Ухвала

від 09.04.2015 по справі 2а-17567/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/9991/50351/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Студіо» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012

у справі 2а-17567/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Студіо»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Студіо» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволені.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Скай Студіо» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Імпорт Ком» за травень-червень 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2011 року № 2183/23-08/34431657.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішеннґ від 02.11.2011 року № 0007662308, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56 656, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансової) санкції у розмірі 14 164,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.05.2010 року між позивачем та ТОВ «Імпорт Ком» укладено договір № 09/05-10, згідно з пунктом 1.1 якого замовник замовляє, приймає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню/наданню робіт/послуг, що мають на меті залучення потенційних покупців замовника, відповідно до умов та вимог цього договору та додатків до нього. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених підпунктом 7.2.6 пункту 7.2, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» умовою визнання податкової вигоди платника (яка передбачає, зокрема, зменшення бази оподаткування на суму понесених витрат) є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем не надано проектної документації, макетів розробки дизайну рекламної продукції або ж інших доказів факту погодження проектної документації із замовником; надані суду зразки рекламної продукції не містять інформації, яка була б достатньою для ідентифікація суб'єкта господарської діяльності виробника наданої продукції.

Суди попередніх інстанцій правомірно дійшли до висновку, що відсутність доказів реального виконання договору № 09/05-10 виключає можливість врахування послуг по цьому договору при обчисленні позивачем бази оподаткування податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Студіо» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 у справі 2а-17567/11/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Студіо» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 у справі 2а-17567/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко