Постанова

від 14.04.2015 по справі 922/5437/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа № 922/5437/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Камишева Л.М. , суддя Сіверін В. І.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - Грєнков І.В., довіреність від 29.12.2014 р. № 08-11/4838/2-14;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1322Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 09 лютого 2015 року у справі № 922/5437/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків;

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків;

про повернення безпідставно набутого майна та стягнення коштів в розмірі 57 432,47 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 р. Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2, в якій просила повернути в натурі територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0262 га, що розташована по АДРЕСА_1, та стягнути з відповідача на користь позивача 57432,47 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутої земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.02.2015 р. у справі № 922/5437/14 (суддя Денисюк Т.С.) у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на те, що спірна земельна ділянка не є безпідставно набутою, на ній знаходиться будівля, яка належить відповідачу на праві власності, повернення земельної ділянки приведе до порушення права власності відповідача на будівлю, розмір земельної ділянки не підтверджено належним чином.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в сумі 57432,47 грн., та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на те, що відповідач є власником нежитлової будівлі літ. "А-2" по АДРЕСА_1, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, але речові права на вказану земельну ділянку не оформив, використовує її без достатніх правових підстав, плату за землю у належному розмірі не сплачує.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.04.2015 р.

В судовому засіданні 02.04.2015 р., ухвалою Харківського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.04.2015 р., у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на апеляційну скаргу та відсутністю представника відповідача в судовому засіданні. Зазначену ухвалу 06.04.2015 р. за вих. № 008537 рекомендованими листами було направлено сторонам на адреси, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: позивачеві - на адресу: 61003, м. Харків, пл. Конституції, 7; відповідачеві - на адресу: 61010, АДРЕСА_2.

Представник позивача 03.04.2015 р. за вх. № 5391 через канцелярію суду надав додаткові пояснення по апеляційній скарзі, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.04.2015 р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача не надав, свого представника в судове засідання 14.04.2015 р. не направив, причину неявки представника відповідача в судове засідання не повідомив.

Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення місцевого господарського суду розглядаються у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, та те, що неприбуття представника відповідача в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції визнала за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою позивача здійснити у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 28.11.2012 р. є власником нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 438,9 кв.м. по АДРЕСА_1, на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.07.2012 р. у справі № 2020/6121/2012, що підтверджується Інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.06.2014 р. № 23104124 (а.с. 20).

Частинами 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, отримавши право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 438,9 кв.м. по АДРЕСА_1, ОСОБА_3 одночасно отримала право користування земельною ділянкою, на якій зведена зазначена нежитлова будівля.

Подальша реєстрація земельної ділянки передбачена ст. 202 Земельного кодексу України. Право на земельну ділянку здійснюється згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Для реєстрації земельної ділянки зацікавлена особа повинна замовити документацію із землеустрою. Більша частина цієї документації не може бути виготовлена сторонами самостійно. Для її підготовки слід звернутися до відповідної землевпорядної організації, замовити "технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку".

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про оренду землі", невід'ємною частиною договору оренди землі є: план схема земельної ділянки; кадастровий план з відображенням обмежень; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі земельної ділянки; проект відведення земельної ділянки.

За приписами ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається до відповідної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківської міської ради Харківської області 25 сесії 6 скликання від 03.07.2013 р. № 1200/13 громадянці ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель промисловості загальною площею орієнтовно 0,0400 га для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, літ. "А-2" (а.с. 136-137).

Рішенням 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 р. № 1379/13 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" затверджено наданий громадянкою ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки (а.с. 133-135).

Отже, громадянкою ОСОБА_2 виконано свої обов'язки щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0400 га для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, літ. "А-2".

Крім того, рішенням 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 р. № 1379/13 громадянці ОСОБА_2 надано в оренду строком до 01.12.2018 р. земельну ділянку площею 0,0400 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" по АДРЕСА_1, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136900:06:003:0112), за рахунок земель промисловості (код класифікації видів цільового призначення - 11.02).

Також пунктами 5, 6 рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 р. № 1379/13 зобов'язано громадянку ОСОБА_2 не пізніше, ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення, звернутись до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для встановлення меж наданої в оренду земельної ділянки та оформлення договору оренди землі та у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договір оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані його зобов'язання, встановлені пунктами 5, 6 рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 р. № 1379/13, що підтверджується листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 22.04.2014 р. № 3787/0/225-14, в якому зазначено, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради на підставі рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 р. № 1379/13 та Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затвердженого рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про затвердження Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові" від 29.12.2012 р. № 960/12 підготовлено три примірника договору оренди земельної ділянки площею 0,0400 га по АДРЕСА_1, з гр. ОСОБА_2 Вказаний договір оренди земельної ділянки, після погодження з орендарем - ОСОБА_2, буде проходити процедуру подальшого оформлення (а.с. 22).

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, що договір оренди земельної ділянки площею 0,0400 га по АДРЕСА_1, не було укладено з вини орендаря - гр. ОСОБА_2

Навпаки, матеріали справи свідчать, що орендарем (відповідачем) було вжито необхідні заходи, спрямовані на підготовку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та укладення договору оренди земельної ділянки.

В матеріалах справи міститься Акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 27.06.2014 р., складений Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради за результатами обстеження та визначення меж, площі та конфігурації зазначеної земельної ділянки (а.с. 13-14).

Зазначеним актом обстеження встановлено, що ОСОБА_2, починаючи з 28.11.2012 р., використовується земельна ділянка площею 0,0262 га по АДРЕСА_1, без оформлення документів на право власності або право користування цією земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України.

На момент розгляду справи договір оренди земельної ділянки площею 0,0400 га по АДРЕСА_1, між позивачем та відповідачем не укладений, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про повернення в натурі територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набутого майна - земельної ділянки площею 0,0262 га, розташованої по АДРЕСА_1, та стягнення з відповідача на користь позивача 57432,47 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутої спірної земельної ділянки, у задоволенні якої відмовлено повністю судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги про повернення спірної земельної ділянки позивачу, оскільки ця земельна ділянка, відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, не є безпідставно набутою, право на користування нею у відповідача виникло одночасно із виникненням права на зведену на цій земельній ділянці нежитлову будівлю на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.07.2012 р. у справі № 2020/6121/2012 та Державної реєстрації права власності.

Зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача, гарантованого ст. 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий Господарський Суд України в листі від 01.01.2010 р. "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами".

В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

Позивач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 57432,47 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутої спірної земельної ділянки, з посиланням на те, що речові права на вказану земельну ділянку за відповідачем не зареєстровані, земельна ділянка використовується без достатніх правових підстав.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням апелянта, виходячи з наступного.

Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов'язаннями з безпідставного збагачення, або кондикційними зобов'язаннями. Сутність кондикційного зобов'язання як правовідношення полягає в тому, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) або на підставі, яка згодом відпала, зобов'язана повернути потерпілому це майно (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Певною мірою проблема розуміння та кваліфікації таких зобов'язань породжується нормою ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою визначене коло вимог, до яких також застосовуються положення глави 83 Цивільного кодексу України (про реституцію, віндикацію, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У нормах статей 1213 та 1214 Цивільного кодексу України не має санкцій як міри цивільно-правової відповідальності боржника, натомість ними закріплено право та кореспондуючі ним обов'язки сторін зобов'язання з безпідставного збагачення - право потерпілого:

1) на повернення йому безпідставно набутого майна в натурі або відшкодування його вартості;

2) на відшкодування йому доходів від безпідставно набутого майна, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Норми глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" та ст. 1212 Цивільного кодексу України, зокрема, можуть бути застосовані тоді, коли дії набувача майна не можуть кваліфікуватися як правопорушення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відмова в задоволенні вимог про повернення безпідставно набутої земельної ділянки виключає можливість стягнення доходів від утримання цього майна - земельної ділянки.

Крім того, наявність лише теоретичних обставин обґрунтування можливості отримання прибутку (орендної плати) ще не є підставою для його стягнення.

Справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до листа Основ"янської ОДПІ м. Харкова від 10.07.2014 р. № 3695/9/20-38-15-03-16 відповідач знаходиться на обліку як основний платник податків, перебуває на загальній системі оподаткування з 01.01.2014 р. Податковою інспекцією нараховано земельного податку за 2013 р. в сумі 5727,70 грн. та за 2014 р. в сумі 6376,84 грн. (а.с. 19).

Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи розрахунків доходу, одержаного від безпідставно набутого майна (земельної ділянки), за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2013 р. нараховано 38086,2 грн. та з 01.01.2014 р. по 31.10.2014 р. нараховано 19346,27 грн. (а.с. 17-18). При цьому, зазначений розмір доходу відповідача був розрахований позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, зменшений на розмір сплаченого відповідачем земельного податку (а.с. 17).

Колегія судів апеляційної інстанції зазначає, що позивач, приймаючи рішення 29 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.12.2013 р. № 1379/13, яким відповідачеві надано в оренду земельну ділянку по по АДРЕСА_1, встановив відповідачу 4-х місячний термін для укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто позивач розраховував після спливу зазначеного терміну отримувати доходи у вигляді орендної плати за використання відповідачем зазначеної земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля літ. "А-2", що належить відповідачу.

Проте, враховуючи здійснення відповідачем необхідних заходів щодо укладання договору оренди земельної ділянки, колегія судів апеляційної інстанції вважає, що позивачем всупереч ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявність правових підстав для стягнення неотриманого доходу, оскільки під час складання технічної документації із землеустрою згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ще не могло бути безпідставно набутого прибутку, а наявність лише теоретичних обставин обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Тому позовна вимога про стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна (земельної ділянки) необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09 лютого 2015 року у справі № 922/5437/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 20.04.2015 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Сіверін В. І.