Ухвала

від 20.10.2015 по справі 820/1633/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ К/800/30238/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Капусти Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015

у справі № 820/1633/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравеліт-21»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гравеліт-21» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0004632203 від 05.11.2014.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гравеліт-21» (34013604) відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 16.02.2012 № 4, код 466573913, з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Софія» ЛТД, код ЄДРПОУ 19321287, за період з 01.03.2014 по 31.03.2014 та подальшого ланцюга постачання, складено акт № 4268/20-31-22-03-07/466573913 від 17.09.2014, в якому зафіксовано порушення: ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у загальній сумі 5 984 973 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року; ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет у загальній сумі 5 984 973 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року.

На підставі результатів проведеної перевірки, 05.11.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004632203 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 977 459,50 грн., в т.ч.: 5 984 973 грн. основного платежу та 2 992 486,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Гравеліт-21» відповідальний за утримання ДСД від 16.02.2012 № 4 здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі договору про спільну діяльність № 4 від 16.02.2012, предметом якого є спільна інвестиційна та виробнича діяльність Учасників з метою розробки та дорозвідки (довивчення) Денисівського газоконденсатного родовища. Основний вид діяльності підприємства - добування природного газу. Власником спеціального дозволу на користування надрами є учасник ДСД від 16.02.2012 ТОВ «Енергія-95».

З метою здійснення господарської діяльності у березні 2014 року між ТОВ «Гравеліт-21» відповідальний за ДСД № 4 (Замовник) та ТОВ «Софія» ЛТД (Підрядник) укладено наступні договори:

- № 2/3 від 03.03.2014 про виконання комплексу робіт по відновленню майданчика обслуговування на гирлі свердловини № 3 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника;

- № 3/3 від 03.03.2014 про виконання робіт на укосах всередині шахтного простору на усті свердловини № 4 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника;

- № 4/3 від 03.03.2014 про виконання комплексу робіт з термічної обробки блоку задавки на усті свердловини № 2 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника;

- № 5/3 від 03.03.2014 про виконання комплексу робіт з термічної обробки блоку задавки на усті свердловини № 3 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника;

- № 6/3 від 03.03.2014 про виконання комплексу робіт по відновленню амбару аварійного спалювання газу на устях свердловин № 2, № 3, № 4 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника;

- № 7/3 від 03.03.2014 про виконання комплексу робіт по ліквідації солеутворення в газопроводі - шлейфі від устя свердловини № 3 до УПГ Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника;

- № 8/3 від 03.03.2014 про виконання комплексу робіт з термічної обробки вихідного трубопроводу трубного простору устя свердловини № 4 Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядника.

Факт виконання умов вищевказаних договорів в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2, узагальнюючими кошторисними розрахунками, договірною вартістю, підсумковими відомостями ресурсів, податковими накладними, платіжними дорученнями, бухгалтерськими рахунками.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що підтверджено належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, позивачем правомірно включено суму сплаченого в ціні виконаних робіт податку на додану вартість до податкового кредиту спірного періоду відповідно до податкових накладних, отриманих від ТОВ «Софія» ЛТД, яке, на момент здійснення господарських операцій, було зареєстроване платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний