Постанова

від 21.04.2015 по справі 826/20003/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2015 року 13:50 № 826/20003/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Геологічна компанія «Геомандри» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2014 року № 0003222201 та № 0003232201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Геологічна компанія «Геомандри» (надалі - ПП «Геологічна компанія «Геомандри» або позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2014 року № 0003222201 та № 0003232201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 16.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки акта, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Геологічна компанія «Геомандри» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Брауні», а саме: в частині формування показників валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний (податковий) період вересень 2012 року, документально і нормативно не підтверджуються. Натомість, за твердженнями останнього, факти реальності укладення та виконання сторонами своїх зобов'язань за договором поставки від 01.08.2012 року № 12 підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача, а висновки контролюючого органу про безтоварність вказаного правочину ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах та сформовані по суті без дослідження первинних документів, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України.

16.02.2015 року у призначене судове засідання з'явилися представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на письмові заперечення, та просив суд відмовити у його задоволенні.

Суд у судовому засіданні 16.02.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду з 09.07.2014 року по 15.07.2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 03.07.2014 року № 1245, направлення на проведення перевірки № 378 від 04.07.2014 року та постанови старшого слідчого СУ ФР Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області Рудика Р.Ю. від 29.04.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Геологічна компанія «Геомандри» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Брауні» (ідентифікаційний код 38105667) за період з 01.03.2012 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складений акт від 22.07.2014 року № 49/26-53-22-01-26/36516077 (надалі - акт перевірки).

Відповідно до наданих позивачем до перевірки документів перевіряючим встановлено укладення між ПП «Геологічна компанія «Геомандри» (Покупець) і ТОВ «Брауні» (Постачальник) письмового договору поставки від 01.08.2012 року № 12, предметом якого є поставка товару (металоконструкцій).

На виконання зазначених договору поставки Постачальник виписав на адресу перевіряємого підприємства видаткові накладні та податкові накладні, датовані 19.09.2012 року, всього на загальну суму 568656 грн. (в т.ч. ПДВ - 94 776 грн.). Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі, дебіторська/кредиторська заборгованість за договором поставки відсутня.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними були включені ПП «Геологічна компанія «Геомандри» до складу податкового кредиту (а саме у розмірі 94 776 грн.) за вересень 2012 року та відображені в Додатку 5 до Податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний (податковий) період.

При цьому, в акті перевірки зафіксовано ненадання ПП «Геологічна компанія «Геомандри» до перевірки товарно-транспортних накладних для підтвердження факту перевезення придбаного товару.

Також, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримала акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.04.2014 року № 1152/26-55-22-13/38105667 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Брауні» (ідентифікаційний код 38105667) щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «Меблі світ» (ідентифікаційний код 35851561) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року. В даному акті від 16.04.2014 року № 1152/26-55-22-13/38105667 зазначено про те, що за результатами проведеного аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Брауні» до податкового органу, встановлено відсутність інформації про наявність у названого підприємства основних засобів і трудових ресурсів; не виявлено інформації про отримання ТОВ «Брауні» певних дозвільних документів необхідних для ведення господарської діяльності; вручити письмовий запит від 15.04.2014 року про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо проведених господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Меблі світ» та контрагентами-покупцями не вдалося через відсутність підприємства за адресою свого місцезнаходження. За висновками цього акта про неможливість проведення зустрічної звірки не підтверджені задекларовані ТОВ «Брауні» податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість за звітний період вересень 2012 року.

Крім того, разом із супровідним листом СУ ФР Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 29.03.2014 року № 1313/7/10-02-09-01 до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшли матеріали кримінального провадження № 320131100080000009 від 11.03.2013 року у вигляді протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_2 (який значиться директором ТОВ «Брауні») від 17.03.2014 року, згідно якого останній пояснив, що здійснив реєстрацію підприємство на своє ім'я за грошову винагороду без наміру здійснення підприємницької діяльності, та безпосередньо ОСОБА_3 на посаду керівника ТОВ «Брауні» в дійсності не призначав; висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 14.03.2014 року № 198, де зазначені висновки про підписання певних документів від імені ОСОБА_2 іншою особою; ухвала Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2014 року № 757/8822/14-к, винесеної за результатами розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зроблено висновок про відсутність у ПП «Геологічна компанія «Геомандри» достатніх правових підстав для формування показників валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі первинних документів, оформлених за результатами правочинів з ТОВ «Брауні».

За результатами проведеної документальної перевірки ПП «Геологічна компанія «Геомандри» перевіряючий дійшов висновку про порушення позивачем вимог норм п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що відповідно призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 3-и квартали 2012 року на суму 99 515 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, за звітний період вересень 2012 року в розмірі 94 776 грн.

05.08.2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0003232201, яким визначила ПП «Геологічна компанія «Геомандри» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 124 394 грн., в т.ч. 99 515 грн. за основним платежем, 24 879 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- № 0003222201, яким визначила ПП «Геологічна компанія «Геомандри» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142 164 грн., в т.ч. 94 776 грн. за основним платежем, 47 388 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.10.2014 року № 10148/10/26-15-10-04-04 та Державної фіскальної служби України від 10.11.2014 року № 6497/6/99-99-10-01-15, винесеними за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача на зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 05.08.2014 року, останні залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно, нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною..

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704(в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

У ході судового розгляду також встановлено укладення між підприємствами ПП «Геологічна компанія «Геомандри» (в особі директора Сільченка Г.В.) і ТОВ «Брауні» (в особі директора ОСОБА_3) договору поставки від 01.08.2012 року за № 12, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Брауні») зобов'язується передати у власність Покупця (позивача) товар (металоконструкції), а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити вартість такого товару. Загальна кількість товару складається із обсягу окремих товарних партій, товар поставляється в тарі виробника. Якість товару засвідчується Постачальником шляхом надання відповідної технічної документації. Вартість товару зазначається у рахунку Постачальника, що надсилається Покупцю засобами зв'язку (факс, електронна пошта) протягом 2- робочих днів від дати одержання Постачальником письмового запиту. Товар поставляється на склад Покупця протягом 10 календарних днів від дня одержання відповідного запиту. Такий товар вважається поставленим з моменту підписання Покупцем товарної накладної. Оплата за товар здійснюється Покупцем в безготівковій формі на підставі виставленого Постачальником рахунку.

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Брауні» поставок металоконструкцій на користь ПП «Геологічна компанія «Геомандри», згідно договору від 01.08.2012 року № 12, та проведення розрахунків за отримані товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- видаткових накладних від 19.09.2012 року № 1002 на суму 113 256 грн. (з ПДВ), від 19.09.2012 року № 1003 на суму 104 940 грн. (з ПДВ), від 19.09.2012 року № 1004 на суму 117 612 грн. ( з ПДВ), від 19.09.2012 року № 1005 на суму 100 584 грн. (з ПДВ), від 19.09.2012 року № 1006 на суму 132 264 грн. (з ПДВ), оформлених та підписаних за результатами поставки ТОВ «Брауні» товарів (металоконструкцій) на користь ПП «Геологічна компанія «Геомандри». В ході огляду цих видаткових накладних суд виявив відсутність у них відомостей місце поставки товару та/або місце складання накладних, відомостей про посади та П.І.П. осіб, відповідальних за передачу та отримання товарів і підписання таких накладних з боку сторін ;

- податкових накладних від 19.09.2012 року № 51 на суму 113 256 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 876 грн.), від 19.09.2012 року № 52 на суму 104 940 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 490 грн.), від 19.09.2012 року № 53 на суму 117 612 грн. (в т.ч. ПДВ - 19 602 грн.), від 19.09.2012 року № 54 на суму 100584 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 764 грн.) та від 19.09.2012 року № 55 на суму 132 264 грн. (в т.ч. ПДВ - 22 044 грн.).

Відповідно до усних пояснень представника позивача, наданих під час судового розгляду, транспортування замовлених товарів здійснювалося безпосередньо Постачальником (ТОВ «Брауні») та за його рахунок, місце поставки - склад Покупця, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Приколійна, 3, який використовується ПП «Геологічна компанія «Геомандри» на праві оренди у відповідності до договору від 04.01.2010 року № 7-ГКГ з ТОВ «Гарант».

В якості документального доказу здійснення оплати вартості придбаних товарів за зазначеним вище договором поставки позивач надав суду копії та оригінали виписок Київського відділення № 1 ПАТ «ВіЕс Банк» (МФО 325213) по особовому рахунку № 26008000009271 за 10.10.2012 року, 05.11.2012 року, 28.11.2012 року, 30.11.2012 року, 10.12.2012 року та 13.12.2012 року, в яких відсутні відомості про здійснення ПП «Геологічна компанія «Геомандри» переказів коштів на користь ТОВ «Брауні» в оплату товару, згідно договору від 01.08.2012 року № 12. Натомість, у даних банківських виписках наявна інформація про перерахування позивачем безготівкових коштів ТОВ «Брауні» в оплату за товар, згідно зовсім інших договорів, а саме: від 02.07.2012 року за № 45 і № 48 (копії яких відсутні в матеріалах справи), а тому, як наслідок, суд не визнає зазначені виписки банку в якості документального доказу понесення позивачем витрат на придбання товарів за спірним договором поставки.

Жодних інших первинних документів, оформлених на підставі та/або на виконання договору поставки від 01.08.2012 року № 12, зокрема: письмових запитів (замовлень) на поставку товару; рахунків на оплату товару, виставлених Постачальником; технічної документації на товар; витягу з журналу реєстрації довіреностей за відповідний період; документів на підтвердження факту здійснення позивачем сплати вартості отриманих від ТОВ «Брауні» товарів, згідно договору від 01.08.2012 року № 12, та, відповідно, понесення матеріальних витрат по такому правочину (наприклад, інших банківських виписок, платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей по субрахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками); оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 28 «Товари» та/або 20 «Виробничі запаси» за певні періоди, первинних документів (оформлення яких зумовлено положеннями Закону № 996-ХІV і Положення № 88 та передбачено Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291), на підтвердження фактів реального надходження на склад ПП «Геологічна компанія «Геомандри» металоконструкцій, обліку та відповідно збільшення обсягів залишків товарів за певною номенклатурою, позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Аналогічно в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року № К/800/47453/14 зазначено, що: «…обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів».

Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем суд встановив відсутність документальних доказів руху на ПП «Геологічна компанія «Геомандри» матеріальних активів (товарів), зміною зобов'язань чи власного капіталу платника - позивача.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ані під час проведення документальної перевірки, ані в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні та розрахункові, які б в дійсності підтверджували як факти реального постачання ТОВ «Брауні» товарів на адресу позивача за договором від 01.08.2012 року № 12.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Брауні») належними первинними документами, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за 3-и квартали 2012 року та податку на додану вартість за вересень 2012 року та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу сум названих податків із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Приватного підприємства «Геологічна компанія «Геомандри» відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Геологічна компанія «Геомандри» (ідентифікаційний код: 36516077, адреса: 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 21, кв. 115) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок