Постанова

від 15.04.2015 по справі 820/1633/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 р. справа №820/1633/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Гумінської Л.М.,

представника позивача - Даншиної Г.О.,

представника відповідача - Коваленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів, у якому просить суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0004632203 від 05.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі акту №4268/20-31-22-03-07/466573913 від 17.09.2014 року "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гравеліт-21" (код 34013604) відповідальний за утримання ДСД від 16.02.2012 р. №4, код 466573913, з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Софія" ЛТД, код ЄДРПОУ 19321287, за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. та подальшого ланцюга постачання", висновки якого є необґрунтованими та незаконними, оскільки зроблені на підставі припущень та перевірки не самого позивача, а його контрагента за ланцюгом правовідносин, а тому оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачем до суду надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на висновки акту перевірки позивача та обставини і норми права, зазначені в акті, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є безпідставними та незаконними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Гравеліт-21" (код 34013604) відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 16.02.2012 р. №4, код 466573913, з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Софія" ЛТД, код ЄДРПОУ 19321287, за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. та подальшого ланцюга постачання.

За результатами перевірки складено Акт "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гравеліт-21" (код 34013604) відповідальний за утримання ДСД від 16.02.2012 р. №4, код 466573913, з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Софія" ЛТД, код ЄДРПОУ 19321287, за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. та подальшого ланцюга постачання" №4268/20-31-22-03-07/466573913 від 17.09.2014 року (далі по тесту - акт перевірки, Акт - Т.1, а.с. 13-45).

У висновках Акту перевірки відповідачем зазначено, що господарська діяльність ТОВ "Гравеліт-21" по взаємовідносинам з ТОВ "Софія" ЛТД за перевіряємий період має ознаки нереальності здійснення; ТОВ "Гравеліт-21" занижено податок на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ "Софія" ЛТД.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004632203 від 05.11.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8977459,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5984973,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2992486,50 грн. (Т.1, а.с.12).

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за результатами аналізу правовідносин позивача з ТОВ "Софія" ЛТД за перевіряємий період.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Софія" ЛТД, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" відповідальний за утримання ДСД від 16.02.2012 року №4 здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі договору про спільну діяльність №4 від 16.02.2012 року, предметом якого є спільна інвестиційна та виробнича діяльність Учасників з метою розробки та дорозвідки (довивчення) Денисівського газоконденсатного родовища. Основний вид діяльності підприємства - добування природного газу. Власником спеціального дозволу на користування надрами є учасник ДСД від 16.02.2012 року ТОВ "Енергія-95" (Т.1, а.с. 70-77).

Так, з метою здійснення господарської діяльності у березні 2014 року між ТОВ "Гравеліт-21" відповідальний за ДСД №4 (Замовник) та ТОВ "Софія" ЛТД (Підрядник) укладено наступні договори:

- Договір №2/3 від 03.03.2014 року про виконання комплексу робіт по відновленню майданчика обслуговування на гирлі свердловини №3 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.84-85);

- Договір №3/3 від 03.03.2014 року про виконання робіт на укосах всередині шахтного простору на усті свердловини №4 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.109-110);

- Договір №4/3 від 03.03.2014 року про виконання комплексу робіт з термічної обробки блоку задавки на усті свердловини №2 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.126-127);

- Договір №5/3 від 03.03.2014 року про виконання комплексу робіт з термічної обробки блоку задавки на усті свердловини №3 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.141-142);

- Договір №6/3 від 03.03.2014 року про виконання комплексу робіт по відновленню амбару аварійного спалювання газу на устях свердловин №2, №3, №4 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.168-169);

- Договір №7/3 від 03.03.2014 року про виконання комплексу робіт по ліквідації солеутворення в газопроводі - шлейфі від устя свердловини №3 до УПГ Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.190-191);

- Договір №8/3 від 03.03.2014 року про виконання комплексу робіт з термічної обробки вихідного трубопроводу трубного простору устя свердловини №4 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.209-210).

На виконання умов вищевказаних договорів складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 (Т.1, а.с.88,112,129,166,177,192,212), а за результатами виконаних робіт за договорами підряду складені акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2 (Т.1, а.с. 90-95, 113-116, 130-133, 144-147, 170-175, 194-197, 218-221), які оформлені належним чином.

Також позивачем надані узагальнюючи кошторисні розрахунки, договірну вартість, підсумкові відомості ресурсів, в яких зазначається загальна вартість робіт, час роботи на будівництві, складові адміністративних видатків, вид і кількість матеріалів, які використовувались на будівництві та інші відомості і реквізити, наявність яких є обов'язковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

По зазначеним договорам ТОВ "Софія" ЛТД видало ТОВ "Гравеліт-21" податкові накладні: №133 від 31.03.2014 року, №134 від 31.03.2014 року, №135 від 31.03.2014 року, №136 від 31.03.2014 року, №137 від 31.03.2014 року, №138 від 31.03.2014 року, №139 від 31.03.2014 року (Т.1, а.с. 108,125,140,167,189,208,225).

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ "Гравеліт-21" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ "Софія" ЛТД, що підтверджується копіями платіжних доручень №738 від 11.04.2014 р., №739 від 11.04.2014 р., №756 від 29.04.2014 р., №784 від 02.06.2014 р., №790 від 05.06.2014 р., №805 від 20.06.2014 р., №808 від 26.06.2014 р., №890 від 19.09.2014 р., №891 від 22.09.2014 р. та бухгалтерськими рахунками 631, наявними в матеріалах справи (Т.2, а.с. 20-30).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктом 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ним товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними, а також належним чином складеними первинними документами.

Відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У ході перевірки відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки наміру позивача отримати за вказаними вище договорами іншого результату, ніж отримання послуг.

Досліджуючи надані позивачем та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вказаними договорами підряду, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Суд зазначає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Софія" ЛТД базуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 02.07.2014 року №659/223/19321287 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Софія" ЛТД (код ЄДРПОУ 19321287) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ "Гравеліт-21" (код 34013604) відповідальний за утримання ДСД від 16.02.2012 р. №4 (код ЄДРПОУ 466573913)", яким податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Софія" ЛТД з його контрагентами.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам правовідносин позивача з ТОВ "Софія" ЛТД.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Під час судового розгляду справи на запит суду щодо наявності будь-яких зауважень податкового органу щодо обсягу та змісту документів первинного бухгалтерського обліку, що надані позивачем на перевірку, та відображення таких зауважень в акті перевірки представником відповідача надано пояснення, що зауваження до документів позивача у акті перевірки не відображено, будь-які інші документи, окрім наданих на перевірку, під час перевірки у позивача контролюючим органом не витребовувались.

Матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ по правовідносинам з ТОВ "Софія" ЛТД здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у вказаних правовідносинах.

Щодо зауважень відповідача, викладених у запереченнях на адміністративний позов, стосовно того, що ТОВ "Гравеліт-21" вже подавалась позовна заява про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення та були досліджені в повному обсязі в судах першої та апеляційної інстанції по адміністративній справі №820/18482/14 обставини реальності здійснення позивачем господарських операцій, відповідність вимогам законодавства первинних документів, на підставі яких ним були сформовані дані податкової звітності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року по справі № 820/18482/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05.11.2014 року №0004632203.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року по справі №820/18482/14 клопотання представника ТОВ "Гравеліт-21" про відкликання позовної заяви та залишення позову без розгляду задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.14 р. по справі № 820/18482/14 скасовано. Прийнято ухвалу, якою адміністративний позов ТОВ "Гравеліт-21" про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0004632203 від 05.11.14 р. про збільшення податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 5984973,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2992486,5 грн. залишено без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суд зазначає, що за наслідками апеляційного розгляду справи №820/18482/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення Харківським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу, якою Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.14 р. по справі №820/18482/14 скасовано. Прийнято ухвалу, якою адміністративний позов залишено без розгляду.

Тобто, на момент розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів винесення постанови, що набрала законної сили та якою встановлені обставини у спірних правовідносинах відповідно до вимог ч.2 ст.255 КАС України, а тому посилання відповідача на існування преюдиційного судового рішення у спірних правовідносинах суд до уваги не приймає у зв'язку з його безпідставністю та необгрунтованістю.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення №0004632203 від 05.11.2014 року підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0004632203 від 05.11.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" (код ЄДРПОУ 34013604, адреса місцезнаходження: 61057, м.Харків, пров.Театральний, буд.4) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2015 року.

Суддя Котеньов О.Г.