Рішення

від 17.04.2015 по справі 367/2699/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2699/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В. Провадження № 22-ц/780/32/15 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П. Категорія 1 17.04.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі: Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області, Ірпінська державна нотаріальна контора Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубенко Катерина Миколаївна про визнання заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_7, яка являється рідною бабою її неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником являється вона, ОСОБА_3. Вона з 1996 року по 2000 рік знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, сином померлої ОСОБА_7, від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_9, який після їх розлучення залишився проживати з нею. Її колишній чоловік ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер, відповідачка ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_7, відповідачка ОСОБА_5 є онукою ОСОБА_7, донькою ОСОБА_8 від першого шлюбу. Оскільки син ОСОБА_7 помер до смерті своєї матері, то спадкове майно за правом представлення повинно перейти до її онуків. Вона в інтересах свого неповнолітнього сина у встановленому ст. ст. 1268-1270 ЦК України порядку та строк подала заяву про прийняття спадщини її сином після смерті його баби. В Ірпінській державній нотаріальній конторі Київської області їй стало відомо, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулася також ОСОБА_5 - онука ОСОБА_7 від першого шлюбу померлого сина та із заявою про прийняття спадщини також звернулася ОСОБА_2, яка претендує на спадкове майно своєї померлої сестри на підставі заповіту, складеного 23.12.2008 року. Позивачка вказує, що після ознайомлення з рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.03.2011 року, винесеному у іншій цивільній справі їй стало відомо про те, що існує заповіт від 22.08.2008 року, який складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.М., реєстровий номер НОМЕР_1. Захищаючи інтереси свого неповнолітнього сина, вона вважає, що заповіт, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5 повинен бути визнаний недійсним з підставі, передбачених ст. 225 ЦК України, оскільки ОСОБА_7 під час його посвідчення в силу стану свого здоров'я не могла правильно розуміти, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_7 починаючи з 2004 року страждала численними захворюваннями у зв'язку з чим знаходилася на диспансерному обліку по місцю свого проживання. Просила суд визнати заповіт від 22.08.2008 року, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_5 недійсним, визнати відоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.04.2012 року, видане ОСОБА_5 реєстровий номер 2-943 недійсним, визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.04.2012 року, видане ОСОБА_2 реєстровий номер 2-945 недійсним, визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.04.2012 року, видане ОСОБА_2 реєстровий номер НОМЕР_5 недійсним, визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.11.2012 року, видане ОСОБА_2 реєстровий номер НОМЕР_3 недійсним, визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.11.2012 року, видане ОСОБА_2 реєстровий номер НОМЕР_2 недійсним, визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.11.2012 року, видане ОСОБА_5 реєстровий номер НОМЕР_4 недійсним, визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.11.2012 року, видане ОСОБА_5 реєстровий номер НОМЕР_6 недійсним, стягнути із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на її користь судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 серпня 2014 року позов задоволено, визнано недійсним заповіт від 22.08.2008 року складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_5, реєстровий номер НОМЕР_1, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.04.2012 року, видане ОСОБА_5, реєстровий номер 2-943, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.04.2012 року, видане ОСОБА_2, реєстровий номер 2-945, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.04.2012 року, видане ОСОБА_2, реєстровий номер НОМЕР_5, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.11.2012 року, видане ОСОБА_2, реєстровий номер НОМЕР_3, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.11.2012 року, видане ОСОБА_2, реєстровий номер НОМЕР_2, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.11.2012 року, видане ОСОБА_5, реєстровий номер НОМЕР_4, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.11.2012 року, видане ОСОБА_5 реєстровий номер НОМЕР_6, стягнуто із ОСОБА_2 1479,04 грн. та з ОСОБА_5 1479,04 грн. на користь ОСОБА_3 судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на неповне дослідження матеріалів справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд у своєму рішенні не навів жодних обґрунтувань щодо підстав за яким він вважав, що позивач не пропустила строк позовної давності, а визнаючи відсутність пропуску строку позовної давності не зазначив обґрунтувань відносно її права на звернення з цим позовом. Крім того зазначила, що висновок експертів про виражені психічні порушення у ОСОБА_7 станом на серпень 2008 року зроблений при відсутності будь-яких медичних даних про такі розлади.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що позов заявлений правомірно, оскільки відповідно до акту посмертної судової-психіатричної експертизи ОСОБА_7 станом на 22 серпня 2008 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому на підставі ч.1 ст. 225 ЦК України та ст. 1257 ЦК України слід визнати заповіт недійсним, визнаючи свідоцтва про право на спадщину не дійсним за рішенням суду виходив з положень ст. 1301 ЦК Україна.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 05 січня 2009 року померла ОСОБА_7, після її смерті відкрилася спадщина на майно (т.1 а.с. 12).

04 березня 2009 року із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом від 23 грудня 2008 року після смерті ОСОБА_7 до Ірпінської міської державної нотаріальної контори звернулася рідна сестра померлої - ОСОБА_2, 22 квітня 2009 року звернулася ОСОБА_13., діюча в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_4, 08 травня 2009 року звернулася онука померлої - ОСОБА_5 (т.1 а.с. 141,154, 158).

Встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним онуком померлої ОСОБА_7, батько ОСОБА_4 - ОСОБА_8, який являвся сином померлої ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (т.1 а.с. 11-12). Відповідачка ОСОБА_5 також є рідною онукою померлої ОСОБА_7 та дочкою сина померлої ОСОБА_7 - ОСОБА_8, відповідачка ОСОБА_2 являється рідною сестрою померлої ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 березня 2011 року у справі № 2-68/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області, Ірпінська держнотконтора, приватний нотаріус ОСОБА_12 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: орган опіки та піклування Ірпінської міської ради, Ірпінська держнотконтора, приватний нотаріус ОСОБА_12, КП КОР "Ірпінське БТІ", КП КОР "Бучанське БТІ" про визнання заповіту та договору довічного утримання недійсними, про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за законом позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задоволено частково, визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 та посвідчений 23.12.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_12, визнано недійсним договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 23.12.2008 року та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12, зареєстрований під № 3052, визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_2 виданий 04.11.2009 року на підставі договору довічного утримання від 23.12.2008 року та зареєстрований за № 010996600617 в інший частині позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відмовлено. Дане рішення набрало законної сили. Даним рішенням встановлено, що складений ОСОБА_7 заповіт від 23.12.2008 року визнаний недійсним, з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України.

Встановлено, що 22 серпня 2008 року ОСОБА_7 склала заповіт, яким належну їй частину житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1; належну їй земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, розташовану за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, належну їй земельну ділянку, надану для будівництва житлового будинку, розташовану за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1 заповідала ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рівних частинах кожній, належну їй частину житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та земельну ділянку при ньому (її частину) заповідала ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 15).

На підставі даного заповіту від 22 серпня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом (т.1 а.с. 65-70).

Згідно Акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 21-ц, виконаного відділенням амбулаторних судово-психіатричних експертиз Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» від 14.02.2014 року ОСОБА_7 станом на 22 серпня 2008 року страждала на психічний розлад внаслідок ураження головного мозку (церебросклероз, діабетична ангіопатія, ракова інтоксикація) у вигляді органічного амнестичного синдрому (МКХ-10; F04) із вираженою астенією (МКХ-10; F06.6), когнітивними розладами (МКХ-10; F06.7) та больовим синдромом на фоні несприятливого соматичного стану. Ступінь виразності психічних розладів у ОСОБА_7 була такою, що 22 серпня 2008 року вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т.2 109-121).

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги висновки Акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 21-ц, оскільки вони були зроблені на підставі виписок медичної документації ОСОБА_7 та без дослідження оригіналів медичної документації, оригіналів медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_7, а тому є необґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 та призначено повторну судово-психіатричну посмертну експертизу, оскільки висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 14.02.2014р. є необґрунтованим у зв'язку з тим, що він зроблений без оригіналів медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_7.

Згідно висновку Київського міського центру судово-психіатричних експертиз № 91 ОСОБА_7 під час складання заповіту (22.08.2008р.) страждала психічним порушенням у вигляді органічного ураження головного мозку (дисциркуляторно-дисметаболічного ґенезу) з церебрастенічним (соматогенно-обумовленим) синдромом (F 06.6) і за своїм психічним станом тоді вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.3 а.с. 53-61).

Згідно зі ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав з'ясувати про наявність оригіналів медичної документації стаціонарного хворого ОСОБА_7 та надати всі медичні картки для дослідження експертам, яким доручалось проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції не повно дослідив матеріали справи та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, беручи до уваги доведеність спроможності спадкодавця в момент вчинення заповіту(22.08.2008р.) усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, позовні вимоги про визнання заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсним є не обґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заслуговують на увагу, висновки суду про визнання заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову відповідно до ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволені позову ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області, Ірпінська державна нотаріальна контора Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубенко Катерина Миколаївна про визнання заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсним відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: