Ухвала

від 08.04.2015 по справі 2а-12307/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2015р. м. Київ К/9991/41775/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника відповідача-1 Дутки-Гефко Х.М.,

представника відповідача-2 Діанова О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 по справі №2а-12307/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЕКСТІМ» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників відповідачів, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЕКСТІМ» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.08.2011 №0001102301 та від 09.08.2011 №0001112301. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби 19.06.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.07.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЕКСТІМ» з питань взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Славутич 2005» за період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4108668,00грн.; підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3132906,00грн.

Висновок податкового органу ґрунтуються на неможливості реального здійснення фінансового господарських операцій контрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Славутич 2005»; порушення норм Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів здійсненних Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Славутич 2005» з постачальниками та покупцями, оскільки такі правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області складено акт від 13.07.2011 №5361/23-1/22187849 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.08.2011 №0001102301, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 4108668,00грн. та за штрафними санкціями на суму 2054334,00грн.; та від 09.08.2011 №0001112301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3132906,00грн. та за штрафними санкціями на суму 1556453,00грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЕКСТІМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Славутич 2005» було укладено договори підряду за результатами виконання яких виписувалися податкової накладні. Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем довідками про вартість виконаних підрядних робіт і витрат; актами приймання виконаних робіт; відомості матеріалів та конструкцій.

Окрім того, що на момент вчинення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Славутич 2005» було зареєстроване як юридична особа та мало свідоцтва платника податку на додану вартість.

В той же час, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Славутич 2005».

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 09.08.2011 №0001102301 та від 09.08.2011 №0001112301 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 по справі №2а-12307/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв