Постанова

від 15.04.2015 по справі 908/5757/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 908/5757/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Наумкіна Л.М. за довіреністю №П-05/2 від 06.01.2015 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат №11", м. Київ (вх. №1724 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.15 р. у справі № 908/5757/14

за позовом Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат № 11" м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "ІКС 5 Рітейл Груп Україна" м. Київ

про стягнення 70 947,09 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат № 11" м. Київ, звернувся до господарського суду Запорізької області про стягнення з до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна", 70947,09 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору поставки №2294 від 01.08.2013.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.02.15 р. по справі № 908/5757/14 ( суддя Корсун В.Л.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Запорізької області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.15 р. по справі № 908/5757/14 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування викладених вимог позивач посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що господарські правовідносини між позивачем і відповідачем щодо поставки товару здійснювалися за єдиним правочином - договором поставки. Позивач також вказує на те, що умовами договору поставки (п. 1.3.) не передбачені письмові замовлення покупця (відповідача), за якими позивачем здійснювались поставки товару та не надано належної оцінки поясненням позивача щодо усного приймання замовлень за допомогою телекомунікаційних засобів. Позивач посилається на докази приймання товару відповідачем, зокрема довідку банку - ПАТ «КБ «Хрещтик» від 11.11.2014 р. про грошові надходженням на поточний рахунок позивача, акти звірки взаєморозрахунків від 28.05.2014р. та від 06.01.2015 р. з відображенням відповідних ТТН, по яким здійснено поставку не оплаченого товару, докази проведення відповідачем часткового розрахунку, повернення продукції впродовж дії договору, а також відсутність заяви відповідача щодо не поставки або порушення умов поставки товару зі сторони позивача.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням за № 006770/1 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ПАТ "ІКС 5 Рітейл Груп Україна" м. Київ.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2013 між Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат №11" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Ікс 5 Рітейл груп Україна" (покупець) укладено договір поставки № 2294, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору здійснювати поставки товару, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар відповідно до умов цього договору.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що на виконання умов договору в період з 20 квітня 2014 року по 10 травня 2014 року відповідачу поставлено товар на загальну суму 71 398,46 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, які додані до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, 20.05.2014 між позивачем та відповідачем підписано Акт звірки взаєморозрахунків із зауваженням відносно суми заборгованості, відповідачем зазначено про наявність сальдо в розмірі 70 947,09 грн.

07.11.2014 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №П-05/237 на суму 71 398,46 грн. Відповідь на претензію не надходила.

Таким чином, за даними позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 70 947,09 грн., яка останнім залишилась не сплаченою.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив відсутність письмових замовлень відповідача на поставку товару, відсутність довіреності осіб, чий підпис стоїть на товарно-транспортних накладних на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, а також відсутність посилання в товарно-транспортних накладних на укладений позивачем і відповідачем договір поставки № 2294 від 01.08.2013. В зв'язку з чим суд вважав недоведеним факт того, що поставка товару за товарно-транспортними накладними, на які посилається позивач, відбулась саме на виконання та в рамках договору поставки №2294 від 01.08.13. З підстав зазначених вище суд вважав заявлені позовні вимоги не обґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення не відповідає положенням ст. 84 ГПК України, оскільки викладені висновки суду ґрунтуються на невідповідності фактів та обставинах, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими, а також в основу рішення судом покладені докази, яким господарський суд не надав належної юридичної оцінки. Судом також, в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не звернуто увагу та не досліджено у повному обсязі надані позивачем докази на підтвердження наявності з відповідачем господарських правовідносин за договором, а також здійснення поставки за товарно-транспортними накладними, яка жодним чином не спростована відповідачем. В зв'язку з чим, невірно встановивши обставини справи та не застосувавши відповідні норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між 01.08.2013 між Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат №11" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Ікс 5 Рітейл груп Україна" (покупець) укладено договір поставки № 2294, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору здійснювати поставки товару, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар відповідно до умов цього договору.

Товаром по цьому договору є товар, вказаний в Специфікації, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору. Форма Специфікації наведена в додатку №1 до цього договору. Заповнена форма Специфікації надається постачальником після підписання договору і погодження сторонами переліку товарів, що поставляються, та цін на них (п. 1.2.). Товар, вказаний в Специфікації, поставляється постачальником окремим партіями, в асортименті, по цінах, в кількості та строки, у відповідності із замовленнями покупця і цим договором (п. 1.3 договору). Усі замовлення покупця є обов'язковими для виконання постачальником (п. 1.4.).

Факт погодження сторонами переліку товару, його ціни, кількості, інших даних підтверджується наданою позивачем Специфікацією, яка є додатком № 1 до договору № 2294 від 01.08.2013 (а.с. 155-156, т. 1). Дана Специфікація підписана представниками позивача та відповідача, а також завірена печаткою їх підприємств.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору, постачання товару здійснюється транспортом постачальника на об'єкти (…), зазначені у відповідних замовленнях покупця на поставку товару. Постачання товарів здійснюється постачальником у строки, визначені в замовленні.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачена обов'язковість письмової форми замовлення товару покупцем (відповідачем), що не виключає приймання таких замовлень позивачем за допомогою телекомунікаційних засобів, на чому наголошує позивач. Тому посилання суду першої інстанції в рішенні на відсутність замовлення відповідача на отримання товару не може вважатися безперечним фактом, який ставить під сумнів здійснення позивачем поставки товару за договором.

Відповідно до п. 3.16 договору, приймання поставленого товару здійснюється покупцем за обліковими документами (товаротранспортні накладні, прибуткові (товарні) накладні, податкові накладні, пакувальні ярлики (листи) і т.п.). Відсутність товаросупровідних та інших документів. Зазначених у цьому договорі, є підставою для відмови у прийманні товару.

Документом, який підтверджує, що покупець прийняв товар (п. 3.18 договору), є товарно-транспортна накладна (прибуткова накладна, інший обліковий документ), підписана уповноваженим представником Покупця та скріплена печаткою (штампом) Покупця. Датою поставки вважається дата підписання покупцем товарно-транспортної накладної (прибуткової накладної, іншого аналогічного облікового документа).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в період з 20 квітня 2014 р. по 10 травня 2014 р. відповідачу поставлено товар на загальну суму 71 398,46 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними, а саме: частково №67058 від 20.04.14 на суму 1384,92 грн.; №67330 від 21.04.14 на суму 523,08 грн.; №67630 від 21.04.14 на суму 350,1 грн.; №67389 від 21.04.14 на суму 1507,92 грн.; №67727 від 21.04.14 на суму 318,96 грн.; №68248 від 22.04.14 на суму 447,12 грн.; №68048 від 22.04.14 на суму 926,22 грн.; №67831 від 22.04.14 на суму 1612,92 грн.; №68224 від 22.04.14на суму 1764 грн.; №68853 від 23.04.14 на суму 1226,88 грн.; №68952 від 23.04.14 на суму 447,12 грн.; №68543 від 23.04.14 на суму 697,62 грн.; №68402 від 23.04.14 на суму 1683,54 грн.; №69083 від 24.04.14 на суму 1774,56 грн.; №69118 від 24.04.14 на суму 533,52 грн.; №69504 від 24.04.14 на суму 1226,88 грн.; №69469 від 24.04.14 на суму 433,62 грн.; №70132 від 25.04.14 на суму 1158,84 грн.; №69731 від 25.04.14 на суму 1791 грн.; №70129 від 25.04.14 на суму 433,62 грн.; №69797 від 25.04.14 на суму 527,94 грн.; №70454 від 26.04.14 на суму 1721,70 грн.; №70743 від 26.04.14 на суму 376,02 грн.; №70798 від 26.04.14 на суму 1087,74 грн.; №70450 від 26.04.14 на суму 689,64 грн.; №71326 від 27.04.14 на суму 376,02 грн.; №71028 від 27.04.14 на суму 696,72 грн.; №71074 від 27.04.14 на суму 1740,18 грн.; №71368 від 27.04.14 на суму 1087,74 грн.; №71828 від 28.04.14 на суму 762,78 грн.; №71900 від 28.04.14 на суму 472,32 грн.; №71902 від 28.04.14 на суму 1087,74 грн.; №71507 від 28.04.14 на суму 1754 грн.; №72475 від 29.04.14 на суму 383,22 грн.; №72117 від 29.04.14 на суму 1876,80 грн.; №72503 від 29.04.14 на суму 1441,62 грн.; №72158 від 29.04.14 на суму 452,58 грн.; №73139 від 30.04.14 на суму 1366,02 грн.; №72715 від 30.04.14 на суму 1875,96 грн.; №72797 від 30.04.14 на суму 642,36 грн.; №73781 від 01.05.14 на суму 1764 грн.; №73374 від 01.05.14 на суму 1811,40 грн.; №74019 від 02.05.14 на суму 1811,40 грн.; №74288 від 02.05.14 на суму 1169,28 грн.; №74846 від 03.05.14 на суму 1169,28 грн.; №74597 від 03.05.14 на суму 1797,48 грн.; №75440 від 04.05.14 на суму 1764 грн.; №75006 від 04.05.14 на суму 1862,04 грн.; №75574 від 05.05.14 на суму 1797,48 грн.; №75976 від 05.05.14 на суму 1764 грн.; №76607 від 06.05.14 на суму 1695,96 грн.; №76222 від 06.05.14 на суму 1829,88 грн.; №76844 від 07.05.14 на суму 1733,28 грн.; №77290 від 07.05.14 на суму 1297,98 грн.; №77844 від 08.05.14 на суму 1297,98 грн.; №77519 від 08.05.14 на суму 1700,88 грн.; №78492 від 09.05.14 на суму 1229,94 грн.; №78118 від 09.05.14 на суму 1550,70 грн.; №78673 від 10.05.14 на суму 1689,96 грн.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/70, затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яким встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Розділом вказаного Положення визначено поняття первинного документу та пунктом 2.4 визначені обов'язкові реквізити первинного документу, аналогічні тим, що передбачені у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 2.5 Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто.

Разом з цим, у статті 9 вказаного Закону міститься визначення поняття первинний документ та встановлені обов'язкові реквізити, як-то: назва документа (форма); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Здійснив аналіз вказаних видаткових накладних, колегія суддів констатує, що вказані товарно-транспортні накладні в цілому відповідають вимогам названих нормативних актів, тобто містять назву документу, дату, місце складання, зміст та обсяг господарської операції з поставки товару, а також підпис осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції з передачі та отримання товару, які засвідчені печатками підприємств позивача та відповідача. При цьому, на кожній товарно-транспортній накладній стоїть штамп підприємства відповідача, якою матеріально відповідальні особа засвідчує свій підпис про прийняття товару : «ПрАТ «IKC 5 РІТЕЙЛ ГРУП Україна» та ідентифікаційний код.

Колегія суддів звертає увагу, що умовами п. 3.18 договору чітко визначено, що документом, який підтверджує, що покупець прийняв товар є товарно-транспортна накладна, підписана уповноваженим представником покупця та скріплена печаткою (штампом) покупця.

Отже, надані позивачем товарно-транспортні накладні відповідають, як вимогам чинного законодавства, так і умовам договору на підтвердження факту поставки та прийняття товару.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Суд бере до уваги, що всі підписи представника покупця (відповідача) в графі "отримав (ла)", зроблені на товарно-транспортних накладних, скріплені печатками підприємства-відповідача. Відповідач укладення договору поставки № 2294 від 01.08.2013 не заперечив, отримання товару за товарно-транспортними накладними, які покладено в підставу позову, фактично не спростував. Сумнівів щодо належності та автентичності печатки, відтиск якої мається на видаткових накладних, та підписання товарно-транспортних накладних не уповноваженою особою не висловив.

Також, відповідно до п. 3.16 договору, приймання поставленого товару здійснюється покупцем за обліковими документами (товаротранспортні накладні, прибуткові (товарні) накладні, податкові накладні, пакувальні ярлики (листи) і т.п.). Відсутність товаросупровідних та інших документів, зазначених у цьому договорі, є підставою для відмови у прийманні товару.

Виходячи з умов укладеного договору, відповідачем не надано до суду жодного доказу звернення до позивача з приводу неналежності товаротранспортних документів, неналежної комплектності або якості товару, факту недопоставки товару, передачі товару не уповноваженим особам. Факт поставки позивачем товару за договором № 2294 від 01.08.2013 на загальну суму 71 398,46 грн. та його отримання за вищезазначеними товарно-транспортними накладними відповідач жодним чином не спростовує.

До того ж, відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 без довіреності може здійснюватись відпуск цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях, за якими постачальник здійснює систематичне завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими за певний період параметрами (кількість, асортимент, відповідно до замовлення) на адресу одного або більше покупців.

Отже, виходячи з викладеного, відсутність в даному випадку довіреностей на отримання товару не позбавляє товарно-транспорті накладні доказової сили на підтвердження отримання товару відповідачем.

Також, факт отримання товарно-матеріальних цінностей відповідачем від відповідача підтверджується наявними у справі податковими накладними, банківською випискою - «Реєстр документів» банку Хрещатик, яка свідчить про надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача від відповідача за поставлений товар по договору № 2294 від 01.08.2013 (а.с. 160, т. 2), а також наявними у справі накладними на повернення товару.

Отже вищезазначені документи підтверджують як наявність фінансово-господарських взаємовідносин між сторонами за договором № 2294 від 01.08.2013, так і факт здійснення спірної поставки за товарно-транспортними накладними на загальну суму 71 398,46 грн. в межах даного договору

Колегія суддів в зв'язку з цим зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо неналежності товарно-транспортних накладних, як доказів на підтвердження отримання відповідачем товару за договором, оскільки відсутність довіреності осіб, чий підпис стоїть на товарно-транспортних накладних на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, а також відсутність посилання в товарно-транспортних накладних на укладений позивачем і відповідачем договір поставки № 2294 від 01.08.2013, не позбавляє їх доказової сили в сукупності з іншими документами фінансової звітності, банківськими виписками, які були надані позивачем та досліджені судом апеляційної інстанції, та які підтверджують факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем за вказаними накладними.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження і оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З'ясувавши всі обставини справи, дослідивши наявні у справі матеріали, виходячи з принципу законності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що факт поставки позивачем товару за спірними товарно-транспортними накладними на умовах договору № 2294 від 01.08.2013 є доведеним.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Отже, оскільки факт поставки товару відповідачу товару за договором № 2294 від 01.08.2013 є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Так, договором (п. 5.4. договору) визначено, що покупець зобов'язаний оплатити переданий постачальником і прийнятий покупцем товар в строки, передбачені загальними умовами поставки, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам, у т.ч. податкових накладних та розрахунків коригування.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача складає 70947,09 грн., з урахування повернутого товару та винагороди за виконання відповідачем плану по товарообігу згідно п. 5.5 договору.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем був направлений відповідачу акт звірки взаємних розрахунків від 06.01.2015 з вивіреним сальдо на користь позивача в розмірі 71398,46 грн. (супровідний лист від 06.01.2015 № П-05/5). Відповідач, отримавши зазначене поштове відправлення згідно повідомлення про вручення від 10.01.2015, свої заперечення не висловив та підписаний акт зі своєї сторони не направив.

Разом з цим, в силу п. 5.9 договору у разі, якщо протягом 5 днів сторона не надасть свої мотивовані заперечення відповідний акт звірки розрахунків вважається таким, що схвалений обома сторонами.

Отже, наведені обставини є додатковим доказом на підтвердження наявності у відповідача боргу за отриманий товар.

Враховуючи, що вказана сума боргу в розмірі 70947,09 грн. відповідачем фактично не спростована, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 70947,09 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат №11", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.15 р. у справі № 908/5757/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІКС 5 Рітейл Груп Україна" ( 69500, м. Запоріжжя, вул.. Східна, 3, код ЄДРПОУ 30725116) на користь Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат №11" (02093, м. Київ, вул.. Бориспільська, 24, код ЄДРПОУ 00376353) 70947,09 грн. основного боргу, 1827,00 грн. судових втрат за розгляд позовної заяви, 903,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 17 квітня 2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.