Ухвала

від 14.04.2015 по справі 826/810/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/810/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат №10" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2015 року адміністративний позов Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат №10" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача - задоволено.

Своїм рішенням суд, зокрема, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 01 вересня 2014 року № 0009952203 та № 0009962203, прийняті Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 11 по 31 липня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 07 серпня 2014 року складено акт № 876/26-54-22-03/05583816 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 липня 2012 року по 31 липня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2012 року по 31 липня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено актом №876/26-54-22-03/05583816 встановлено порушення позивачем п. 14.1.27 п. 14.1 статті 14, п. 138.2 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 469 425,00 грн.; п.п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ у загальному розмірі 2 327 654,00 грн., у тому числі за: травень 2013 року - 4 873,80 грн.; червень 2013 року - 1 730,18 грн.; жовтень 2013 року - 487 528,00 грн.; листопад 2013 року - 924 461,52 грн.; грудень 2013 року - 909 060,19 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 01 вересня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0009952203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 327 654,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1 163 827,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0009962203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 469 425,00 грн. за основним платежем та у розмірі 234 712,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до адміністративного суду.

З матеріалів справи вбачається, протягом жовтня 2013 року між позивачем, як покупцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як постачальником, укладено договори поставки від 15 жовтня 2013 року № ХК10-1510/61/3, від 17 жовтня 2013 року № ХК10-1710/62/3 та від 23 жовтня 2013 року № ХК10-2310/71/3.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 договорів поставки, постачальник зобов'язався передати товар у кількості та асортименті, визначеному договорами, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Товаром є зерно сільськогосподарської культури, а саме соя українського походження врожаю 2013 року.

За договорами поставки ФОП ОСОБА_3 поставлено на користь позивача 1 923,55 тон сої загальною вартістю 7 344 269,27 грн., у тому числі ПДВ - 1 224 044,87 грн.

Згідно з п. 3.5 статті 3 договорів поставки, право власності на весь товар переходить від постачальника до покупця в день видачі зерноскладом складської квитанції, оформленої на ім'я покупця, виписаної відповідно до Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року № 198.

Протягом жовтня-грудня 2013 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Укрснаб-Агро", як постачальником, укладено договори поставки:

- від 05 листопада 2013 року № ХК10-0511/72/46. Умови поставки СРТ- Одеський морський торговий порт;

- від 07 листопада 2013 року № ХК10-0711/72/4. Умови поставки СРТ - Херсонський морський торговий порт;

- від 29 листопада 2013 року № ХК10-2911/72/4. Умови поставки СРТ - товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернешнл" (місто Одеса, Митна площа, 1);

- від 03 грудня 2013 року № ХК10-0312/71/4. Умови поставки СРТ - Одеський морський торговий порт, приватне акціонерне товариство "Укрелеваторпром" (місто Одеса, вулиця Чорноморського козацтва, 52/1);

- від 06 грудня 2013 року № ХК10-0612/72/4. Умови поставки СРТ - Миколаївський морський торгівельний порт, зернові склади терміналу товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур Екс".

Згідно з п. 1.1 статті 1 договорів поставки, постачальник зобов'язався передати товар у кількості та асортименті, визначеному договорами, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Товаром є зерно сільськогосподарської культури, а саме соя українського походження врожаю 2013 року.

За договорами поставки ТОВ "Укрснаб-Агро" поставлено на користь позивача 2 548,048 тон сої загальною вартістю 10 598 330,28 грн., у тому числі ПДВ - 1 833 521,70 грн.

Сплачені за отримані за договорами поставок товарів кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 на підставі таких первинних документів: видаткових накладних, податкових накладних. Факт передачі товару покупцю та фактичне знаходження товару і зберігання його на зерновому складі підтверджується складськими квитанціями. Оплату за товар здійснено позивачем у безготівковій формі на загальну суму 7 344 269,23 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться у матеріалах справи. Заборгованість за договорами поставки відсутня.

Між тим, в апеляційній скарзі відповідач посилається на акт Хмільницької ОДПІ І 27 березня 2014 року №17/17-2652908039 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_3 з питань достовірності відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року», згідно якого не встановлено факту передачі товару ТОВ «Мірада Плюс» до ФОП ОСОБА_3, а від ОСОБА_3 до ТОВ «Агротрейд Продукт» та ДП ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №10, в зв'язку з відсутністю підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, що свідчать про прийом-передачу товару та документів на транспортування. Також, не встановлено факту вантажно-розвантажувальних операцій: виконавці, спосіб та час, відстань перевезення.

Тобто, відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_3 для ТОВ «Агротрейд Продукт» та ДП ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №10» надавались первинні документи без мети реального настання правових наслідків з акту перевірки контрагента контрагента позивача, а не безпосередньо із первинних документів, наданих позивачем до перевірки.

Натомість, судом першої інстанції вірно встановлено, що у договорах поставки визначено умови поставки EXW, відповідно до яких, постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання, коли надав товар на своїх площах або в іншому місці без завантаження на транспортний засіб.

Відсутність завантажувально-розвантажувальних операцій під час передачі товару покупцю пояснюється знаходженням товару на момент його передачі покупцю на зерновому складі, що передбачено п. 1.4 статті 1 договорів поставки.

Для забезпечення можливості подальшого зберігання на зерновому складі придбаного у ФОП ОСОБА_3 зерна сої, 15 жовтня 2013 року між позивачем та філією ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Старокостянтинівський елеватор" укладено договір складського зберігання зерна № 79.

З метою подальшого переміщення сої із зернового складу міста Старокостянтинова до морського порту міста Одеси, 15 жовтня 2013 року між позивачем та ТОВ "Укрфріт" укладено договір транспортного експедирування № 15/10-1, на виконання умов якого вказаним товариством надано позивачу транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення залізничним транспортом зерна сої до морського порту міста Одеси.

Факт надання послуг за вказаним договором підтверджується копіями залізничних накладних з доданими до них відомостями вагонів, актів виконаних робіт та податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доведеним факт вчинення правочинів, направлених на реальне настання правових наслідків.

Крім того, позивач сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Укрснаб-Агро" на підставі таких первинних документів: видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень.

Між тим, в апеляційній скарзі відповідач посилається на акт Броварської ГУ Міндоходів у Київській області від 25 березня 2014 року №182/10-06-22-02/38564520 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УКРСНАБ-АГРО» з питань дотримання вимог податі законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ВТОРМЕТЕКСПОРТ", ТОВ "АГРОСНАБ ТРЕЙДИС", ТОВ "СВІТАНОК-1", ТОВ "АЛЬЯНС ХЛІБОРОБІВ", ТОВ "ШИРОКІ ЛАНИ", ППАТФ "БАРАТІВСЬКЕ" та від 10 лютого 2014 року № 96/22-02/38564520 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «УКРСНАБ-АГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Вторметекспорт", ТОВ "Широкі Лани", ТОВ "Гривіта". Зазначеними актами встановлено, що вказане товариство не надало сертифікати якості, складські документи, договори зберігання зерна, а також документи та пояснення стосовно транспортування товару.

Тобто, апелянтом знов здійснено посилання на перевірку контрагента позивача ТОВ «УКРСНАБ-АГРО», серед контрагентів якого навіть не має ДП ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №10» без безпосередньої перевірки господарської діяльності самого позивача.

Слід зазначити, що Договорами поставки передбачено поставку товару на умовах СРТ за адресою, яка зазначалась покупцем. Оскільки отриманий позивачем товар призначений для експорту, то у договорах поставки зазначалась адреса місцезнаходження морських торгових портів, де і відбувалась передача товару від постачальника до покупця. Позивач не являється суб'єктом внутрішнього перевезення, не замовляє транспортні засоби, а тому супровідні транспортні документи не отримує.

Щодо наявності складських документів та договорів зберігання зерна, то їх укладання не передбачене для зазначеного способу організації умов поставки та переміщення товару. Згідно з нормами законодавства, складські документи (складські квитанції, складські свідоцтва) видаються зерновими складами у випадках отримання та передачі зерна на складських потужностях, що притаманне умовам поставки EXW.

На підтвердження використання отриманої за Договорами продукції у власній господарській діяльності позивачем встановлено, що ДП ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №10» укладено зовнішньоекономічні контракти № OAT13-1410/SB від 14 жовтня 2013 року, № OAT13-1510/SB-1 від 15 жовтня 2013 року, № OAT13-1510/SB-2 від 15 жовтня 2013 року, № ОАТ13-18Ю/SB від 18 жовтня 2013 року, № ОАТ13-23Ю/ SB від 23 жовтня 2013 року та № ОАТ13-0512/ SB від 05 грудня 2013 року. Зазначені контракти зареєстровані на аграрній біржі.

Судом також з'ясовано, що позивач здійснив відвантаження та митне оформлення зерна сої за наступними митними деклараціями: № 500060703/2013/005832; № 500060703/2013/006110; № 500060703/2013/006109; № 500060703/2013/006864; № 508040000/2013/003889; № 500060703/2013/6799; № 500060703/2013/006479; № 50060703/2013/006149, яка містить відмітку (штемпель) митного органу: "Задекларовані в цій ВМД товари; № 508040000/2013/003534; № 504050000/2013/105715.

Загальна кількість зерна сої, відвантаженої за вище переліченими митними деклараціями покупцям-нерезидентам, складає 6 647,91 тон загальною вартістю 2 860 674,32 доларів США. Оплату за отриману сою проведено покупцями-нерезидентами у повному обсязі, шляхом перерахування іноземної валюти на банківський рахунок позивача.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтво платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку. Крім того, на момент підписання відповідних договорів, видаткових та податкових накладних, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Укрснаб-Агро" не були припинені, установчі документи яких не визнані в судовому порядку недійсними та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб.

Таким чином, обґрунтованість посилань податкового органу на висновки актів перевірок контрагентів позивача на підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, спростовується нормами чинного законодавства України, які не ставлять в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а відповідач, взагалі, не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) в акті перевірки із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності), без відповідного рішення суду про визнання таких правочинів недійсними.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.