Ухвала

від 08.04.2015 по справі 825/1985/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року м. Київ К/800/48409/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного

управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014

у справі № 825/1985/14

за позовом Приватного підприємства «Світ Здоров'я-ЗЖС»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного

управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014, позов Приватного підприємства «Світ Здоров'я-ЗЖС» (надалі - ПП «Світ Здоров'я-ЗЖС») задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі - ДПІ у м.Чернігові) від 27.02.2014 № 0000722200 та № 0000712200.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності господарських операцій, здійснених позивачем з його контрагентами.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ПП «Світ Здоров'я-ЗЖС» у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у м.Чернігові проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Світ Здоров'я-ЗЖС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 28.12.1994 №334/94-ВР (надалі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), у результаті чого занижено суму податку на прибуток за 4 квартал 2010 року на 74820,00 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на 77320,00 грн., за 2 квартал 2011 року на 73490,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року на 149321,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на 257881,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 105000,00 грн., за перше півріччя 2012 року на 199500,00 грн., за 3 квартал 2012 року на 310275,00 грн., за 2012 рік на 451395,00 грн.; п. 1, п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784, у результаті подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки № 435/22/35956268 від 12.02.2014 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.02.2014: № 0000722200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 650423,00 грн., у тому числі за основним платежем - 520342,00 грн. та 130081,00 грн. - за штрафними санкціями; № 0000712200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 899445,00 грн., у тому числі за основним платежем - 786596,00 грн. та 112849,00 грн. - за штрафними санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 укладено: договір відповідального зберігання з правом користування від 01.07.2009; договір про надання послуг у сфері інформатизації № 1 від 22.12.2010; договір про технічне обслуговування комп'ютерної техніки та консультування з питань інформатизації № 1 від 01.01.2012. Аналогічний за змістом договір відповідального зберігання з правом користування укладено позивачем 30.09.2010 і з ОСОБА_5 На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), додатки до актів, платіжні доручення.

Також, між позивачем та ФОП ОСОБА_6 укладено договори: від 01.01.2010 про надання послуг, від 01.07.2011 № 1 про надання послуг у сфері інформатизації, від 01.01.2012 № 1 про надання інформаційно-консультативних послуг з питань комерційної діяльності. На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), доповнення до актів, звіти про надані інформаційно-консультативні послуги з питань комерційної діяльності підприємства, платіжні доручення.

Крім того, між позивачем і ФОП ОСОБА_7 укладено договори: від 20.09.2011 № 1 на технічне обслуговування комп'ютерної техніки, від 01.01.2012 про надання послуг консультування в сфері фармацевтичної діяльності та дослідження кон'юнктури фармацевтичного ринку. На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), доповнення до актів, платіжні доручення.

31.12.2009 між позивачем та ФОП ОСОБА_8 укладено договір про технічне обслуговування комп'ютерної техніки, на підтвердження виконання умов якого позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), додатки до актів, платіжні доручення.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла до 01.04.2011, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що набув чинності з 01.01.2011, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає на порушеннях судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проте жодних доказів на підтвердження зазначеного ним не надано, а власне зміст касаційної скарги зводиться до цитування окремих норм податкового законодавства.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 у справі № 825/1985/14 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна