Ухвала

від 16.04.2015 по справі 826/19497/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19497/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Тарнавський В.В., Федоров О.С.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Ворд Білдінг Системс Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Ворд Білдінг Системс Україна» до Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас Ворд Білдінг Системс Україна», звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2014 року № 0005172204 та № 0005182204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка «Атлас Ворд Білдінг Системс Україна» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «К.А.М. ТРЕЙД ГРУП» за червень 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт № 524/26-57-22-04-10/31926769 від 04.11.2014 року, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 77 956,00 грн., та п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п.198.6 ст. 198, Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2013 року на суму 82 059,00 грн.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Атлас Ворд Білдінг Системс Україна» достатніх правових підстав для формування сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з постачальником послуг ТОВ «К.А.М. ТРЕЙД ГРУП».

Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на висновках акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.08.2013 року № 703/2201/38403403 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» (код за ЄДРПОУ 38403403) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року». За висновками цього акта від 22.08.2013 року встановлено порушення ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» норм п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1 ст. 187 , п. 188.1ст. 188 , п. 198.1 , п. 198.2 і п. 198.6 ст. 198 ПК України , у зв'язку з чим підлягають зменшенню податковий кредит та податкові зобов'язання, та норм п. 1 і п. 5 ст. 203 , п. 1 і п. 2 ст. 201.6, ст.ст. 626 , 629 , 650 , 655 , 658 і 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ТОВ «К.А.М. ТРЕЙД ГРУП» при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.11.2014 року № 0005172204 та № 0005182204.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт/послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Атлас Ворд Білдінг Системс Україна» (Замовник) та ТОВ «К.А.М. ТРЕЙД ГРУП» (Виконавець) укладено договір за № 405У-КС, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати за дорученням Замовника, на власний ризик і власними силами та/або залученими силами, у строки, передбачені Календарним планом виконання робіт (Додаток № 2 до цього Договору), та на підставі певних визначених креслень (Додаток № 1 до цього Договору), виконати роботи та/або забезпечити виконання робіт з контрольної збірки металокаркасу з усуненням виробничих невідповідностей (брак, пошкодження, конструктивні відхилення від проектної документації) і фарбування металоконструкцій у відповідності з проектною документацією розділів КМ (Конструкції Металеві), КМД (Конструкції Металеві Деталювальні).

Відповідно до пп. 1.2.2 п. 1.2 і п. 2.4.1 п. 2.4 Договору, Замовник зобов'язується надати Виконавцю проектну документацію розділів 31118-l1-КМ та МК -432-13КМД за відповідним актом прийому-передачі, прийняти виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов цього Договору та у строки, передбачені Календарним планом виконання робіт на підставі рахунків-фактур, що виставляє Виконавець.

За умовами пп. 1.2.3 п. 1.2 даного Договору, виконання робіт з Будівництва Об'єкта (в розумінні пп. 1.1.12 п. 1.1 Договору - будівельно-монтажні роботи з встановлення металокаркасу та огороджуючи конструкцій покрівлі та стін згідно Технічного завдання Замовника на Будівельному майданчику) за цим Договором проводиться за межами Будівельного майданчику, (розташований за адресою: м. Ялта, пров. Дорсановський, 4) зазначеного в пп. 1.1.8 п. 1.1 Договору.

Строки та порядок виконання будівельно-монтажних робіт з контрольної зборки метало-каркасу та огороджуючи конструкцій з усуненням виробничих невідповідностей визначені у Календарному плані виконання робіт. Виконавець виконує роботи з контрольної зборки метало-каркасу та огороджуючи конструкцій з усуненням виробничих невідповідностей у строки визначені Календарним планом, а після завершення виконання робіт Виконавець здає Замовнику результати таких робіт за актом приймання-передачі (п. 2.1, п. 2.8 даного Договору).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано: податкові накладні, акти здачі -прийняття робіт, рахунки-фактури.

На підтвердження оплати здійснених робіт позивачем надано платіжні доручення та банківські виписки по рахунку.

Разом з тим, позивачем не надано на вимогу суду першої інстанції суду календарного плану виконання робіт, проектної документації, актів прийому-передачі проектної документації від Замовника до Виконавця та актів щодо повернення такої документації, інформації щодо безпосереднього місця виконання робіт.

Позивачем також не надано належних доказів використання результатів виконаних робіт у подальшій господарській діяльності.

Крім того, надані позивачем акти здачі прийняття робіт не містять відомостей про місце виконання робіт та/або місце складання таких документів, рахунки фактури відображають окремо вартість як на роботи з контрольної зборки металевих конструкцій, так і на фарбування таких конструкцій, що суперечить положенням п.3 Договору, де вартість визначена лише на монтажні роботи.

Отже, аналіз наявних у позивача документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договором укладеним між позивачем та контрагентом.

Крім того, за результатами перевірки контрагента позивача встановлено відсутність у останнього необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів та іншого обладнання.

На підставі досліджених доказів, колегія суддів вважає, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентом є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Колегія суддів не приймає до уваги письмові докази надані апелянтом суду апеляційної інстанції, оскільки вони не були предметом дослідження суду першої інстанції та не надано доказів неможливості їх надання на виконання ухвали суду від 15.12.2014 року.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Ворд Білдінг Системс Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 17.04.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.