Постанова

від 11.01.2012 по справі 2а-9936/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2012 р. № 2а-9936/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Костів М.В.

при секретарі судового засідання Билень Н.С.

з участю представників:

від позивача : Куксов В.Г.;

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гражда" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення -рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 30.08.2011 р. №000135232,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Гражда" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 30.08.2011 р. №0001352321 по податку на додану вартість на суму 104710,73 грн., у т.ч. за основним платежем -104709,73 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 28.10.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване рішення, вважаючи, що отримання позивачем товару від ТзОВ "Будгарантсервіс" по договорах №1/2011К від 14.02.2011 р. та №3-2011Б від 25.05.2011 р. не підтверджено належною первинною бухгалтерською документацією, а самі такі договори є нікчемними. Посилається на фактичне виконання договорів, отримання товару та сплату податку в ціні товару. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю з мотивів, зазначених у запереченні. Посилається на нікчемність правочинів. Ствердив також, що контрагент позивача -ТзОВ "Будгарантсервіс" не мав необхідних потужностей для виконання умов правочинів. Актом документальної перевірки, складеним ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 01.08.2011 р. №41266/233/37373588 КТУ, також констатовано нікчемність таких правочинів. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 19.08.2011 р. №2196/23-209/19326141 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Гражда", код ЄДРПОУ 19326141 з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за травень 2011 року" було встановлено порушення позивачем п. п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6, 201.4 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2011 р. на суму 104709,73 грн.; порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України по правочинах з ТзОВ "Будгарантсервіс", неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій позивача з ТзОВ "Будгарантсервіс".

На підставі вказаного акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення -рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 30.08.2011 р. №0001352321 по податку на додану вартість на суму 104710,73 грн., у т.ч. за основним платежем -104709,73 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2011 р. між позивачем (замовник) та ТзОВ "Будгарантсервіс" (підрядник) був укладений договір підряду №1/2011К, за яким підрядник на свій страх і ризик зобов'язався виконати роботи щодо виконання "Внутрішньо майданчикових мереж протипожежного водозабезпечення по об'єкту "Зірка Буковеля" в с. Паляниця Івано-Франкіської області, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх. Сторонами було погоджено договірну ціну. Договір фактично виконувався сторонами.

Крім того, 25.05.2011 р. між позивачем (покупець) та ТзОВ "Будгарантсервіс" (постачальник) був укладений договір поставки №3/2011Б, за яким постачальник зобов'язався передати покупцеві будівельні матеріали, а покупець -прийняти і оплатити їх. Передача товару здійснюється на складі постачальника (п. 3 договору).

Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується заявками, передбаченими в. п. 2 договору, затвердженими постачальником згідно із п. 3 договору; видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, податковими накладними, довідками банку про оплату. Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що така оплата була проведена позивачем лише частково.

Суми, зазначені у податкових накладних, були включені позивачем до декларацій з ПДВ за відповідний період.

Посилання відповідача на нікчемність такого договору не знаходить підтвердження у матеріалах справи. Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак, таких ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог податкового законодавства не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, зокрема, даних бази даних АІС СОР щодо контрагента позивача та не були доведені суду у встановленому порядку належними доказами. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Будгарантсервіс" з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців на дату існування відповідних відносин виключене не було.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують фактичне виконання господарських зобов'язань встановленим вимогам відповідають.

Згідно із п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту лише ті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього кодексу.

Таким чином, закон встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених, зокрема, податковими накладними. При цьому, закон не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, в даному випадку, відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, оскільки чинне на дату їх винесення законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 30.08.2011 р. №0001352321.

3. Стягнути з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гражда" (79013, м. Львів, вул. Менделєєва 3/5; ЄДРПОУ 19326141) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 16.01.2012 року.

Суддя

З оригіналом згідно

Суддя