Постанова

від 14.04.2015 по справі 910/19021/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа№ 910/19021/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Копитової О.С.

Сотнікова С.В.

за участю представників:

від публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

- Рудяк О.І., представник за довіреністю № 102/15-Н від 30.03.2015;

від приватного акціонерного товариства «5-й Київський авторемонтний завод» - Руснак І.В., представник за довіреністю № б/н від 14.01.2015;

від працівників приватного акціонерного товариства «5-й Київський авторемонтний завод» - Большаков Д.В., протокол загальних зборів трудового колективу № б/н від 17.03.2014;

адвокат Буднік О.П., свідоцтво № 1335 від 22.06.1999, договір про надання правової допомоги № б/н від 07.08.2014.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 910/19021/13 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «С-Проект», м. Київ

до приватного акціонерного товариства «5-й Київський авторемонтний завод», м. Київ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С-Проект» звернулося до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства «5-й Київський авторемонтний завод».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2013 зазначену заяву товариства з обмеженою відповідальністю «С-Проект» прийнято до розгляду, тощо.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2013 порушено провадження у справі № 910/19021/13 про банкрутство приватного акціонерного товариства «5-й Київський авторемонтний завод», визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Реверука П.К., призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду міста від 24.01.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів, призначено підсумкове засідання.

Постановою господарського суду міста від 26.03.2014 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Реверука П.К.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 скасовано постанову господарського суду міста Києва від 26.03.2014 у справі № 910/19021/13.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2014 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 та ухвалу господарського суду міста від 24.01.2014 у справі №910/19021/13. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

02.03.2015 до господарського суду міста Києва надійшло клопотання боржника про припинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 910/19021/13 задоволено клопотання приватного товариства «5-й Київський авторемонтний завод» про припинення провадження у справі № 910/19021/13; припинено дію мораторію та провадження у справі № 910/19021/13; інше.

Ухвала мотивована погашенням боржником заборгованості перед кредитором, що є наявні підставою для припинення провадження у справі.

При цьому, суд керувався ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 910/19021/13 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, зроблених судом в оскаржуваній ухвалі, обставинам справи та порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 4-3, 4-5, 4-7 Господарського процесуального кодексу України, Постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення».

07.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником працівників ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що вимоги банку, зазначені в апеляційній скарзі є незаконними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню, а тому просить суд відмовити в її задоволенні, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

14.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 подано письмові пояснення.

14.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вимоги банку, зазначені в апеляційній скарзі є незаконними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню, а тому просить суд відмовити в її задоволенні, оскаржувану ухвалу залишити без змін..

Крім того, від ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» до суду надійшло клопотання від 14.04.2015, за текстом якого боржник просить суд доповнити резолютивну частину ухвали господарського суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 910/19021/13 окремим пунктом, яким зазначити, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Київський апеляційний господарський суд розглянувши зазначене клопотання відхиляє його, оскільки вимоги представника працівників ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» стосуються внесення змін в оскаржувану ухвалу. Так апеляційний суд відповідно до п. 4 ст. 103 ГПК України наділений правом змінювати рішення, ухвали місцевого господарського суду лише за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи, що представник працівників ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» не скористався своїм правом і не звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка містить аналогічні вимоги колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про внесення змін до резолютивної частини оскаржуваної ухвали.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Представник ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» в судовому засіданні заперечував доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін з підстав, наведених в відзиві на апеляційну скаргу.

Представник працівників ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» в судовому засіданні заперечував доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін з підстав, наведених в відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційну скаргу, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників інших учасників.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діє з 19.01.2013, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника порушено за ТОВ «С-Проект», оскільки останній неспроможний сплатити заборгованість в розмірі 1 328 770 грн 49 коп., яка підтверджена рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2011 у справі № 13/234 та постановою відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП № 31714149 від 20.03.2012.

У встановлений ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тридцятиденний строк від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство до господарського суду міста Києва звернулось ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з кредиторськими вимогами до боржника (заява від 18.12.2013 № 140-0-0-00/8/2652, т. 3, а.с. 1-62), з урахуванням уточнень (заява від 13.01.2014 № 140-0-0-00/8/42, т. 4, а.с. 8-46), на суму 1 662 190,88 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 13 285 891 грн. 70 коп., як таких, що забезпечені заставою майна боржника.

Заявлені кредитором вимоги ґрунтуються на укладеній банком з ТОВ «Тандем-Авто», ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» генеральній кредитній угоді від 19.05.2008 № 010/14/375; кредитному договорі від 24.06.2008 № 012/14/413 (з додатками), укладеному в межах зазначеної угоди банком з ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод», згідно якого заборгованість останнього станом на 10.01.2014 складає 13 666,04 дол. США, з яких: 13 597,54 дол. США - заборгованість по кредиту, 60,68 дол. США - заборгованість по відсоткам, 6,57 дол. США - пеня, нарахована на суму заборгованості по кредиту, 1,25 дол. США - пеня, нарахована на суму заборгованості по відсоткам; кредитному договорі від 24.06.2008 № 012/14/412 (з додатками), укладеному в межах зазначеної угоди банком з ТОВ «Тандем-Авто», згідно яких заборгованість останнього станом на 10.01.2014 складає 13 176 659,05 дол. США, з яких 1 624 452,69 дол. США - заборгованість по кредиту, 20 540,22 дол. США - заборгованість по відсотками, 2 789,93 дол. США - пеня, нарахована на суму заборгованості по кредиту, 742,00 дол. США - пеня, нарахована на суму заборгованості по відсоткам.

Також в матеріалах справи наявна заява ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання вимог за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, які виникли під час проведення процедури банкрутства від 22.05.2014 № 140-0-0-00/8/902. Відповідно до якої банк просить визнати його вимоги в сумі 58012,55 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.03.2014 складає 613 529,14 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна боржника. Заявлені вимоги по суті є заборгованість по відсотками за користування кредитними коштами, наданими на підставі кредитних договорів № 012/14/413 від 24.06.2008 та № 012/14/412 від 24.06.2008 за період з 07.11.2013 по 26.03.2014.

В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд зазначив, що в ході провадження у справі про банкрутство боржника заборгованість приватного акціонерного товариства «5-й Київський авторемонтний завод» перед товариством з обмеженою відповідальністю «С-Проект» в повному обсязі погашена, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 156 від 24.03.2014 та не заперечується ініціюючим кредитором.

Також в ухвалі, яка оскаржується судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалі справи доказів (банківських виписок, платіжних доручень, рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 910/15294/13, постанови відділу примусового виконання рішень ДВС України від 27.08.2014 про закінчення виконавчого провадження № 43331113), а також аналізу норм чинного законодавства було зроблено висновок про погашення станом на 04.03.2015 боржником перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредиторської заборгованості за конкурсними вимогами в сумі 1 662 190,88 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 13 285 891 грн 70 коп. Крім того судом зазначено, що інші вимоги є поточними.

На підставі вищенаведеного та довідки ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» № 14 від 27.02.2015 про відсутність у боржника заборгованості по заробітній платі, виплатам авторської винагороди, аліментів, а також вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян господарський суд міста Києва зробив висновок про відсутність у боржника на день винесення оскаржуваної ухвали непогашених зобов'язань, що є підставою для припинення провадження у справі.

Відповідно до обставин та матеріалів справи ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2014 в попередньому засіданні затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод», визнано конкурсним кредитором боржника ТОВ «С-Проект» на суму 1 328 770,49 грн (четверта черга); визнано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитором, вимоги якого погашаються у шосту чергу, на суму 3 539,75 дол. США, що еквівалентно 28 293,22 грн; визнано вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 1 658 651,13 дол. США, що еквівалентно 13 257 598,48 грн, такими, що забезпечені заставою майна боржника; визнано вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працівниками ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» на суму 86 229,96 грн (перша черга); зобов'язано розпорядника майна ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» провести збори кредиторів.

Як зазначалось вище та вбачається з обставин справи постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 скасовано постанову господарського суду міста від 26.03.2014 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2014 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 та ухвалу господарського суду міста від 24.01.2014 у справі № 910/19021/13. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Отже, судом касаційної інстанції передано справу на новий розгляд на стадію попереднього засідання, в якому відповідно до вимог ч. 2 ст. 25 Закону суд розглядає всі вимоги кредиторів.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

В той же час згідно п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо повного погашення боржником на день прийняття оскаржуваної ухвали заборгованості ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» перед ініціюючим кредитором.

Місцевим господарським судом також вірно встановлено, що ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» станом на 04.03.2015 погашено заборгованість перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яка була визначена банком в заяві про уточнення кредиторських вимог та виникла на підставі кредитного договору від 24.06.2008 № 012/14/413, що також підтверджується банківськими виписками (т.с. 10, а.с. 51-57).

Крім того, судом встановлено, що кредитором було заявлено вимоги, які складають відсотки за користування кредитними коштами згідно кредитного договору № 012/14/413 «Корпоративний Інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна лінія» від 24.06.2008 у розмірі 13, 75 % річних та зроблено висновок про неправомірність їх нарахування з 23.06.2009, тому що за умовами додаткової угоди передбачена сплата процентів ставки у розмірі 13,75 % річних лише у строк до 23.06.2009 та в подальшому будь-які угоди щодо сплати відсотків не укладалися.

За наслідками дослідження матеріалів справи, апеляційним судом встановлено, що відповідно до п. 2.1. Кредитного договору № 012/14/413 від 24.06.2008 плата за користування кредитом в строк по 23.06.2009 розраховується на основі процентної ставки в розмірі 12,25%. У разі, якщо на дату закінчення строку дії процентної ставки, додаткова угода не буде підписана сторонами, Позичальник зобов'язаний без сплати комісії за дострокове погашення кредиту, передбаченої п.2.7. Договору, достроково і у повному обсязі виконати всі грошові зобов'язання за цим договором в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дня закінчення строку дії процентної ставки. У цьому разі проценти за кредитом нараховуються до дати його повного погашення відповідно до процентної ставки, що була встановлена цим договором.

12.12.2008 додатковою угодою № 012/14/413/207 до кредитного договору № 012/14/413 від 24.06.2008 сторони виклали п. 2.1. кредитного договору в новій редакції, відповідно до якого плата за користування кредитом в строк по 23.06.2009 (строк дії процентної ставки) розраховується на основі процентної ставки в розмірі 13,75% відсотків річних.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає неправомірним висновок господарського суду м. Києва стосовно безпідставності нарахування зазначених процентів, оскільки положеннями кредитного договору визначено обов'язок позичальника сплачувати проценти до повного погашення кредитних коштів, зокрема п. 2.1 договору.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2014 у цивільній справі № 755/18548/14-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до Сідорової Людмили Полікарпівни, третя особа ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» про стягнення заборгованості по кредитному договору № 012/14/413 від 24.06.2008 в розмірі 1 310,09 дол. США, з яких: 1086,30 дол. США - заборгованість за відсотками, 192,66 дол. США - пеня за прострочення сплати кредиту, 31,13 дол. США - пеня за прострочення відсотків, дана заборгованість банком була визначена станом на 07.10.2014.

Між тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приймаючи рішення Дніпровським районним судом м. Києва у цивільній справі про стягнення з Сідорової Людмили Полікарпівни 460,86 доларів США процентів та пені по кредитному договору № 012/14/413 від 24.06.2008 було враховано періоди дії мараторію на задоволення вимог кредиторів, які зумовлені судовими рішеннями у справі про банкрутство ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». В даному рішенні судом зазначено про сплату ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» до винесення судового рішення суми заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12 447,54 дол. США.

Докази погашення ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» стягнутих сум згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва в доларах США (банківська виписка) наявні в справі (т. с. 10, а.с. 56).

Рішенням Апеляційного господарського суду м. Києва від 05.12.2014 у справі № 012/14/413 було змінено рішення Дніпровського районного суду від 05.12.2014 в частині суми заборгованості, яка підлягає стягненню, визначивши її в гривневому еквіваленті.

Отже після набрання рішення Апеляційного господарського суду м. Києва від 05.12.2014 у справі № 012/14/413 законної сили не можуть застосовуватись до відносин між банком та боржником норми кредитного законодавства, оскільки зазначеним рішенням надано правову оцінку порушенням ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» зобов'язань стосовно погашення заборгованості за кредитним договором № 012/14/413 від 24.06.2008 та вирішено питання стягнення суми боргу з поручителя Сідорової Л.П. враховуючи відповідний курс дол. США.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що після повного погашення кредитних коштів згідно умов кредитного договору № 012/14/413 від 24.06.2008 та загальних принципів чинного законодавства не може відбуватися виникнення жодних зобов'язань за ним.

Таким чином, колегія суддів не вважає твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо помилковості висновків місцевого господарського суду з приводу нарахування відсотків у розмірі 13,75%. по кредитному договору № 012/14/413 від 24.06.2008, підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Банком під час апеляційного провадження не надано жодних належних та правомірних доказів на спростування висновків суду першої інстанції щодо відсутності боргу у ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» перед банком по кредитному договору № 012/14/413 від 24.06.2008.

Як вбачається із справи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» були заявлені вимоги, які виникли на підставі кредитного договору від 24.06.2008 № 012/14/412 (з додатками), укладеному між банком та ТОВ «Тандем-Авто».

Вищий господарський суд України у постанові від 05.06.2014 у справі № 910/19021/13, якою скасовано ухвалу попереднього засідання від 24.01.2014 встановив, що вимоги банку до ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод», як до майнового поручителя по кредитному договору від 24.06.2008 № 012/14/412, укладеного між банком та ТОВ "Тандем-Авто" не є грошовими зобов'язаннями до боржника згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 910/15294/13 стягнуто солідарно з ТОВ «Тандем-Авто», фізичної особи - підприємця Бурчак А.А. та ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» заборгованість по кредитному договору № 012/14/412 від 24.06.2008, укладеного між банком та ТОВ «Тандем-Авто» за кредитною лінією в сумі 12 984 250 грн 35 коп., проценти за користування кредитною лінією в сумі 33 462 грн 34 коп., пеню за кредитом в сумі 18 209 грн 26 коп. та пеню за відсотками в сумі 5 515 грн 10 коп.

15.05.2014 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 15.05.2014 № 910/15294/13.

19.08.2014 ТОВ «Тандем-Авто» було повністю погашено заборгованість перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується наявним в справі платіжним дорученням № 1 від 19.08.2014, у зв'язку з чим, постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 27.08.2014 було закінчено виконавче провадження № 43331113.

Як вбачається із рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 910/15294/13 заборгованість за кредитним договором № 012/14/412 від 24.06.2008 була визначена банком станом на 03.12.2013.

На підставі наявних в справі заяв банку про визнання кредиторських вимог та письмових пояснень, наданих в апеляційній інстанції вважає, що місцевим господарським судом зроблено вірний висновок що, всі інші вимоги банку по кредитному договору № 012/14/412 від 24.06.2008 є поточними, оскільки стосуються періоду після порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Згідно п. 8 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'являти такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Приватного товариства « 5-й Київський авторемонтний завод» за вих. № 14 від 27.02.2015 у боржника відсутня заборгованість по заробітній платі, виплат авторської винагороди, аліментів, а також вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що у справі № 910/19021/13 про банкрутство ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод», станом на 04.03.2015 всі кредиторські вимоги до боржника, є погашеними, що є підставою для припинення провадження у справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що банком у відповідності до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України не подано належних та допустимих доказів підтверджуючих наявності на день винесення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали непогашених вимог до ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод».

В письмових пояснення, наданих на виконання ухвали апеляційного суду банк зазначаючи наявність боргу стверджує, що вона виникла під час проведення процедури банкрутства.

В силу положень п. 8 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та беручи до уваги відсутність в данні справі на момент винесення оскаржуваної ухвали чинної постанови про визнання ПрАТ «5-й Київський авторемонтний завод» банкрутом колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду міста Києва про відсутність вимог у банку та не розглядає дану обставину (наявність заявлених поточних вимог), як підставу для скасування оскаржуваної ухвали.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 80, 86, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 910/19021/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.С. Копитова

С.В. Сотніков