Ухвала

від 14.04.2015 по справі 827/784/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року м. Київ К/800/53958/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Севастополя від 05.06.2013 року Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі№ 827/784/13-а за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 05.06.2013 року у справі № 827/784/13-а, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 000020221 від 04.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз» з податку на прибуток підприємств у розмірі 321 992,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 14.1.11, 14.1.27, 14.1.159, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. п. 135.1, 135.3, 135.5 ст. 135, п. п. 138.1, 138.8 ст. 138, абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 69, 70, 76, 79, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року складено акт № 11/22-1/03358305/823/10 від 11.02.2013 року, яким зафіксовано порушення платником пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. п. 135.1, 135.3 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153, п. 150.1 ст. 150 п. 3 підрозділу 4 розділу XX, п. 7 розділу XX Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємств, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 355 067,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 1 642 336,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 04.03.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 000021221 від 04.03.2013 року, яким зменшено від'ємне значення податку на прибуток на суму 1 472 067,00 грн., № 000020221 від 04.03.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 355 067,00 грн.

В акті перевірки відповідач стверджує про порушення товариством пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. п. 135.1, 135.3 ст. 135 Податкового кодексу України в частині заниження задекларованих доходів по рядку 03 Декларації в загальній сумі - 1 221 708,00 грн., в тому числі за 2-4 квартал 2011 року в частині невключення до складу доходу кредиторської заборгованості в сумі 964 002,41 грн.

Судами першої та апеляційної встановлено, що сума 964 002,41 грн. скоригована згідно з декларацією з податку на прибуток за 3 квартал 2008 року у рядку «коригування валових витрат» - 05.2 та була знята з валових витрат.

Дане коригування зафіксоване в акті перевірки Державної податкової інспекції Ленінського району м. Севастополя № 102/23-1/03358305/5458/10 від 12.10.2009 року, в якому зазначено, що перевіркою відображених в рядку 05.2 декларації «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» не встановлено заниження (завищення) показників за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року.

Судами першої та апеляційної встановлено, що висновки відповідача щодо відсутності поставки послуг з транспортування природного газу позивачем споживачам за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року спростовуються відомостями головної бухгалтерської книги.

Судами першої та апеляційної встановлено, що 257 706,00 грн. - це сума валових доходів за 1 квартал 2011 року по касовому методу по розрахункам за рахунок бюджетних коштів, тобто сума завищення валового доходу, яка не врахована у 1 кварталі 2011 року.

При здійсненні коригування відносно цієї суми позивачем не враховане сальдо щодо рахунків бюджетних коштів, яке склало 113 903,00 грн., а тому неправомірним є зменшення валових доходів на відповідну різницю (різниця між сумами 257 706,00 грн. та 113 903,00 грн.).

Відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно із абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України витрати, понесені у зв'язку з продажем (обміном) товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу (обміну).

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії включаючи реактивну).

Отже, адміністративні витрати не відносяться до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, включаються до складу інших витрат.

Згідно з п. 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, ви трати на збут та інші операційні витрати. При цьому пунктом 18 цього Положення встановлюється склад адміністративних витрат.

Виходячи з вказаних положень, суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими доводи позивача з приводу того, що адміністративні витрати не повинні бути включені до складу витрат на транспортування природного газу HAК «Нафтогаз України» по укладеним ним прямим договорам із споживачами природного газу, є обґрунтованими, а висновки відносно складу витрат, зроблені податковим органом, є неправомірними.

Враховуючи вищенаведене, в 2-4 кварталі 2011 року дохід складає 9 999 079,84 грн., витрати складають 8 435 819,09 грн., тобто витрати не перевищують доходи.

Аналогічна ситуація складається відносно 1-3 кварталу 2012 року: дохід складає 12 277 484,63 грн., витрати складають - 1 853 89,36 грн.

Крім того, доходи товариства мають сезонний характер та залежать від опалювального сезону, а витрати при здійсненні послуги по транспортуванню є постійними, тобто не залежать від сезону та пори року.

Висновки відповідача відносно складу витрат зроблені на підставі зведених даних по формуванню доходів по транспортуванню природного газу по прямих договорах із теплопостачальними підприємствами та промисловими споживачами наведені у таблиці, складеній перевіряючими на підставі відповідних даних товариства, в якій адміністративні витрати були вказані в окремому стовбці. Тобто, адміністративні витрати неправомірно були включені податковим органом до складу витрат на транспортування природного газу по наданню послуг з транспортування природного газу НАК «Нафтогаз України» по укладених ним прямих договорах із споживачами природного газу.

Судами першої та апеляційної встановлено, що у всіх документах, що відображають витрати та дохід від реалізації послуг по транспортуванню за 2011-2012 роки, адміністративні витрати визначалися окремим рядком, тобто не були включені до складу витрат на транспортування природного газу, по наданню послуг з транспортування природного газу НАК «Нафтогаз України».

У звітах про фінансові результати за 2011 та 2012 роки та у розшифровках (по витратам та доходам) до них адміністративні витрати чітко вказані окремим рядком.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 000020221 від 04.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз» з податку на прибуток підприємств у розмірі 321 992,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 05.06.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі № 827/784/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак