Рішення

від 16.04.2015 по справі 924/146/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2015 р.Справа № 924/146/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ, Хмельницька область

до 1) сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" с.Лукачівка, Кельменецький район, Чернівецька область

2) виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", с.Шпичинці, Хмельницький район, Хмельницька область

про стягнення солідарно 130913,20 грн., з яких: 65687,60 грн. - курсова різниця, 49566,62 грн. - штраф, 6507,38 грн. - пеня, 9151,60 грн. - 36 % річних.

Представники сторін:

позивач: Білий В.В. - представник за довіреністю від 25.01.2015р.

відповідач-1: Ткач Д.Б. - представник за довіреністю від 02.03.15р.

відповідач-2: не з'явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" та виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив стягнути солідарно з відповідачів 140116,75 грн., з яких: 69477,20 грн. - курсової різниці; 49566,62 грн. - штрафу; 6507,38 грн. - пені, 9151,60 грн. - 36% річних; 5413,95грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.03.2015р. прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, у зв'язку з чим предметом розгляду спору стало солідарне стягнення 134702,80 грн., з яких: 69477,20 грн. - курсова різниця, 49566,62 грн. - штраф, 6507,38 грн. - пеня, 9151,60 грн. - 36 % річних.

Ухвалою від 23.03.2015р. прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення курсової різниці, у зв'язку з чим предметом розгляду спору стало солідарне стягнення 130929,43 грн., з яких: 65703,83 грн. - курсова різниця, 49566,62 грн. - штраф, 6507,387 грн. - пеня, 9151,60 грн. - 36% річних.

Ухвалою суду від 31.03.2015р. прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення курсової різниці. Таким чином, предметом розгляду спору є стягнення солідарно 130913,20 грн., з яких: 65687,60 грн. - курсова різниця, 49566,62 грн. - штраф, 6507,38 грн. - пеня, 9151,60 грн. - 36 % річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем-1 (СТОВ "Агрофірма "Вілія") своїх грошових зобов'язань за договором поставки №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р.

Повідомляє, що 25.03.2014р. між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (кредитор) та виробничо сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (поручитель) було укладено договір поруки №43-03/14 ХМ, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" (боржник), що виникли з договору поставки, а саме здійснити оплату за поставлений товар (засоби захисту рослин, регуляторів росту рослин та/або мікродобрива) в обсязі та на умовах договору поставки №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р., а також відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. У разі порушення зобов'язання боржником, кредитор має право, на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя позов.

Таким чином, позивачем визначено два відповідачі, СТОВ "Агрофірма "Вілія" та ВСК "Шпичинці".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з урахуванням зменшення позовних вимог.

Представник відповідача-1 - ТОВ "Агрофірма "Вілія" в судовому засіданні та у письмовому відзиві на позов зазначає, що на виконання умов договору поставки №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р. відповідачем було сплачено 242954,46 грн., зокрема: 08.05.2014р. - 10000,00 грн., 24.06.2014р. - 10000,00 грн., 17.10.2014р. - 8000,00 грн.; 17.11.2014р. - 120000,00 грн.; 16.12.2014р. - 94954,46 грн. При цьому, відповідачем подано контррозрахунок, згідно якого штраф складає 47424,01 грн.; пеня - 3483,06 грн.; 36% річних - 4834,69 грн. Щодо курсової різниці, то відповідач зазначає, що ТОВ "Агрофірма "Вілія" в повному обсязі розрахувалася з ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" враховуючи курсову різницю станом на день здійснення оплати, оскільки сума сплати в гривнях - 242954,46 грн. складає еквівалент 15685,80 дол. США та 618,91 Євро.

Також відповідач просить на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГПК України, ст. 83 ГПК України зменшити розмір неустойки.

Враховуючи зазначене, просить суд відмовити в задоволенні позову в частині: стягнення курсової різниці; 2142,61 грн. - 25% штрафу; 3024,32 грн. - пені; 4316,91 грн. - 36 % річних.

Відповідач-2 повноважного представника в судове засідання не направив, проте до суду надійшов відзив від 23.03.2015р., в якому повідомляє, що ВСК „Шпичинці" через складний фінансовий стан не спроможне перерахувати ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" грошові кошти в сумі 140116,75 грн., які заборгувало ТОВ "Агрофірма "Вілія". Зазначає, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує щодо солідарного стягнення з відповідачів. Просить розгляд справи проводити без участі представника ВСК „Шпичинці".

З приводу відзиву відповідача-1, представник позивача надав додаткові пояснення від 23.03.2015р. від 01.04.2015р., та від 14.04.2015р., в яких спростовує твердження СТОВ "Агрофірма "Вілія" про те, що всі здійснені відповідачем проплати були проведені на виконання договору поставки №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р. Зокрема, звертає увагу, що відповідно до п. 2.6. договору покупець здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця. Враховуючи, що відповідачем при здійсненні оплати не вірно вказувалося призначення платежів (зазначався договір №4303/14 та договір №1803/14), постачальник здійснював зарахування грошових коштів, сплачених покупцем на власний розсуд.

При цьому, повідомляє, що 17.03.2014р. між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" та СТОВ "Агрофірма "Вілія" було укладено договір поставки насіння №18/3/14 ХМ, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити насіння, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених договором. Звертає увагу, що п. 3.7. вказаного договору встановлено, що покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця.

Таким чином, наголошує, що відповідно до умов вказаних договорів №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р. та №18-03/14 ХМ від 17.03.2014р., у зв'язку з недотриманням покупцем вимог щодо чіткого відображення в призначення платежу номера та дати договору, в рамках якого здійснюється оплата, номера специфікації до договору, саме постачальник наділений правом самостійно, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця. Крім того, вказаними договорами не передбачено обов'язку постачальника певним чином розподіляти сплачені покупцем кошти, в залежності від певних фактів, а залежить виключно від доцільності та економічної волі постачальника. Разом з тим, за конструкцією п. 3.7. вказаних договорів, зарахування коштів в рахунок певного договору є правом постачальника.

З приводу клопотання відповідача-1 про зменшення розміру неустойки, позивач звертає увагу, що на підтвердження своїх доводів щодо нестабільної господарської діяльності, не отримання прибутків, впливу економічної ситуації в країні на фінансові результати підприємства, відповідач-1 жодних доказів, зокрема, первинних бухгалтерських документів не надає. Позивач вважає, що складний фінансовий стан товариства, не є винятковою обставиною для зменшення суми неустойки, зважаючи на ведення відпоідачем-1 підприємницької діяльності на власний ризик. При цьому, посилається на позицію, викладену в постанові ВГС України від 17.03.2015р. по справі №903/763/14.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" є юридичною особою та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.12.2014р.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" є юридичною особою та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з електронного ресурсу ДП „Інформаційно-ресурсний центр" від 05.02.2015р.

Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" є юридичною особою та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з електронного ресурсу ДП „Інформаційно-ресурсний центр" від 05.02.2015р.

13.03.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" (покупець, надалі - відповідач 1) укладено договір поставки №43-03/14 ХМ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 2.1. договору ціна товару вираховується як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема кожної партії товару будуть обговорюватися сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

В п. 2.3.1. договору сторони передбачили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують та підлягають сплаті у гривнях.

У п. 2.3.2. договору сторони встановили, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого публічним акціонерним товариством „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на дату формування видаткової накладної. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого публічним акціонерним товариством „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання специфікації, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної специфікації.

Відповідно до п. 2.3.3. договору сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого публічним акціонерним товариством „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на банківський день фактичної сплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого публічним акціонерним товариством „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на банківський день фактичної сплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладні на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що покупець здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця.

Покупець зобов'язався відповідно до п. 3.2.2. договору оплатити вартість товару в термін(и), вказані у додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому, умови п.2.3.та п. 2.8. цього договору. При перерахуванні коштів обов'язково необхідно вказувати в платіжному документі номер і дату укладення договору. У випадку відсутності у платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником.

Пунктом 7.2.1. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

В п. 7.2.3. договору сторони передбачили, що відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

Сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов'язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного договору, не звільняє винну сторону від виконаннясвоїх обов'язків за даним договором (п. 7.3. договору).

Згідно з п. 7.4. договору строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України. Сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання зобов'язання за даним договором строк позовної давності припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п. 5.1. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Додатками до договору поставки сторони визначили назву товару, кількість, ціну, загальну вартість, терміни поставки та календарний графік платежів, зокрема, оплата мала проводитися наступним чином:

- 7078,32 грн. (еквівалент 610,20 дол. США) до 01.10.2014р.; 28313,28 грн. (еквівалент 2440,80 дол. США) до 01.11.2014р. (додаток №2 від 01.04.2014р.);

- 2981,30 грн. (еквівалент 257,01 дол. США) до 21.04.2014р.; 6956,38 грн. (еквівалент 599,69 дол. США) до 01.11.2014р. (додаток №3 від 01.04.2014р.);

- 3007,89 грн. (еквівалент 185,67 Євро) до 21.04.2014р.; 7018,41 грн. (еквівалент 433,24 Євро) до 01.11.2014р. (додаток №4 від 01.04.2014р.);

- 1670,40 грн. (еквівалент 144 дол. США) до 01.10.2014р.; 6681,60 грн. (еквівалент 576,00 дол. США) до 01.11.2014р. (додаток №5 від 01.05.20144р.);

- 11119,44 грн. (еквівалент 918,96 дол. США) до 01.10.2014р.; 44477,76 грн. (еквівалент 3675,85 дол. США) до 01.11.2014р. (додаток №6 від 13.03.2014р.);

- 1524,60 грн. (еквівалент 126 дол. США) до 21.05.2014р.; 3557,40 грн. (еквівалент 294 дол. США) до 01.10.2014р. (додаток №7 від 08.05.2014р.);

- 5645,38 грн. (еквівалент 466,56 дол. США) до 01.10.2014р.; 22581,50 грн. (еквівалент 1866,24 дол. США) до 01.11.2014р. (додаток №8 від 23.05.2014р.);

- 7142,40 грн. (еквівалент 595,20 дол. США) до 12.06.2014р.; 7142,40 грн. (еквівалент 595,20 дол. США) до 01.11.2014р. (додаток №9 від 29.05.2014р.);

- 1428,48 грн. (еквівалент 119,04 дол. США) до 23.06.2014р.; 1428,48 грн. (еквівалент 119,04 дол. США) до 01.10.2014р. (додаток №10 від 07.06.2014р.);

- 11427,84 грн. (еквівалент 952,32 дол. США) до 26.06.2014р. (додаток №11 від 11.06.2014р.);

- 725,76 грн. (еквівалент 60,48 дол. США) до 14.07.2014р.; 1693,44 грн. (еквівалент 141,12 дол. США) до 01.10.2014р. (додаток №12 від 01.07.2014р.);

- 12480,00 грн. (еквівалент 960 дол. США) до 23.10.2014р. (додаток №13 від 09.10.2014р.);

- 2184,00 грн. (еквівалент 168 дол. США) до 23.10.2014р. (додаток №14 від 09.10.2014р.).

25.03.2014р. між виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (поручитель, відповідач-2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (кредитор) укладений договір поруки №43-03/14 ХМ, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань СТОВ "Агрофірма "Вілія" (боржник), що виникли з договору поставки №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р. (далі - основний договір), який був укладений між кредитором та боржником (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору порукою забезпечуються в тому числі наступні зобов'язання боржника: здійснити оплату за поставлене насіння в обсязі та на умовах договору №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р.; відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р.

Строк виконання зобов'язання за договором поставки №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р. до належного виконання договору поставки №43-03/144 ХМ від 13.03.2014р. (п. 2.2 договору).

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 основного договору. У разі порушення зобов'язання боржником, кредитор має право на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя позов (п. 3.1., 3.2., 4.1.2 договору поруки).

Відповідно до п. 6.1. договору поруки останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов'язання за основним договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Також 17.03.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" (покупець) укладено договір поставки насіння №18-03/14 ХМ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити насіння (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. вказаного договору ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю. Покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника у банківській установі. Термін та схеми оплати кожної партії товару будуть обговорюватися сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками, які є додатками до цього договору.

Згідно з п. 3.7. вказаного договору встановлено, що покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця.

Додатком №1 від 31.03.2014р. до договору №18-03/14 ХМ від 17.03.2014р. визначено графік платежів, зокрема, 5637,60 грн. (еквівалент 348 Євро) до 15.04.2014р. та 22550,40 грн. (еквівалент 1392 Євро) до 01.11.2014р.

На виконання умов договору поставки №43-03/144 ХМ від 13.03.2014р. позивачем поставлено відповідачу-1 (СТОВ "Агрофірма "Вілія") товар на загальну суму 198266,46 грн., що в еквіваленті складає 15685,71 дол. США і 618,91 Євро. Поставка товару підтверджується видатковими накладними: №1303 від 08.05.2014р. на суму 35931,60 грн.; №1304 від 08.05.2014р. на суму 8352,00 грн.; №1307 від 08.05.2014р. на суму 9937,68 грн.; №1308 від 08.05.2014р. на суму 10026,30 грн.; №1438 від 13.05.2014р. на суму 55597,20 грн.; №1439 від 13.05.2014р. на суму 5082,00 грн.; №1678 від 23.05.2014р. на суму 28226,88 грн.; №2070 від 13.06.2014р. на суму 2856,96 грн.; №2071 від 13.06.2014р. на суму 14284,80 грн.; №2459 від 08.07.2014р. на суму 11427,84 грн.; №2396 від 04.07.2014р. на суму 2419,20 грн.; №3446 від 10.10.2014р. на суму 2184,00 грн.; №3447 від 10.10.2014р. на суму 12480,00 грн.; довіреностями на отримання товару №4/05 від 06.05.2014р.; №7/05 від 23.05.2014р.; №9/06 від 13.062014р.; №10/07 від 04.07.2014р.; №18 від 09.10.2014р.

Згідно банківських виписок, наявних в матеріалах справи відповідачем сплачувалися грошові кошти наступним чином: 08.05.2014р. - 10000,00 грн.; 25.06.2014р. - 10000,00 грн.; 17.10.2014р. - 8000,00 грн.; 17.11.2014р. - 12000,00 грн.; 16.12.2014р. - 94954,46 грн. При цьому, при сплаті вказувалися два договори, за яким здійснювалася оплата, а саме: договір №4303/14 ХМ та 1803/14 ХМ.

Як вбачається із актів звірки взаєморозрахунків за договором №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р. та за договором №18-03/14 ХМ від 17.03.2014р. зарахування сум проплат позивачем було здійснено наступним чином:

08.05.2014р. зараховано кошти в сумі 10000,00 грн., з них: 1062,40 грн. - по договору №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р. та 8937,60 грн. - по договору №18-03/14 ХМ від 17.03.2014р.;

25.06.2014р. зараховано кошти в сумі 10000,00 грн. по договору №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р.;

17.10.2014р. зараховано кошти в сумі 8000,00 грн. по договору №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р.;

17.11.2014р. зараховано кошти в сумі 120000,00 грн., з них: 84249,60 грн. - по договору №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р. та 35750,40 грн. - по договору №18-03/14 ХМ від 17.03.2014р.;

16.12.2014р. - зараховано кошти в сумі 94954,46 грн. по договору №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р.

В матеріалах справи наявні витяги з розпорядження ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" „Про встановлення курсів купівлі-продажу іноземних валют за гривні для всієї мережі АТ „Райффайзен Банк Аваль", зокрема: №06-01/182 від 07.05.2014р. - курс продажу долара США станом на 08.05.2014р. - 12,100 грн.; №06-01/252 від 24.06.2014р. - курс продажу долара США станом на 25.06.2015р. - 12,000 грн.; курс продажу Євро - 16,600 грн.; №06-01/425 від 16.10.2014р. - курс продажу долара США станом на 17.10.2014р. - 13,020 грн.; №06-01/470 від 14.11.2014р. - курс продажу долара США станом на 17.11.2014р. - 16,000 грн.; №06-01/515 від 15.12.2014р. - курс продажу долара США станом на 16.12.2014р. - 16,530 грн.; курс продажу Євро - 20,550 грн.

Згідно довідки Волочиського відділення АТ „Райффайзен Банк Аваль" станом на 30.01.2015р. курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні в касах Волочиського відділення АТ „Райффайзен Банк Аваль" складають: курс продажу долара США - 16,740 грн.: курс продажу Євро - 18,900 грн.

Враховуючи, що платежі здійснювалися відповідачем з порушенням термінів оплати та без врахування курсової різниці, позивач звернувся з позовом, в якому з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог просить стягнення солідарно з відповідачів 65687,60 грн. - курсової різниці, 49566,62 грн. - штрафу, 6507,38 грн. - пені, 9151,60 грн. - 36 % річних.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, з наявних у справі матеріалів вбачається, що 13.03.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" (покупець, надалі - відповідач 1) укладено договір поставки №43-03/14 ХМ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачу-1 (СТОВ "Агрофірма "Вілія") товар на загальну суму 198266,46 грн., що в еквіваленті складає 15685,71 дол. США і 618,91 Євро. Поставка товару підтверджується видатковими накладними: №1303 від 08.05.2014р. на суму 35931,60 грн.; №1304 від 08.05.2014р. на суму 8352,00 грн.; №1307 від 08.05.2014р. на суму 9937,68 грн.; №1308 від 08.05.2014р. на суму 10026,30 грн.; №1438 від 13.05.2014р. на суму 55597,20 грн.; №1439 від 13.05.2014р. на суму 5082,00 грн.; №1678 від 23.05.2014р. на суму 28226,88 грн.; №2070 від 13.06.2014р. на суму 2856,96 грн.; №2071 від 13.06.2014р. на суму 14284,80 грн.; №2459 від 08.07.2014р. на суму 11427,84 грн.; №2396 від 04.07.2014р. на суму 2419,20 грн.; №3446 від 10.10.2014р. на суму 2184,00 грн.; №3447 від 10.10.2014р. на суму 12480,00 грн.; довіреностями на отримання товару №4/05 від 06.05.2014р.; №7/05 від 23.05.2014р.; №9/06 від 13.062014р.; №10/07 від 04.07.2014р.; №18 від 09.10.2014р.

Як вбачається із додатків до договору (специфікацій), якими визначено графіки платежів, відповідач зобов'язаний був сплатити 5989,20 грн. - до 21.04.2014р.; 1524,60 грн. - до 21.05.2014р.; 7142,40 грн. - до 12.06.2014р.; 1428,48 грн. - до 23.06.2014р.; 11427,84 грн. - до 26.06.2014р.; 725,76 грн. - до 14.07.2014р.; 32192,86 грн. - до 01.10.2014р.; 14664,00 грн. - до 23.10.2014р.; 123171,33 грн. - до 01.11.2014р.

Згідно банківських виписок, наявних в матеріалах справи, відповідачем було сплачено 08.05.2014р. - 10000,00 грн.; 25.05.2014р. - 10000,00 грн.; 17.10.2014р. - 8000,00 грн.; 17.11.2014р. - 12000,00 грн.; 16.12.2014р. - 94954,46 грн. При цьому, відповідач вказував два договори, за яким здійснювалася оплата, а саме: договір №4303/14 та 1803/14 ХМ.

Судом враховується, що між сторонами (позивачем та відповідачем-1) були наявні інші договірні відносини, що підтверджується укладенням між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та СТОВ "Агрофірма "Вілія" (покупець) договору поставки насіння №18-03/14 ХМ від 17.03.2014р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити насіння (товар), а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

Судом береться до уваги положення п. 2.6. договору поставки №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р., яким передбачено, що покупець здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця.

Також в п. 3.2.2. вказаного договору поставки визначено, що при перерахуванні коштів покупець обов'язково повинен вказувати в платіжному документі номер і дату укладення договору. У випадку відсутності у платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником.

Аналогічні положення містяться в п. 3.7. договору поставки насіння №18-03/14 ХМ від 17.03.2014р., де встановлено, що покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця.

Оскільки відповідачем-1 при здійсненні оплати зазначалися два договори №4303/14 та 1803/14 ХМ та враховуючи наявність між сторонами інших договірних відносин, позивач скористався своїм правом, передбаченим п. п. 2,6., 3.2.2. договору поставки №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р., та самостійно визначив порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення зобов'язань відповідача-1 за договорами №4303/14 ХМ від 13.03.2014р. та №1803/14 ХМ від 17.03.2014р.

Так, позивачем було зараховано в рахунок погашення зобов'язань відповідача-1 за договором №4303/14 ХМ від 13.03.2014р. наступні суми: 08.05.2014р. - 1062,40 грн. (87,80 дол. США); 25.06.2014р. - 6922,11 (582,68 дол. США) та 3007,89 (181,20 Євро); 17.10.2014р. - 8000,00 грн. (614,44 дол. США); 17.11.2014р. - 84249,60 грн. (5265,60 дол. США); 16.12.2014р. - 87936,05 грн. (5319,79 дол. США); та 7018,41 (341,53 Євро).

Інші суми, а саме: 08.05.2014р. - 8937,60 грн. та 17.11.2014р. - 35750,40 грн. позивачем було зараховано в рахунок погашення зобов'язань за договором поставки насіння №18-03/14 ХМ від 17.03.2014р.

При цьому, судом не береться до уваги твердження відповідача-1 про те, що усі проплати, загальна сума яких складає 242954,46 грн. були здійснені на виконання умов договору поставки №4303/14 ХМ від 13.03.2014р., оскільки як слідує із банківських виписок, при оплаті покупцем вказувалися два договори №4303/14 ХМ та №1803/14 ХМ. Враховуючи умови договору поставки, позивачем правомірно на власний розсуд визначено порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення існуючих зобов'язань СТОВ "Агрофірма "Вілія" за договорами №4303/14 ХМ від 13.03.2014р. та №1803/14 ХМ від 17.03.2014р.

Статтями 525 ЦК та 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Таким чином, відповідачем-1 оплачено вартість поставленого товару, проте з порушенням строків оплати та без врахування курсової різниці, передбаченої п. 2.3.3. договору.

Як слідує із п. 2.3.3. договору сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого публічним акціонерним товариством „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на банківський день фактичної сплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Також сторони погодилися, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого публічним акціонерним товариством „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на банківський день фактичної сплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладні на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.

Покупець зобов'язався відповідно до п. 3.2.2. договору оплатити вартість товару в термін(и), вказані у додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому, умови п.2.3.та п. 2.8. цього договору.

Позивачем заявлено до стягнення курсову різницю в розмірі 65687,60 грн.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 „Вплив змін валютних курсів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.200р. №193 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

При цьому, ч. 2 ст . 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з умов договору, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару в іноземній валюті на момент підписання кожної окремої специфікації з урахуванням курсу ЄВРО та долара США на банківський день фактичної оплати.

Також судом враховується позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 04.07.2011р. по справі №3-62гс11 та від 26.12.2011р. по справі №3-141гс11, в яких зроблено висновок про те, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Згідно додатків до договору (специфікацій) СТОВ "Агрофірма "Вілія" отримало від постачальника засобів захисту рослин на загальну суму 15685,71 дол. США та 618,91 Євро. Станом на дату звернення із позовом до суду відповідач-1 оплатив позивачу 11870,31 дол. США та 522,73 Євро. Таким чином, покупцем фактично не оплачено гривневий еквівалент 3815,40 дол. США (15685,71 - 11870,31) та 96,18 Євро (618,91 - 522,73), що відповідно до курсу продажу валют, встановленого ПАТ „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на 30.01.2015р. (дата написання позовної заяви) складає 65687,60 (3815,40 дол. США х 16,74 грн. + 96,18 Євро х 18,90 грн.).

Враховуючи, що відповідачем-1 оплачено поставлений товар без врахування курсової різниці, вимоги позивача про стягнення 65687,60 грн. курсової різниці є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що в п. 7.2.3. договору сторони передбачили обов'язок покупця у випадку порушення грошового зобов'язання сплатити тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми за весь час прострочення.

Суд перевіривши поданий до матеріалів позову розрахунок 36% річних, встановив, що нарахування здійснено правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, умов договору та з урахуванням проплат. Таким чином, заявлені до стягнення 36% річних в сумі 9151,60 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.1. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

При цьому, сторони в п. 7.4. договору домовилися, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України . Сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання зобов'язання за даним договором строк позовної давності припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що нарахуванні пені в розмірі 6507,38 грн. здійснено правомірно, з урахуванням проплат відповідача.

Також позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 49566,62 грн.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із п. 7.2.1. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору, позивачем правомірно заявлено до стягнення 49566,62 грн. штрафу.

При цьому судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій (позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08).

Крім того, абзацом 2 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 14.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що у випадку застосування штрафу поряд з пенею не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Відповідач- 1 - СТОВ "Агрофірма "Вілія" у письмовому відзиві від 23.03.2015р. посилаючись на ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з підпунктом 3.17.4. пункту 3.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, для зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи майновий стан відповідача, яке є аграрним підприємством, погашення основної заборгованості, з огляду на те, що розмір заявленої до стягнення пені та штрафу є неспіврозмірно значним, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення також 36% річних та курсової різниці, вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені та штрафу на 50% та стягнути пеню в розмірі 3253,69 грн. та штраф в розмірі 42783,31 грн.

У зв'язку з цим у позові про стягнення 3253,69 грн. пені та 42783,31 грн. штрафу слід відмовити.

Щодо солідарного стягнення суми боргу з обох відповідачів судом враховується наступне.

За договором поруки №43-03/14 ХМ від 25.03.2014р. відповідач-2, як поручитель, зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання відповідачем-1 зобов'язань, що виникли з договору поставки від №43-03/14 ХМ від 13.03.2014р., в т.ч. щодо сплати основного боргу, відшкодування збитків та сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 6.1. договору поруки останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов'язання за основним договором.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зазначене свідчить, що позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення заборгованості до відповідача-1 та до відповідача-2, які відповідають як солідарні боржники.

При виготовлені резолютивної частини рішення враховуються вимоги п. 9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. та норма ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Також судом береться до уваги п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", яким визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи, що позивачем позовні вимоги заявлено правомірно, витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 33, 43 ,44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ Хмельницької області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" с. Лукачівка Кельменецького району Чернівецької області та виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" с. Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення солідарно 130913,20 грн., з яких: 65687,60 грн. - курсова різниця, 49566,62 грн. - штраф, 6507,38 грн. - пеня, 9151,60 грн. - 36 % річних задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" (с. Лукачівка, Кельменецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 21417891) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) 65687,60 грн. (шістдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 60 коп.) курсової різниці, 24783,31 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят три гривні 31 коп.) штрафу, 3253,69 грн. (три тисячі двісті п'ятдесят три гривні 69 коп.) пені, 9151,60 грн. (дев'ять тисяч сто п'ятдесят одна гривня 60 коп.) 36 % річних. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код ЄДРПОУ 03788721).

Видати наказ.

Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код ЄДРПОУ 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 65687,60 грн. (шістдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 60 коп.) курсової різниці, 24783,31 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят три гривні 31 коп.) штрафу, 3253,69 грн. (три тисячі двісті п'ятдесят три гривні 69 коп.) пені, 9151,60 грн. (дев'ять тисяч сто п'ятдесят одна гривня 60 коп.) 36 % річних. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" (с. Лукачівка, Кельменецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 21417891).

Видати наказ.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія" (с. Лукачівка, Кельменецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 21417891) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 1309,13 грн. (одна тисяча триста дев'ять гривень 13 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) 1309,13 грн. (одна тисяча триста дев'ять гривень 13 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 16.04.2015 р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,31200, Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул.Котовського,7 ;

3 - відповідачу-1, 60153, Чернівецька обл.,Кельменецький р-н,с.Лукачівка;

4- відповідачу-2, 31322, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,с.Шпичинці (простим).