Постанова

від 20.04.2015 по справі 826/483/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 квітня 2015 року 09:05 справа №826/483/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Амельохіна В.В., Кармазіна О.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомВсеукраїнської громадської організації "Гільдія кінорежисерів "24/1" в інтересах ОСОБА_1 доДержавного агентства України з питань кіно треті особи 1. Державне підприємство "Українська кіностудія анімаційних фільмів" 2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 провизнання протиправним та скасування прокатного посвідчення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Всеукраїнська громадська організація "Гільдія кінорежисерів "24/1" (далі по тексту - позивач, ВГО "Гільдія кінорежисерів "24/1") в інтересах ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державного агентства України з питань кіно (далі по тексту - відповідач), Державного підприємства "Українська кіностудія анімаційних фільмів" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якому просить визнати протиправним та скасувати прокатне посвідчення від 24 березня 1998 року №131-139.98 ВТПК на право розповсюдження і демонстрування фільмів, яким безпідставно визнано право інтелектуальної власності на об'єкти авторського права на аудіовізуальні твори у вигляді мальованих похідних анімаційних (мультиплікаційних) кінофільмів, відеофільмів та телефільмів серіалу "Як козаки…" за Державним агентством з кінематографії України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/483/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2015 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Українська кіностудія анімаційних фільмів" (далі по тексту - третя особа 1, ДП "Укранімафільм") та Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа 2, ФОП ОСОБА_3).

В судовому засіданні 03 квітня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та третіх осіб проти задоволення позову заперечили; особами, які беруть участь у справі, заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Державною службою кінематографії України видано державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатне посвідчення), державний реєстраційний номер 131-139.98 ВТПК від 24 березня 1998 року (далі по тексту - прокатне посвідчення) на право розповсюдження аудіовізуальних творів: "Як козаки інопланетян зустрічали" (1987), "Як козаки в футбол грали" (1970), "Як козаки в хокей грали" (1972), "Як козаки куліш варили" (1967), "Як козаки мушкетерам допомагали" (1979), "Як козаки на весіллі гуляли" (1984), "Як козака наречених виручали" (1977), "Як козаки олімпійцями стали" (1978), "Як козаки сіль купували" (1975), відповідно до якого права на фільм належать Мінкультури і мистецтв, "Укранімафільм"; право на фільм (тиражування, розповсюдження, демонстрування) передано ФОП ОСОБА_3 до 30 червня 2014 року.

Позивач вважає, що прокатне посвідчення підлягає скасуванню, виходячи з того, що не відповідає вимогам національного законодавства та видане з порушенням порядку, встановленого Положенням про державне посвідчення на прокат, тиражування, розповсюдження, публічний показ чи демонстрування кіно- і відеофільмів (прокатне посвідчення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року №563, і створює перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження виключними правами інтелектуальної власності, які належать йому і зазначені в авторському договорі від 21 вересня 2003 року.

Відповідач та третя особа 1 у письмовому запереченні проти позову вказали на відповідність оскаржуваного прокатного посвідчення вимогам законодавства та зазначили, що ВГО "Гільдія кінорежисерів "24/1" не є особою, яка має право звертатись до суду із подібним позовами.

Третя особа 2 письмового заперечення проти позову чи письмових пояснень до суду не надала.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року №563 "Про структурну перебудову в галузі кінематографії" з метою вдосконалення державного регулювання розповсюдження та прокату кіно- і відеофільмів установлено, що єдиним документом, який дає право на публічний показ чи демонстрування всіх видів кіно- і відеофільмів, їх тиражування для продажу, прокату або розповсюдження, є державне посвідчення (прокатне посвідчення), яке видається Міністерством культури і мистецтв, та затверджено Положення про державне посвідчення на прокат, тиражування, розповсюдження, публічний показ чи демонстрування кіно- і відеофільмів (прокатне посвідчення) (далі по тексту - Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення (в редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного прокатного посвідчення) державне посвідчення на прокат, тиражування, розповсюдження, публічний показ чи демонстрування кіно- і відеофільмів (далі - прокатне посвідчення) запроваджено з метою здійснення державної політики щодо регулювання розповсюдження та демонстрування на території України всіх видів вітчизняних та іноземних фільмів.

Прокатне посвідчення дає право на публічний показ чи демонстрування всіх видів кіно- і відеофільмів (далі - фільми), а також право на їх тиражування з метою продажу, прокату або розповсюдження на території України будь-яким кінотеатрам, кіноустановкам, відеоустановкам (далі - кіновидовищні заклади), прокатним пунктам відеокасет, торгівельним підприємствам, підприємствам з тиражування, а також телевізійним компаніям, телестудіям, у тому числі кабельному телебаченню (далі - кіновідеотелезаклади), незалежно від форм власності і галузевої належності.

Згідно з нормами пунктів 3-5 Положення Мінкультури видає прокатне посвідчення юридичній особі, яка відповідно до законодавства є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, або фізичній особі, яка є суб'єктом підприємницької діяльності і якій належать право на прокат, тиражування, розповсюдження, публічний показ чи демонстрування фільму на території України. Прокатне посвідчення видається за формою згідно з додатком №1.

Прокатне посвідчення видається власникові прав прокату, тиражування, розповсюдження, публічного показу чи демонстрування: неігрових фільмів і фільмів на відеоносіях - на кожну назву. Власникові прав публічного показу чи демонстрування на каналах мовлення ефірного та кабельного телебачення, показу на відеоустановках, а також власникові прав розповсюдження фільмів для продажу, прокату населенню ("домашнє відео"), прокатне посвідчення може надаватись на декілька назв фільмів. У цьому разі на зворотному боці прокатного посвідчення зазначаються назви фільмів, номери державної реєстрації, індекс глядацької аудиторії, для якої призначено фільм, термін дії прав; художніх фільмів на кіноплівці - на кожну назву і кожну фільмокопію.

Фільмокопія художнього фільму, що використовується для прокату чи демонстрування в кіновидовищних закладах, повинна супроводжуватись оригіналом прокатного посвідчення.

У разі отримання фільмокопії з державного кінопрокатного підприємства оригінал прокатного посвідчення може зберігатися безпосередньо на цьому підприємстві.

Власник відповідних прав на фільм одержує необхідну кількість примірників прокатного посвідчення у разі додаткового друкування фільмокопій в межах терміну дії прав на фільм.

Для одержання прокатного посвідчення власник відповідних прав на фільм подає до Мінкультури: а) клопотання про видачу прокатного посвідчення, в якому зазначаються назва фільму мовою оригіналу та українською мовою, країна, студія-виробник, рік випуску; б) засвідчені копії (ксерокопії) угод (контрактів, договорів), інших документів, які підтверджують право даної особи на прокат, розповсюдження, публічний показ чи демонстрування фільму починаючи від його виробника. До копій документів, складених іноземною мовою, додаються засвідчені копії цих документів у перекладі українською мовою; в) коротку анотацію на фільм, довідку про основний творчий склад знімальної групи, про метраж фільму, засвідчені підписом і печаткою власника відповідних прав на фільм; г) відомості про твори, використані у фільмах виробництва студій України та спільного виробництва за участю іноземних інвесторів; д) щодо фільмів на відеоносіях - документи, перелічені в підпунктах "а", "б", "г" цього пункту, коротку анотацію, довідку про основний творчий склад знімальної групи і тривалість фільму; е) позитивну копію фільму чи відеокасету із записом фільму в системі ПАЛ/СЕКАМ, які відповідають технічним вимогам для перегляду, дубльовані (озвучені, субтитровані) українською мовою та іншими мовами національних меншин в Україні.

На фільми, випущені до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 04 квітня 1994 року №223 "Про затвердження Положення про державне посвідчення на показ і розповсюдження кіно-і відеофільмів", подаються документи, видані на ці фільми колишніми Держкіно СРСР, Держкіно УРСР, Мінкультури УРСР, Укрдержкінофондом, Мінкультури України.

Дослідивши оскаржуване прокатне посвідчення на предмет відповідності нормам Положення, суд встановив, що воно видане Державною службою кінематографії України, а не Міністерством культури і мистецтв, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року №563 "Про структурну перебудову в галузі кінематографії".

Крім того, відповідач не надав суду документів, які подавались до Міністерства культури і мистецтв для видачі оскаржуваного прокатного посвідчення, а саме: відповідного клопотання про видачу прокатного посвідчення; засвідчені копії (ксерокопії) угод (контрактів, договорів), інших документів, які підтверджують право особи на прокат, розповсюдження, публічний показ чи демонстрування фільму починаючи від його виробника, та інші, документи, передбачені пунктом 5 Положення.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 13 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1315, згідно з яким у разі продовження терміну дії прав на фільм, визначеного угодами (контрактами, договорами), власник подає заяву, а Держкіно приймає рішення про державну реєстрацію фільму та видачу нового прокатного посвідчення у порядку, передбаченому підпунктами "а" і "б" пункту 5 та пунктом 15 цього Положення, оскільки на момент видання оскаржуваного прокатного посвідчення вказане Положення ще не діяло; у свою чергу матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що оскаржуване прокатне посвідчення видавалось пізніше дати, що вказана на ньому, тобто 24 березня 1998 року.

Таким чином, прокатне посвідчення є таким, що видане не уповноваженим органом, а відповідачем, як правонаступником Державної служби кінематографії України, не за наявності підстав для його видачі, що могло б бути підставою для його скасування.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що оскаржуване прокатне посвідчення не порушує прав позивача - ВГО "Гільдія кінорежисерів "24/1", а останнє не є особою, наділеним правом на звернення до суду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Позивач стверджує, що звернувся в інтересах та з метою захисту прав ОСОБА_1, як члена ВГО "Гільдія кінорежисерів "24/1", посилаючись на Закон України "Про громадські об'єднання" та договір про надання повноважень на управління майновими авторськими правами на твори від 26 вересня 2003 року №П/Д-К/21, відповідно до якого ОСОБА_1 надає Гільдії повноваження на здійснення колективного управління належним йому виключними майновими правами інтелектуальної власності на об'єкти авторського права та/або суміжних прав.

Тобто, ВГО "Гільдія кінорежисерів "24/1" позиціонує себе як громадська організація та організація колективного управління, яким надано право захищати права суб'єктів авторського права.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що "у справах про захист авторського права і (або) суміжних прав позивачами є: автори творів, їх спадкоємці та особи, які набули права на твори відповідно до договору чи закону (суб'єкти авторського права); виконавці творів, їх спадкоємці та особи, які набули суміжні права відповідно до договору чи закону щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм; виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм; організації мовлення та їх правонаступники (суб'єкти суміжних прав); інші заінтересовані особи мають право в разі смерті автора та за відсутності уповноваженої ним особи звернутися до суду з позовом про охорону недоторканності твору (частина друга статті 439 ЦК).

Відповідно до статті 45 Закону №3792-XII суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону №3792-XII організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду в порядку, передбаченому статтею 45 ЦПК, за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому відповідно до статті 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Документами, які підтверджують право організації на звернення до суду за захистом авторського і (або) суміжних прав, є: свідоцтво про облік організації колективного управління; Статут; договір із суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав на управління майновими правами на колективній основі; у певних випадках - договір з аналогічними іноземними організаціями, що управляють такими ж правами, чи довіреність".

Процедура обліку організацій колективного управління, процедура здійснення нагляду за їх діяльністю і форма свідоцтва про облік організації колективного управління встановлені Порядком обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 21 травня 2003 року №311 (далі по тексту - Порядок).

Згідно пунктом 3 вказаного Порядку Державна служба інтелектуальної власності видає свідоцтво про облік установленого зразка. Право займатися діяльністю організації колективного управління виникає з моменту видачі свідоцтва про облік організації колективного управління. Облік організацій колективного управління є засобом контролю держави за додержанням організаціями колективного управління вимог законодавства щодо таких організацій.

Відповідно до положень пункту 10 Порядку передбачено, що за порушення вимог законодавства України у сфері авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі цього Порядку, рішенням Державної служби до організації колективного управління можуть бути застосовані санкції у вигляді зняття з обліку.

Протягом 3 робочих днів з дати закінчення 30-денного строку організація має надати Державній службі звіт про виконання вимог, передбачених цим пунктом Порядку.

У разі невиконання організацією вимог, передбачених цим пунктом Порядку, у тому числі ненадання зазначеного звіту, державні інспектори з питань інтелектуальної власності Державної служби здійснюють перевірку діяльності організації, за результатами якої складається відповідний акт.

Зняття з обліку організації колективного управління тягне за собою припинення права займатись діяльністю організації колективного управління.

Таким чином, підтвердженням повноважень організації колективного управління на звернення до суду за захистом прав суб'єктів авторського права є відповідне свідоцтво про облік організації колективного управління.

Між тим, суд звертає увагу, що у позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ВГО "Гільдія кінорежисерів "24/1" є організацією колективного управління та, відповідно, має право звертатись до суду з метою захисту прав суб'єктів авторського права.

Крім того, третьою особою 1 надано до суду копію листа Державної служби інтелектуальної власності України від 12 травня 2014 року №1-12/3426, яким повідомлено, що рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності України від 11 червня 2009 року №9/2009-30 ВГО "Гільдія кінорежисерів "24/1" знято з обліку організацій колективного управління.

З таких підстав, договір про надання повноважень на управління майновими авторськими правами на твори від 26 вересня 2003 року №П/Д-К/21 не є належним доказом здійснення позивачем функцій організації колективного управління.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач не має статусу організації колективного управління, а тому не наділений право представляти інтереси суб'єктів авторського права.

Крім того, суд вважає, що позивачем не доведено, що оскаржуване прокатне посвідчення порушує права ОСОБА_1 користування та розпорядження виключними правами інтелектуальної власності на серію фільмів "Як козаки…".

Так, судом встановлено, що аудіовізуальних твори (анімаційні фільми): "Як козаки інопланетян зустрічали", "Як козаки в футбол грали", "Як козаки в хокей грали", "Як козаки куліш варили", "Як козаки мушкетерам допомагали", "Як козаки на весіллі гуляли", "Як козака наречених виручали", "Як козаки олімпійцями стали", "Як козаки сіль купували" створені в період з 1967 по 1987 роки.

У вказаний період відносини щодо майнових авторських права на твори регулювались Цивільним кодексом Української РСР від 18 липня 1963 року.

Відповідно до пункту 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності".

Аналогічні положення містяться і в пункті 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Згідно приписів статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року.

Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при визначенні суб'єкта, який має майнові авторські права на аудіовізуальні анімаційні (мультиплікаційні) твори: "Як козаки інопланетян зустрічали", "Як козаки в футбол грали", "Як козаки в хокей грали", "Як козаки куліш варили", "Як козаки мушкетерам допомагали", "Як козаки на весіллі гуляли", "Як козака наречених виручали", "Як козаки олімпійцями стали", "Як козаки сіль купували", слід виходити із положень законодавства, що було чинним на момент їх створення.

Частина перша статті 483 Цивільного кодексу Української РСР встановлює, що авторське право на кінофільм або телевізійний фільм належить підприємству, яке здійснило його зйомку.

Відповідно до частини третьої статті 483 Цивільного кодексу Української РСР авторові сценарія, композиторові, режисеру-постановникові, головному операторові, художнику-постановникові і авторам інших творів, які увійшли складовою частиною в кінофільм або в телевізійний фільм, належить авторське право кожному на свій твір.

Наведене вказує, що відповідно до чинного на час створення аудіовізуальних творів (анімаційних фільмів) із серії "Як козаки…"законодавства про авторське право, авторським правом на кінофільм або телевізійний фільм наділено підприємство, яке здійснило його зйомку.

Обставини справи свідчать, що підприємством, яке здійснило зйомку анімаційних творів: "Як козаки інопланетян зустрічали", "Як козаки в футбол грали", "Як козаки в хокей грали", "Як козаки куліш варили", "Як козаки мушкетерам допомагали", "Як козаки на весіллі гуляли", "Як козака наречених виручали", "Як козаки олімпійцями стали", "Як козаки сіль купували" є Творчо-виробниче об'єднання мультиплікаційних фільмів Київської кіностудії науково-популярних фільмів (к/ст "Київнаукфільм"), правонаступником якого є ДП "Укранімафільм".

Суд зауважує, що первісний суб'єкт авторських прав (тобто особа, якій належать авторські права на твір) визначається один раз у відповідності до законодавства про авторське право, чинного на час створення фільму, а подальша зміна законодавства в частині визначення суб'єкта авторських прав не є підставою для передачі авторських прав на фільми іншій особі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що твердження позивача про належність авторських прав на серію анімаційних фільмів: "Як козаки інопланетян зустрічали", "Як козаки в футбол грали", "Як козаки в хокей грали", "Як козаки куліш варили", "Як козаки мушкетерам допомагали", "Як козаки на весіллі гуляли", "Як козака наречених виручали", "Як козаки олімпійцями стали", "Як козаки сіль купували, ОСОБА_1 є помилковим.

Тому, Творчо-виробниче об'єднання мультиплікаційних фільмів Київської кіностудії науково-популярних фільмів (к/ст "Київнаукфільм") здійснивши зйомку згаданих анімаційних фільмів, отримало відповідні авторські права підставі частини першої статті 483 Цивільного кодексу Української РСР, що не потребувало обов'язкового укладення договорів з авторами фільму на передачу авторських майнових прав на фільм.

Пунктом 4 Указу Президента України № 511/94 "Про заходи щодо відзначення 100-річчя від дня народження Олександра Довженка" від 10 вересня 1994 року встановлено, що всі фільми та фільмові матеріали кіностудій України, створені за рахунок бюджетних коштів, є загальнодержавною власністю України - національною культурною спадщиною і можуть використовуватися лише за погодженням з Міністерством культури України.

Статтею 16 Закону України "Про кінематографію"(в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) вихідні матеріали фільму та фільмокопії можуть бути об'єктом права власності держави, юридичних та фізичних осіб. Вихідні матеріали фільму та фільмокопії, створені за кошти Державного бюджету України, незалежно від часу їх створення і місця знаходження є державною власністю. Суб'єкти кінематографії можуть володіти, користуватися та розпоряджатися цими вихідними матеріалами та фільмокопіями відповідно до угод, укладених з центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії.

Як свідчать обставини справи, на момент виникнення правовідносин по створенню серії фільмів "Як козаки…" кінематографічна продукція обліковувалася позабалансово у кількісному вираженні.

Наказом Міністерства культури і туризму України від 19 травня 2008 року №575/0/16-08 "Про визнання активами, взяття на баланс та облік майнових прав інтелектуальної власності на кінофільми" визначено, що фільми та фільмові матеріали, які у відповідності з планами виробництва Держкіно УРСР, Міністерства культури УРСР та їх правонаступників в період з 1953 по 1991 роки створені (вироблені) за рахунок державних (бюджетних) коштів на державних кіностудіях України (Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, Київській кіностудії науково-популярних фільмів, Одеській кіностудії художніх фільмів, Українській студії хронікально-документальних фільмів) належать до загальнодержавної власності України - національної культурної спадщини, та визнаються нематеріальними активами і перебувають в управлінні Міністерства культури і туризму України.

Зазначеним наказом доручено взяти на баланс Державної служби кінематографії та обліковувати в складі нематеріальних активів майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності (фільми), зазначені у додатку 1 до цього наказу та в акті інвентаризації, проведеної Державною службою кінематографії за період з 2005 по 2007 роки (додаток 2) (пункт 4 Наказу).

Матеріали справи підтверджують, що об'єкти інтелектуальної власності - анімаційні фільми серії "Як козаки…" входять до переліку фільмів, зазначеного у Додатку №1 до наказу Міністерства культури і туризму України від 19 травня 2008 року №575/0/16-08 "Про визнання активами, взяття на баланс та облік майнових прав інтелектуальної власності на кінофільми", та обліковуються як нематеріальні активи у Державному агентстві України з питань кіно ні підставі актів введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності від 19 січня 2012 року та інвентарних карток обліку під №№3381, 3406, 3438, 3464, 3503, 3514, 3579, 3616, 3692.

Наведене вказує, що у межах спірних правовідносин позивачем не доведено порушеного права ВГО "Гільдія кінорежисерів "24/1" та ОСОБА_1 у зв'язку із прийняттям оскаржуваного прокатного посвідчення, тому позовні вимоги про скасування прокатного посвідчення нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного прокатного посвідчення, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у свою чергу позивач не довів наявності права на звернення до суду та факт порушеного права, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ВГО "Гільдія кінорежисерів "24/1" задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Як зазначено у пункті 2.6 Рішення Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Водночас вище не встановлено права ВГО "Гільдія кінорежисерів "24/1" на звернення до суду з метою захисту прав ОСОБА_1 у сфері інтелектуальної власності, що дозволило б скористатись пільгою при сплаті судового збору, а вимогу суду сплати судовий збір у розмірі, встановленому пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", станом на день вирішення спору не виконано.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру складає 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі станом на січень 2015 року на рівні 1 218,00 грн.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю в матеріалах справи доказів сплати судового збору, суд вважає за можливе стягнути з позивача суму судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду, у розмірі, передбаченому за вимогу немайнового характеру, а саме 73,08 грн. (1 218,00 грн. х 0,06), на користь Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Всеукраїнській громадській організації "Гільдія кінорежисерів "24/1" в інтересах ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Стягнути з Всеукраїнської громадської організації "Гільдія кінорежисерів "24/1" (ідентифікаційний код 21707732, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 26Б, к. 213) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді В.В. Амельохін

О.А. Кармазін