Постанова

від 20.07.2015 по справі 826/7195/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2015 року № 826/7195/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Гарника К.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Центр» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Центр» (надалі - Позивач/ТОВ «ТехноНіколь-Центр») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 р. №0001842209 та №0001832209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 р. у справі №826/7195/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 р., у задоволенні позову відмовлено.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2015 р. касаційну скаргу ТОВ «ТехноНіколь-Центр» задоволено, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 р. у справі №826/7195/13-а скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанцій.

Так, 27.04.2015 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Гарника К.Ю. через відділ документального обігу та контролю суду надійшла дана адміністративна справа №826/7195/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2015 р. справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні в порядку, передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), було допущено процесуальне правонаступництво, зокрема, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було замінено на ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення 20.02.2013 р. податкових повідомлень-рішень №0001842209 та №0001832209.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (надалі - Положення №88).

Відповідно до положень ст.122 КАС України суд перейшов до письмового провадження по справі та надав сторонам час для подання додаткових документів та пояснень по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТехноНіколь-Центр» (код ЄДРПОУ 32046030) зареєстроване 23.05.2002 р. Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, з 30.05.2002 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Поряд із цим, у період з 10.12.2012 р. по 24.01.2013 р. на підставі письмового повідомлення від 22.11.2012 р. №694/22-9, направлень від 10.12.2012 р. №2247/22-9, №2248/22-9, №2255/22-7, №2256/22-7, №2260/22-06, №497/17-05 та наказу від 03.09.2012 р. №1246, виданих ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та ст.77 ПК України Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ТехноНіколь-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складений акт №109/22-9/32046030 від 07.02.2013 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ТехноНіколь-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р.» (надалі - Акт перевірки №109), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

- ст.185, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 та п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 349 780,00 грн., у т.ч. за: жовтень 2010 р. - на суму 18 606,00 грн.; грудень 2010 р. - на суму 8 719,00 грн.; січень 2011 р. - на суму 192,00 грн.; лютий 2011 р. - на суму 883,00 грн.; березень 2011 р. - на суму 24 535,00 грн.; квітень 2011 р. - на суму 4 302,00 грн.; травень 2011 р. - на суму 9 033,00 грн.; червень 2011 р. - на суму 467,00 грн.; липень 2011 р. - на суму 99 730,00 грн.; серпень 2011 р. - на суму 4 216,00 грн.; жовтень 2011 р. - на суму 97 767,00 грн.; листопад 2011 р. - на суму 17 581,00 грн.; грудень 2011 р. - на суму 883,00 грн.; січень 2012 р. - на суму 1 367,00 грн.; квітень 2012 р. - на суму 565,00 грн.; травень 2012 р. - на суму 4 127,00 грн.; червень 2012 р. - на суму 53 100,00 грн.; липень 2012 р. - на суму 2 557,00 грн.; серпень 2012 р. - на суму 1 150,00 грн.

- ст.44, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 137 886,00 грн., у т.ч. за: І кв. 2011 р. - на суму 1 771,00 грн.; ІІ кв. 2011 р. - на суму 5 700,00 грн.; ІІІ кв. 2011 р. - на суму 5 573,00 грн.; ІV кв. 2011 р. - на суму 114 588,00 грн.; І кв. 2012 р. - на суму 1 435,00 грн.; ІІ кв. 2012 р. - на суму 4 927,00 грн.; ІІІ кв. 2012 р. - на суму 3 892,00 грн.

Згідно із зазначеним, на підставі висновків Акту перевірки №109 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС були прийняті 20.02.2013 р. податкові повідомлення-рішення, а саме:

- за формою «Р» №0001832209, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 206 829,00 грн. (з яких 137 886,00 грн. - за основним платежем та 68 943,00 грн. - за штрафними санкціями);

- за формою «Р» №0001842209, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 524 670,00 грн. (з яких 349 780,00 грн. - за основним платежем та 174 890,00 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «ТехноНіколь-Центр» під час проведення перевірки та прийняття 20.02.2013 р. податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас, під час перевірки було встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «ТехноНіколь-Центр» здійснювало оптову та роздрібну торгівлю будівельними матеріалами (гідроізоляційними, теплоізоляційними та покрівельними матеріалами).

При цьому, з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що у період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. будівельні матеріали Позивачем були придбані, зокрема, у контрагентів-постачальників ТОВ «Данко Технолоджис» та ТОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» (надалі - ТОВ «БК АТР Груп»).

Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №109, Позивач також здійснював господарські операції по придбанню транспортно-експедиторських послуг від ряду контрагентів, а саме, від: ПП «ОТГ-Груп», ПП «Компанія АльТранс», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп», МПП «Футура», ТОВ «Гамалс», МПП «Будоптторг», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «В.І.П.-Транс», ТОВ «Торговий дім «Теплобуд» (надалі - ТОВ «ТД «Теплобуд») та ПП «Преміум Груп 7».

Крім того, ТОВ «ТехноНіколь-Центр» у перевіряємий період були придбані послуги з розробки макета покрівельного пирога у ТОВ «Ферріт-Д».

В свою чергу, на підтвердження реальності здійснення вказаних вище господарських операцій Позивачем надані договори, видаткові, прибуткові та податкові накладні, акти прийняття виконаних робіт, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні (надалі - ТТН), рахунки на оплату.

Поряд із цим, з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що розрахунки ТОВ «ТехноНіколь-Центр» із контрагентами ПП «ОТГ-Груп», МПП «Будоптторг», ПП «Компанія АльТранс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «БК АТР Груп», ПП «Преміум Груп», ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп», МПП «Футура», ТОВ «ТД «Теплобуд», ТОВ «Данко Технолоджис», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «В.І.П.-Транс» проведено у безготівковій формі, про що свідчать залучені судом до матеріалів справи платіжні доручення та банківські виписки.

В той же час, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «ТехноНіколь-Центр» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суму ПДВ у загальному розмірі 144 928,70 грн. 120 750,17 грн. та включення її до складу податкового кредиту за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р. на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, а саме: від ПП «ОТГ-Груп» - суму ПДВ у розмірі 24 069,99 грн. у 2010 р. та 1 075,00 грн.; від МПП «Будоптторг» - суму ПДВ у розмірі 648,33 грн.; від ПП «Компанія АльТранс» - суму ПДВ у розмірі 1 150,00 грн.; від ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД» - суму ПДВ у розмірі 2 372,00 грн.; від ТОВ «Дормашавто» - у розмірі 533,33 грн.; від ТОВ «БК АТР Груп» - суму ПДВ у розмірі 1 344,34 грн.; від ПП «Преміум Груп» - суму ПДВ у розмірі 2 483,33 грн.; від ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп» - суму ПДВ у розмірі 1 733,33 грн.; від МПП «Футура» - суму ПДВ у розмірі 2 325,00 грн.; від ТОВ «ТД «Теплобуд» - суму ПДВ у розмірі 1 421,66 грн.; від ТОВ «Данко Технолоджис» - суму ПДВ у розмірі 383,33 грн.; від ТОВ «Гамалс» - суму ПДВ у розмірі 6 241,67 грн.; від ТОВ «Ферріт-Д» - суму ПДВ у розмірі 3 160,00 грн.; від ТОВ «В.І.П.-Транс» - суму ПДВ у розмірі 108 534,44 грн. у травні, липні, листопаді 2011 р. та 95 878,85 грн. у жовтні 2011 р.

Крім того, при проведенні Відповідачем перевірки наведених показників у базі «Системне автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» та даних додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ було встановлено включення Позивачем суми ПДВ у загальному розмірі 204 851,30 грн. до складу податкового кредиту у перевіряємий період, сформованого ТОВ «ТехноНіколь-Центр» за господарськими операціями із наступними контрагентами, зокрема: із ПП «Українські Покрівельні Системи» - суму ПДВ у розмірі 22 311,46 грн.; із ПП «Будуніверсал Компані» - суму ПДВ у розмірі 6 793,32 грн.; із ПП «Спілка Психологів «Соціум» - суму ПДВ у розмірі 8 719,04 грн.; із ТОВ «АК «Алана» - суму ПДВ у розмірі 2 000,04 грн.; із ТОВ «Вантаж ОК» - суму ПДВ у розмірі 3 492,25 грн.; із ТОВ «Імексенерджі» - суму ПДВ у розмірі 53 100,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Разом із тим, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №109, за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р. ТОВ «ТехноНіколь-Центр» задекларовано суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 154 209 848,00 грн., проте перевіркою повноти визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на загальну суму 349 780,00 грн., що включає виявлене податковим органом відхилення (завищення) між задекларованими контрагентами Позивача податковими зобов'язаннями та задекларованим останнім податковим кредитом, що призвело до заниження суми ПДВ на 349 780,00 грн.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. податковим органом встановлено, що ТОВ «ТехноНіколь-Центр» включено до складу витрат на збут суму витрат з придбання транспортних послуг на загальну суму 603 750,00 грн., понесену від наступних контрагентів, а саме: від ПП «ОТГ-Груп» - у розмірі 5 375,00 грн.; від МПП «Будоптторг» - у розмірі 3 240,00 грн.; від ПП «Компанія АльТранс» - у розмірі 5 750,00 грн.; від ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД» - у розмірі 11 860,00 грн.; від ТОВ «Дормашавто» - у розмірі 2 667,00 грн.; від ТОВ «БК АТР Груп» - у розмірі 6 722,00 грн.; від ПП «Преміум Груп 7» - у розмірі 12 417,00 грн.; від ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп» - у розмірі 8 667,00 грн.; від МПП «Футура» - у розмірі 11 625,00 грн.; від ТОВ «ТД «Теплобуд» - у розмірі 7 108,00 грн.; від ТОВ «Данко Технолоджис» - у розмірі 1 917,00 грн.; від ТОВ «Гамалс» - у розмірі 31 208,00 грн.; від ТОВ «Ферріт-Д» - у розмірі 15 800,00 грн.; від ТОВ «В.І.П.-Транс» - у розмірі 479 394,00 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, згідно із пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р. Позивачем задекларовано скориговані валові витрати на загальну суму 846 886 790,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення валових витрат Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 603 750,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 137 886,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Водночас, ухвалою Вищого адміністративного суду України №К/800/55565/14 від 31.03.2015 р. суду першої інстанції були надані вказівки, які необхідно врахувати суду під час нового розгляду даної справи, зокрема, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, надати оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій, з врахуванням вимог КАС України щодо допустимості доказів (ст.70) та обов'язку доказування (ст.71), і вирішити спір згідно із законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Згідно із зазначеним, ухвалою від 12.12.2014 р. судом витребовувались від Позивача письмові пояснення по обставинам (та документи на їх підтвердження), на які було акцентовано увагу Вищім адміністративним судом в ухвалі №К/800/55565/14 від 31.03.2015 р., а також інші документи які мають значення для вирішення справи по суті.

При цьому, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Водночас, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо укладених правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Враховуючи вищевикладене, за результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів на предмет встановлення реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та його контрагентами у перевіряємий період судом встановлено наступне.

Відповідно до тверджень Позивача, ТОВ «ТехноНіколь-Центр» є одним із найбільших постачальників покрівельних, гідроізоляційних, звукоізоляційних та теплоізоляційних матеріалів в Україні, які останній придбаває у контрагентів-продавців для подальшого продажу за межами митної території України та в її межах, зокрема, у перевіряємий період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. відповідні товари останній придбавав у ТОВ «Данко Технолоджис» (Постачальник) за укладеним договором №18/10-ТХ від 17.08.2010 р. на поставку продукції (надалі - Договір поставки) (додаток №7, арк.1-6), згідно із яким Постачальник зобов'язується поставити ТОВ «ТехноНіколь-Центр» (Покупцю), а Покупець прийняти та оплатити товар (вироби мінераловатні теплоізолюючі) в асортименті, у строки та на умовах, визначених цим Договором та вказаних у заявці-специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Водночас, за умовами вказаного Договору поставки вартість, кількість, асортимент та номенклатура, а також строки, періоди (графік) поставки, день, час, місце поставки та найменування вантажоотримувача товару, який постачається за цим Договором, яка складається на підставі діючого прайс-листа на кожну окрему партію товару . Заявка-специфікація направляється Постачальнику будь-яким зручним засобом зв'язку та узгоджується останнім протягом доби, про факт узгодження якої свідчить підпис уповноваженої особи, засвідчена печаткою Постачальника.

Поряд із цим, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товарів за вказаним вище Договором поставки Позивачем надано до суду видаткові накладні, які виписані на підставі замовлень Постачальнику, однак такі обов'язкові та передбачені Договором замовлення або заявки-специфікації суду надані не були, як і не надані прайс-листи на кожну окрему партію товару, що, у свою чергу, позбавляє суд можливості встановити вартість, кількість, асортимент та номенклатуру, а також строки, періоди (графік) поставки, день, час, місце поставки кожної окремої партії товару.

Водночас, долучені до справи платіжні доручення, надані Позивачем як доказ здійснення сплати коштів за придбаний у ТОВ «Данко Технолоджис» товар за Договором поставки не містять ані відміток, ані печаток банку щодо здійснення перерахування коштів ТОВ «ТехноНіколь-Центр» на рахунок Постачальника.

Разом із тим, Договором поставки передбачається, що поставка товару здійснюється відповідно до Інкотермс-2000 на умовах FCA, «Франко перевізник» або CPT, «Фрахт/перевезення оплачені до» - склад Покупця (вантажоодержувача) автомобільним транспортом. Одночасно з товаром Постачальник передає вантажоотримувачу такі документи: ТТН; копія сертифікату якості, виданого заводом-виробником товару; рахунок-фактура; видаткова накладна. Розвантаження товару здійснюється Покупцем власними силами та за його рахунок.

Моментом виконання Постачальником обов'язку з поставки товару вважається дата його передачі перевізнику, місцем виконання вважається склад Постачальника. За фактом закінчення поставки всього об'єму товару за вказаним Договором сторони здійснюють звірку взаєморозрахунків та складають акти звірки.

Однак, під час судового розгляду даної справи суд не отримав від Позивача жодного із перелічених документів, таких як: ТТН; копій сертифікатів якості, виданих заводами-виробниками товарів; рахунків-фактур; актів звірки.

Крім того, з огляду на матеріали справи судом встановлено, що Позивачем здійснювались господарські операції з купівлі-продажу товарів із ТОВ «БК АТР Груп», про що свідчать долучені до матеріалів справи видаткові накладні та прибуткові накладні, рахунки на оплату за квітень, червень та липень 2011 р. (додаток №7, арк.24-39).

Проте, суд звертає увагу на те, що всі перелічені вище документи виписані та підписані сторонами на підставі договору купівлі-продажу, а також відповідних замовлень постачальнику, які суду також надані не були.

При цьому, під час дослідження отриманих від Позивача вище перелічених доказів суд був позбавлений можливості встановити ким із уповноважених осіб ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та ТОВ «БК АТР Груп» відвантажувався та отримувався вказаний у видаткових, прибуткових накладних та рахунках на оплату товар, оскільки такі документи не містять ані розшифрувань ПІБ, ані посад підписантів. Також, судом не можуть бути прийняті до уваги надані Позивачем платіжні доручення, оскільки вони не містять будь-якої відмітки банку щодо виконання безготівкового перерахунку відповідних коштів за придбаний у контрагента-постачальника товар.

Водночас, судом не приймаються до уваги надані Позивачем докази правомірності формування та відображення даних податкового кредиту, що сформовані за господарськими операціями з купівлі-продажу товарів у ПП «Українські покрівельні системи», ПП «Будуніверсал Компані» та ПП «Спілка психологів «Соціум», оскільки одні лише податкові та видаткові накладні (додаток №8, арк.1-26), підписані невстановленими особами, не можуть свідчити про фактичне здійснення відповідних операцій.

У той же час, за твердженнями Позивача у зв'язку із укладенням договорів купівлі-продажу як на покупку, так і на продаж товарів по всій території держави ТОВ «ТехноНіколь-Центр» мало необхідність здійснення транспортування товарів, саме для чого у перевіряємий період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. Позивачем були придбані транспорті послуги у контрагентів-перевізників на підставі укладених договорів на транспортно-експедиційне обслуговування (надалі - Договори транспортного експедирування), якими регулюються взаємовідносини між ТОВ «ТехноНіколь-Центр» (Замовник) та його контрагентами (Експедиторами), що виникають при організації та здійсненні перевезень вантажу автомобільним транспортом, а також при здійсненні експедирування вантажу та наданні пов'язаних із цим додаткових послуг. Зокрема, були укладені Договори транспортного експедирування із наступними Експедиторами: ПП «ОТГ-Груп» - Договір №1 від 01.01.2011 р (том ІІ, арк.с.58-60); ПП «Компанія АльТранс» - Договір №20.05.11/12 від б/д (том ІІ, арк.с.134-135); ТОВ «Дормашавто» - Договір №9 від 07.04.2011 р. (том ІІ, арк.с.156-158); ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп» - Договір №3105 від 31.05.2011 р. (додаток №4, арк.205-207); МПП «Футура» - Договір №3 від 14.10.2011 р. (додаток №4, арк.208-210); ТОВ «Гамалс» - Договір №25/10/11 від 25.10.2011 р. (додаток №6, арк.1-3)

Крім того, у перевіряємий період Позивачем також були придбані послуги з транспортування вантажів без укладення письмових договорів від інших контрагентів-перевізників, зокрема, від: МПП «Будоптторг», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «В.І.П.-Транс» та ТОВ «ТД «Теплобуд».

Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-ІV від 01.07.2004 р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Закон №1955), що спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.

Відповідно до ст.1 Закону №1955 транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. При цьому, експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування, а перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Водночас, згідно зі ст.12 Закону №1955 клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Клієнт також зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Так, за умовами укладених ТОВ «ТехноНіколь-Центр» Договорів транспортного експедирування кожне окреме перевезення здійснюється на підставі заявки (замовлення) Замовника, яку останній передає Експедиторам у письмовій формі (засобом факсимільного зв'язку або електронною поштою) та яка повинна містити всі необхідні дані для якісного та своєчасного виконання перевезення й відповідати вимогам цих Договорів. При цьому, Експедитори зобов'язані приймати письмові заявки Замовника на перевезення й експедирування вантажів та здійснювати розрахунок вартості перевезень відповідно до узгоджених сторонами у Додатку до Договорів тарифів на перевезення вантажів, у той час, як оплата послуг по перевезенню вантажів та інших пов'язаних із цим послуг, наданих Експедиторами, а також компенсація витрат, понесених Експедиторами при виконанні перевезення та наданні пов'язаних із перевезенням послуг, здійснюється Замовником на підставі наступних документів, а саме: рахунок-фактура (у сумі, вказаній у заявці на кожне перевезення), актів виконаних робіт (із зазначенням маршруту, номер автомобіля) , податкової накладної, ТТН (з печатками відправника, отримувача, Експедитора), копії ліцензії на перевезення, копії свідоцтва про державну реєстрацію, платника ПДВ.

У свою чергу, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та його контрагентами з виконання транспортно-експедиторських послуг Позивачем були надані суду наступні документи, а саме, за господарськими взаємовідносинами із:

- ПП «ОТГ-Груп»: акти виконаних робіт на транспортні послуги та ТТН за січень-березень 2011 р. (том ІІ, арк. с.61-133; додаток №8, арк.27-107);

- ПП «Компанія АльТранс»: акти виконаних робіт, рахунки та ТТН за квітень-травень 2011 р. (том ІІ, арк.с.136-155);

- ТОВ «Дормашавто»: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); ТТН; заявка-договір №1 за квітень 2011 р. (том ІІ, арк.с.159-162);

- ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп»: акти, рахунки та ТТН за червень 2011 р. (додаток №4, арк.174-204);

- МПП «Футура»: акти, рахунки, ТТН за жовтень-грудень 2011 р., січень 2012 р. (додаток №4, арк.211-242)

- ТОВ «Гамалс»: акти надання послуг, ТТН за жовтень 2011 р. та січень, квітень-травень, липень-серпень 2012 р. (додаток №6, арк.4-79);

- МПП «Будоптторг»: акти приймання виконаних робіт за березень-квітень 2011 р. (додаток №1, арк.94-99);

- ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД»: акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури, ТТН за квітень-травень 2011 р. (додатки №2-№3 та додаток №4, арк.1-140);

- ТОВ «В.І.П.-Транс»: акти надання послуг за травень, липень, вересень-жовтень 2011 р. (додаток №6, арк.80-146; додаток №8, арк.108-144);

- ТОВ «ТД «Теплобуд»: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТТН за жовтень-листопад 2011 р. (додаток №5).

Натомість, у матеріалах справи відсутні обов'язкові письмові заявки (замовлення) Замовника на кожне окреме перевезення товару, в яких повинні визначатись всі необхідні дані для якісного та своєчасного виконання Експедиторами перевезення, місце та строк подачі Експедиторами транспортних засобів під навантаження.

При цьому, як вбачається з більшості наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття транспортних послуг, підставою їх складання та підписання сторонами Договорів транспортного експедирування вказано саме заявки Замовника, однак які на вимогу суду Позивачем не надавались, як і не надавались ані передбачені Договорами транспортного експедирування Додатки до них, в яких мали узгоджуватись сторонами тарифи на перевезення вантажів, ані копії ліцензій Експедиторів на перевезення.

Крім того, суд звертає увагу, що надані Позивачем акти приймання наданих транспортних послуг складені та підписані між ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та МПП «Будоптторг», ТОВ «ТД «Теплобуд» на підставі рахунків-фактур, які також суду надані не були.

Водночас, з огляду на акти надання послуг, складені між Позивачем та ТОВ «В.І.П.-Транс» за результатами отриманих від контрагента послуг з автоперевезення та експедирування експортованого Позивачем товару через Київську регіональну митницю, а також послуг зі зберігання, зважування, демереджу, використання інфраструктури порту судом встановлено, що такі акти містять відомості лише щодо переліку номерів контейнерів, однак відсутні будь-які відомості або документальні підтвердження вказаних відомостей, на підставі яких документів надавались відповідні послуги, зокрема: коносаменти, договір №775743 від 20.05.2011 р., рахунок.

Поряд із цим, згідно із положеннями вказаних вище Договорів транспортного експедирування в обов'язки Замовника входить, окрім надання Експедиторам письмових заявок на перевезення вантажів у формі, вказаній в Додатку до укладених Договорів транспортного експедирування, є завчасна передача супровідної документації, основними із яких є ТТН та дорожні листи, пропуски на право в'їзду і виїзду на необхідні території, у той час, як обов'язками Експедиторів є забезпечення подачі транспортних засобів під навантаження у місце та строк, зазначений у заявці Замовника, приймання вантажу до перевезення по кількості, комплектності згідно із складеними належним чином товарно-транспортними документами та забезпечення його передачі вантажоодержувачу, вказаному в таких документах, а також забезпечення передачі Замовнику всіх необхідних документів, підтверджуючих виконання перевезення (екземпляр ТТН з відмітками про прийняття/здачу вантажу, тощо); своєчасне та повне надання Замовнику даних про транспортні засоби для перевезень вантажів (а саме: тип транспортного засобу; державний реєстраційний номер транспортного засобу; П.І.Б., паспортні дані, контактний номер мобільного телефону водія).

Крім того, Замовник зобов'язаний забезпечити отримання вантажу у місці його вивантаження особам, які мають належним чином оформлені повноваження (службове посвідчення, паспорт одержувача та довіреність) на отримання вантажу, вказаного у товарно-транспортних накладних по окремому перевезенню, а також забезпечити проставляння у подорожніх листах уповноваженими на те представниками вантажовідправника й вантажоодержувача відміток про час прибуття транспортного засобу до вантажовідправника й вантажоодержувача та вибуття від них, засвідчених підписами таких представників з відповідною печаткою або штемпелем.

Між тим, відповідно до ст.9 Закону №1955 за договором транспортного експедирування перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Водночас, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно із розділом 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. При цьому, подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Положеннями п.11.1, п.11.4-п.11.6 Правил №363 встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

При цьому, у п.11.9 Правил №363 вказано, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і п.8.26 цих Правил, де вказано, що час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Проте, під час дослідження судом наданих Позивачем ТТН встановлено, що майже всі вони не містять інформації щодо здійснення перевезень ПП «ОТГ-Груп», ПП «Компанія АльТранс», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп», МПП «Футура», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД» та ТОВ «ТД «Теплобуд», оскільки в них не вказано адрес пунктів розвантаження (або взагалі такі графи не заповнені), номерів автомобілів, як і відсутні відмітки про час прибуття/вибуття транспортного засобу в пункти навантаження/розвантаження та відмітки про прийняття/здачу вантажу, засвідчених підписами таких представників з відповідною печаткою чи штемпелем, або взагалі не заповнені обов'язкові графи, зокрема, «Автопідприємство», «Експедитор», «Водій», «Автомобіль» та інші. Крім того, у більшості наявних у матеріалах справи ТТН відсутні підписи (у разі наявності, ПІБ та посади підписантів) уповноважених осіб, якими дозволявся відпуск вантажів, приймався для транспортування та одержувався відповідний, а також водіїв-експедиторів, водночас, відсутні печатки відправника, отримувача, Експедитора.

Більше того, Позивачем не надані на вимогу суму ТТН, якими безпосередньо супроводжувались перевезення МПП «Будоптторг» та ТОВ «В.І.П.-Транс» вантажів Позивача, а також не надано жодних визначених Договорами транспортного експедирування дорожніх листів та пропусків на право в'їзду і виїзду кожного із Експедиторів на необхідні території за окремими перевезеннями.

Крім того, суд звертає увагу, що долучені до матеріалів справи акти приймання наданих транспортних послуг, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій між ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та ПП «ОТГ-Груп», ПП «Компанія АльТранс», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп», МПП «Футура», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «ТД «Теплобуд», МПП «Будоптторг», ТОВ «В.І.П.-Транс» не містять належного визначення ані маршрутів (адрес пунктів навантаження та розвантаження), ані номерів автомобілів, якими здійснювались перевезення вантажів, як наслідок, такі акти не відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, які б посвідчували господарські операції із ПП «Преміум Груп 7», натомість, надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТТН, платіжні доручення та податкові накладні, за травень-червень 2011 р. (том ІІ, арк.с.186-239), складені ТОВ «ТехноНіколь-Центр» за результатами господарських взаємовідносин з надання транспортно-експедиційних послуг ПП «Аспера Транс Ком», яке, за твердженнями Позивача, є правонаступником ПП «Преміум Груп 7», проте жодного документально підтверджуючого доказу щодо відповідного правонаступництва суд не отримав.

Більше того, суд вважає за належне вказати, що у всіх ТТН відсутні посилання на автопідприємство та експедитора, якими здійснювались перевезення, відсутній час прибуття та вибуття автомобілів у пункти навантаження та розвантаження, що позбавляє можливості встановити приналежність таких перевізних документів до фактичного надання як ПП «Аспера Транс Ком», так і ПП «Преміум Груп 7» транспортно-експедиторських послуг.

Водночас, судом не приймається до уваги наявний у матеріалах справи укладений між Позивачем та ТОВ «ТД «Теплобуд» договір поставки №ТС/01 від 02.01.2009 р., відповідно до умов якого ТОВ «ТД «Теплобуд» (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність ТОВ «ТехноНіколь-Центр» (Покупця) товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар (додаток №5, арк.1-5), оскільки цим договором регулюються зовсім інші господарські взаємовідносини за інший період, в той час, як ТОВ «ТД «Теплобуд» надавались саме транспортні послуги, що також підтверджується Позивачем.

Крім того, з огляду на наявні в матеріалах справи документи судом встановлено, що у перевіряємий період Позивачем були відображені у податковій звітності дані податкового кредиту, сформовані за господарськими операціями з надання транспортних послуг ТОВ «АК «Алана» та ТОВ «Вантаж ОК», на підтвердження правомірності формування яких ТОВ «ТехноНіколь-Центр» надано наступні докази, а саме: акти виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, ТТН та банківські виписки) (додаток №9, арк.1-168) та ТОВ «Вантаж ОК» (податкові накладні.

При цьому, як вбачається з вказаних вище актів наданих послуг, підставою їх складення та підписання ТОВ «ТехноНіколь-Центр» із ТОВ «АК «Алана» та ТОВ «Вантаж ОК» зазначені договори (із ТОВ «АК «Алана» - договір №1 від 01.04.2011 р., із ТОВ «Вантаж ОК» - договір №14/10 від 14.10.2011 р.) та заявки, які в матеріалах справи відсутні. Також, у вказаних актах не зазначені будь-які дані щодо автомобілів, водіїв, маршрутів, як і не вказані такі дані, а також адреси пунктів розвантаження, час прибуття та вибуття транспорту під навантаження/розвантаження, ким відпускався та приймався товар разом із відповідними печатками, у ТТН.

Більше того, згідно зі змісту складених між ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та ТОВ «Вантаж ОК» актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) й рахунків-фактур контрагентом надавались транспортні послуги почасово, однак ані графіків поставок, ані будь-яких інших документів, які б посвідчували використаний та розрахований час та відстань, за якими сторонами здійснювались рахунки за надані послуги та за які саме автопослуги суду не надавались.

Таким чином, оскільки всі транспортні документи складені Позивачем із порушеннями вимог Правил №363, як наслідок, не можуть свідчити про фактичне надання транспортних послуг Експедиторами при перевезенні.

При цьому, Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99), в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Однак, Позивачем також не було надано належним чином засвідчених документально-підтверджуючих доказів щодо повноважень осіб на відпуск та отримання вантажу, вказаного у товарно-транспортних накладних по кожному окремому перевезенню, а також на право підписання документації від імені ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та його контрагентів (службове посвідчення, паспорт одержувача та довіреність), зокрема: ОСОБА_3, якою передано вантаж та дозволено його відпуск в пункті навантаження до водія-експедитора ТОВ «Дормашавто»; ОСОБА_4, яким отримувався вантаж на складі Позивача у м. Одесі.

Також, Згідно із п.12.10 Договору поставки Покупець зобов'язаний до моменту підписання даного Договору надати Постачальнику належним чином засвідчені копії статутних документів та документи, підтверджуючі повноваження директора, в іншому випадку, якщо Договір підписано іншою особою, аніж директор - довіреність на право підписання Договору.

В свою чергу, з огляду на вступну частину укладеного між ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та ТОВ «Данко Технолоджис» Договору поставки встановлено, що уповноваженою особовою Покупця на його підписання є ОСОБА_2 (директор по продажам у регіоні), що діє на підставі довіреності №НЮ-05/10/2009-1 від 05.10.2009 р. Разом із тим, у видатковій накладній №367 від 22.09.2011 р. зазначено уповноважену Позивачем особу, якою отримувався товар від ТОВ «Данко Технолоджис», ОСОБА_5 за довіреністю №000271 від 22.09.2011 р., а в актах від ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп» та МПП «Футура» уповноваженою особою для їх підписання від Позивача вказано директора ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності №НЮ-10/186 від 29.12.2010 р.

Проте, жодної довіреності на підтвердження повноважень вищеперелічених осіб матеріали справи не містять, як і не містять витягів з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарів; довіреностей уповноважених представників Позивача, які отримували товарно-матеріальні цінності.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи інформації із її документальним підтвердженням (довіреностей на отримання ТМЦ, наказів, розпоряджень, тощо) щодо осіб, які здійснювали навантаження/розвантаження товару, та осіб, якими приймався товар від Експедиторів (Перевізників) на складі Позивача та якими, опісля, передавався на складах ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та кінцевих Покупців, а також ненадання Позивачем на вимогу суду належних та допустимих первинних документів в якості доказів транспортування придбаної у ТОВ «Данко Технолоджис», ТОВ «БК АТР Груп», ПП «Українські покрівельні системи», ПП «Будуніверсал Компані» та ПП «Спілка психологів «Соціум» продукції як Постачальниками (Продавцями), так і Перевізниками (Експедиторами) - ПП «ОТГ-Груп», ПП «Компанія АльТранс», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп», МПП «Футура», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «ТД «Теплобуд», МПП «Будоптторг», ТОВ «В.І.П.-Транс»ТОВ, ПП «Преміум Груп 7», ТОВ «АК «Алана» та ТОВ «Вантаж ОК» свідчить про відсутність руху активів у процесі здійснення спірних господарських операцій та, як наслідок, дають суду підстави для висновку про наявність лише формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких спростована фактичними обставинами справи, а тому такі докази не спростовують викладених в Акті перевірки №109 висновків податкового органу.

У той же час, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

При цьому, відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп.«б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Так, за вказаною інформацією у ТТН, наданих до кожного із підписаних актів виконаних робіт із ПП «ОТГ-Груп», ПП «Компанія АльТранс», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД» пункти навантаження та пункти розвантаження (склади Позивача) знаходиться за адресами: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23/1; м. Полтава Транзит, вул. Ковпака, 57-А; м. Київ, вул. Краснознаменная, 34; м. Дніпродзержинськ, вул. Торгова, 2; м. Дніпропетровськ, вул. Квітки-Основ'яненка; м. Черкаси Транзит, вул. Кірова, 73; м. Черкаси, вул. Різдвяна, 300; Київська обл., м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 259; м. Одеса, вул. Цветаєва-7й км та інші.

Поряд із цим, суд приймаються до уваги посилання Позивача на додаток 2 до Акту перевірки №109, в якому зазначено про те, що при перевірці податковим органом було встановлено використання ТОВ «ТехноНіколь-Центр» у перевіряємий період складських приміщень, зокрема, за наступними адресами: м. Київ, вул. Краснознаменная, 34; м. Дніпропетровськ, вул. Квітки-Основ'яненка, м. Черкаси Транзит, вул. Кірова, 73; м. Полтава Транзит, вул. Ковпака, 57-А; м. Луганськ, вул. Лутугинська, 1.

Однак, суд критично ставиться до вказаних посилань, оскільки такі докази не посвідчують фактичного постачання Продавцями та транспортування Експедиторами (Перевізниками) зі складів Позивача на його складські приміщення вантажу (товарів) за викладеними в додатку 2 до Акту перевірки №109 адресами, також не посвідчують зберігання Позивачем поставленого контрагентами товару, що дає суду підстави для висновку про відсутність фактичного використання Позивачем орендованих складських приміщень у своїй господарській діяльності у період здійснення саме спірних господарських операцій.

Крім того, суд не отримав будь-яких пояснень із їх документальним підтвердженням щодо складських приміщень ТОВ «ТехноНіколь-Центр», які розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23/1; м. Дніпродзержинськ, вул. Торгова, 2; м. Черкаси, вул. Різдвяна, 300; Київська обл., м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 259; м. Одеса, вул. Цветаєва-7й км, які б дали суду змогу встановити фактичне місце, де товар перебував на час початку та у кінці його перевезення.

З огляду на вищенаведене, оскільки Позивачем не були надані витребувані судом належні первинні документи, які посвідчують факт транспортування та зберігання товару, а також належних доказів наявності у Позивача та його контрагентів-постачальників (Експедиторів/Перевізників) персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, суд приходить до висновку про відсутність реального здійснення у період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р. спірних господарських операцій ТОВ «ТехноНіколь-Центр» із ТОВ «Данко Технолоджис», ТОВ «БК АТР Груп», ПП «Українські покрівельні системи», ПП «Будуніверсал Компані» та ПП «Спілка психологів «Соціум», ПП «ОТГ-Груп», ПП «Компанія АльТранс», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп», МПП «Футура», ТОВ «Дормашавто», МПП «Будоптторг», ТОВ «В.І.П.-Транс», ТОВ «ТД «Теплобуд», ПП «Преміум Груп 7», ТОВ «Вантаж ОК» та ТОВ «АК «Алана».

Водночас, під судового розгляду справи Позивачем також не підтверджено правомірності формування ТОВ «ТехноНіколь-Центр» задекларованих даних податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ «Імексенерджі», оскільки одні лише надані податкова накладна №6 від 30.06.2012 р. та акт приймання робіт №055 від 30.06.2012 р. за послуги з митного оформлення вантажів (додаток №9, арк.169-174) не посвідчують реальності господарських операцій з виконання вказаним контрагентом послуг по митно-брокерському обслуговуванню Замовника у зв'язку із відсутністю зазначеного у таких документах договору на митно-брокерське обслуговування №09/02-11 від 09.02.2011 р., інформації щодо вантажів, відповідно до якого складено та підписано акт приймання робіт з надання послуги з митного оформлення товарів, які б дали змогу встановити зміст та обсяги спірної господарської операції.

Поряд із цим, відповідно до доводів Позивача, з метою збільшення попиту на товари, реалізацією яких займається ТОВ «ТехноНіколь-Центр», останнім в рекламних та маркетингових цілях були замовлені послуги у ТОВ «Ферріт-Д» згідно із укладеним Договором №0515-01 від 15.05.2012 р., за яким ТОВ «ТехноНіколь-Центр» (Замовник) доручає, а ТОВ «Ферріт-Д» (Виконавець) приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з розробки макету покрівельного пирога, вартість яких становить 3 950,00 грн. без ПДВ.

При цьому, на підтвердження виконання контрагентом відповідних послуг Позивачем надані до суду рахунок №І/0515-02 від 15.05.2012 р., платіжне доручення №10331 від 21.05.2012 р. та акт приймання-передачі наданих послуг №3448 від 20.06.2012 р. на загальну суму 18 960,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 160,00 грн.) (додаток №7, арк. 40-45).

Крім того, Позивач зазначає, що послуги по розробці макету покрівельного пирога були придбані Позивачем у ТОВ «Ферріт-Д» для встановлення такого макету в приміщенні складу (за адресою: м. Луганськ, вул. Лутугинська, 1, оф. 38) з метою збільшення обсягів продаж, шляхом підвищення обізнаності та інтересу потенційних покупців до товарів, на підтвердження чого суду надано наказ ТОВ «ТехноНіколь-Центр» №158 від 21.05.2012 р. про необхідність придбання відповідних послуга фотознімок (том ІІ, арк.с.240-241).

Проте, судом до уваги такі пояснення та докази не приймаються, оскільки послуги згідно із актом приймання-передачі наданих послуг були надані раніше (20.05.2012 р.), аніж виданий наказ (21.05.2012 р.), в той час, як з фотознімок не містить будь-яких посилань щодо приналежності до виконання зображеної на ньому вітрини Виконавцем.

У свою чергу, матеріали справи не містять жодного документу, який би свідчив про фактичне виконання ТОВ «Ферріт-Д» вказаних у Договорі послуг (письмові замовлення, відповідні креслення, інформація щодо використаних матеріалів тощо) а також подальшого використання ТОВ «ТехноНіколь-Центр» розроблених вказаним Виконавцем макетів покрівельного пирога у своїй господарській діяльності.

Крім того, суд акцентує увагу, що майже всі надані Позивачем документи (акти, рахунки-фактури, прибуткові та видаткові накладні, ТТН) не містять розшифрувань підписів та посад підписантів, як у наданих Позивачем доказах подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Данко Технолоджис», ТОВ «БК АТР Груп», ПП «Українські покрівельні системи», ПП «Будуніверсал Компані» та ПП «Спілка психологів «Соціум» товарів та отриманих від ПП «ОТГ-Груп», ПП «Компанія АльТранс», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп», МПП «Футура», ТОВ «Дормашавто», МПП «Будоптторг», ТОВ «В.І.П.-Транс», ТОВ «ТД «Теплобуд», ПП «Преміум Груп 7», ТОВ «Вантаж ОК», ТОВ «АК «Алана», ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Імексенерджі» послуг кінцевим споживачам взагалі відсутні будь-які ідентифікуючі дані щодо таких споживачів (підписи, печатки учасників таких операцій, а також ідентифікуючи дані про замовлений товар (розмір, кількість тощо), адреси місць доставки згідно яких формувались маршрути.

З огляду на вищевказане, у зв'язку із відсутністю обов'язкових відомостей щодо товарів, відправників/одержувачів (кінцевих споживачів) таких товарів, транспорту, відстані, а також розшифрувань підписів уповноважених Постачальниками, Експедиторами та Покупцями осіб, якими поставлявся/отримувався/перевозився товар, надавались/отримувались послуги та підписувались надані Позивачем в якості доказів фактичного виконання сторонами спірних господарських операцій та наявності господарської мети документи не мають статус первинних, відповідно, такі документи самі по собі жодним чином не можуть підтверджувати реального характеру здійснення спірних господарських операцій з урахуванням часу такого здійснення, місцезнаходження товару та не дають право Позивачу на формування податкового кредиту.

В свою чергу, суд вважає за належне зазначити, що сама наявність документів, підписаних невстановленими особами, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 р. К/800/36711/13

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що всі наявні у матеріалах справи документи не підтверджують виконання перевезень ПП «ОТГ-Груп», ПП «Компанія АльТранс», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп», МПП «Футура», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «ТД «Теплобуд», МПП «Будоптторг», ТОВ «В.І.П.-Транс», ПП «Преміум Груп 7» та ТОВ «АК «Алана» й ТОВ «Вантаж ОК», як і не підтверджують постачання ТОВ «Данко Технолоджис» та ТОВ «БК АТР Груп» товарів до ТОВ «ТехноНіколь-Центр», надання ТОВ «Імексенерджі» митно-брокерських послуг, а також надання ТОВ «Ферріт-Д» послуг по розробці макету покрівельного пирога, оскільки надані Позивачем докази не містять повної, точної і достовірної інформації щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, даних про транспортні засоби (тип транспортного засобу; державний реєстраційний номер транспортного засобу; ПІБ, паспортні дані, контактний номер мобільного телефону водія), а також іншої інформації, необхідної для виконання спірних господарських операції, як наслідок, не містять змісту та обсягу таких операцій, що не дозволяє формування даних податкового обліку.

Поряд із цим, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Натомість, з наявних у матеріалах справи документів, наданих Позивачем на підтвердження транспортування, зберігання та подальшого використання придбаних товарів та послуг у контрагентів ТОВ «Данко Технолоджис», ТОВ «БК АТР Груп», ПП «Українські покрівельні системи», ПП «Будуніверсал Компані» та ПП «Спілка психологів «Соціум», ПП «ОТГ-Груп», ПП «Компанія АльТранс», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп», МПП «Футура», ТОВ «Дормашавто», МПП «Будоптторг», ТОВ «В.І.П.-Транс», ТОВ «ТД «Теплобуд», ПП «Преміум Груп 7», ТОВ «Вантаж ОК», ТОВ «АК «Алана», ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «Імексенерджі» за перевіряємий період, не можливо встановити рух активів у процесі здійснення таких господарських операцій та зв'язок між фактом придбання ТОВ «ТехноНіколь-Центр» у вказаних контрагентів товарів та послуг, спорудженням основних фондів, подальшою їх реалізацією та понесенням інших витрат із господарською діяльністю Позивача, як наслідок, такі докази не посвідчують правового змісту господарських операцій.

В той же час, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані матеріали щодо контрагентів Позивача (акти ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1103/23-5 від 18.03.2011 р. та №1326/23-5 від 15.04.2011 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ОТГ-Груп»; акти Ленінської МДПІ у м. Луганську №959/16/31530338 від 23.05.2011 р. «Про результати камеральної перевірки МПП «Будопторг» та №1140/16/31530338 від 24.06.2011 р. «Про проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки МПП «Будоптторг»; акти ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС №1109/22-34/13918998/63 від 23.08.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки МП у вигляді ТОВ «Гамалс», №733/22-34/13918998/41 від 15.06.2012 р. «Про результати проведення зустрічної звірки МП у вигляді ТОВ «Гамалс» , №1913/22-34/13918998/97 від 23.10.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки МП у вигляді ТОВ «Гамалс», №1940/22-34/13918998/98 від 24.10.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки МП у вигляді ТОВ «Гамалс» та №1955/22-34/13918998/102 від 25.10.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки МП у вигляді ТОВ «Гамалс»; акт ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську №194/2320/32690934 від 24.02.2012 р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Альтранс»; акт ДПІ у м. Черкасах №121/23-1/34404326 від 13.02.2012 р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД»; акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №54/3-23-20 від 25.01.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто»; акт Ленінської МДПІ у м. Луганську №315/16/13382764 від 15.03.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання МПП «Футура»; акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси №3146/23-5/35818325 від 22.12.2011 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «В.І.П.-Транс»; акт ДПІ у м. Черкаси №114/23-1/35754822 від 09.02.2012 р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Теплобуд»; акт ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС №267/22-2/35780847 від 25.07.2012 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Данко Технолоджис» та довідка ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька №160/23-3/35780847 від 05.03.2012 р. «Про результати проведеної зустрічної звірки ТОВ «Данко Технолоджис» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Техноніколь-Центр» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р.»; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №943/22-3/37241554 від 19.04.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК АТР Груп») (том І, а.с.124-246; том ІІ справи, а.с.1-45), якими встановлено відсутність підприємств за податковими адресами, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновників та директорів контрагентів, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

При цьому, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки первинної документації по взаємовідносинам із його контрагентами за період формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за спірними господарськими операціями, податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального їх вчинення, що не дозволяє формувати дані податкового обліку, відтак, у перевіряємому періоді ТОВ «ТехноНіколь-Центр» було завищено податковий кредит, що призвело до заниження ПДВ на 349 780,00 грн., а також завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на 137 886,00 грн. за вказаний період.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Натомість, Позивач стверджує, що під час проведення Відповідачем перевірки ТОВ «ТехноНіколь-Центр» надано цілий ряд документів, що супроводжували спірні господарські операції з надання транспортно-експедиторських послуг, купівлі-продажу (постачання) товарів, митно-брокерських послуг та подальшої їх реалізації, а саме: податкова звітність, видаткові накладні, рахунки на оплату, тощо.

Проте, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та його контрагентами з урахуванням часу такого здійснення, місцезнаходження товару, оскільки на вимогу суду Позивачем не надано належних первинних та бухгалтерських документів, а також не надано будь-яких пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували фактичне надання ТОВ «Імексенерджі» та ТОВ «Ферріт-Д» послуг, здійснення ТОВ «Данко Технолоджис», ТОВ «БК АТР Груп», ПП «Українські покрівельні системи», ПП «Будуніверсал Компані» та ПП «Спілка психологів «Соціум» постачання та ПП «ОТГ-Груп», ПП «Компанія АльТранс», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп», МПП «Футура», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «ТД «Теплобуд», МПП «Будоптторг», ТОВ «В.І.П.-Транс», ПП «Преміум Груп 7» та ТОВ «АК «Алана» й ТОВ «Вантаж ОК» транспортування товарів, як і не надано належних доказів їх зберігання, наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності доказів наявності у Позивача та його контрагентів персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, а також доказів подальшої реалізації придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності, як наслідок, суд позбавлений можливості встановити правомірність включення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та суми витрат до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за перевіряємий період, відповідно, погоджується із висновками податкового органу щодо неправомірного формування даних податкового обліку.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції між ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та його контрагентами ТОВ «Данко Технолоджис», ТОВ «БК АТР Груп», ПП «Українські покрівельні системи», ПП «Будуніверсал Компані» та ПП «Спілка психологів «Соціум» постачання та ПП «ОТГ-Груп», ПП «Компанія АльТранс», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп», МПП «Футура», ТОВ «Гамалс», ТОВ «Гласс-Компані.ЛТД», ТОВ «ТД «Теплобуд», МПП «Будоптторг», ТОВ «В.І.П.-Транс», ПП «Преміум Груп 7» та ТОВ «АК «Алана», ТОВ «Вантаж ОК», ТОВ «Імексенерджі» та ТОВ «Ферріт-Д» з постачання товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, факти поставок та отримання відповідних послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними господарськими операціями за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні спірні правовідносини.

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, які пов'язують виникнення у Позивача права включення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту за перевіряємий період, що призвело до заниження ТОВ «ТехноНіколь-Центр» ПДВ, а також включення спірної суми понесених витрат до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток.

Поряд із цим, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Водночас, суд вважає за належне зазначити, у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. №2198/11/13-11 вказано про те, що в розумінні п.123.1 ст.123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.

В той же час, з огляду на оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 р. №0001832209 та №0001842209 судом встановлено, що Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 206 829,00 грн. (з яких 137 886,00 грн. - за основним платежем та 68 943,00 грн. - за штрафними санкціями) та з ПДВ на загальну суму 524 670,00 грн. (з яких 349 780,00 грн. - за основним платежем та 174 890,00 грн. - за штрафними санкціями), що свідчить про застосування ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС суми штрафних санкцій розміром 50%.

Поряд із цим, суд не отримав від податкового органу будь-яких обґрунтувань щодо повторності вчинення ТОВ «ТехноНіколь-Центр» протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України, як наслідок, суд приходить до висновку щодо неправомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% та вважає за необхідне скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25%, що складають суми грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями, зокрема: за податковим повідомленням-рішенням №0001832209 - у розмірі 34 471,50 грн.; за податковим повідомленням-рішенням №0001842209 - у розмірі 87 445,00 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Центр» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 р. №0001832209 у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Центр» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 471 (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 50 коп.

3.Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 р. №0001842209 у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Центр» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 87 445 (вісімдесят сім тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 00 коп.

4.В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя К.Ю. Гарник