Постанова

від 15.04.2015 по справі 906/735/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 906/735/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі Юрчук Ю.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Сторожук О.С. ( адвокат, витяг з угоди про надання правової допомоги, ордер , копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю в матеріалах справи).

третьої особи 1 - не з'явився

третьої особи 2 - не з'явився

третьої особи 3 - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський консервний завод" на рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.14 р. у справі № 906/735/13

за позовом (заявою) Житомирської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Житомирський консервний завод"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський консервний завод"

до Житомирської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Житомирський консервний завод":

1) Управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області

2) Державне підприємство "Житомирський науково-дослідний інститут землеустрою"

3) Житомирська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

про визнання права постійного користування землею та визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки

Судом роз'яснено представнику апелянта права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови суду від 21.07.2014р. у зв"язку з перебуванням судді Гудак А.В. у відпустці та відповідно до затверджених колегій були внесені зміни до складу колегії, окрім заміни головуючого судді у справі № 906/735/13, визначено колегію : головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді - Гулова А.Г., Сініцина Л.М.

Розпорядженням голови суду від 24.03.2015р. відповідно до затверджених колегій були внесені зміни до складу колегії, окрім заміни головуючого судді у справі № 906/735/13, визначено колегію : головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді - Гудак А.В., Сініцина Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.04.14р. ( суддя Шніт А.В.) у справі № 906/735/13 за позовом Житомирської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Житомирський консервний завод" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський консервний завод" до Житомирської міської ради про визнання права постійного користування землею та визнанням недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ПАТ "Житомирський консервний завод": Управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області, Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний інститут землеустрою", Житомирська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" первісний позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Внесено зміни до п.3 та п.5 договору оренди земельної ділянки від 20.09.2005р., укладеного між Житомирською міською радою та ПАТ "Житомирський консервний завод", виклавши їх в наступній редакції: "п. 3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 21322451 грн. 06 коп."; "п. 5 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, розмір якої становить 665686 грн. 92 коп. в рік.; Коефіцієнт співвідношення орендної плати до земельного податку при цьому становить 3,122"; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Житомирський консервний завод" (10031, м.Житомир, вул.Щорса, 169, ідентифікаційний код 05528125) на користь Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, майдан ім.С.П. Корольова, 4/2, ідентифікаційний код 13576954) - 1147,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи первісний позов з огляду на положення ст.15, ч.2 ст.20, ч.2 ст.18 Закону України "Про оцінку землі", ч.1 ст.15, ст.30 Закону України "Про оренду землі", ст. 651, ч.1 ст. 632 ЦК України, абз. 4 п. 2.19 постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", ст. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, ч.1-4 ст.188 ГПК України, п.п. 3.2, 3.4 Положення про порядок встановлення розмірів та справляння орендної плати за земельні ділянки в м.Житомирі, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, виходячи з наступного:

- 14.02.2013р. позивач направив на адресу відповідача лист №21/8904 від 12.12.2012р. (а.с. 11-14, том 1), в якому Житомирська міська рада повідомляє відповідача за первісним позовом про прийняте 24.04.2012р. рішення №364, яким встановлено новий розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вул. Щорса, 169 в м.Житомирі;

- відповідач примірник додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки по вул. вул. Щорса, 169 в м.Житомирі на адресу Житомирської міської ради не направив та не підписав, отже вимог рішення міської ради від 24.04.2012р. №364 не виконав, що свідчить про ухилення останнього від приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства України;

- будь-яких заперечень з приводу зміни розміру орендної плати відповідачем також не було надано;

- відповідача попереджено, що у разі неповернення документів або відсутності повідомлень щодо його намірів, виконком Житомирської міської ради надасть документи до суду.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову з огляду на вище наведені положення законодавства, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічного позову, виходячи з наступного:

-Житомирський консервний завод мав у постійному користуванні земельну ділянку і після набрання чинності Земельним кодексом України відповідно до п. 6 Перехідних положень та п.7 рішення Житомирської міської ради №39 від 18.07.2002р. був зобов'язаний переоформити право постійного користування на відповідну земельну ділянку. Разом з тим, Житомирський консервний завод не переоформив право постійного користування на спірну земельну ділянку;

- 28.04.2005р. Житомирською міською радою прийнято рішення №535 "Про вилучення і надання права користування земельними ділянками, надання дозволу на складання проектів відведення юридичним та фізичним особам міста" (а.с. 138, 139, том 1);

Відповідач за первісним позовом, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.14р. у справі № 906/735/13 та постановити нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог повністю та про задоволення зустрічного позову; судові витрати стягнути з позивача на користь відповідача.

З посиланням на положення п.3, 5, 6 Договору оренди земельної ділянки 20.09.2005р., п. 1.1. Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України", Положення "Про оренду земельних ділянок в м. Житомирі та порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки", ст.ст. 1, 14, 229, 526, 629 ЦК України, ст.ст.2, 21, ч.1 ст. 23, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", п.2 ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.19 Конституції України, ст.7 Закону України "Про плату за землю", ст.274 Податкового кодексу України, п.15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93р. №508, п.5 Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" від 18.12.90р., ст.92, ч.5 ст.116, ч.3 ст.124 ЗК України зазначає ,що:

- законом не встановлено обов'язку землекористувачів укладати зміни про підвищення відсоткової ставки за користування земельною ділянкою, підвищеною орендодавцем в односторонньому порядку;

- зміна договору допускається лише за взаємною згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а акти цивільного чи земельного законодавства не дозволяють змінювати ставку орендної плати в односторонньому порядку на бажання орендодавця.

Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, то Скаржник вважає, що висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи, твердження про те, що суду не подано доказів передання Житомирським консервним заводом прав та обов'язків до ВАТ "Житомирський консервний завод" та ПАТ "Житомирський консервний завод", саме щодо користування спірної земельної ділянки не відповідають дійсності, оскільки факт правонаступництва ніким не оспорювався та був підтверджений належними доказами. Факт не переоформлення старого Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою вважає виною саме Позивача, оскільки відповідач виконав все від нього необхідно та на виконання Рішення Житомирської міської ради передав всі документи на його переоформлення.

Апелянт посилається на те, що є правонаступником приватизованого державного підприємства Житомирський консервний завод, а тому має право постійного користування землею, здобутого на законних підставах згідно Акту, отриманого у 1993р., на право користування землею площею 17,79 га, на підставі Рішення 16 сесії міської Ради народних депутатів від 22.10.1992р, що знайшло своє відображення в статуті позивача. Разом з тим, Житомирська міська рада це право не визнала, а спонукала їх укласти спірний договір оренди . Зазначає, що договір укладено ними під впливом помилки щодо обставини, що має істотне значення( наявності права постійного користування землею). Апелянт наполягає на тому, що спірним договором порушено ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі" щодо підстав виникнення права користування земельною ділянкою та щодо порядку надання її в оренду.

Зазначає, що згідно приписів ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. N508, на підставі якого здійснені відповідні організаційно-правові перетворення та внаслідок передачі до статутного фонду ВАТ „Житомирський консервний завод" об'єктів нерухомого майна до позивача перейшло право власності, зокрема, на всі будівлі і споруди корпоратизованого підприємства - Житомирського консервного заводу, що знаходились на земельній ділянці площею 17,79 га, щодо якої останньому був виданий акт на право користування землею від 1993 р. Позивач набув право власності на об'єкти нерухомості, що знаходяться на вказаній земельній ділянці, в порядку правонаступництва.

Також , скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що в силу положень ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., він має право користуватись земельними ділянками, на яких знаходяться належні йому об'єкти нерухомості, на тих само правових підставах, що і попередній власник цих об'єктів, тобто на праві постійного користування.

Щодо права постійного користування, скаржник вважає, що дійсно він відповідно до положень ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року не належить до кола осіб, кому земля може належати на праві постійного користування, але позивач набув таке право до введення в дію Земельного кодексу України від 25.10.2001 року. Положення цього кодексу, в тому числі і ст. 92, не мають зворотної сили у часі, що встановлено рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. у справі № 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками). Більш того, у цьому рішенні Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституцій України (є не конституційним) пункт 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання громадян і юридичних осіб переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Апелянт вважає, що з введенням в дію Земельного кодексу України від 25.10.2001 р., право постійного користування землею не втратив,і у нього відсутній обов'язок переоформляти це право на право оренди.

Щодо визнання недійсним з моменту укладення договору оренди, Скаржник вважає, що наявність помилки при укладанні спірного договору та порушення порядку укладання спірного договору(ч.5 ст. 116, ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, п. 10 наведеної статті 123 (у редакції Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI, що діяла на момент прийняття радою рішення), тобто відсутність у рішенні Житомирської міської ради від 28.04.2005 року № 535 положень про вилучення земельної ділянки з постійного землекористування, а також не розгляд питання вилучення земельної ділянки з постійного землекористування є законодавчо визначеними підставами для визнання його недійсним.

Крім того, апелянт вважає, що в основу судового рішення суд першої інстанції поклав необґрунтований експертний висновок, оскільки при проведенні судової експертизи експерти вийшли за межі своєї компетенції, надавши висновки стосовно встановлення виду землекористування досліджуваної земельної ділянки.

Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.2014р. у справі №906/735/13 та постановити нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог повністю та про задоволення зустрічного позову; судові витрати стягнути з позивача на користь відповідача.

Житомирською міською радою на адресу Рівненського апеляційного господарського суду було надіслано відзив на апеляційну скаргу, яким просить залишити скаргу ПАТ "Житомирський консервний завод" без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.14р. у справі №906/735/13 без змін.

З посиланням на положення п.3, 5, 9, 32 Договору оренди земельної ділянки від 20.09.05р., ст.ст.274.1, 288 Податкового кодексу України, ст.15, ч.2 ст.18, ч.2 ст.20 Закону України "Про оцінку землі", абз.3 п.2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11р. №6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", ст.ст. 203, 626, 638, ч.1 ст.627 ЦК України, зазначає, що:

- оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Щодо зустрічного позову, зазначає, що дана земельна ділянка в постійному користуванні відповідача не перебуває. Вважає, що відповідач не надав жодних доказів про те, що уклав спірний договір під впливом помилки.

Просить залишити апеляційну скаргу ПАТ «Житомирський консервний завод» без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.14р. у справі № 906/735/13 -без змін. Справу просить слухати у відсутність представника Житомирської міської ради.

Від третьої особи Головного управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області надійшло письмове пояснення, в якому він вказує, що 22.10.92 р. Житомирської міською радою народних депутатів прийнято рішення про надання земельної ділянки у постійне користування Житомирському консервному заводу і в 1993 році на підставі зазначеного рішення Житомирському консервному заводу видано Державний акт на право користування земелею, який зареєстровано за № 53 в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею. Відповідно до вказаного акту Житомирському консервному заводу в безстрокове і безоплатне користування надано 17,79 га землі за адресою : м. Житомир , вул. Щорса,169 та вул. Гранітна, 4.

23.06.94р. виконавчим комітетом Житомирської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 364 «Про інвентаризацію земельних ділянок, які знаходяться в користуванні підприємств, установ, організацій, видачу державних актів на право користування землею». Згідно додатку до вказаного рішення ПАТ «Житомирській консервний завод» надано право користування земельною ділянкою по вул. Щорса. 169 - всього 15,8615 га, в т.ч. ділянка № 1 по вул.. Щорса, 169 -14,2315 га, ділянка № 2 по вул. Гранітна, 4 - 1,6300 га.

В подальшому, 18.07.2002 р. Житомирською міською радою було прийнято рішення № 39 «Про вилучення і надання права власності, користування земельними ділянками, надання дозволу на складання проектів відведення громадянам та юридичним особам міста», пунктами 3 і 4 якого вирішно вилучити земельні ділянки загальною площею 1,8757 га по вул. Щорса, 169 із постійного землекористування Житомирського консервного заводу площею 0,6757 га на підставі договору купівлі - продажу приміщень від 06.12.2001 р. серія АЕЕ ; 372495 та надати в короткострокову оренду терміном на 5 років, зобов»язано міський відділ земельних ресурсів виготовити земельні акти на право постійного користування землею та договори оренди земельних ділянок , внести зміни в державні акти, в т.ч. за № 53.

Третя особа у поясненнях наголошує, що згідно п.6 Перехідниїх положень Земельного кодексу України та п.7 рішення Житомирської міської ради № 39 від 18.07.2002 р. Житомирський консервний завод був зобов»язаний переоформити право постійного користування на відповідну земельну ділянку.

28.04.2005р. пунктом 3 рішення Житомирської міської ради № 535 було надано земельну ділянку площею 8,6665 по вул. Щорса,169 у довгострокову оренду - на 10 років Житомирському консервному заводу.

Головное управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області у поясненнях зауважує, що станом на 14.07.2014р. згідно земельно - облікових даних, Державної статистичної звітності 6-зем, 2-зем ( державного земельного кадастру) щодо обліку земель за землекористувачем ВАТ «Житомирський консервний завод» обліковується земельна діляка , що розташована за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 169 площею 8,665 га і перебуває у користуванні згідно договору оренди земельної ділянки від 20 вересня 2005 року.

Щодо вирішення спору покликається на розсуд суду.

На виконання ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 р. Головное управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області надало письмове пояснення про неможливість надання інформації про те, чи зверталось ПАТ «Житомирський консервний завод» до міського відділу земельних ресурсів для внесення змін до Державного акту серії Б № 076091 на право постійного користування земельною ділянкою № 1 , що розташована в м. Житомир по вул. Щорса, 169, чи вносились такі зміни та на підставі яких документів , і чи були повернуті документи заявнику. Відмову у наданні інформації мотивувало невеликим терміном зберігання звернень юридичних та фізичних осіб ( а.c 84, т. 6).

На виконання ухвали Рівненського апеляційного господарського суду Житомирською міською радою були надані письмові пояснення, з яких вбачається, що ПАТ «Житомирський консервний завод» не надавалась на праві постійного користування земельна ділянка по вул. Щорса,169 у м. Житомирі . Вважає, що покликання ПАТ «Житомирський консервний завод» про те, що за ним зберігається право постійного користування земельною ділянкою є безпідставним, оскільки акціонерним товариством не набувалось таке право у встановленому порядку.

Вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Житомирський консервний завод» не підлягає задоволенню.

Просить розглянути справу у відсутності представника міської ради, відхилити апеляційну скаргу ПАТ «Житомирський консервний завод» та залишити без змін рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.14 р. у справі № 906/767/13.

Крім того, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. у даній справі призначалась повторна судова земельно - технічна експертиза, проведення якої було доручено судовому експерту Черніну Я.О., на вирішення судової експертизи поставлені такі питання:

1) Який розмір та межі земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 169 відповідно до Державного акту на право постійного користування від 1993 року знаходиться в постійному користуванні ПАТ "Житомирський консервний завод".

2) Який розмір та межі земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 169, відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 10.09.2005р. між Житомирською міською радою та ПАТ "Житомирський консервний завод" знаходиться в користуванні ПАТ "Житомирський консервний завод".

3) Чи співпадають (накладаються) земельні ділянки в натурі та їх межі.

В судове засідання з»явився представник відповідача ( апелянта за зустрічним позовом) адвокат Сторожук О.С., яка підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі та зазначила, що право постійного користування земельної ділянки по вул. вул. Щорса, 169 в м.Житомирі у відповідача не припинялось, а договір оренди був укладений під впливом помилки, оскільки Житомирською міською радою був порушений порядок надання в оренду спірної земельної ділянки. При винесенні постанови просила врахувати висновки повторної судової земельно -технічної експертизи від 30.12.2014 року № 44\43-14, Рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп\2005 та норми чинного законодавста, які застосовуються до спірних правовідносин.

Просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.2014 року скасувати та прийняти нове, яким задовільнити позовні вимоги ПАТ « Житомирський консервний завод» .

Позивач ( за первісним позом )Житомирська міська рада, треті особи 1,2,3 не скористались правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись заздалегідь та належним чином, на що вказують зворотні повідомлення відділення поштового зв'язку( а.с. 60-64, 75,76,78-80 т.6).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки представники позивача та третіх осіб належним чином повідомлені про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у їх відсутність.

У відповідності стаття 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 16 сесії Житомирської міської ради народних депутатів від 22 жовтня 1992 року Житомирському консервному заводу надано в постійне користування земельні ділянки по вул. Щорса ,169 та по вул. Гранітна,4 в м.Житомирі.

На підставі зазначеного рішення Житомирської міської ради у 1993 році Житомирському консервному заводу видано Державний акт на право користування землею та зареєстровано за №53 в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (а.с. 86-88, том 1).

Відповідно до Акту за Житомирським консервним заводом закріплено в безстрокове і безоплатне користування 17,79 га землі за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 169 та вул. Гранітна, 4 (згодом перейменована у вул.Косіора).

23.06.1994р. Виконавчим комітетом Житомирської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 364 "Про інвентаризацію земельних ділянок, які знаходяться в користуванні підприємств, установ, організацій, видачу державних актів на право користування землею" (а.с. 78,79 том 2).

Згідно додатку до рішення міськвиконкому від 23.06.1994р. № 364 Житомирському консервному заводу надано право користування земельною ділянкою по вул.Щорса, 169 - всього 15,8615 га, в т.ч. ділянка №1 по вул.Щорса, 169 - 14,2315га, ділянка № 2 по вул. Гранітна, 4 - 1,6300га.

В подальшому, Житомирський консервний завод, який заснований відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України ( наказ № 108/2-АТ від 29.03.1996р.), шляхом перетворення став Відкритом акціонерним товариством і його правонаступником, про що зазначено в Статуті підприємства (а.с.169, зворот ,т.2).

Відповідно до Статуту ПАТ «Житомирський консервний завод», затвердженого загальними зборами акціонерів ( протокол № 8 від 18 жовтня 2012 р. ) ПАТ» Житомирський консервний завод» заснований відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 29 березня 1996 р. № 108/2-АТ , шляхом перетворення державного підприємства « Житомирський консервний завод» у відкрите акціонерне товариство і є його правонаступником та в подальшому змінено найменування згідно законодавства України на Публічне Акціонерне Товариство (т.1,а.с.93-111)

18.07.2002р Житомирською міською радою прийнято рішення № 39 "Про вилучення і надання права власності, користування земельними ділянками, надання дозволу на складання проектів відведення громадянам та юридичним особам міста" (а.с. 132, том 1).

Пунктами 3 та 4 рішення № 39 від 18.07.2002р. вирішено вилучити земельні ділянки загальною площею 1,8757га по вул. Щорса, 169 із постійного землекористування Житомирського консервного заводу площею 0,6757га на підставі договору купівлі-продажу приміщень від 06.12.2001р.(серія АЕЕ №372495). Надати на підставі матеріалів інвентаризації земельних ділянок земельну ділянку площею 0,6757га вул.Щорса, 169 в короткострокову оренду терміном на 5 років приватному підприємцю Ващенко О.О., яка проживає по вул.Гречка, 6, кв. 62, для іншої промисловості за рахунок земельної ділянки згідно п. 3.10.2 даного рішення.

Зобов'язано міський відділ земельних ресурсів виготовити земельні акти на право постійного користування землею та договори оренди земельних ділянок. Внести зміни в державні акти на право постійного користування землею, зокрема за №53 (п.7 рішення №39 від 18.07.2002р.).

В подальшому, 28.04.2005р. Житомирською міською радою прийнято рішення № 535 "Про вилучення і надання права користування земельними ділянками, надання дозволу на складання проектів відведення юридичним та фізичним особам міста" (а.с. 138, 139 ,том 1).

Пунктом 3 рішення від 28.04.2005р. вирішено надати на підставі матеріалів інвентаризації земельних ділянок, зокрема земельну ділянку площею 8,6665га по вул.Щорса, 169 у довгострокову оренду терміном на 10 років ВАТ "Житомирський консервний завод" для промисловості (виготовлення плодоовочевих консервів).

На підставі зазначеного рішення 10.09.2005р. між Житомирською міською радою - орендодавець та Відкритим акціонерним товариством "Житомирський консервний завод", в подальшому Публічне акціонерне товариство "Житомирський консервний завод" - орендар укладений договір оренди земельної ділянки (а.с.17 ,том 1).

Зазначений договір зареєстрований у Житомирській регіональній філії Центру ДЗК , про що зазначено у книзі записів державної реєстрації договорів оренди , зокрема вчинено запис 20.09.2005 р. № 040520900371.

Відповідно до п. 2 зазначеного договору, Житомирською міською радою передано Відкритому акціонерному товариству "Житомирський консервний завод", в подальшому Публічне акціонерне товариство "Житомирський консервний завод" в оренду земельну ділянку загальною площею 8,6665га, в тому числі під будівлями та спорудами - 1,9386га, під проходами, проїздами та площадками - 6,7279га, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта оренди від 20.09.2005р. (а.с. 85 ,том 1).

Пунктом 3 вказаного договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3798715,03грн.

Договір укладено на 10 років (п. 4 договору).

Пунктом 5 договору визначено, що орендну плату за користування даною земельною ділянкою, враховуючи п.1.1 Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України" від 06.10.2004р. на період до 01.01.2008р. встановити в розмірі земельного податку в сумі 37987,15 грн. в рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно, до 15 числа поточного місяця (п.п. 7, 8 договору).

Рішенням Житомирської міської ради від 05.09.2007р. №369 "Про затвердження матеріалів коригування технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок міста Житомира", затверджено матеріали коригування технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок міста Житомира ( а.с.46, т.1).

24.04.2012 р. рішенням Житомирської міської ради № 364 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам, внесення змін та доповнень до рішень міської ради" (а.с. 15 ,том 1) затверджено нові розміри нормативної грошової оцінки та орендної плати за використання земельними ділянками на умовах оренди в м. Житомирі. Зокрема, для відповідача за первісним позовом встановлено, що нормативна грошова оцінка становить 21322451,06 грн; орендна плата становить 665686,92 грн. в рік; коефіцієнт співвідношення орендної плати до земельного податку при цьому становить 3,122.

14.02.2013р. Житомирська міська рада направила на адресу відповідача лист № 21/8904 від 12.12.2012р. (а.с. 11-14 ,том 1), в якому повідомляє відповідача за первісним позовом про прийняте 24.04.2012р. рішення № 364, яким встановлено новий розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вул. Щорса, 169 в м.Житомирі. Разом з листом відповідачу за первісним позовом було направлено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (а.с.16, том 1) і зобов'язано останнього протягом 20 днів направити на адресу Житомирської міської ради підписану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки.

Вказані вимоги відповідачем виконані не були, у зв»язку з чим Житомирська міська рада звернулась з позовом до суду.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом ВАТ «Житомирський консервний завод», який згідно висписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 03.11.2011р. серія ААВ № 083278 ( а.с.79-80, т.1) змінив найменування на Публічне акціонерне товариство «Житомирський консервний завод», звернувся із зустрічним позовом про визнання права користування земельною ділянкою та визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 10.09.2005 р., укладеного між Житомирською міською радою як Орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством «Житомирський консервний завод».

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства .

Так, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15,16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов»язків іншим юридичним особам - правонаступникам ( злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Аналогічні приписи закріплені у статті 33 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

За приписами ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно - правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов»язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до пункту 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 1993 р. № 508, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов»язків корпоратизованого підприємства.

Стаття 37 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на час перетворення Житомирського консервного заводу встановлювала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Таким чином, діюче на той час законодавство передбачало, що юридична особа припинялася лише у випадках або ліквідації або у разі злиття, поділу або приєднання. Відповідно до ч.7 ст.34 чинного на той час Закону України "Про підприємства в Україні" при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Згідно ст.30 Земельного кодексу України ( в редакції чинній на час перетворень) , при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об»єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без змін її цільового призначення і , якщо інше не передбачено у договорі відчудження - будівлі і споруди.

Земельний кодекс України (від 18.12.1990р.) не містив обмежень щодо кола підприємств, установ, організацій певної форми власності та/або статусу, в постійному користуванні яких можуть перебувати земельні ділянки, а от припинення їх діяльності було підставою для проведення відповідною радою припинення права користування землею.

Згідно з приписами ст. 92 чинного Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою- це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності ; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об»єднання), установи та організації ; в) релігійні організації України, статути ( положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діляності ;г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування , утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

Відповідно до абзацу 11 п.5.3 рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп /2005 стаття 92 Земельного кодексу України «не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення».

Відповідно до п.6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи , які мають у постійному користуванні земельні ділянки , але цим Кодексом не можуть мати їх на таковому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Разом з тим, згаданим рішенням визнано неконституційними положення : пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов»язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого , організаційного та фінансового забезпечення; та пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-Х11 з наступними змінами в частині втрати громадянами , підприємствами , установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею, раніше наданого їм права користування земельною ділянкою».

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 раніше видані державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Колегія суддів вказує, що з вищенаведених норм права та фактичних обставин справи вбачається, що на момент перетворення Державного підприємства «Житомирський консервний завод» у Відкрите акціонерне товариство «Житомирський консервний завод» в 1996 р., діяли норми Земельного кодексу України, які передбачали припинення права користування земельною ділянкою у разі припинення діяльності підприємства, у випадку, коли припинення останнього виключає правонаступництво (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного суду України від 21.02.2011р. в адміністративній справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Фороської селищної ради).

Судова колегія вважає, що державне підприємство «Житомирський консервний завод» не припинило свою діяльність, а було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Житомирський консервний завод» , яке є правонаступником усіх його прав та обов»язків , про що зазначено в редакції Статуту підприємства від 11.07.2000 року ( т.2,а.с.169 зворот). Фактично була змінена назва підприємства, при цьому без зміни коду суб»єкта підприємницької діяльності.

Слід зазначити , що норми чинного на той час законодавства України не передбачали, що зміна назви підприємства є припинення його діяльності, внаслідок якої припиняється право користування підприємства земельною ділянкою.

При цьому колегія суддів відзначає, що в результаті передачі всіх прав та обов»язків до Відкритого акціонерного товариства «Житомирський консервний завод» перейшло право власності на всі будівлі і споруди Житомирського консервного заводу, що знаходились на земельній ділянці площею 17,79 га, щодо якої останньому був виданий Державний акт на право користування землею від 1993 року. Таким чином, Відкрите акціонерне товариство «Житомирський консервний завод» набув право власності на об»єкти нерухомості, що знаходяться на вказаній земельній ділянці, в порядку правонаступництва

Судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що 01.01.2002 р. набрав чинності новий Земельний кодекс України , зокрема частина 2 ст. 92 Кодексу визначає перелік осіб, яким може належити земля на праві постійного користування. Зокрема, «Житомирський консервний завод» не входить до переліку осіб передбачених ст. 92 Земельного кодексу України, проте слід відзначити , що він набув таке право до введення в дію нового Земельного кодексу України . Положення цього кодексу, в тому числі ст. 92 ЗК України , не мають зворотної дії , про що зазначалось вище у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. у справі № 1-17/2005р.

Враховуючи те, що згаданим рішенням визнано неконституційними положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком місцевого суду, що відповідно до пункту 6 Перехідних положень та пункту 7 рішення Житомирської міської ради № 39 від 18.07.2002 р., Житомирський консервний завод був зобов»язаний переоформити право постійного користування на спірну ділянку. Таким чином за останнім було закріплено право на вчинення зазначених дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що у нього право користування земельною ділянкою існувало, не припинялось і ніким не оспорювалось.

Разом з тим, слід відзначити, що за таких обставин відсутні правові підстави для задоволення вимог як позовної заяви, так і апеляційної скарги в частині визнання права постійного користування спірною земельною ділянкою за ПАТ «Житомирський консервний завод» у зв»язку з відсутністю предмету спору.

У пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, у задоволенні вимог ПАТ « Житомирський консервний завод» в частині визнання за ним права на постійне користування землею згідно Акту на право постійного користування земелею № 53 слід відмовити, оскільки таке право існувало та існує на даний час.

Щодо вимог про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 10.09.2005 року, укладеного між Житомирською міською радою та Відкритоми акціонерним товариством «Житомирський консервний завод» , судова колегія відзначає наступне.

Так, як вже зазначалось, 28 квітня 2005 р. Житомирською міською радою прийнято рішення № 535 "Про вилучення і надання права користування земельними ділянками, надання дозволу на складання проектів відведення юридичним та фізичним особам міста" (а.с. 138, 139 том 1).

Пунктом 3 рішення від 28.04.2005р. вирішено надати на підставі матеріалів інвентаризації земельних ділянок, зокрема земельну ділянку площею 8,6665 га по вул.Щорса, 169 у довгострокову оренду терміном на 10 років ВАТ "Житомирський консервний завод" для промисловості (виготовлення плодоовочевих консервів).

На підставі зазначеного рішення 10.09.2005р. між Житомирською міською радою - орендодавець та Відкритим акціонерним товариством "Житомирський консервний завод", в подальшому Публічне акціонерне товариство "Житомирський консервний завод" - орендар укладений договір оренди земельної ділянки (а.с.17 ,том 1).

Зазначений договір зареєстрований у Житомирській регіональній філії Центру ДЗК , про що зазначено у книзі записів державної реєстрації договорів оренди , зокрема вчинено запис 20.09.2005 р. № 040520900371.

Актом від 20.09.2005 р. здійснено відвод в натурі та визначення меж земельної ділянки по вул. Щорса, 169 м. Житомира, площею 8,6665 га. (а.с.84 т.1).

Як вбачається з плану (схеми) меж, кадастрового плану земельної ділянки номер 1810136300:040:0003 , наведений договір укладений щодо частини земельної ділянки, вказаної у Державному акті на право користування землею, виданий Житомирському консервному заводу у 1993 році.

Це підтверджується наступним.

Так, для правильного вирішення спору по суті, встановлення всіх обставин справи, відповідно до ст.41 ГПК України , в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, за клопотанням представника ПАТ «Житомирський консервний завод» була призначена повторна земельно-технічна експертиза ( а.с. 129-131 ,т.5).

Відповідно до висновків повторної судової земельно - технічної експертизи від 30.12.2014р. № 44/43-14 ( а.с. 13-29, т.6) вбачається, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею станом на час проведення експертизи залишилась земельна ділянка, якою користується ПАТ «Житомирський консервний завод», що розташована за адресою : м. Житомир , вул. Щорса, 169 площею 13,04672 га, з них земельна ділянка площею 8,6665 га оформлена договором оренди від 10.09.2005р. між Житомирською міською радою та ПАТ «Житомирський консервний завод».

Земельна ділянка, що розташована за адресою : м. Житомир, вул. Щорса 169 відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 10.09.2005 р. між Житомирською міською радою та ПАТ «Житомирський консервний завод» площею 8,6665 га знаходиться в межах земельної ділянки, які встановлені Житомирському консервному заводу у 1993 році Державним актом на право постійного користування на земельну ділянку № 1.

Земельна ділянка, що розташована за адресою: м.Житомир, вул. Щорса 169 відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 10.09.2005р. між Житомирською міською радою та ПАТ «Житомирський консервний завод» накладається на земельну ділянку за цією ж адресою, що надана у користування Житомирському консервному заводу за Державним актом на право постійного користування від 1993 року в частині площі 8,6665 га.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Апеляційний суд приходить до висновку, що при проведенні повторної судової земельно - технічної експертизи, судовим експертом додержано вимоги чинного законодавства України, надано повний, обґрунтований висновок на поставлені судом питання, що мають значення для правильного вирішення спору, а відтак, висновок експерта є належним та допустимим доказом у вказаній справі.

Крім того, судом встановлено, що висновок повторної судової земельно - технічної експертизи від 30.12.2014р №44/43-14 ( а.с. 13-29, т.6) містить докладний опис проведеного дослідження та містить обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань. Оцінивши висновок за правилами ст. 43 ГПК України, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи. Зокрема, вказаний висновок підверджує доводи апелянта, що спірна ділянка знаходяться в межах земельних ділянок, які встановлені Житомирському консервному заводу у 1993 році Державним актом на право постійного користування.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що висновки судової земельно-технічної експертизи від 28.02.2014р. за №748/13-25 (а.с. 111-126 том 4), судом не приймаються до уваги, оскільки є суперечливими і не відповідає обставинам , які встановлені судом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги покликання апелянта, щодо наявності помилки під час укладання спірного договору оренди.

Зокрема, на момент укладання спірного договору належним землекористувачем був ПАТ «Житомирський консервний завод», якому фактично була передана та сама земельна ділянка, при цьому без вилучення з постійного користування, при наявності чинного Державного Акта на право користування землею 1993 р. Таким чином, при укладанні спірного договору позивач помилився щодо природи орендних відносин, прав та обов»язків сторін у відносинах оренди землі , що має істотне значення.

Відповідно до ст.229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно пункту 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. « Про деякі питання визнання правочинів ( господарських договорів) недійсними, під помилкою слід розуміти та неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення , зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вввжається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася,- з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції вважає вимоги апелянта (позивача за зустрічним позовом) в частині визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 10.09.2005 р. між Житомирською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Житомирський консервний завод» недійсним - доведеними і такими , що підлягають до задоволення.

Разом з тим, враховуючи , що спірний договір є недійсним, право користування апелянта земельною ділянкою не припинялось, підстав для укладення договору оренди не було. Однак, оскільки договір оренди є одним із тих, що можуть визнаватись недійсними лише на майбутне ,суд приходить до висновку,що даний договір слід визнати недійсним не з моменту його укладення, а з моменту набрання постановою Рівненського апеляційного господарського суду законної сили.

Судом береться до уваги, що відповідно до п.2.29. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Враховуючи те, що зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Житомирський консервний завод» до Житомирської міської ради в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задоволені частково, суд апеляційної інстанції вважає , що відсутні правові підстави для задоволення первісних позовних вимог в частині внесення змін до п.3 та п.5 договору оренди земельної ділянки від 20.09.2005р., укладеного між Житомирською міською радою та ПАТ "Житомирський консервний завод", а тому відмовляє в їх задоволенні.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ «Житомирський консервний завод», а саме щодо визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки, укладеного 10.09.2005 р. між Житомирською міською радою як Орендодавецм та Відкритим акціонерним товариством «Житомирський консервний завод» з дня набрання постановою законної сили.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Відтак, рішення господарського суду Житомирської області від 22 квітня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову.

Згідно з ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складються з судового збору, сум , що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та досдіження речових доказів у місці їх знаходження , оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат , пов»язаних з розглядом справи.

Що стосується стягнення витрат за надання правової допомоги в розмірі 10 000 грн, колегія зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку , встановленому законом України «Про адвокатуру».

До матеріалів справи залучено угоду між ПАТ «Житомирський консервний завод» та Адвокатом Сторожук Оленою Сергіївною (Свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю № 3036/ 10 від 29.12.2005 р.) угода № 20/01 про надання правової допомоги ( витяг) від 20.05.2013 р.( а.с.66 т.1), ордер (Серія КВ № 057655 від 20.05.2013р.) ( а.с.65 т.1), копія квитанції до прибуткового ордеру № від 03.06.2013 р., з якої вбачається, що здійснена оплата за правову допомогу розмірі 10 000 грн.

Зважаючи на викладене, вимоги апелянта щодо стягнення з відповідача ( за зустрічним позовом) витрат по оплаті послуг адвоката є законними , а тому підлягають до задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України з Житомирської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Житомирський консервний завод» підлягає до стягнення 1147,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 609,00 грн. за подачу апеляційної скарги та витрати за проведення повторної судової земельно - технічної експертизи від 30.12.2014 р. в сумі 5000 грн. 48 коп та 9 792,00 грн. за судову земельно - технічну експертизу від 28.02.2014 р.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Житомирський консервний завод" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.2014 року у справі № 906/735/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яке викласти у наступній редакції :

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Житомирський консервний завод" до Житомирської міської ради, треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору , на стороні ПАТ " Житомирський консервний завод" : Управління держземагенства у Житомирській області, Державне підприємство "Житомирський науково-дослідний інститут землеустрою, Житомирська регіональна філія державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про визнання права постійного користування землею та визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 вересня 2005 року, укладений між Житомирською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Житомирський консервний завод", який зареєстрований у Житомирській регіональній філії Центру ДЗК, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 20.09.2005р. за №040520900371, з моменту набрання постановою Рівненського апеляційного господарського суду законної сили.

В частині позовних вимог про визнання за Публічним акціонерним товариством "Житомирський консервний завод" права постійного користування землею відмовити.

В позові Житомирської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Житомирський консервний завод" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, майдан ім.С.П. Корольова, 4/2, ідентифікаційний код 13576954) на користь Публічного акціонерного товариства «Житомирський консервний завод» (10031, м.Житомир, вул. Щорса, 169, ідентифікаційний код 05528125) 1147,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 609,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, майдан ім.С.П. Корольова, 4/2, ідентифікаційний код 13576954) на користь Публічного акціонерного товариства «Житомирський консервний завод» (10031, м. Житомир, вул. Щорса, 169, ідентифікаційний код 05528125) - 5000 грн. та 9792,00 грн. витрати за проведення судових земельно - технічних експертиз.

Стягнути з Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, майдан ім.С.П. Корольова, 4/2, ідентифікаційний код 13576954) на користь Публічного акціонерного товариства «Житомирський консервний завод» (10031, м. Житомир, вул. Щорса, 169, ідентифікаційний код 05528125) 10 000 грн.00коп. витрат на правову допомогу.

Господарському суду Житомирської області на виконання означеної постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.