Ухвала

від 02.06.2015 по справі 810/378/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/378/15 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Оріхівський хлібокомбінат" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Оріхівський хлібокомбінат" звернулося з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0003592201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що з 18.09.2014 по 22.09.2014 посадовою особою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі наказу №548 від 18.09.2014 та повідомлення №107/22-01 від 18.09.2014, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства "Оріхівський хлібокомбінат" (код ЄДРПОУ 00378164) з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" (код ЄДРПОУ 37274459) за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, , за результатами якої складено Акт від 29.09.2014 №2021/10-08-22-01/00378164 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 41582,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0003592201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів" у розмірі 51 978 грн., з яких: 41 582 грн. - за основним платежем; 10396 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач в порядку адміністративного оскарження 24.10.2014 звернувся із скаргою №588 до Головного управління Міндоходів у Київській області, проте, згідно рішення від 19.12.2014 №710/10/10-36-10-01-04/1157 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0003592201 - залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням Головного управління ДФС у Київській області позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою №689 від 26.12.2014.

19.01.2015 Державною фіскальною службою України прийнято рішення №766/6/99-99-10-01-01-15 про результати розгляду скарги, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0003592201 та рішення прийняте за розглядом першої скарги - залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, фінансово-господарські відносини між позивачем (замовник) та ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" (виконавець) здійснювалися на підставі договору на надання маркетингових послуг №53 від 01.01.2014, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, а Замовник зобов'язується прийняти належно надані Виконавцем послуги та оплатити їх на умовах і в порядку, вказаних в даному договорі. Перелік і види послуг, які Виконавець надає Замовнику, вказуються у Додатку №1 (Таблиця №1) до даного Договору, який є його невід'ємною частиною. Замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується надати послуги із переліку послуг, вказаних у Додатку №1 (Таблиця №1), в об'ємі, протягом строку і на умовах, вказаних у Додатку до даного Договору, які є його невід'ємною частиною (Том 1, а.с. 45-52).

Так, з 01.04.2014 по 30.04.2014 ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" надавало позивачу маркетингові послуги щодо визначення відносної динаміки продажу продукції Товариства до торгівельної мережі ТОВ "АТБ-маркет" в м. Запоріжжі за квітень 2014 року, визначення залишків продукції Товариства в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-маркет" в м. Запоріжжі за квітень 2014 року, визначення об'ємів продажу продукції Товариства в торгівельних точках мережі ТОВ "АТБ-маркет" в грошовому виражені в м. Запоріжжі за квітень 2014 року та проведення маркетингового дослідження з метою отримання інформації про ставлення споживачів до товарних марок хліба, що підтверджується додатком до договору на надання маркетингових послуг №53 від 01.01.2014 від 01.04.2014, актом №005185 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 30.04.2014, податковою накладною №643 від 30.04.2014, витягом з Єдиного державного реєстру податкових накладних №13103607 від 13.06.2014, рахунком №4526 від 01.05.2014, платіжним дорученням №2172 від 30.05.2014, платіжним дорученням №2186 від 02.06.2014, та звітом про виконану роботу.

Окрім цього, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи містять докази, які підтверджують, що отримані від ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" послуги були використані ним у подальшій господарській діяльності з ТОВ "АТБ-маркет", зокрема, договір №37096 від 01.01.2014 з додатками, звіт про роботу змін на виробництві Товариства за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, звіт Товариства про реалізацію хлібобулочних виробів торгівельним точкам мережі ТОВ "АТБ-маркет" в м. Запоріжжі за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, довідка №74 від 29.01.2015 та виписки по рахункам.

Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Таким чином, вищезазначені документи підтверджують факт: руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Агентство Маркетингових Досліджень", придбання позивачем послуг у ПП "Агентство Маркетингових Досліджень" на підставі договору на надання маркетингових послуг №53 від 01.01.2014, а також, наявності господарської мети при виконанні умов договору на надання маркетингових послуг №53 від 01.01.2014.

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП "Агентство Маркетингових Досліджень", а висновки зроблені відповідачем ґрунтувались відповідно до обставин зазначених в інших Актах перевірки контрагентів позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні його контрагентом підтверджуються належним чином складеними первинними документами.

Беручи до уваги досліджені первинні документи, які складались у процесі виконання зобов'язань по відносинам позивача з ПП "Агентство Маркетингових Досліджень", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки визначені ними грошові зобов'язання є необґрунтованими та протиправними.

Відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Зважаючи на викладене та виходячи із принципу превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, колегія суддів констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу спірних грошових зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.