Ухвала

від 30.04.2015 по справі 826/5820/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5820/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

30 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Герасимчук Н.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Маруженко І.М.,

від відповідача Декань М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гард-Безпека» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.12.2013 №106426552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову - про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно встановити питання можливості фактичного виконання спірних операцій з урахуванням наданих товариством доказів, наявності економічних наслідків їх здійснення, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Гард-Безпека» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з приватним підприємством «Юр-Макс» за період з 01.05.2013 по 30.06.2013.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 02.12.2013 № 723/26-55-22-07/38390384 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ГАРД-БЕЗПЕКА» (код ЄДРПОУ 38390384) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «ЮР-МАКС» (код ЄДРПОУ 36592713) за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 року (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Гард-Безпека» пункту 198.1 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 176 017,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 №106426552207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220 021,00 грн. у тому числі: 176 017,00 грн. - основний платіж, 44 004,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з ПП «ЮР-МАКС» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності платника податків при здійсненні вказаних операцій та безпідставності тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з його контрагентом ПП «ЮР-МАКС» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим контрагентом через відсутність в останнього адміністративно-господарських можливостей для ведення господарської діяльності та порушення податкового законодавства.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЮР-МАКС» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.05.2013 по 31.08.2013» від 10.10.2013 № 1246/26-59-22-01-18/36592713, в якому податковий орган зазначив про неможливість здійснення ПП «ЮР-МАКС» господарської діяльності внаслідок відсутності адміністративно-господарських можливостей. Крім того, в акті вказано про отримання пояснень від засновника та директора ПП «ЮР-МАКС» ОСОБА_4, яким зазначено про непричетність до господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «ГАРД-БЕЗПЕКА» є діяльність приватних охоронних служб.

Колегією суддів встановлено, що в періоді, за який проведено перевірку, між ТОВ «Гард-БЕЗПЕКА» (Рекламодавець) і ПП «ЮР-МАКС» (Рекламіст) було укладено 01.05.2013 року договори про надання рекламних послуг № 0105013 та № 0501-13, ідентичні за змістом (далі по тексту - договори).

Згідно з умовами вказаних договорів Рекламодавець доручає, а Рекламіст зобов'язується виконати наступну роботу з реклами Інтернет ресурсу www.guard-bezpeka.com.ua. Опис реклами або послуги: розповсюдження рекламної інформації про ресурс, спрямоване на залучення нових контактів та поширення інформації щодо бренду компанії. Обсяг: згідно наданих актів виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з п. 4.1 договору Покупець послуг здійснює оплату в безготівковому порядку шляхом перерахування на розрахунковий рахунок рекламіста коштів.

Договором передбачається 100 % передоплата замовлених послуг.

На підтвердження факту виконання вказаних договорів сторонами підписано акти надання послуг, копії яких містяться в матеріалах справи, та виписано податкові накладні.

Оплата за договором проведена у повному обсязі, що не заперечується сторонами та підтвердженнями виписками банку, приєднаними до матеріалів справи.

Крім того, позивачем на підтвердження виконання договорів про надання рекламних послуг надано програму Брифінг та ТО завдання на розробку банерної продукції, зразки оригінал-макетів, докази розміщення реклами в мережі Інтернет (а.с. 202-208, том 1).

01.05.2013 між позивачем (Замовник) та ПП «ЮР-МАКС» (Виконавець) було укладено договір № 05/01-13 про надання послуг.

За умовами вказаного договору Виконавець за дорученням Замовника виконує його договірні зобов'язання за договорами про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей за грошову винагороду, що визначена умовами цього договору.

Згідно з положеннями п. 2.1 цього договору сторони до цього договору заключають додаткову угоду, в якій визначається період надання послуг, кількість постів, розмір грошової оплати.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що оплата за послуги охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей здійснюється на підставі виставлених рахунків-фактур.

Відповідно до п. 5 договору за результати надання послуг сторони підписують акти приймання-передачі виконаних робіт.

01.05.2013 сторонами договору було підписано Додаткову угоду № 1 до договору № 05/01-13 від 01 травня 2013 року про надання послуг по охороні об'єктів та збереження майна та матеріальних цінностей, в якій сторонами досягнута згода про встановлення 26 постів в червні 2013 року за договірною ціною в сумі 323160,00 грн. та в додатку до додаткової угоди визначено кількість постів за визначеними адресами та узгоджено ціну.

01.06.2013 сторонами договору було підписано Додаткову угоду № 2 до договору № 05/01-13 від 01 травня 2013 року про надання послуг по охороні об'єктів та збереження майна та матеріальних цінностей, в якій сторонами досягнута згода про встановлення 26 постів в червні 2013 року за договірною ціною в сумі 323160,00 грн. та в додатку до додаткової угоди визначено кількість постів за визначеними адресами та узгоджено ціну.

На підтвердження факту виконання вказаних договорів сторонами підписано акти надання послуг, копії яких містяться в матеріалах справи, та виписано податкові накладні.

Оплата за договором проведена у повному обсязі, що не заперечується сторонами та підтверджена виписками банку, що приєднані до матеріалів справи.

Крім того, позивачам на підтвердження виконання договорів про надання послуг з охорони надано копії рахунків на оплату, копію наказу ПП «ЮР-МАКС» від 30 квітня 2013 року № 30/04/13 «Про введення в дію штатного розпису», згідно з яким з 01.05.2013 року введено в дію новий штатний розпис зі штатом в кількості 49 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 75790, 00 грн.; графіки несення служби на об'єктах.

Враховуючи те, що виконання умов договорів про надання послуг підтверджене дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім того, колегія суддів враховує, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2013 №826/17744/13-а, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, адміністративний позов приватного підприємства «Юр-Макс» задоволено частково та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки приватного підприємства «Юр-Макс», за результатами якої складено акт від 10 жовтня 2013 року №1246/26-59-22-01-18/36592713 «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Юр-Макс» (код за ЄДРПОУ 36592713) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.05.2013 по 31.08.2013»; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта від 10 жовтня 2013 року №1246/26-59-22-01-18/36592713 «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Юр-Макс» (код за ЄДРПОУ 36592713) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.05.2013 р. по 31.08.2013»; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві відновити в інформаційній системі «Податковий блок» дані податкової звітності приватного підприємства «Юр-Макс».

У зв'язку з цим посилання контролюючого органу на відмінність задекларованих позивачем податкових зобов'язань із зобов'язаннями його контрагента не приймаються судом до уваги. Чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Посилання контролюючого органу на відсутність у ТОВ ПП «ЮР-МАКС» трудових ресурсів не підтверджене доказами, а зводиться лише до констатації вказаної обставини в акті перевірки.

Доводи відповідача щодо того, що перерахування коштів на виконання договорів було здійснено після отримання послуг, а не в рахунок 100% передоплати, як передбачено умовами угод, не може свідчити про безтоварний характер господарських операцій за умови їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом ПП «ЮР-МАКС» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договорів про надання послуг відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. п. 198.1, п. 198,6 ст. 198 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 30.04.2015

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Беспалов О.О.