Ухвала

від 14.04.2015 по справі 804/6784/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015р. м. Київ К/800/59450/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року

у справі №804/6784/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія-термінал» (надалі - ТОВ «Дніпровська сталева компанія-термінал»)

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №0000012305 від 10.01.2013р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. у задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпропетровська сталева компанія - термінал» з питання здійснення експорту товарів невласного виробництва за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р., результати якої оформлено актом перевірки №3960/221/36094203 від 11.12.2012р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.14.1.179, п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.188, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням норм п.п.14.1.36 п.14.1, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість всього у сумі 141232,00 грн., у тому числі за травень 2012р. на суму 55363,00 грн., за липень 2012р. на суму 85869,00 грн.

На обґрунтування висновку про порушення вказаних правових норм ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська зазначає, що операції з реалізації на експорт нетипової продукції були для позивача завідомо збитковими, а реалізація її ціною нижчою від ціни придбання не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій.

На підставі названого акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012305 від 10.01.2013р., згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 141232,00грн. за основним платежем та 35308,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючі позовні вимоги, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між ТОВ фірма «Промінвест Пластик» та ТОВ «Дніпропетровська сталева компанія - термінал» було укладено договір поставки №01/05-12 від 03.05.2012р., згідно умов якого Постачальник (ТОВ фірма «Промінвест Пластик») зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю (ТОВ «Дніпропетровська сталева компанія - термінал»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (пластикат полівінілхлоридний), зазначений у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Ціна даного договору, визначена відповідними Специфікаціями, становить 847392,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 141232,00 грн.

Також між ТОВ «Дніпропетровська сталева компанія - термінал» та ТОВ фірма «Бізнес Ленд» було укладено договір комісії №2/04-12 від 23.04.2012р., відповідно до умов якого Комітент (ТОВ «Дніпропетровська сталева компанія - термінал») доручає Комісіонеру (ТОВ фірма «Бізнес Ленд» протягом строку, визначеного цим договором, організацію та проведення продажу (реалізації) товару, що постачається Комітентом.

Згідно акту перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковому органу позивачем було надано для проведення перевірки реєстри виданих податкових накладних за травень 2012р. та липень 2012р., реєстри отриманих податкових накладних та травень 2012р. та за липень 2012р., податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт за травень 2012р., договір поставки №01/05-12 від 03.05.2012р., та договір комісії №2/04-12 від 23.04.2012р. та інші документи, які також наявні в матеріалах справи.

При цьому, податковий орган не ставить під сумнів реальність операцій, за якими позивачем сформовані спірні суми податку на додану вартість.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України, тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку має право на віднесення таких сум до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Виходячи з цього, межами господарської діяльності встановлюються: доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отриманні таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів: діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів з метою одержання прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ринковою вважається ціна за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до п.п.14.1.218 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ринок товарів (робіт, послуг) - це сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчий для покупця (продавця) території.

Згідно з п.1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України норми Податкового кодексу України набирають чинності з 1 січня 2011 року, крім: - ст.39 Податкового кодексу України, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року; - розділу III Податкового кодексу України, який набирає чинності з 1.04.2011р.

Відповідно до Прикінцевих положень Податкового кодексу України 01.04.2011р. втрачає чинність Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», крім п.1.20 ст.1 цього Закону, який діє до 01.01.2013р. Тож, звичайні ціни до настання вказаної дати визначаються у порядку, передбаченому п.1.20 наведеного Закону.

У відповідності до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є - предметом купівлі-продажу.

Разом з тим, відповідачем не було представлено статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаного товару у співставних умовах, враховуючи, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на суб'єкта владних повноважень.

Пунктом 195.1.1 статті 195 Податкового кодексу України встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вартість товару, придбаного позивачем за договором поставки №01/05-12 від 03.05.2012р. без урахування податку на додану вартість становить 706160,00 грн., тоді як товар було реалізовано ТОВ «Енерготехпласт» (Росія) на загальну суму 779296,73 грн.

При цьому слід зазначити, що власне збитковість господарської діяльності не є ознакою відсутності розумних цілей економічного характеру у господарської операції. Податковий кодекс України не містить положень, що дають можливість податковому органу оцінювати здійснені платником витрати по сплаті податку на додану вартість у ціні товару з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин, у зв'язку з чим прибутковість або збитковість конкретних господарських операцій або діяльність платника в цілому за один податковий період не може слугувати підставою для висновку про відсутність ділової мети або спрямованості діяльності не на отримання прибутку, тобто для одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи викладене, колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В.Вербицька

---

О.В.Муравйов