Ухвала

від 12.03.2015 по справі 2а-1670/4724/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року м. Київ К/9991/81642/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року

у справі № 2а-1670/4724/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Політрейд»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Політрейд» (далі - ТОВ «Політрейд»; позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0008692301/692 від 29 травня 2012 року, № 0008702301/691 від 29 травня 2012 року, № 0010142301/940 від 10 липня 2012 року, № 0010182301/941 від 10 липня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Політрейд» витрати із сплати судового збору в розмірі 2 496,04 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Політрейд» з питання взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанією «Нафтатрейд» за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1123/22-209/31913613 від 07 травня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008692301/692 від 29 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 157 591,00 грн. (157 591,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0008702301/691 від 29 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65 521,00 грн. (65 520,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названі акти індивідуальної дії залишено без змін. Крім того, додатково прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010142301/940 від 10 липня 2012 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15 759,00 грн. (15 759,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0010182301/941 від 10 липня 2012 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 000,00 грн. (3 000,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Політрейд» пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні нафтопродуктів у ТОВ Компанії «Нафтатрейд» за нікчемним правочином (договір поставки № П-10/01/2011 від 04 січня 2011 року).

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на акт № 79/2300/30078626 від 23 листопада 2011 року про результати зустрічної звірки ТОВ Компанії «Нафтатрейд» з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «Трансаксімцентр» за період травень 2011 року - липень 2011 року, в якому викладено думку про те, що укладені ТОВ Компанією «Нафтатрейд» з ПП «Трансаксімцентр» правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, що, на переконання Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС, обумовлює нікчемність і договору поставки № П-10/01/2011 від 04 січня 2011 року, укладеного між ТОВ Компанією «Нафтатрейд» та позивачем.

Крім того, відповідач наголошував на ненаданні товариством на перевірку специфікацій, а також на неврегулюванні договором № П-10/01/2011 від 04 січня 2011 року достатньої кількості питань, які виникають при поставці нафтопродуктів.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, реальний характер проведених поставок підтверджується належним чином оформленими специфікаціями до договору № П-10/01/2011 від 04 січня 2011 року, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, поясненнями водія ТОВ «Політрейд», допитаного судом першої інстанції як свідка, листом № 155 від 01 серпня 2012 року, в якому директор ТОВ Компанії «Нафтатрейд» підтвердив фінансово-господарські взаємовідносини з позивачем.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані докази до уваги та надали їм належну правову оцінку.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Посилання контролюючого органу на неврегулювання договором поставки № П-10/01/2011 від 04 січня 2011 року достатньої кількості питань, як на підставу для відмови в задоволенні позову, також правильно відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, позаяк оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства, як-от цивільного або господарського.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.