Ухвала

від 08.04.2015 по справі 1316/3738/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1316/3738/12 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/1476/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія: 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

Секретар: Гацій І.І.

З участю : позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третіх осіб Городоцької державної нотаріальної контори Львівської області, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни, приватного нотаріуса Леськів Галини Михайлівни про усунення від права на спадкування, скасування свідоцтва про право на спадщину та його реєстрації, визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_9, третіх осіб: Містківської сільської Ради Пустомитівського району Львівської області, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвої Ольги Ярославівни про визнання права власності,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом та уточнивши його просили визнати за ними право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, земельні ділянки (пай) розміром 2,9028 га та 1,0545 га, розташовані за межами населеного пункту Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, на земельну ділянку площею 0,2500 га та земельну ділянку площею 0,0900 га на території с. Полянка Пустомитівського району Львівської області, визначити їм додатковий строк для прийняття спадщини та усунути від спадкування ОСОБА_5, скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 23 жовтня 2012 року на ім"я ОСОБА_5 та скасувати його державну реєстрацію.

На обґрунтування своїх вимог посилались на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх бабуся ОСОБА_10, після смерті якої відкрилася спадщина на майно, яке вона заповіла своєму синові, батьку позивачів ОСОБА_11, який подав заяву про прийняття спадщини та помер ІНФОРМАЦІЯ_2, не отримавши свідоцтва про право на спадщину, а відтак, вважають, що мають право на спадщину.

ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 на ці земельні ділянки, посилаючись на ті обставини, що, що її чоловік прийняв спадщину після смерті матері в порядку спадкування за заповітом та набув право власності на спадкове майно, однак не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки помер.

Після його смерті вона як єдиний спадкоємець за законом отримала свідоцтво про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1.

ОСОБА_10 за життя не отримала державні акти на земельні ділянки, тому вони не увійшли до складу спадщини, та їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на цю частину спадкового майна, просила позов задовольнити.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовлено, а позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельні ділянки (пай) площею 2,9028 га та 1,0545 га призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами населеного пункту Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

В решті частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_2- ОСОБА_3

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Вважає, що суд прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_11 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_10 і як наслідок безпідставно визнав право власності в порядку спадкування на спадкове майно після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за ОСОБА_5.

Судом безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про усунення ОСОБА_5 від права на спадкування та не враховано, що остання не надавала необхідну допомогу ОСОБА_10, яка потребувала такої, а щодо ОСОБА_11, то судом взагалі не з"ясовувалося питання чи потребував такий перед смертю допомоги.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності по ? частині за кожним на будинковолодіння та земельні ділянки, що належали померлій ОСОБА_10. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги , яку підтримав ОСОБА_4, заперечення з приводу апеляційної скарги ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що 20 квітня 2010 року ОСОБА_10 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла своєму синові ОСОБА_11

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла та після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно: житловий будинок АДРЕСА_1, земельні ділянки площею 1,0545 га та 2,9028га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Крім того, за життя ОСОБА_10 користувалася земельною ділянкою площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та земельною ділянкою площею 0,0900 га для ведення особистого селянського господарства на території с. Полянка Пустомитівського району Львівської області.

24 січня 2012 року, тобто у шестимісячний строк після її смерті ОСОБА_11 звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, однак не оформив таку, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_11 вчинив всі дії, необхідні для прийняття спадщини після смерті своєї матері та реалізував своє право на спадкування, однак не отримав свідоцтва про право на спадщину у зв"язку із смертю. Спадкування майна ОСОБА_11 відбулося згідно норм цивільного законодавства по заповіту, а тому доводи апеляційної скарги про спадкову трансмісію згідно вимог ст.1276 в даному випадку є безпідставними.

Спадкоємцями першої черги за законом його майна є діти померлого ОСОБА_2, ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_5.

25 липня 2012 року ОСОБА_5 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та 23 жовтня 2012 року Городоцькою державною нотаріальною конторою Львівської області їй видано свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1.

У видачі свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки відмовлено у зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Інші спадкоємці в нотаріальну контору у визначений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк не подали заяви про що пояснили в суді апеляційної інстанції. Доказів відмови у неприйнятті заяви про прийняття спадщини чи у відмові у прийнятті такої від нотаріуса відповідно до вимог п.32 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" суду не представили. Тому, відповідає вимогам чинного законодавства висновок суду першої інстанції , що позивачами не було вчинено жодних дій для прийняття спадщини після смерті їх батька, а відтак позовні вимоги про визнання за ними права власності в порядку спадкування є безпідставними та необґрунтованими.

На виконання вимог ухвали Вищого Спеціалізованого суду України від 03 грудня 2014 року , судом апеляційної інстанції не здобуто доказів від позивачів щодо того, що такі вчинили визначені законом дії про прийняття спадщини у шестимісячний строк після смерті батька ОСОБА_11, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині позовних вимог не спростовують висновків суду.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги в частині усунення ОСОБА_5 від права на спадкування відповідно до вимог ст. 1224 ЦК України.

Дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, якими є покази свідків, встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не були у безпорадному стані. Крім цього, слід зазначити, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті чоловіка по закону на підставі ст.1261 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 308 ЦПК України зазначено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи із вище зазначеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_12- ОСОБА_3 в і д х и л и т и .

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді А.В.Ніткевич

О.Ф.Павлишин