Постанова

від 20.04.2015 по справі 810/378/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2015 року           810/378/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Оріхівський хлібокомбінат" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство "Оріхівський хлібокомбінат" (далі – Товариство) з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – ОДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0003592201 від 14.10.2014 в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що акт від 29.09.2014 №2021/10-08-22-01/00378164 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Оріхівський хлібокомбінат" (код ЄДРПОУ 00378164) з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" (код ЄДРПОУ 37274459) за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 (далі – Акт перевірки) складений з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 22.10.2012 №984, відповідно до пункту 6 якого, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Також, представник позивача додав, що формування висновків акту на підставі домислів та припущень не допускається. Крім того, представник позивача зазначив, що в Акті перевірки вчинено запис про порушення Товариством ряду норм Податкового кодексу України, але ці порушення не підтверджуються фактами та обґрунтуваннями того, в чому саме полягає їх порушення. Підсумовуючи вищезазначене, представник позивача вказав, що враховуючи те, що зазначені висновки ніяк не випливають з наведених в Акті перевірки фактів, ці висновки є надуманими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0003592201, що було прийняте на підставі Акта перевірки, є незаконним і необґрунтованим. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Просив відмовити в задоволені позову. В письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

31.03.2015 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №140046 від 07.02.2014 та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20037874 від 04.02.2015 Товариство (код ЄДРПОУ 00378164), зареєстроване як суб'єкт господарювання 25.09.1996 (Том 1 а.с. 34, 125-127).

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ №582774 від 17.12.2012, видами діяльності Товариства за КВЕД-2010 є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (40.71), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (46.33), оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками (46.38), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11) (Том 1 а.с. 35).

Відповідно до свідоцтва форми 2-ПДВ №200107425 Товариство з 27.06.1997 є платником податку на додану вартість (Том 1 а.с. 36).

З 18.09.2014 по 22.09.2014 посадовою особою податкового органу на підставі наказу №548 від 18.09.2014 та повідомлення №107/22-01 від 18.09.2014, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства (код ЄДРПОУ 00378164) з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" (код ЄДРПОУ 37274459) за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 (Том 1 а.с. 150-151).

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки (Том 1 а.с. 152-162).

У ході проведення вищезазначеної перевірки відповідачем встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

1) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 41582,00 грн., в тому числі по періодам:

- травень 2014 року – 41582,00 грн.

Так, перевіркою встановлено, що ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" надавали Товариству маркетингові послуги згідно вищенаведених договорів та актів здачі-прийняття послуг.

До перевірки не надано звітів про надання маркетингових послуг (документів, що давали б змогу перевірити які саме маркетингові послуги надавалися). Підприємством не надано підтверджуючих документів, що давали б ідентифікувати конкретний зміст наданих маркетингових послуг, не надано перелік респондентів щодо яких проводилось телефонне опитування, інформації щодо методів та результатів визначення відносної динаміки продажу продукції тощо.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що в актах здачі-прийняття робіт не зазначено які маркетингові послуги було надано, придбані наведені вище послуги безпосередньо не пов'язані з господарською діяльністю та не призвели до отримання прибутку підприємством. Відношення до господарської діяльності наведених послуг не доведено.

Таким чином, враховуючи не підтвердження здійснення придбання послуг ПП "Агентство Маркетингових Досліджень", відсутністю на підприємстві виробничого обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, відсутністю трудових ресурсів ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" фактично не могло здійснювати надання маркетингових послуг на адресу ПАТ "Оріхівський хлібокомбінат".

Як вбачається із змісту Акта перевірки, під час аналізу господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами відповідачем були використані: акт від 04.08.2014 №1103/04-62-22-3 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Мега Систем", код за ЄДРПОУ 38959481, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податку за березень, квітень та травень 2014 року" та акт від 06.08.2014 №2153/04-62-22-3 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТГС-2012", код за ЄДРПОУ 35396158, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень, квітень та травень 2014 року" (Том 1 а.с. 213-237, Том 2 а.с. 1-15).

На підставі Акта перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0003592201, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів на загальну суму 51978,00 грн. (за основним платежем – 41582,00 грн. та за штрафними санкціями – 10396,00 грн.) (Том 1 а.с. 12-13).

Товариство в порядку адміністративного оскарження 24.10.2014 звернулось із скаргою №588 до Головного управління Міндоходів у Київській області, проте, згідно рішення від 19.12.2014 №710/10/10-36-10-01-04/1157 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0003592201 – залишено без змін, а скаргу – без задоволення (Том 2 а.с. 33-42).

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням Головного управління ДФС у Київській області Товариство звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою №689 від 26.12.2014 (Том 2 а.с.43-46).

19.01.2015 Державною фіскальною службою України прийнято рішення №766/6/99-99-10-01-01-15 про результати розгляду скарги, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0003592201 та рішення прийняте за розглядом першої скарги – залишено без змін, а скаргу – без задоволення (Том 2 а.с. 49-52).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини між Товариством (замовник) та ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" (виконавець) здійснювалися на підставі договору на надання маркетингових послуг №53 від 01.01.2014, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, а Замовник зобов'язується прийняти належно надані Виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, вказаних в даному договорі. Перелік і види послуг, які Виконавець надає Замовнику, вказуються у Додатку №1 (Таблиця №1) до даного Договору, який є його невід'ємною частиною. Замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується надати послуги із переліку послуг, вказаних у Додатку №1 (Таблиця №1), в об'ємі, протягом строку і на умовах, вказаних у Додатку до даного Договору, які є його невід'ємною частино (Том 1 а.с. 45-52).

Судом встановлено, що з 01.04.2014 по 30.04.2014 ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" надавало позивачу маркетингові послуги щодо визначення відносної динаміки продажу продукції Товариства до торгівельної мережі ТОВ "АТБ-маркет" в м. Запоріжжі за квітень 2014 року, визначення залишків продукції Товариства в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-маркет" в м. Запоріжжі за квітень 2014 року, визначення об'ємів продажу продукції Товариства в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-маркет" в грошовому виражені в м. Запоріжжі за квітень 2014 року та проведення маркетингового дослідження з метою отримання інформації про ставлення споживачів до товарних марок хліба, що підтверджується додатком до договору на надання маркетингових послуг №53 від 01.01.2014 від 01.04.2014 (Том 1 а.с. 53), актом №005185 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 30.04.2014 (Том 1 а.с. 54), податковою накладною №643 від 30.04.2014 (Том 1 а.с. 55), витягом з Єдиного державного реєстру податкових накладних №13103607 від 13.06.2014 (Том 1 а.с. 56), рахунком №4526 від 01.05.2014 (Том 1 а.с. 57), платіжним дорученням №2172 від 30.05.2014 (Том 1 а.с. 58), платіжним дорученням №2186 від 02.06.2014 (Том 1 а.с. 59) та звітом про виконану роботу (Том 1 а.с. 60-99).

Окрім цього, судом досліджено надані Товариством докази, які підтверджують, що отримані від ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" послуги були використані ним у подальшій господарській діяльності з ТОВ "АТБ-маркет", зокрема, договором №37096 від 01.01.2014 з додатками (Том 2 а.с. 65-80), звітами про роботу змін на виробництві Товариства за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 (Том 2 а.с. 55-63, 81-181), звітами Товариства про реалізацію хлібобулочних виробів торгівельним точкам мережі ТОВ "АТБ-маркет" в м. Запоріжжі за період з 01.04.2014 по (Том 2 а.с. 183-248, Том 3 а.с. 1-111), довідкою №74 від 29.01.2015 та виписками по рахункам Товариства (Том 1 а.с. 100-120).

Таким чином, вищезазначені документи підтверджують факт: руху активів у процесі здійснення господарських операцій між Товариством та ПП "Агентство Маркетингових Досліджень", придбання Товариством послуг у ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" на підставі договору на надання маркетингових послуг №53 від 01.01.2014, а також, наявності господарської мети при виконанні умов договору на надання маркетингових послуг №53 від 01.01.2014.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд вважає, що посилання відповідача в Акті перевірки на акт від 04.08.2014 №1103/04-62-22-3 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Мега Систем", код за ЄДРПОУ 38959481, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податку за березень, квітень та травень 2014 року" та акт від 06.08.2014 №2153/04-62-22-3 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТГС-2012", код за ЄДРПОУ 35396158, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень, квітень та травень 2014 року", не можуть бути належними доказами у даній адміністративній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні позивачем податкового кредиту, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами господарської діяльності з вказаним контрагентом.

Також, судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що в Акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію контрагента – ПП "Агентство Маркетингових Досліджень", були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору. Зазначена обставина не заперечувалась представником відповідача у судовому порядку.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом – ПП "Агентство Маркетингових Досліджень", а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Водночас, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відносно посадових осіб Товариства та його контрагента – ПП "Агентство Маркетингових Досліджень", не було прийнято вироку суду з питань ухилення від сплати податків.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Положеннями пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з положенням пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Агентство Маркетингових Досліджень".

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ПП "Агентство Маркетингових Досліджень", можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за результатами господарської діяльності з ПП "Агентство Маркетингових Досліджень".

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що фактичне здійснення господарських операцій між Товариством і зазначеним контрагентом підтверджується вказаними вище первинними та іншими документами, які містяться у матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0003592201 прийняте ОДПІ безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов є обґрунтованим і його належить задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0003592201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Оріхівський хлібокомбінат" (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Набережна, будинок 7/1, ідентифікаційний код: 00378164) судовий збір у розмірі 183,00 грн. (сто вісімдесят три гривні 00 коп.), відповідно до платіжного доручення №281 від 28.01.2015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Басай О.В.