Постанова

від 06.04.2015 по справі 2а-6179/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/9790/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Корчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайманс»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011

у справі №2а-6179/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайманс»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011, в позові відмовлено повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва на правонаступника Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.07.2007 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 21.08.2009 № 479/23/4-35275513.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся, на загальну суму 8661706,00грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772304/0 від 03.09.2009, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 12992559,00 грн., у т.ч. за основним платежем 8661706 грн. та штрафні (фінансові) санкції 4330853 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати зобов?язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивачем включались до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ при придбанні товарів (а саме, шкур ВРХ мокросолені контуровані) у ТОВ «Фіком» та ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія «Ресурси України» згідно із договорами № 01/09/08 від 01.09.2008 та №20/01/09 від 20.01.2009.

Реальність операцій з придбання товарів за зазначеними договорами не оспорюється.

За доводами податкового органу позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми коштів, за договором № 01/09/08 від 01.09.2008, укладеним між позивачем та ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія «Ресурси України» на постачання товару відповідно до сертифікації (шкури ВРХ мокросолені контуровані), та №20/01/09 від 20.01.2009, укладеним між позивачем та ТОВ «Фіком», які більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари за інформацією ДП «Держзовнішінформ» про рівень цін на шкури ВРХ мокросолені контуровані, що склалися на ринку України за період з 2007 року по 2009 рік.

Суди попередніх інстанцій дослідивши лист ДП «Держзовнішінформ від 24.07.2009 за вх.№ 13318/10 та наявні в матеріалах справи копії договорів укладених позивачем з ТОВ «Фіком» №20/01/09 від 20.01.2009 та з ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія «Ресурси України» № 01/09/08 від 01.09.2008, дійшли висновку, що дійсно при співставленні цін визначених у зазначених договорах та цін визначених у листі ДП «Держзовнішінформ» вбачається, що ціни визначені в договорах більше ніж на 20% перевищують звичайну ціну на такі товари на території України визначену ДП «Держзовнішінформ», що стало підставою для відмови в позові.

Однак, з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на внутрішньому ринку, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності - однорідного товару) також на внутрішньому ринку.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, за рівень звичайних цін при донарахуванні позивачу сум податкових зобов'язань із податку на додану вартість відповідачем взято інформацію, надану Державним аналітичним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ».

Відповідно до пункту 6 Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 10.02.1996 №124/96 (втратив чинність згідно з Указом Президента України від 05.08.2008 № 686/2008, набрав чинності 12.08.2008) Міністерству зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України доручено створити Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків (далі - Центр) з покладанням на нього функцій з моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно-інформаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, підготовки експертних висновків для Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України під час проведення Міністерством офіційних експертиз.

Таким чином, до функцій Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ» не відноситься моніторинг рівня цін на внутрішньому ринку України, у зв?язку з чим податковий орган помилково взяв при визначенні рівня звичайних цін інформацію вказаного центру, оскільки середній рівень звичайних цін на внутрішньому та зовнішньому ринках формується під впливом різних чинників, зокрема - різної ринкової кон'юнктури, а відтак, може суттєво відрізнятися.

Нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлені обмеження щодо ціни при декларуванні платником податку на додану вартість суми податкового кредиту з метою не перевищення ціни придбання товару (послуг) рівня звичайних цін.

Однак, податковим органом, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, факт невідповідності ціни продажу шкіряного напівфабрикату рівню звичайних цін не доведено. Крім того, така невідповідність може бути підставою для визначення податкових зобов'язань постачальнику шкіряного напівфабрикату.

Враховуючи, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно і правильно, але їм надана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайманс» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 скасувати. Прийняти нову постанову. Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва №0000772304/0 від 03.09.2009, №0000772304/1 від 11.11.2009, №0000772304/2 від 18.01.2010, №0000772304/3 від 30.03.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайманс» (04214, м.Київ, вул.Тимошенка, 9, код ЄДРПОУ 35275513) судові витрати в розмірі 22 (Двадцять дві) грн. 10 коп.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун