Ухвала

від 31.03.2015 по справі 806/6044/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/3106/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Федотов М. М., Марченко А. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову та ухвалуЖитомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року у справі№ 806/6044/13-а за позовомПриватного акціонерного товариства «Детвілер Ущільнюючі Технології Україна» доМалинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року у справі № 806/6044/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року, позов задоовлено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 21.08.2013 року № 0000522200, № 0000532200.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст. ст. 7, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі оскаржувані судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПрАТ «Детвілер Ущільнюючі Технології України» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року складено акт № 7/22-10/32306009 від 09.08.2013 року, яким зафіксовано порушення: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.10.6 п. 138.10 ст.138, пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято 21.08.2013 року податкові повідомлення-рішення:

- № 0000522200, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 137 905,00 грн., в тому числі, 758 603,00 грн. - за основним платежем, 379 302,00 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0000532200, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 4 550,00 грн., в тому числі, 3 640,00 грн. - за основним платежем, 910,00 грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, оскільки товариство на протязі перевіряємого періоду віднесло до складу валових витрат вартість отриманих послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання від компанії «Daetwyler Rubber» (Daetwyler Rubber, Unit of Daetwyler Switzerland Ins., СH 6467 Schttdorf) за договором № 5/09 від 01.09.2009 року.

Підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, в тому числі витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що виконання договору № 5/09 від 01.09.2009 року підтверджено первинними документами, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість отриманих послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання від компанії «Daetwyler Rubber» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Також податковий орган вважає протиправним віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг від компанії «Dr. Heinrich Schneider Messtechnik GmbH» за договором № 9/11 від 01.06.2011 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що виконання цього договору підтверджується актом виконаних робіт № 1 від 10.10.2011 року, згідно з яким вартість отриманих послуг складає 51 860,00 грн. і в бухгалтерському обліку платника віднесена на збільшення вартості вимірювальної машини РМЗ 300, тобто ним збільшено суму основних засобів, а послуги, отриманні від цього контрагента, щодо технічного обслуговування та ремонту вимірювальної машини РМЗ 300 до валових витрат не включалися.

Відповідно до пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Отже, висновки відповідача про включення позивачем до складу витрат витрати з введення в експлуатацію вимірювальної машини РМЗ 300 на загальну суму 515 121,00 грн. є безпідставним.

Товариством до складу валових витрат віднесено також вартість отриманих послуг з аутсорсингу інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) від компанії «Datwyler IT Services AG» за договором б/н від 14.09.2010 року, послуг з аутсорсингу інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) від компанії «Daetwyler Rubber» (Daetwyler Rubber, Unit of Deatwyler Switzerland Inc.) за договором б/н від 30.12.2010 року, послуг з консалтингу від компанії «Daetwyler Switzerland Inc». за договором б/н від 01.01.2012 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що виконання зазначених договорів та їх пов'язаність з господарською діяльністю товариства підтверджено первинними документами, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, з посиланням пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139, п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність включення до складу валових витрат послуг по вказаним договорах.

До складу витрат товариством віднесено інформаційно-консультаційні послуги за договорами № 1-12 від 27.02.2012 року, № 2-12 від 20.04.2012 року, та № 1-11 від 17.10.2011 року, укладеними позивачем та ФОП ОСОБА_7

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що виконання зобов'язань, передбачених вказаними договорами, підтверджено актами приймання-здачі послуг, платіжними дорученнями.

Також, в рішенні Вищого господарського суду України від 08.02.2012 року у справі № 2/5007/93/11 за позовом КП «Малинтеплоенерго» до ПАТ «Детвілер Ущільнюючі Технології України» про стягнення боргу зазначено, що ОСОБА_7 приймала участь у розгляді даної справи.

Крім того, судами встановлено, що перевіркою повністю знімаються з витрат інформаційно-консультаційні послуги, надані ФОП ОСОБА_7 в сумі 263 750,00 грн., посилаючись на договір № 2-12 від 20.04.2012 року, проте згідно із договором № 2-12 надано консультаційно-інформаційні послуги на суму 14 650,00 грн. Решту послуг на суму 207 100,00 грн. надано згідно із договору № 1-11 від 17.10.2011 року, яким фактично обумовлено надання підприємству ФОП ОСОБА_7 послуг головного бухгалтера (посада головного бухгалтера штатним розписом не передбачено і в акті перевірки зазначено, що на підприємстві відсутня посада головного бухгалтера). Окрім того, з валових витрат перевіркою знімаються також і витрати, понесені в 2011 році, в сумі 42 000 грн., які згідно з діючим на той час податковим законодавством не мали права бути включеними до декларації і не включалися.

Відповідно до пп. 138.10.2 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено реальність надання консультаційно-інформаційних послуг ФОП ОСОБА_7 та їх пов'язаність з господарською діяльністю товариства, колегія суддів вважає правомірним їх віднесення позивачем до складу витрат.

В акт перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для віднесення до складу витрат вартості послуги з ресертифікуючого аудиту на І80/Т5.1694962009 по договору № 9/12 від 01.03.2012 року, укладеного позивачем та Компанією «Schweizerische Vereining fur Qualitats-und Manegment-Systeme».

Виконання умов зазначеного договору підтверджується актами виконаних робіт, інвойсами на оплату, рахунком згідно із яким позивачем здійснено оплату за річну реєстрацію сертифіката на /TS 16949:2009.

Згідно із отриманими послугами підприємство пройшло сертифікацію на відповідність стандарту згідно із нормами ISO/TS 16949.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що первинні документи, надані по вказаному договору, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат витрати на послуги, отримані від компанії «Schweizerische Vereining fur Qualitats-und Manegment-Systeme».

Між ПП Аудиторська фірма «Мегаполис-аудит» (виконавець) та ЗАТ «Детлівер Раббер Україна» (замовник) укладено договір на надання аудиторських послуг від 01.06.2007 року. Також, між сторонами укладена додаткова угода від 03.09.2010 року та додаток № 1 від 30.12.2011 року до неї.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що виконання зобов'язань, передбачених додатковою угодою від 03.09.2010 року, підтверджується актами приймання-здачі послуг від 27.02.2012 року № 27-02/1, №27-02/1, а отримані послуги з аудиту корпоративної фінансової звітності від ПП «Аудиторська фірма «Мегаполіс-Аудит» використовувалися товариством в господарській діяльності, відтак правомірно включені до складу витрат у спірному періоді.

В акті перевірки також зазначено, що в порушення пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкової кодексу України ПАТ «Детвілер Ущільнюючі Технології України» на протязі перевіряємого періоду віднесено до складу валових витрат вартість отримання винагороди за надання ліцензії на користування торговельною маркою.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між «Daetwyler Switzerland Inc.» (ліцензіар) та ПАТ «Детвілер Ущільнюючі Технології України» (ліцензіат) укладено договір на користування торговельною маркою б/н від 01.01.2012 року.

До вказаного договору укладено додаткові угоди: № 1 від 01.06.2012 року та № 2 від 31.12.2012 року.

Виконання зобов'язань, передбачених договором, на користування торговельною маркою підтверджується інвойсами та актами про надання послуг.

Відповідно до пп. 140.1.2 п. 140.1 ст.140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, позивачем правомірно включено до складу витрат вартість винагороди за користування торговельною маркою.

З урахуванням положень пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1. ст. 14, п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин реальності виконання договорів між товариством та «Daetwyler Rubber», «Daetwyler Switzerland Inc.», «Datwyler IT Services AG», ОСОБА_7, ПП «Аудиторська фірма «Мегаполіс-Аудит», колегія суддів вважає неправомірним збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2013 року № 0000522200.

З аналізу статей 198, 201 Податкового кодексу України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Позивачем сформовано податковий кредит за наслідками виконання договору ремонту системи водопостачання № 6/21 від 19.12.2011 року, укладеного позивачем з ТОВ «КПД-Будтехніка», та договором про надання послуг з технічного обслуговування системи опалення б/н від 08.05.2012 року, укладеного позивачем з ТОВ «Столична Торговельна Агенція».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по вказаним договорам підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), платіжними дорученнями, податковими накладними, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що податковий кредит по операціям з придбання робіт (послуг) у ТОВ «КПД-Будтехніка» та ТОВ «Столична Торговельна Агенція» є правомірним.

Посилання податкового органу на акти перевірки вказаних контрагентів правомірно відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, адже вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупцем.

Доводи касаційної скарги щодо безтоварності спірних договорів викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року у справі № 806/6044/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак