Ухвала

від 18.06.2015 по справі 820/1633/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р.Справа № 820/1633/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участю представника позивача Халіна М.М.

представника відповідача Коваленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі № 820/1633/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0004632203 від 05.11.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального права, а саме: ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Гравеліт-21" (код 34013604) відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 16.02.2012 р. №4, код 466573913, з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Софія" ЛТД, код ЄДРПОУ 19321287, за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. та подальшого ланцюга постачання.

За результатами перевірки складено Акт "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гравеліт-21" (код 34013604) відповідальний за утримання ДСД від 16.02.2012 р. №4, код 466573913, з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Софія" ЛТД, код ЄДРПОУ 19321287, за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. та подальшого ланцюга постачання" №4268/20-31-22-03-07/466573913 від 17.09.2014 року (т.1, а.с. 13-45), згідно якого ТОВ "Гравеліт-21" порушило: ст.185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у загальній сумі 5984973 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року та занижено податок на додану вартість на вказану суму.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004632203 від 05.11.2014 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8977459,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5984973,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2992486,50 грн. (Т.1, а.с.12).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, внаслідок чого скасував спірне податкове повідомлення-рішення №0004632203 від 05.11.2014 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З викладених положень ПК України слідує, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивачем до перевірки не надано достатніх доказів того, що відображені ним в податковому обліку витрати дійсно мали місце за наслідками здійснення реальної господарської діяльності, що такі витрати обумовлені об'єктивними потребами здійснення господарської діяльності та спрямовані на отримання доходу, а також підтверджені належним чином оформленими документами, котрі складаються в звичайних умовах ведення такого виду діяльності та не доведено причинно-наслідкового зв'язку між необхідністю понесення спірних витрат, отриманням внаслідок цього конкретного результату та досягнення завдяки цьому певної економічної мети.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що вказане твердження апелянта спростовується наступними об'єктивними доказами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" відповідальний за утримання ДСД від 16.02.2012 року №4 здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі договору про спільну діяльність №4 від 16.02.2012 року, предметом якого є спільна інвестиційна та виробнича діяльність Учасників з метою розробки та дорозвідки (довивчення) Денисівського газоконденсатного родовища. Основний вид діяльності підприємства - добування природного газу. Власником спеціального дозволу на користування надрами є учасник ДСД від 16.02.2012 року ТОВ "Енергія-95" (Т.1, а.с. 70-77).

Здійснюючи господарську діяльність, ТОВ "Гравеліт-21" відповідальний за ДСД №4 (Замовник) та ТОВ "Софія" ЛТД (Підрядник) у березні 2014 року уклали наступні договори:

- Договір №2/3 від 03.03.2014 року про виконання комплексу робіт по відновленню майданчика обслуговування на гирлі свердловини №3 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.84-85);

- Договір №3/3 від 03.03.2014 року про виконання робіт на укосах всередині шахтного простору на усті свердловини №4 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.109-110);

- Договір №4/3 від 03.03.2014 року про виконання комплексу робіт з термічної обробки блоку задавки на усті свердловини №2 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.126-127);

- Договір №5/3 від 03.03.2014 року про виконання комплексу робіт з термічної обробки блоку задавки на усті свердловини №3 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.141-142);

- Договір №6/3 від 03.03.2014 року про виконання комплексу робіт по відновленню амбару аварійного спалювання газу на устях свердловин №2, №3, №4 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.168-169);

- Договір №7/3 від 03.03.2014 року про виконання комплексу робіт по ліквідації солеутворення в газопроводі - шлейфі від устя свердловини №3 до УПГ Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.190-191);

- Договір №8/3 від 03.03.2014 року про виконання комплексу робіт з термічної обробки вихідного трубопроводу трубного простору устя свердловини №4 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника (Т.1, а.с.209-210).

На виконання умов вищевказаних договорів складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 (Т.1, а.с.88,112,129,166,177,192,212), а за результатами виконаних робіт за договорами підряду складені акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2 (Т.1, а.с. 90-95, 113-116, 130-133, 144-147, 170-175, 194-197, 218-221), які оформлені належним чином.

Крім того, позивачем надані узагальнюючи кошторисні розрахунки, договірну вартість, підсумкові відомості ресурсів, в яких зазначається загальна вартість робіт, час роботи на будівництві, складові адміністративних видатків, вид і кількість матеріалів, які використовувались на будівництві та інші відомості і реквізити, наявність яких є обов'язковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, по вказаним договорам ТОВ "Софія" ЛТД видало ТОВ "Гравеліт-21" податкові накладні: №133 від 31.03.2014 року, №134 від 31.03.2014 року, №135 від 31.03.2014 року, №136 від 31.03.2014 року, №137 від 31.03.2014 року, №138 від 31.03.2014 року, №139 від 31.03.2014 року (Т.1, а.с. 108,125,140,167,189,208,225).

ТОВ "Гравеліт-21" виконало зобов'язання по оплаті наданих послуг шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ "Софія" ЛТД, що підтверджується копіями платіжних доручень №738 від 11.04.2014 р., №739 від 11.04.2014 р., №756 від 29.04.2014 р., №784 від 02.06.2014 р., №790 від 05.06.2014 р., №805 від 20.06.2014 р., №808 від 26.06.2014 р., №890 від 19.09.2014 р., №891 від 22.09.2014 р. та бухгалтерськими рахунками 631, наявними в матеріалах справи (Т.2, а.с. 20-30).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними, а також належним чином складеними первинними документами.

Відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, у ході перевірки відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки наміру позивача отримати за вказаними вище договорами іншого результату, ніж отримання послуг, а матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Як зазначено в Акті №4268/20-31-22-03-07/466573913 від 17.09.2014 року "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гравеліт-21" з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Софія" ЛТД за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р., ТОВ "Гравеліт-21" порушило: ст.185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у загальній сумі 5984973 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року та занижено податок на додану вартість на вказану суму.

Зазначені в акті порушення перевірялися в порядку кримінального провадження, відкритого відносно службових осіб ТОВ "Гравеліт-21", які в період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. при здійсненні фінансово-господарської діяльності в порушення: ст.185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, занизили податок на додану вартість до сплати в бюджет у загальній сумі 5984973 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави грошових коштів в особливо великих розмірах.

В процесі досудового розслідування старшим слідчим відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області не було встановлено фактичних даних, які б свідчили про вчинення службовими особами ТОВ "Гравеліт-21" (код 34013604), відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 16.02.2012 р. №4, код 466573913 діяння, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у особливо великих розмірах.

З цих підстав, постановою про закриття кримінального провадження від 30.04.2015 року кримінальне провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ "Гравеліт-21" (код 34013604), відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 16.02.2012 р. №4, код 466573913 складу злочину.

З вказаної постанови слідує, що поясненнями працівників ТОВ "Гравеліт-21" підтверджено проведення ремонтних робіт з обслуговування гирл свердловин в березні-квітні 2014 року за місцем здійснення господарської діяльності з видобутку природного газу на ГКМ Денисівське, а згідно висновків судової економічної експертизи № 3890 від 29.04.2015 року, донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість підприємству ТОВ "Гравеліт-21", відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 16.02.2012 р. №4, за актом №4268/20-31-22-03-07/466573913 від 17.09.2014 року не підтверджується наданими на дослідження документами.

Колегія суддів зазначає, що у висновку вказаної експертизи конкретизовано, що висновки акту №4268/20-31-22-03-07/466573913 від 17.09.2014 року щодо недотримання ТОВ "Гравеліт-21" вимог ст.185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок завищення податкового кредиту за березень 2014 року в розмірі 5984973 грн. та відповідно в частині донарахування податку на додану вартість за березень 2014 року в розмірі 5984973 грн. не підтверджуються наданими на дослідження документами.

Таким чином, перерахованими вище письмовими об'єктивними доказами підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ по правовідносинам з ТОВ "Софія" ЛТД здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ" Софія" ЛТД зроблені на підставі акту Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 02.07.2014 року №659/223/19321287 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Софія" ЛТД (код ЄДРПОУ 19321287) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ "Гравеліт-21" (код 34013604) відповідальний за утримання ДСД від 16.02.2012 р. №4 (код ЄДРПОУ 466573913)", яким податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Софія" ЛТД з його контрагентами.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що ст.16, п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку, а відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною, а обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Європейський Суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи і зазначає, що обставини, на які посилається апелянт, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Посилання апелянта на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 року, якою за клопотанням представника ТОВ "Гравеліт-21" адміністративний позов товариства залишено без розгляду, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.

В зазначеній ухвалі суду ревізуються укладені товариством договори з ТОВ "Софія" ЛТД та ставиться під сумнів право товариства на укладення таких договорів, але в акті №4268/20-31-22-03-07/466573913 від 17.09.2014 року, за висновками якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відсутні будь які дані щодо невідповідності вказаних договорів вимогам закону та щодо відсутності у позивача права на укладення цих договорів.

Крім того, частиною 2 статті 255 КАС України передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Отже, оспорюванню не підлягають обставини, що були встановлені постановою суду, а не ухвалою.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 року по справі №820/1633/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі № 820/1633/15 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 червня 2015 року. У повному обсязі буде складена 23 червня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І. Судді (підпис) (підпис) Яковенко М.М. Лях О.П.