Постанова

від 21.04.2015 по справі 918/1100/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 918/1100/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Волковицька Н.О. за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:не з'явився; від третьої особи:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Сам - Лев" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. у справі господарського суду№918/1100/14 Рівненської області за позовомПриватного підприємства "Сам - Лев" до 1.Приватного підприємства фірми "АЛРІ"; 2.Служби автомобільних доріг у Тернопільській області третя особаГоловне управління державної казначейської служби в Тернопільській області простягнення 342 840,79грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.09.2014р. у справі №918/1100/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Тернопільській області на користь позивача 289 957грн. - основного боргу, 9720,51грн. - пені, 33460,04грн. - інфляційних втрат, 8703,24грн. - 3% річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства фірми "АЛРІ" на користь позивача 1 000грн. основного боргу - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. у справі №918/1100/14 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 9720,51грн. пені, 8703,24грн. 3% річних та 33460,04грн. інфляційних втрат, прийнято у цій частині нове рішення про відмову у позові, та змінено в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.

Пункт другий резолютивної частини рішення викладено у новій редакції:

"Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, вул.О. Кульчицької, 8, код ЄДРПОУ 25887079) на користь Приватного підприємства "Сам - Лев" (35600, м.Дубно, вул.Лисенка, 21, код ЄДРПОУ 37058281) 289 957грн. 00 коп. основного боргу, 5150грн. 60 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 5799 грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

У стягненні 9720,51грн. пені, 8703,24грн. 3% річних та 33460,04грн. інфляційних втрат відмовити.".

Позивач, Приватне підприємство "Сам - Лев", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині скасування судового рішення місцевого господарського суду та в цій частині залишити без змін рішення господарського суду Рівненської області від 24.09.2014р. у справі №918/1100/14.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2015р. задоволено клопотання Приватного підприємства "Сам - Лев" про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 14.04.2015р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу Служба автомобільних доріг у Тернопільській області просила оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 20.04.2015р. №03-05/644 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І., для розгляду касаційної скарги у справі №918/1100/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Волковицька Н.О.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 21.04.2015р. учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Приватного підприємства "Сам - Лев" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.07.2012р. між Приватним підприємством "Сам-Лев" (підрядник) та Службою автомобільних доріг в Тернопільській області (замовник) оформлений договір №55, відповідно до умов якого замовник доручає підряднику і зобов'язується прийняти та оплатити виконання робіт з поточного дрібного ремонту автомобільної дороги місцевого значення Шумськ-Білокриниця км 2+000-22+500, а підрядник зобов'язується на свій власний ризик виконати роботи, доручені йому замовником. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Пунктом 3.1 договору визначено, що договірна ціна робіт, що доручаються підряднику по цьому договору складає 920 500,00грн. з врахуванням ПДВ. Згідно з договірною ціною, додатком до договору - вартість робіт складає 920 500,00грн., у т.ч. вартість будівельних робіт - 856 292,00грн. та інші витрати в сумі 64 208,00грн.

Відповідно до п. 9.2 договору, замовник здійснює розрахунки за виконані роботи підрядником по мірі надходження коштів на відповідний казначейський рахунок замовника, при відсутності затримки здійснення видатків обслуговуючим банком, на підставі Актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).

Згідно з п.9.3 договору роботи вважаються виконані, коли вони прийняті замовником.

Замовник може здійснювати проміжні платежі за виконані роботи після підписання акта приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма №КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних ДБН, ВБН, СОУ, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 9.8 договору).

Приймання - передача закінчених робіт здійснюється на основі акта прийому - передачі відповідно до діючих норм та правил (п. 10.4 договору).

Відповідно до п. 12.2 договору за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.08.2012р. між Приватним підприємством фірмою "АЛРІ" (поручитель) та Приватним підприємством "Сам-Лев" (кредитор) оформлений договір поруки №02/08-12, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором грошовою сумою у розмірі 1000грн., за виконання Службою автомобільних доріг у Тернопільській області (боржник) зобов'язань, що виникатимуть між кредитором та боржником за договором підряду від 30.07.2012р. №55.

27.12.2013р. між сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати форми КБ-3 та акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, відповідно до яких сторони погодили, що підрядником виконано підрядних робіт на суму 50000грн., які були перераховані позивачу.

30.12.2013р. Службою автомобільних доріг у Тернопільській області підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акт приймання виконаних підрядних робіт №2/155 за серпень 2012р. на суму 50000грн., які були перераховані позивачу.

Також господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи наявний підписаний представниками підрядника та замовника акт приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3 на суму 340 957грн.

Приватне підприємство "Сам - Лев" зверталось до Служби автомобільних доріг у Тернопільській області з вимогами від 07.06.2013р. та 02.07.2013р. про сплату заборгованості, які залишені останнім без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Заявник касаційної скарги зазначає, що вищезазначений акт та довідка на суму 340957грн. за вимогою Служби автомобільних доріг у Тернопільській області в подальшому були розділені на два акти приймання виконаних підрядних робіт та дві довідки про вартість виконаних підрядних робіт на суму 290957грн. та 50000грн.

Проте, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили та не з'ясували чи є вищезазначені акти ідентичними в частині суми та обсягів виконаних робіт, чи виконані одні й ті ж самі підрядні роботи.

Крім того, суди визнали наявність обов'язку у Служби автомобільних доріг у Тернопільській області перед Приватним підприємством "Сам - Лев" щодо оплати виконаних робіт, проте не визначили дату виникнення такого обов'язку.

Тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні дійсних фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

При вирішенні спору у даній справі, господарським судам попередніх інстанцій слід врахувати, що відсутність дати підписання акту в будь-якому випадку не може бути підставою для звільнення від оплати виконаних та прийнятих послуг, оскільки дата підписання має значення лише для визначення строку виконання зобов'язання, а у випадку неможливості встановлення дати підписання акту, строк виконання зобов'язання щодо оплати послуг визначається за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що неврахування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 111 7 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Сам - Лев" - частково задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. та рішення господарського суду Рівненської області від 24.09.2014р. у справі №918/1100/14 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Н.О. Волковицька