Постанова

від 20.04.2015 по справі 810/1083/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2015 року (12:33 год.) м. Київ 810/1083/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді

Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінсерт Холдінгз Україна» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

позивача - Ризун В.В., довіреність від 01.09.2014

відповідача - Смоляк О.А., довіреність від 26.03.2015 №1134/8/10

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінсерт Холдінгз Україна» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів від 5 вересня 2014 року №0001601520.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті камеральної перевірки від 19 серпня 2014 року щодо завищення ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 464943,00 грн.

Позивач стверджує, що сформував суму від'ємного значення з податку на додану вартість на законних підставах у 2009-2010 роках, а причиною прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став помилковий висновок контролюючого органу про сплив строків давності для заявлення відповідних сум у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість.

Позивач звертає увагу суду, що не подавав відповідні декларації з податку на додану вартість у строки, визначені податковим законодавством з огляду на анулювання податковим органом свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Разом з тим, зазначив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року №2а-3374/10/1070, що набрало законної сили 29 листопада 2011 року, реєстрацію ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» платником податку на додану вартість було поновлено, тому у відповідача відсутні підстави для невизнання задекларованих сум від'ємного значення у декларації за червень 2014 року.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято на підставах та відповідно до чинного законодавства. Наголосив на тому, що позивач протягом 1095 днів не декларував відповідні суми від'ємного значення з податку на додану вартість, отже податковим органом правомірно зменшено розмір від'ємного значення на суму 464943,00 грн. у декларації за червень 2014 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Ухвалою суду від 20 квітня 2015 замінено відповідача Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області її правонаступником - Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінсерт Холдінгз Україна» зареєстроване Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області 27 листопада 2007 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №759583 (а.с. 31).

Як вбачається із матеріалів справи, 17 липня 2014 року ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» подало до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, у рядку 24 якої задекларувало залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 464943,00 грн.(а.с. 53-56).

19 серпня 2014 року посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» за червень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 19 серпня 2014 року №159/10-04-15-20/35319974 (далі - акт перевірки) (а.с. 8-12).

При перевірці використано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року з додатками (№9041063276 від 17 липня 2014 року).

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» задекларовано залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у рядку 24 декларації в сумі 464943,00 грн. Згідно з даними додатку 2 до декларації, від'ємне значення з податку на додану вартість виникло у червні-грудні 2009 року та січні 2010 року на загальну суму 464943,00 грн.

В порушення вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 102.5 статті 102, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 198.3 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за червень 2014 року на суму 464943,00 грн.

На підставі акту перевірки Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 вересня 2014 року №0001601520, яким ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 464943,00 грн. (а.с. 13).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 4 грудня 2014 року №528/10/10-36-10-01-04 (а.с. 108-110) та рішенням Державної фіскальної служби України від 24 лютого 2015 року №3883/6/99-99-10-01-01-25 (а.с. 20-21) скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення від 5 вересня 2014 року №0001601520 - без змін.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі -ПК Украни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

За приписами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року, в рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» зазначило суму ПДВ у розмірі 464943,00 грн.

Судом встановлено, що загальну суму значення рядка 24 по декларації з ПДВ за червень 2014 року сформовано за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість відповідно до податкових накладних за попередні періоди.

Так, з додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року вбачається, що ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» в залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) визначено суми залишку від'ємного значення: за червень 2009 року у розмірі 45665,00 грн., за вересень 2009 року у розмірі 157369,00 грн., за жовтень 2009 року у розмірі 49646,00 грн., за листопад 2009 року у розмірі 111119,00 грн., за грудень 2009 року у розмірі 95707,00 грн., за січень 2010 року - 5437,00 грн. Загалом - 464943,00 грн. (а.с. 57).

За змістом підпункту 6 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міндоходів від 13.11.2013 №678, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 р за №2094/24626, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, платник податків має право включити суму від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню до складу відповідного бюджетного відшкодування та/або до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду відображається в Додатку №2 до відповідної декларації, а розрахунок бюджетного відшкодування відображається в рядку 22 декларації та Додатку № 3 до неї.

Зміст наведених вище норм також дає підстави для висновку, що правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг).

Платник податку, який не заявив до бюджетного відшкодування від'ємне значення, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів включає до складу податкового кредиту наступного податкового періоду шляхом відображення в рядку 24 податкової декларації без обмежень певними строками давності і не втрачає право заявити таке від'ємне значення до бюджетного відшкодування у періоді, в якому виникнуть умови (сплата суми у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг)).

Таким чином, суд наголошує, що стаття 200 ПК України передбачає два варіанти використання платником податків від'ємного значення податку на додану вартість у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування та включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Однак слід зауважити, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 464943,00 грн. не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету та не звертався до відповідача із відповідною заявою, суд приходить до висновку про протиправність застосування відповідачем до вказаних правовідносин положень пункту 102.5. статті 102 ПК України. За таких обставин, зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість на суму 464943,00 грн., що виникло за період з червня по грудень 2009 року та січень 2010 року, через пропущення строків давності є неправомірним.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум ПДВ, що переноситься на майбутні податкові періоди.

Щодо зауважень відповідача про відсутність підстав для внесення до інформаційних баз податкового органу показників від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі декларацій за період з лютого 2010 року по березень 2011 року, і як наслідок відсутність підстав для визнання суми від'ємного значення з ПДВ у декларації за червень 2014 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 2 квітня 2008 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100108417 (а.с. 52).

22 січня 2010 року Бориспільською ОДПІ у Київській області було складено Акт про подачу податкових декларацій з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом періоду з січня по грудень 2009 року за №35/15-3/35319974 (а.с. 147).

На підставі вказаного акту та підпункту «г» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції від 03.04.2005р. №168/97-ВР) Бориспільською ОДПІ у Київській області було прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з 22 січня 2010 року, про що складено акт від 25 січня 2010 року №685/10/15-3 (а.с. 171).

Рішення Бориспільською ОДПІ у Київській області про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивач оскаржив у судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року у справі №2-а-3374/10/1070 за позовом ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» до Бориспільської ОДПІ Київської області визнано протиправним та скасовано рішення (акт) Бориспільської ОДПІ Київської області про анулювання реєстрації ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» як платника податку на додану вартість від 22 січня 2010 року №3 (а.с. 165-170).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року задоволено апеляційну скаргу Бориспільської ОДПІ Київської області, постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року №2а-3374/10/1070 скасовано.

29 листопада 2011 року ухвалою Вищого адміністративного суду України №К9991/6870/11 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, та залишено в силі постанову Київського окружного адміністративного суду 8 липня 2010 року №2а-3374/10/1070 (а.с. 118-120).

Таким чином, за наслідками судового оскарження рішення Бориспільської ОДПІ Київської області про анулювання реєстрації ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» як платника податку на додану вартість було визнано протиправним та скасовано з моменту його прийняття.

21 грудня 2012 року позивачем до Бориспільської ОДПІ у Київській області направлено лист вих. №52 з вимогою поновити реєстрацію ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» платником податку на додану вартість.

Зазначений лист позивача залишений Бориспільською ОДПІ у Київській області без відповіді.

11 квітня 2013 позивач повторно звернувся до Бориспільської ОДПІ у Київській області з листом вих. №42 з вимогами поновити реєстрацію ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» платником податку на додану вартість на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року №2а-3374/10/1070 (а.с. 16).

20 вересня 2013 року позивачем отримано лист Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області за №1424/10/18-009, яким позивачу для поновлення реєстрації платником податку на додану вартість запропоновано подати реєстраційну заяву форми 1-ПДВ з відміткою «перереєстрація» (а.с. 17).

20 лютого 2014 року ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» звернулось до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області із реєстраційною заявою платника податку на додану вартість за формою 1-ПДВ (а.с. 156-158).

Рішенням Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 26 лютого 2014 року ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» поновлено реєстрацію платника податку на додану вартість із датою реєстрації 2 квітня 2008 року, що відповідає даті первинної реєстрації позивача платником податку на додану вартість (а.с. 157, на звороті).

У зв'язку із поновленням позивача платником податку на додану вартість, позивач звернувся до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області із листом від 29 травня 2014 року вих. №20 про занесення до інформаційних баз податкового органу показників податкової звітності ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» за період з лютого 2010 року по січень 2014 року. Разом з листом позивачем подано податкові декларації з податку на додану за вказаний період (а.с. 14).

Листом від 5 червня 2014 року за №3268/10/18 Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області повідомила позивача, що відповідно до статті 44 розділу ІІ Податкового кодексу України податкові декларації з податку на додану вартість за період лютий 2010 року по березень 2011 року не можуть бути внесені до електронної бази у зв'язку із закінченням терміну 1095 днів з дня подання податкової звітності (а.с. 18).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 5.6 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394, зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 за №1369/20107 (чинне на момент прийняття рішення суду про поновлення позивача платником податку на додану вартість), рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Підпунктом 5.6.1 цього ж Положення встановлено, що підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Тобто, єдиною і достатньою умовою внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року у справі №2а-3374/10/1070 податковий орган зобов'язаний був внести до Реєстру запис про відміну анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

Разом з тим, фактично реєстрацію платника податку на додану вартість позивачу поновлено лише 26 лютого 2014 року, що спростовує висновок податкового органу про неможливість прийняття податкової звітності позивача з податку на додану вартість за період з лютого 2010 року по березень 2011 року.

Судом також встановлено, що відповідна сума від'ємного значення позивачем декларувалась у попередніх звітних (податкових) періодах, зокрема у деклараціях з податку на додану вартість за лютий, березень та квітень 2014 року.

У травні 2014 року Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку декларацій з ПДВ за звітний податковий період лютий, березень та квітень 2014 року та додатків до них, за наслідками якої встановлено завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 476374, 00грн. на підставі невизнання поданими декларацій за період з січня 2010 року по травень 2011 року, оскільки рішенням від 22 січня 2010 року було анульовано реєстрацію ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» як платника податку на додану вартість, а податкова звітність протягом періоду з січня 2010 року по лютий 2014 рік не подавалась.

За результатами камеральної перевірки позивачу зменшено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду за квітень 2014 року на суму 57737,00 грн., зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24) за лютий 2014 року на суму 476379,00 грн., за березень 2014 року на суму 476374,00 грн., за квітень 2014 року на суму 476374,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2014 року №0004202220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2014 року на загальну суму 525111,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року №810/5320/14, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2015 року, податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2014 року №0004202220 визнано протиправним та скасоване.

При цьому у вказаних судових рішеннях суди зазначили про неправомірність висновку податкового органу щодо неможливості прийняття податкової звітності за період із лютого 2010 року по березень 2011 з огляду на сплив 1095 днів з дня подання податкової звітності та вказали на протиправність зменшення позивачу від'ємного значення з податку на додану вартість у податкових деклараціях за лютий-квітень 2014 на суму 476379,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відобразив в рядку 24 податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 464943,00 грн., з дати виникнення якого минуло 1095 днів, а відтак висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 102.5 статті 102, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 198.3 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України є не обґрунтованим.

Суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про те, що чинне податкове законодавство не встановлювало процедуру поновлення реєстрації платника податку на додану вартість, оскільки згідно підпункту 5.6.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394, процедура поновлення не передбачала подання реєстраційної заяви за формою 1-ПДВ, оскільки достатнім було лише звернення платника податку або ДПІ за місцем його реєстрації до центрального податкового органу із відповідним клопотанням та доданими копіями судових рішень про визнання протиправним та скасування рішення щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

На переконання суду відповідач умисно вчиняв перешкоди у виконанні рішення суду в адміністративній справі №2а-3374/10/1070, що призвело до спливу строку у 1095 днів для подання податкової звітності, поданої до прийняття ДПІ рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ з метою позбавлення позивача права на податковий кредит.

Пояснення представника відповідача в судовому засіданні свідчать про те, що не зважаючи на судові рішення у справі №2а-3374/10/1070 податковий орган вважає, що статус позивача як платника податку на додану вартість поновлений лише з 26 лютого 2014 року, а в період з моменту прийняття ДПІ рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ від 22 січня 2010 року до моменту поновлення 26 лютого 2014 року позивач не був зареєстрований як платник ПДВ та втратив право на подання податкових декларацій з ПДВ та право на податковий кредит, що був сформований до прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову, позаяк останні повністю дублюють безпідставні висновки акту перевірки, в той же час не містять реальних обставин, з якими податковий орган пов'язує наявність встановленого перевіркою порушення, яке полягає у тому, що фактично відповідач не визнає позивача платником податку на додану вартість з моменту прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ (22 січня 2010 року) до дня поновлення реєстрації платником ПДВ (26 лютого 2014 року), що і є підставою відмови податкового органу у визнанні задекларованого у червні 2014 року від'ємного значення податку.

Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що позивач з огляду на наявність рішень суду в адміністративній справі №2а-3374/10/1070 є платником податку на додану вартість з моменту видачі свідоцтва, тобто з 2 квітня 2008 року, тому висновки відповідача про відсутність у позивача статусу платника ПДВ у період з 22 січня 2010 року по 26 лютого 2014 року є безпідставними.

Натомість формальний пропуск позивачем строку у 1095 днів для подачі податкових декларацій зумовлений виключно неправомірними діями податкового органу при виконанні судових рішень щодо поновлення позивача платником податку на додану вартість.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 5 вересня 2014 року №0001601520, яким ТОВ «Сінсерт Холдінгз Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 464943,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету України.

Судом 20 квітня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 23 квітня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 5 вересня 2014 року №0001601520.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінсерт Холдінгз Україна» (ідентифікаційний код 35319974, місцезнаходження: 08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Центральна, буд. 21) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.