Ухвала

від 14.09.2015 по справі 810/1083/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1083/15 Головуючий у 1-й інстанції: Луценко К.Ю. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінсерт Холдінгз Україна" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінсерт Холдінгз Україна" звернулося з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2014 року №0001601520.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2014 року ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" подало до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, у рядку 24 якої задекларувало залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 464 943,00 грн.(а.с. 53-56).

19 серпня 2014 року посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" за червень 2014 року, за результатами якої складено акт від 19 серпня 2014 року №159/10-04-15-20/35319974 (далі - Акт перевірки) (а.с. 8-12).

Актом перевірки встановлено, що відповідачем в порушення вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 102.5 статті 102, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 198.3 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" було завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за червень 2014 року на суму 464 943,00 грн.

На підставі акту перевірки Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2014 року №0001601520, яким ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 464943,00 грн. (а.с. 13).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 4 грудня 2014 року №528/10/10-36-10-01-04 (а.с. 108-110) та рішенням Державної фіскальної служби України від 24 лютого 2015 року №3883/6/99-99-10-01-01-25 (а.с. 20-21) скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення від 5 вересня 2014 року №0001601520 - без змін.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

За приписами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року, в рядку 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" зазначило суму ПДВ у розмірі 464 943,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що загальну суму значення рядка 24 по декларації з ПДВ за червень 2014 року сформовано за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість відповідно до податкових накладних за попередні періоди.

Так, з додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року вбачається, що ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" в залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) визначено суми залишку від'ємного значення: за червень 2009 року у розмірі 45 665,00 грн., за вересень 2009 року у розмірі 157 369,00 грн., за жовтень 2009 року у розмірі 49 646,00 грн., за листопад 2009 року у розмірі 111 119,00 грн., за грудень 2009 року у розмірі 95 707,00 грн., за січень 2010 року - 5 437,00 грн. (а.с. 57).

За змістом підпункту 6 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міндоходів від 13.11.2013 №678, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 р за №2094/24626, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, платник податків має право включити суму від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню до складу відповідного бюджетного відшкодування та/або до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду відображається в Додатку №2 до відповідної декларації, а розрахунок бюджетного відшкодування відображається в рядку 22 декларації та Додатку № 3 до неї.

Зміст наведених вище норм також дає підстави для висновку, що правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг).

Платник податку, який не заявив до бюджетного відшкодування від'ємне значення, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів включає до складу податкового кредиту наступного податкового періоду шляхом відображення в рядку 24 податкової декларації без обмежень певними строками давності і не втрачає право заявити таке від'ємне значення до бюджетного відшкодування у періоді, в якому виникнуть умови (сплата суми у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг)).

Таким чином, стаття 200 ПК України передбачає два варіанти використання платником податків від'ємного значення податку на додану вартість у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування та включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Однак слід зауважити, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 464943,00 грн. не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету та не звертався до відповідача із відповідною заявою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність застосування відповідачем до вказаних правовідносин положень пункту 102.5. статті 102 ПК України. За таких обставин, зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість на суму 464 943,00 грн., що виникло за період з червня по грудень 2009 року та січень 2010 року, через пропущення строків давності є неправомірним.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум ПДВ, що переноситься на майбутні податкові періоди.

Щодо зауважень відповідача про відсутність підстав для внесення до інформаційних баз податкового органу показників від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі декларацій за період з лютого 2010 року по березень 2011 року, і як наслідок відсутність підстав для визнання суми від'ємного значення з ПДВ у декларації за червень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 квітня 2008 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100108417 (а.с. 52).

22 січня 2010 року Бориспільською ОДПІ у Київській області було складено Акт про подачу податкових декларацій з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом періоду з січня по грудень 2009 року за №35/15-3/35319974 (а.с. 147).

На підставі вказаного акту та підпункту "г" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції від 03.04.2005р. №168/97-ВР) Бориспільською ОДПІ у Київській області було прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з 22 січня 2010 року, про що складено акт від 25 січня 2010 року №685/10/15-3 (а.с. 171).

Рішення Бориспільською ОДПІ у Київській області про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивач оскаржив у судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року у справі №2-а-3374/10/1070 за позовом ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" до Бориспільської ОДПІ Київської області визнано протиправним та скасовано рішення (акт) Бориспільської ОДПІ Київської області про анулювання реєстрації ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" як платника податку на додану вартість від 22 січня 2010 року №3 (а.с. 165-170).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року задоволено апеляційну скаргу Бориспільської ОДПІ Київської області, постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року №2а-3374/10/1070 скасовано.

29 листопада 2011 року ухвалою Вищого адміністративного суду України №К9991/6870/11 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, та залишено в силі постанову Київського окружного адміністративного суду 8 липня 2010 року №2а-3374/10/1070 (а.с. 118-120).

Таким чином, за наслідками судового оскарження рішення Бориспільської ОДПІ Київської області про анулювання реєстрації ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" як платника податку на додану вартість було визнано протиправним та скасовано з моменту його прийняття.

21 грудня 2012 року позивачем до Бориспільської ОДПІ у Київській області направлено лист вих. №52 з вимогою поновити реєстрацію ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" платником податку на додану вартість.

Зазначений лист позивача залишений Бориспільською ОДПІ у Київській області без відповіді.

11 квітня 2013 позивач повторно звернувся до Бориспільської ОДПІ у Київській області з листом вих. №42 з вимогами поновити реєстрацію ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" платником податку на додану вартість на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року №2а-3374/10/1070 (а.с. 16).

20 вересня 2013 року позивачем отримано лист Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області за №1424/10/18-009, яким позивачу для поновлення реєстрації платником податку на додану вартість запропоновано подати реєстраційну заяву форми 1-ПДВ з відміткою "перереєстрація" (а.с. 17).

20 лютого 2014 року ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" звернулось до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області із реєстраційною заявою платника податку на додану вартість за формою 1-ПДВ (а.с. 156-158).

Рішенням Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 26 лютого 2014 року ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" поновлено реєстрацію платника податку на додану вартість із датою реєстрації 2 квітня 2008 року, що відповідає даті первинної реєстрації позивача платником податку на додану вартість (а.с. 157, на звороті).

У зв'язку із поновленням позивача як платника податку на додану вартість, останній звернувся до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області із листом від 29 травня 2014 року вих. №20 про занесення до інформаційних баз податкового органу показників податкової звітності ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" за період з лютого 2010 року по січень 2014 року. Разом з листом позивачем подано податкові декларації з податку на додану за вказаний період (а.с. 14).

Листом від 05 червня 2014 року за №3268/10/18 Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області повідомила позивача, що відповідно до статті 44 розділу ІІ Податкового кодексу України податкові декларації з податку на додану вартість за період лютий 2010 року по березень 2011 року не можуть бути внесені до електронної бази у зв'язку із закінченням терміну 1095 днів з дня подання податкової звітності (а.с. 18).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 5.6 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394, зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 за №1369/20107 (чинне на момент прийняття рішення суду про поновлення позивача платником податку на додану вартість), рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Підпунктом 5.6.1 цього ж Положення встановлено, що підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Тобто, єдиною і достатньою умовою внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року у справі №2а-3374/10/1070 податковий орган зобов'язаний був внести до Реєстру запис про відміну анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

Разом з тим, фактично реєстрацію платника податку на додану вартість позивачу поновлено лише 26 лютого 2014 року, що спростовує висновок податкового органу про неможливість прийняття податкової звітності позивача з податку на додану вартість за період з лютого 2010 року по березень 2011 року.

Крім того, відповідна сума від'ємного значення позивачем декларувалась у попередніх звітних (податкових) періодах, зокрема у деклараціях з податку на додану вартість за лютий, березень та квітень 2014 року.

У травні 2014 року Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку декларацій з ПДВ за звітний податковий період лютий, березень та квітень 2014 року та додатків до них, за наслідками якої встановлено завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 476 374, 00грн. на підставі невизнання поданими декларацій за період з січня 2010 року по травень 2011 року, оскільки рішенням від 22 січня 2010 року було анульовано реєстрацію ТОВ "Сінсерт Холдінгз Україна" як платника податку на додану вартість, а податкова звітність протягом періоду з січня 2010 року по лютий 2014 рік не подавалась.

За результатами камеральної перевірки позивачу зменшено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду за квітень 2014 року на суму 57 737,00 грн., зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24) за лютий 2014 року на суму 476 379,00 грн., за березень 2014 року на суму 476 374,00 грн., за квітень 2014 року на суму 476 374,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2014 року №0004202220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2014 року на загальну суму 525 111,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року №810/5320/14, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2015 року, податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2014 року №0004202220 визнано протиправним та скасоване.

При цьому у вказаних судових рішеннях суди зазначили про неправомірність висновку податкового органу щодо неможливості прийняття податкової звітності за період із лютого 2010 року по березень 2011 з огляду на сплив 1095 днів з дня подання податкової звітності та вказали на протиправність зменшення позивачу від'ємного значення з податку на додану вартість у податкових деклараціях за лютий-квітень 2014 на суму 476 379,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відобразив в рядку 24 податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 464 943,00 грн., з дати виникнення якого минуло 1095 днів, а відтак висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 102.5 статті 102, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 198.3 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України є не обґрунтованим.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач з огляду на наявність рішень суду в адміністративній справі №2а-3374/10/1070 є платником податку на додану вартість з моменту видачі свідоцтва, тобто з 2 квітня 2008 року, тому висновки відповідача про відсутність у позивача статусу платника ПДВ у період з 22 січня 2010 року по 26 лютого 2014 року є безпідставними.

Натомість формальний пропуск позивачем строку у 1095 днів для подачі податкових декларацій зумовлений виключно неправомірними діями податкового органу при виконанні судових рішень щодо поновлення позивача платником податку на додану вартість.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2014 року №0001601520 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

.

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.