Рішення

від 16.04.2015 по справі 912/796/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 рокуСправа № 912/796/15-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В. розглянув у засіданні справу № 912/796/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум плюс"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 161 987,02 грн,

представники сторін:

від позивача - Ботош О.І., довіреність № б/н від 23.03.15;

від відповідача - участі не брали;

слухач - ОСОБА_3

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елізіум плюс" (далі по тексту - ТОВ "Елізіум плюс", позивач, орендар) звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1, відповідач, суборендар) суми основного боргу - 140854 грн, пені в сумі 21133,02 грн., разом 161987,02 грн. відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення № У/2007-1/3 від 16.08.2013.

Позивач звернувся до суду із заявою "про уточнення позовних вимог", яку мотивує нормами ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просить суд: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум плюс" суму основного боргу 140854 грн, пеню в сумі 13837,10 грн, що разом складає 154 691,10 грн.

На підставі норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

31.03.2015 ТОВ "Елізіум плюс" подано до суду заяву "про уточнення позовних вимог" в якій останній просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум плюс" суму основного боргу 133746,90 грн, пеню в сумі 13374,39 грн, що разом складає 147121,29 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору.

Враховуючи норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає до розгляду вказані заяви позивача, які є фактично заявами про зменшення розміру позовних вимог та вважає остаточними позовними вимогами - стягнення з відповідача 147121,29 грн з яких: основний борг - 133746,90 грн, пеня - 13374,39 грн.

Відповідач участі свого представника в засідання суду не забезпечив, витребуваних судом документів не подав. Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду в силу наступного.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Господарський суд надіслав процесуальні документи у справі за адресою, за якою відповідача зареєстровано в ЄДРПОУ, а саме - 28000, АДРЕСА_1 та адресую за якою відповідач орендує приміщення - АДРЕСА_2. Відомості щодо іншої адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного та норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 912/796/15-г в судовому засіданні 16.04.2015 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні представник позивача подав письмові пояснення в яких підтвердив факт підписання акта приймання-передачі орендованого приміщення саме 21.10.2013, проте наполягає на тому, що користуватися приміщенням відповідач розпочав з 16.08.2013, що підтверджується виставленими рахунками, актами виконаних робіт та частковою оплатою відповідачем рахунків за серпень, вересень, жовтень. У зв'язку з вказаним, позивач вважає, що нарахування заборгованості з 20.08.2013 є правомірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елізіум плюс" та фізична особа -підприємець ОСОБА_1 16.08.2013 уклали договір Е/2007-1/3 суборенди нежилого приміщення (далі по тексту - Договір), за умовами якого орендар передав в тимчасове оплатне володіння і користування (суборенду), суборендар прийняв за актом приймання-передачі нежитлове приміщення, загальною площею 122,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (далі - об'єкт) для розміщення офісу, об'єкту надання послуг, об'єктів торгівлі (в тому числі аптечними та іншими товарами).

В п. 2.4 Договору сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, 16.08.2013 та діє до повного виконання зобов'язання за ним. Строк суборенди за цим договором складає 24 місяці, з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкту.

Суборендар зобов'язався оплачувати суборендну плату у встановлений договором термін (п.3.1.10)

Відповідно до п. 3.2.1 Договору орендар зобов'язався передати суборендарю за актом приймання-передачі об'єкт, приведений у відповідності з вимогами норм протипожежної безпеки і санітарно-технічних норм, звільнених від всіх розміщених в ньому служб, товарно-матеріальних цінностей орендаря і третіх осіб.

Розділом 4 сторони обумовили розмір орендної плати і порядок її внесення. Щомісячна суборендна плата за використання об'єкту, виходячи з суми 120,00 грн, за 1 кв.м. і складає 14688,00 грн, що еквівалентно 1838,00 доларів США за курсом НБУ, що складає 7,99 грн за 1 долар США на момент підписання договору. В суборендну плату включається плата за користування об'єктом та плата за використання земельної ділянки, на якій розташований об'єкт, та яка необхідна для його обслуговування. Вартість наданих комунальних послуг (телефонного зв'язку, електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення та інші) не входять у розмір орендної плати.

Пунктом 4.1.1 Договору сторони встановили, що зобов'язання суборендаря по сплаті суборендної плати починається з моменту підписання акта приймання-передачі.

Згідно п. 4.2 Договору суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно до 10 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або готівкою в касу орендаря.

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони погодили, що суборендар, протягом трьох календарних днів, з дати підписання Договору, сплачує орендодавцю авансовий платіж в розмірі місячної суборендної плати, що складає 14688,00 грн. Авансовий платіж є забезпеченням належного і своєчасного виконання суборендарем зобов'язань за договором та зараховується орендарем в рахунок суборендної плати за останній місяць суборенди об'єкту за цим Договором.

До вказаного Договору сторонами також складено Додаток № 1 "План приміщення об'єкту".

Договір укладено у письмовій формі, підписано та скріплено печатками обох сторін.

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договору укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренда), правовідносини за яким регулюються главою 58 Цивільного кодексу України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Передавши, за актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 21.10.2013 за Договором суборенди нежитлового приміщення № У/2007-3/3 від 16.08.2013, орендар виконав взяті на себе зобов'язання за Договором.

Позивачем за період з 16.08.2013 по вересень 2014 включно виставлялись рахунки-фактури на загальну суму по Договору 220320,00 грн, що підтверджується розрахунком боргу, копіями самих рахунків-фактур та копіями актів про надання послуг поданих позивачем до матеріалів справи, а також копіями банківських виписок за вказаний період про часткову сплату суборендної плати.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідачем зобов'язання за Договором належним чином не виконані та перераховано на користь позивача грошові кошти на загальну суму 79466,00 грн, що підтверджується копіями банківських виписок за період з 28.08.2013 по 26.09.2014.

Позивач просить (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог від 17.03.2015, від 27.03.2015) стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 133746,90 грн за період 20.08.2013 по 11.09.2014, пеню в сумі 13374,39 грн за період з 20.08.2013 по 11.03.2015.

У своїх письмових поясненнях позивач вказує на те, що фактично об'єкт суборнди передано відповідачеві в користування 16.08.2013, тоді як акт приймання-передачі нежитлового приміщення до Договору суборенди було складаено та підписано сторонами формально - 21.10.2013. Обґрунтовуючи свої доводи позивач вказує на виставлені та часткво оплачені рахунки фактури за серпень, вересень та жовтень 2013 року, а також на акти виконаних робіт за вказаний період та акти взаєморозрахунків від 30.09.2014 та від 31.12.2013.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та не спростовано позивачем той факт, що умовами Договору (п. 2.4, п. 4.1.1) передбачено, що строк суборенди та зобов'язання по сплаті суборендної плати починаються з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкту, який складено та підписано сторонами 21.10.2013.

Отже, доводи позивача відносно того, що часткова сплата грошових коштів відповідачем у період з 28.08.2013 по 09.10.2013 підтверджують фактичне користування приміщенням саме з 16.08.2013, господарським судом не приймається, оскільки крім рахунків на оплату орендної (суборенди) плати за період з серпня по жовтень 2013, позивачем також було виставлено відповідачеві рахунок на сплату гарантійного платежу згідно Договору, який також датовано 16.08.2013. Відповідно п. 4.3 Договору вказаний гарантійний платіж відповідач зобов'язався сплатити протягом 3 календарних днів з моменту підписання Договору, тому враховуючи підписання сторонами акта приймання-передачі 21.10.2013 перерахування грошових коштів відповідачем на користь позивача відповідно банківських виписок за 28.08.2013, 10.09.2013 та 09.10.2013 розцінюються судом, як сплата саме гарантійного платежу, а не суборендної плати. Тобто, виставлення позивачем рахунків-фактур за серпень, вересень та жовтень 2013 та складання актів виконаних робіт за вказаними рахунками не підтверджує факт користування відповідачем приміщенням саме з 16.08.2013. Подані до матеріалів справи позивачем акти звірки взаєморозрахунків від 30.09.2013 та від 31.12.2013 підтверджують факт нарахування відповідачеві суборендної плати та факт сплати відповідачем до 21.10.2013 грошової суми в погашення гарантійного платежу за рахунком-фактури від 16.08.2013, однак не є належним доказом фактичного користування відповідачем об'єкту суборенди саме з 16.08.2013.

Крім того, матеріали справи містять копію претензії-вимоги № 1711/1 від 17.11.2014 про сплату заборгованості, яка була направлена позивачем на адресу відповідача та із змісту якої вбачається, що період суборенди розпочинається саме з 21.10.2013 (а.с. 22).

Враховуючи вказане, умови Договору та наявний у матеріалах справи акт приймання-передачі приміщення від 21.10.2013, господарський суд дійшов висновку, що позивачем помилково визначено період виникнення зобов'язання відповідача щодо внесення суборендної плати, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму 99240,00 грн, яка складається з суми - 1672,00 грн (залишок гарантійного платежу після часткової сплати (банківські виписки за 28.08.2013, 10.09.2013 та 09.10.2013) а.с. 100 - 102) та 97568,00 грн залишок суборендних платежів після часткової сплати (банківські виписки за період з 01.11.2013 по 26.09.2014 а.с. 103 -124).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Господарський суд враховує, що відповідно умовам Договору, а саме п.5.1 у разі порушення суборендарем строків оплати суборендної плати він сплачує орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Розглядаючи позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 13374,39 грн за загальний період з 20.08.2013 по 11.03.2015, господарський суд враховує вищеперелічені правові норми та ту обставину, що позивачем помилково визначено період виникнення у відповідача зобов'язання по сплаті суборендної плати, тому вказані вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 11072,28, яка складається з пені нарахованої на борг по гарантійному платежу з урахуванням часткових проплат - 290,36 грн:

за період з 20.08.2013 по 27.08.2013 на суму 14688,00 в розмірі 41,85 грн;

за період з 28.08.2013 по 09.09.2013 на суму 9688,00 в розмірі 44,86 грн;

за період з 10.09.2013 по 08.10.2013 на суму 6672,00 в розмірі 68,91 грн;

за період з 09.10.2013 по 31.10.2013 на суму 4672,00 в розмірі 38,27 грн;

за період з 01.11.2013 по 11.04.2014 на суму 1672,00 в розмірі 96,47 грн;

та пені нарахованої на борг по суборендній платі за загальний період з 11.11.2013 по 11.03.2015 з урахуванням часткових проплат - 10781,92 грн.

Отже, господарський суд частково задовольняє позовні вимоги на суму 99240,00 грн - основного боргу та 11072,28 грн - пені. В решті позовних вимог господарський суд відмовляє.

Згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на судовий збір покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (28000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум плюс" (39600, м. Кременчук, вул. Пролетарська, 11, код ЄДРПОУ 38560751) основну заборгованість в сумі 99 240,00 грн., пеню в сумі 11 072,28 грн. та судовий збір в сумі 2206,24 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 21.04.2015.

Суддя Т. В. Макаренко