Ухвала

від 15.04.2015 по справі 826/14076/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 року м. Київ К/800/65264/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Вербицької О.В., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року

у справі № 826/14076/13-а

за позовом приватного підприємства «Вегал» (далі - позивач, ПП «Вегал»)

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Вегал» звернулось у вересні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002992210/1522, № 0003002210/1521 від 22.07.2013 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва 02.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Бізнес Ресурс 2011», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Будасістентс», ТОВ «Девен Альянс» та ТОВ «Композит Констракшн Юкрейн» за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 268/2210/32769658 від 09.07.2013 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.07.2013 року: № 0002992210/1522, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 208 727,63 гривень за основним платежем та на 52 181,91 гривня за штрафними санкціями; № 0003002210/1521, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 213 504,20 гривні за основним платежем та на 53 376,05 гривень штрафних санкцій.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивачем, в порушення вимог податкового законодавства, було неправомірно сформовані валові витрати, а також завищено податковий кредит з ПДВ за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Бізнес Ресурс 2011», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Будасістентс», ТОВ «Девен Альянс» та ТОВ «Композит Констракшн Юкрейн» у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки встановлено, що контрагенти позивача не мали можливостей та ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій, що контрагенти не виконували субпідрядні роботи, враховуючи юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача податковий орган вказав, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами-постачальниками, є фіктивними правочинами.

Зокрема, відповідач зазначив, що в наявних актах про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається відсутність у зазначених контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, у тому числі приміщень, устаткування, транспорту, необхідних для провадження діяльності та, відповідно, спірних операцій. Лише у ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Тесей ЛТД» рахувалися по 1 особі працівників, що, виходячи з характеру та обсягу обумовлених операцій за відносинами з позивачем, а також зважаючи на загальні обсяги задекларованих контрагентами операцій, є явно недостатнім для їх виконання.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» (підрядник) та позивачем (замовник) укладено договір підряду № 18 від 16.12.2011 року на виконання робіт з капітального ремонту сходових клітин будинку за адресою м. Київ, Теремківська, 1. Крім того, між зазначеними особами укладено договір № 2 від 02.04.2012 року на виконання робіт по ремонту коридорів сходових клітин житлового будинку по вул. Гришко, 8 ОСББ «Гришко-8» 17 поверх.

Між позивачем (замовник) та ПП «Київжитлоспецсервіс» (виконавець) укладено наступні угоди: № 3 від 04.04.2012 року на конання робіт по ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Червоноармійська, 66-68 в м. Києві; № 4 від 10.04.2012 року на виконання робіт по ремонту сходових клітин житлового будинку по вул. Гришко, 8 ОСББ «Гришко-8»; № 4-1 від 13.06.2012 року на виконання робіт з ремонту 1-го поверху сходової клітини житлового будинку по вул. Гришко, 8 у м. Києві ОСББ «Гришко-8»; № 4-2 від 14.06.2012 року по виконанню робіт з капітального ремонту будівлі складу водневої на ПС 330 кВ «Новокиївська» Київських МЕМ.

02.08.2012 року між позивачем та ТОВ «Будасістентс» (підрядник) укладено угоду № 8 на виконання робіт - ремонт сходових клітин, ремонт та реставрація фасадів житлових будинків м. Києва.

01.12.2011 року між позивачем та ТОВ «Тесей ЛТД» (підрядник) укладено договір № 16-1 про виконання капітального ремонту сходових клітин будинку за адресою м. Київ, вул. Теремківська, 1.

20.09.2012 року між позивачем та ТОВ «Девен Альянс» (підрядник) договір № 10 на виконання робіт по ремонту першого поверху сходової клітини житлового будинку по вул. Гришко, 8.

27.11.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Композит Констракшн Юкрейн» (підрядник) укладено договір № 12 на виконання робіт з капітального ремонту фасаду та покрівлі житлового будинку по вул. Висильківська, 4.

Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій документами бухгалтерського та податкового обліку: податковими накладними; актами; актами виконаних робіт; платіжними дорученнями.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

При дослідженні документів бухгалтерського та податкового обліку судами попередніх інстанцій встановлено, що вони повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Крім того, судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими судами, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами, які правомірно не взяли до уваги посилання відповідача на акти перевірки та акти зустрічної звірки контрагентів позивача, в яких встановлена відсутність в останніх достатніх виробничих потужностей, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року у справі № 826/14076/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) О.В. Вербицька Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно