Ухвала

від 31.03.2015 по справі 826/7195/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/55565/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Зінченко М. М. Шкодич Ю. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Центр» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі№ 826/7195/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Центр» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013 року у справі № 826/7195/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, напрати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п. 73.5 ст. 73, ст. ст. 75, 83, 123, п. п. 6, 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 2, 7, 8, 11, 138, 161, 163, 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «ТехноНіколь-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року складено акт від 07.02.2013 року № 109/22-9/32046030, яким зафіксовано порушення: ст. 44, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 137 886,00 грн.; ст. 185, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість загальну суму 349 780,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 20.02.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001832209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 206 822,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 137 886,00 грн., за штрафними санкціями - 68 943,00 грн.

- № 0001842209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 524 670,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 349 780,00 грн., за штрафними санкціями - 174 890,00 грн.

Відмовляючи в задоволені позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «ОТГ-Груп», МПП «Будопторг», ТОВ «Альтранс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Будівельна Компанія АРТ ГРУП», ПП «Преміум Груп», ТОВ «ЛБФ Укрпромгруп», МПП «Футура», ТОВ «Торговий дім «Теплобуд», ТОВ «Данко Технолоджис», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Феріт Д», ТОВ «В.І.П.-ТРАНС».

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З аналізу положень ст. ст. 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, зазначили, що надані позивачем в обґрунтування своїх доводів докази не підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «ОТГ-Груп», МПП «Будопторг», ТОВ «Альтранс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Будівельна Компанія АРТ ГРУП», ПП «Преміум Груп», ТОВ «ЛБФ Укрпромгруп», МПП «Футура», ТОВ «Торговий дім «Теплобуд», ТОВ «Данко Технолоджис», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Феріт Д», ТОВ «В.І.П.-ТРАНС».

В силу положень п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України суди повинні були вказати з посиланням на відповідні норми матеріального права, якими доказами має підтверджуватись фактичне виконання таких операцій. Відхиляючи подані платником докази на підтвердження фактів здійснення господарської діяльності, суди повинні були вказати причини відхилення поданих платником доказів з посиланням на законодавство та інші наявні в справі докази, які спростовують відомості, викладені в первинних бухгалтерських документах.

Посилання податкового органу, з якими погодились суди першої та апеляційної інстанції, що зі змісту актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупцем.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, надати оцінку наявним в справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій, з врахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (статті 70) та обов'язку доказування (стаття 71), і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Центр» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі № 826/7195/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанцій.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак