Постанова

від 21.04.2015 по справі 916/3931/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р.Справа № 916/3931/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: В.Б. Туренко

суддів: Л.В. Поліщук, С.В. Таран

при секретарі судового засідання: Е.М. Вєлковій

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - Р.В. Тарнавський

від третіх осіб - не з'явились, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2015 року

у справі № 916/3931/14

за позовом ОСОБА_4

до Приватного підприємства «ВИТА-МЕД»

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_5

про визнання недійсними рішень загальних зборів та нової редакції статуту

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до місцевого господарського суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа - Приватне підприємство «ВИТА-МЕД» про:

-визнання недійсними рішень загальних зборів засновників ПП «ВИТА-МЕД» від 08.09.2014р., оформлених протоколами №2, №2/1 з моменту їх прийняття;

-визнання недійсною нової редакції Статуту ПП «ВИТА-МЕД», затверджену рішенням загальних зборів засновників ПП «ВИТА-МЕД» від 08.09.2014р., оформленим протоколом №2 з моменту його державної реєстрації (а.с. 2-9 т.1).

Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 3, 41, 42 Конституції України, ст. 113 ГК України, п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13, ст. 8 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2014р. замінено неналежних відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на належного - ПП «ВИТА-МЕД»; залучено ОСОБА_3 і ОСОБА_5 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про припинення провадження у справі по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з підстав зазначених в ухвалі суду (а.с. 96-98, 122-124 т.1).

Ухвалою суду першої інстанції від 27.10.2014р. відмовлено у задоволенні 2-х клопотань ОСОБА_3 про припинення провадження у справі на підставі п. п. 1, 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України; відхилено клопотання ОСОБА_4 про забезпечення позову з мотивів наведених у вказаній ухвалі (а.с. 50-54, 132-133, 136-137, 144-147 т.1).

14.11.2014р. позивачем вдруге подано заяву про забезпечення позову та про уточнення предмету позовних вимог, згідно останньої позивач просив зобов'язати ПП «ВИТА-МЕД» вжити заходи з проведення державної реєстрації змін до установчого документа підприємства, у задоволенні яких відмовлено ухвалою господарського суду Одеської області від 17.11.2014р. (а.с. 175-179, 198-202, 222-224 т.1).

Іншою ухвалою суду першої інстанції від 17.11.2014р. призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено до закінчення проведення Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової почеркознавчої експертизи (а.с. 220-221 т.1).

У зв'язку із надходженням 29.01.2015р. до місцевого господарського суду висновку судового експерта ОНДІСЕ від 28.01.2015р. №6233/02, ухвалою господарського суду Одеської області від 02.02.2015р. поновлено провадження у справі із призначенням до розгляду (а.с. 46-48, 51-52 т.2).

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2015р. (суддя Лічман Л.В.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 23.02.2015р., позов задоволено повністю з мотивів його доведеності; стягнуто з відповідача на користь позивача 3654,00 грн. судового збору, 2752,80 грн. вартості експертизи, 5000,00 грн. вартості адвокатських послуг (а.с. 108-114 т.2).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 02.03.2015р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, закрити провадження у даній справі та роз'яснити ОСОБА_4, що спір з приводу порушення права фізичної особи на спільну часткову власність, яким є приватне підприємство повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства (а.с. 129-131 т.2).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду (а.с. 120 т.2).

Відзиви на апеляційну скаргу від сторін не надходили.

Під час апеляційного перегляду представник позивача просив оскаржене рішення суду залишити без змін, а представник відповідача наголосив на тому, що з урахуванням обставин, встановлених судом першої інстанції при вирішенні даного спору, вважає рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим та таким, що скасуванню не підлягає.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

ПП «ВИТА-МЕД» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 06.09.2006р. з присвоєнням ідентифікаційного коду - 34553735 (а.с. 18-20 т.1).

08.09.2014р. відбулись загальні збори засновників ПП «ВИТА-МЕД» з наступним порядком денним:

1.Про обрання голови та секретаря загальних зборів засновників підприємства.

2.Про вихід засновника із підприємства «ВИТА-МЕД» ОСОБА_5, згідно заяви від 08.09.2014р.

3.Про прийняття до складу засновників ОСОБА_3

4.Про прийняття Статуту у новій редакції та його реєстрацію згідно чинного законодавства.

За результатами зборів вирішено:

1.Обрати головою загальних зборів засновників ПП «ВИТА-МЕД» ОСОБА_5, секретарем - Нерубайського В.М.

2.Затвердити вихід засновника ПП «ВИТА-МЕД» ОСОБА_5 із підприємства, згідно заяви від 08.09.2014р.

3.Прийняти до складу засновників ОСОБА_3 Перерозподілити частки у Статутному капіталі наступним чином: ОСОБА_4 - 50%, що складає 500000 грн., ОСОБА_3 - 50%, що складає 500000 грн.

4.Прийняти Статут в новій редакції та зобов'язати головного бухгалтера ПП «ВИТА-МЕД» ОСОБА_6 провести реєстрацію Статуту згідно чинного законодавства.

Як вбачається з протоколу №2 присутніми на цих зборах були засновники підприємства: ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які в сукупності володіють 100% статутного фонду підприємства (по 50% кожний) та запрошений ОСОБА_3 По всім питанням порядку денного голосували одностайно «за». Протокол №2 містить підписи: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 (а.с. 25 т.1).

Рішенням загальних зборів засновників підприємства від 08.09.2014р., оформленим протоколом №2/1 підтверджено правомочність прийнятого загальними зборами засновників підприємства рішення від 08.09.2014р., оформленого протоколом №2. Як вбачається з протоколу №2/1 присутніми були: ОСОБА_5 та ОСОБА_4, підписи яких наявні на означеному протоколі (а.с. 27 т.1).

Відповідні зміни на підставі протоколу №2 від 08.09.2014р. зареєстровані, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.09.2014р. та Статут ПП «ВИТА-МЕД» в редакції 2014р., згідно п. п. 1.2., 4.1. якого засновниками підприємства є: ОСОБА_3 (50% - 500000 грн.) та ОСОБА_4 (50% - 500000 грн.) - а.с. 18-20, 29-34 т.1.

Саме з рішеннями загальних зборів засновників підприємства від 08.09.2014р., оформленими протоколами №2, №2/1 не погодився ОСОБА_4, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він не був присутнім на зборах і взагалі не знав про їх проведення, оскільки будь-яких запрошень на участь в загальних зборах засновників підприємства не отримував, протоколи загальних зборів від 08.09.2014р. №2 та №2/1 не підписував, з огляду на що вважає проставлені від його імені підписи на спірних документах підробленими.

Задовольняючі позовні вимоги в повному обсязі місцевий господарський суд виходив зі слідуючого.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною другою означеної статті ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За результати проведення судово-почеркознавчої експертизи в рамках провадження у даній справі експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надано висновок від 28.01.2015р. № 6233/02, згідно якого підписи від імені ОСОБА_4, проставлені на датованих 08.09.2014р. протоколах загальних зборів ПП «ВИТА-МЕД» № 2, №2/1 та статуті підприємства виконані не самим ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 (після попереднього тренування та відпрацювання стереотипу виконання підпису від імені ОСОБА_4М.).

Встановивши, що на момент оформлення спірних рішень загальних зборів учасниками ПП «ВИТА-МЕД» були фізичні особи ОСОБА_5 та ОСОБА_4, жоден з яких самостійно не міг прийняти від імені загальних зборів підприємства рішення, за умовами п. 5.2 Статуту, яким встановлено, що саме засновники підприємства, зокрема, затверджують зміни до статуту. Неможливість прийняття одним з учасників рішень від імені загальних зборів підприємства пояснюється розподілом часток - по 50% статутного капіталу у кожного.

Враховуючи те, що підпис ОСОБА_4 на протоколах загальних зборів ПП «ВИТА-МЕД» від 08.09.2014р. №2, №2/1 та на статуті ПП «ВИТА-МЕД» від цієї ж дати підроблено, а також той факт, що за відсутності належних ОСОБА_4 50% голосів учасника рішення загальних зборів ПП «ВИТА-МЕД» прийматись не можуть, судова колегія вважає цілком правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо розподілу господарських витрат згідно з ст. 49 ГПК України, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.

Доводи скаржника щодо припинення провадження у справі по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в господарських судах України та по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (відсутній предмет спору) не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки по-перше, питання щодо припинення провадження у справі, яке виразилось в численних клопотаннях третіх осіб досліджено в судових засіданнях першої інстанції за результатами яких винесені відповідні ухвали суду від 13.10.2014р., 27.10.2014р. про відмову у задоволені цих клопотань, які в свою чергу не є предметом апеляційного оскарження. По-друге, скаржником не враховані зміни внесені Законом України №642-VII від 10.10.2013р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», що набрав чинності з 29.03.2014р. Втретє, предметом позову є захист корпоративних прав, а не спір з приводу порушення прав фізичної особи на спільну часткову власність.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують вищевикладене, а відтак підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.04.2015р. представником позивача заявлено клопотання про стягнення саме з скаржника - третьої особи на користь позивача судові витрати у сумі 1000,00 грн., що складаються зі сплаченої вартості правової допомоги адвоката ОСОБА_1 До вказаного клопотання додано квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 21.04.2015р. на суму 1000,00 грн. (а.с. 145-146 т.2). Заявлене клопотання розглянуто в судовому засіданні та відхилено судовою колегією з огляду на наступне.

Згідно з ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» із змінами та доповненнями передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів , адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивачі та відповідачі, а згідно з ч. 1 ст. 18 ГПК України треті особи входять до складу учасників процесу.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача ; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено відшкодування витрат позивача на послуги адвоката за рахунок третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, якою у даній справі є скаржник.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2015р. у справі №916/3931/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 22.04.2015р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран