумі 2243,43 грн. також підлягає повному задоволенню судом.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню в повному обсязі на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-АВТО" (вул. Берегова, 45, м. Миколаїв, 54025, код 32508214) на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код 22440076) 39221 (тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять одна) грн. 92 коп. основного боргу та 2243 (дві тисячі двісті сорок три) грн. 43 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-АВТО" (вул. Берегова, 45, м. Миколаїв, 54025, код 32508214) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 14.04.2015.

Суддя Д.О.Бездоля