Ухвала

від 07.04.2015 по справі 826/5820/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/65540/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Маруженко І. М. Ткач С. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гард-Безпека» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року у справі№ 826/5820/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гард-Безпека» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2014 року у справі № 826/5820/14 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 17.12.2013 року № 106426552207.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2014 року у справі № 826/5820/14 скасовано. Постановлено нову постанову, якою в позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гард-Безпека» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Юр-Макс» за період з 01.05.2013 року по 30.06.2013 року складено акт від 02.12.2013 року № 723/26-55-22-07/38390384, яким зафіксовано порушення п. п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 176 017,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 року № 106426552207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 220 021,00 грн., в тому числі: 176 017,00 грн. - основний платіж, 44 004,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Гард-Безпека» та ПП «Юр-Макс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про відмову в позові, оскільки позивач безпідставно включив до податкового кредиту податок на додану вартість суми по операціям з ПП «Юр-Макс», адже платником не доведено їх фактичного здійснення.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанцій зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає.

З аналізу статей 198, 201 Податкового кодексу України випливає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Вирішуючи спір щодо правомірності формування податкового кредиту, апеляційний суд не спростував з посиланням на допустимі докази встановлені судом першої інстанції обставини реального виконання спірних договорів,укладених з ПП «Юр-Макс» та відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не вказано причин відхилення наданих товариством документів на підтвердження реальності виконання спірних операцій.

Суд апеляційної інстанції стверджуючи про неправомірне формування податкового кредиту за наслідком операцій платника з ПП «Юр-Макс» щодо договорів про надання рекламних послуг, проте не врахував, що на висновки відповідача про заниження податку на додану вартість вплинули також обставини відсутності реального виконання договору про надання послуг з охорони об'єктів від 01.05.2013 року № 05/01-13.

Посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача підлягають відхиленню, оскільки він не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальності постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупцем.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, встановити питання можливості фактичного виконання спірних операцій з урахуванням наданих товариством доказів, наявності економічних наслідків їх здійснення, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гард-Безпека» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року у справі № 826/5820/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак