Ухвала

від 25.06.2015 по справі 826/20003/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20003/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Геологічна компанія «Геомандри» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Геологічна компанія «Геомандри» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2014 року №0003222201 та №0003232201, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом на підставі наказу від 03.07.2014 року № 1245, направлення на проведення перевірки № 378 від 04.07.2014 року та постанови старшого слідчого СУ ФР Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області Рудика Р.Ю. від 29.04.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Геологічна компанія «Геомандри» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Брауні» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складений акт від 22.07.2014 року № 49/26-53-22-01-26/36516077.

За результатами проведеної документальної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог норм п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що відповідно призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 3-и квартали 2012 року на суму 99515,0 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, за звітний період вересень 2012 року в розмірі 94776,0 грн.

05.08.2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення: за № 0003232201, яким визначила ПП «Геологічна компанія «Геомандри» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 124 394 грн., в т.ч. 99 515 грн. за основним платежем, 24 879 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); № 0003222201, яким визначила ПП «Геологічна компанія «Геомандри» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142 164 грн., в т.ч. 94 776 грн. за основним платежем, 47 388 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Брауні») належними первинними документами, та дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за 3-и квартали 2012 року та податку на додану вартість за вересень 2012 року та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу сум названих податків із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції,

між ПП «Геологічна компанія «Геомандри» (в особі директора Сільченка Г.В.) і ТОВ «Брауні» (в особі директора Наумова А.М.) укладено договір поставки від 01.08.2012 року за № 12, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Брауні») зобов'язується передати у власність Покупця (позивача) товар (металоконструкції), а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити вартість такого товару. Загальна кількість товару складається із обсягу окремих товарних партій, товар поставляється в тарі виробника. Якість товару засвідчується Постачальником шляхом надання відповідної технічної документації. Вартість товару зазначається у рахунку Постачальника, що надсилається Покупцю засобами зв'язку (факс, електронна пошта) протягом 2- робочих днів від дати одержання Постачальником письмового запиту. Товар поставляється на склад Покупця протягом 10 календарних днів від дня одержання відповідного запиту. Такий товар вважається поставленим з моменту підписання Покупцем товарної накладної. Оплата за товар здійснюється Покупцем в безготівковій формі на підставі виставленого Постачальником рахунку.

На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Брауні» поставок металоконструкцій на користь ПП «Геологічна компанія «Геомандри», згідно договору від 01.08.2012 року № 12, та проведення розрахунків за отримані товари позивач надав до суду копії документів: видаткових накладних, оформлених та підписаних за результатами поставки ТОВ «Брауні» товарів (металоконструкцій) на користь ПП «Геологічна компанія «Геомандри». В ході огляду цих видаткових накладних, судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, виявлено відсутність у них відомостей місця поставки товару та/або місце складання накладних, відомостей про посади та П.І.П. осіб, відповідальних за передачу та отримання товарів і підписання таких накладних з боку сторін; податкових накладних.

В якості документального доказу здійснення оплати вартості придбаних товарів за зазначеним вище договором поставки позивач надав суду копії та оригінали виписок Київського відділення № 1 ПАТ «ВіЕс Банк» (МФО 325213) по особовому рахунку № 26008000009271 за 10.10.2012 року, 05.11.2012 року, 28.11.2012 року, 30.11.2012 року, 10.12.2012 року та 13.12.2012 року, в яких відсутні відомості про здійснення ПП «Геологічна компанія «Геомандри» переказів коштів на користь ТОВ «Брауні» в оплату товару, згідно договору від 01.08.2012 року № 12. Натомість, у даних банківських виписках наявна інформація про перерахування позивачем безготівкових коштів ТОВ «Брауні» в оплату за товар, згідно зовсім інших договорів, а саме: від 02.07.2012 року за № 45 і № 48 (копії яких відсутні в матеріалах справи), а тому, як наслідок, суд не визнає зазначені виписки банку в якості документального доказу понесення позивачем витрат на придбання товарів за спірним договором поставки.

Жодних інших первинних документів, оформлених на підставі та/або на виконання договору поставки від 01.08.2012 року № 12, зокрема: письмових запитів (замовлень) на поставку товару; рахунків на оплату товару, виставлених Постачальником; технічної документації на товар; витягу з журналу реєстрації довіреностей за відповідний період; документів на підтвердження факту здійснення позивачем сплати вартості отриманих від ТОВ «Брауні» товарів, згідно договору від 01.08.2012 року № 12, та, відповідно, понесення матеріальних витрат по такому правочину; оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 28 «Товари» та/або 20 «Виробничі запаси» за певні періоди, первинних документів (оформлення яких зумовлено положеннями Закону № 996-ХІV і Положення № 88 та передбачено Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291), на підтвердження фактів реального надходження на склад ПП «Геологічна компанія «Геомандри» металоконструкцій, обліку та відповідно збільшення обсягів залишків товарів за певною номенклатурою, позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Геологічна компанія «Геомандри» - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.