Постанова

від 15.04.2015 по справі 903/975/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 903/975/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від апелянта - не з'явився

від кредиторів - ОСОБА_1 (ОСОБА_2 та ОСОБА_3)

від боржника - не з'явився

арбітражний керуючий - Пасічник О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 28.01.15 р. у справі № 903/975/14

за заявою Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління міндоходів у Волинської області

до Приватне підприємство "ВІР"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.01.2015 року по справі № 903/975/14 (суддя Кравчук А.М.) затверджено реєстр вимог кредиторів приватного підприємства «Вір», згідно якого вимоги кредиторів визнані в розмірі:

- Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області в сумі 519628 грн. 36 коп. - 3 черга, 6090 грн. 00 коп. - перша черга;

- ОСОБА_2 в сумі 1218 грн. 00 коп. - 1 черга, 17799447 грн. 77 коп. - четверта черга, 28220143 грн. 32 коп. - шоста черга;

- ОСОБА_3 в сумі 1218 грн. 00 коп. - перша черга, 40231202 грн. 16 коп. - четверта черга, 5209707 грн. 59 коп. - шоста черга;

- ПАТ «Дельта Банк» 1218 грн. 00 коп. - перша черга.

Окремо внесені вимоги кредиторів, як такі, що погашаються в позачерговому порядку за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення: ПАТ «Дельта Банк» в сумі 8957043 грн. 62 коп.

У задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк» на суму 12645362 грн. 22 коп. відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати частково та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ПАТ «Дельта Банк» у повному обсязі в розмірі 21602405 грн. 85 коп. та відмовити в повному обсязі в частині визнання грошових вимог кредиторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В обгрунтування скарги зазначає, що висновки суду щодо застосування до грошових вимог банку гривневого еквіваленту, що визначений рішенням суду про стягнення заборгованості з боржника від 23.01.2013 року, є хибним. Звертає увагу на правову позицію постанови пленуму ВСС України від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно якої наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним. Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Оскільки боржником не виконані зобов'язання за кредитним договором № 08/08/08-КЛТ від 04.07.2008 р., Банк правомірно заявляє свої вимоги про виконання зобов'язань, що визначені в іноземній валюті, в національній валюті за курсом, встановленим НБУ на дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника. Також вказує, що Банком правомірно нараховані відсотки за користування кредитними коштами, оскільки кредит не повернуто. Твердження суду про те, що нарахування процентів за користування кредитними коштами зупинено відповідно до п. 2.8.2 кредитного договору є помилковим, оскільки таке зупинення є правом банку, а не обов'язком. Відтак, висновки суду про неправомірне нарахування відсотків за користування кредитом не відповідають обставинам справи. Заперечуючи визнання грошових вимог кредиторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відзначає, що останні визнані судом як безспірні на підставі рішень Луцького міськрайонного суду Волинської області, які прийняті після порушення провадження у справі про банкрутство. На думку апелянта, за наявності порушеної справи про банкрутство боржника, спори про стягнення коштів з боржника повинні розглядатися в конкурсному провадженні у межах справи про банкрутство, а не у самостійному позовному провадженні. Разом з цим, представником зазначених кредиторів в суді загальної юрисдикції та у справі про банкрутство згідно довіреності являється ОСОБА_1, який відповідно до даних ЄДРПОУ є керівником боржника. Такі дії боржника та кредиторів свідчать про штучне нарощування кредиторської заборгованості з метою отримання повного контролю над процесом банкрутства боржника. Вищевикладене свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а окремі висновки суду не відповідають цим обставинам.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, однак надіслав факсимільним зв'язком клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з невчасним отриманням ухвали суду.

Зазначене клопотання судом залишено без задоволення, оскільки ухвала суду отримана за юридичною адресою банку 06.04.2015 року (згідно відмітки про вручення), тобто за дев'ять днів до дати слухання справи, що свідчить про завчасне повідомлення сторони у справі про дату, час і місце розгляду. Поряд з цим враховано, що строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду складає 15 днів (ст. 102 ГПК України) та судом не встановлювалась обов'язковість явки сторін і не витребовувались додаткові докази. Вищевказане свідчить про відсутність обставин, що перешкоджають розгляду справи за наявними матеріалами.

Боржником поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній з доводами апелянта не погоджується та вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обгрунтованою. Вказує, що строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором змінився після пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування ним та пені. Така вимога банку була задоволена рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-190цс14 від 21.01.2015 р. Таким чином, банк безпідставно заявляє вимоги по заборгованості за кредитом, нарахованим відсоткам та пені за несвоєчасне повернення кредиту і відсотків. Щодо вимог кредиторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказує, що останні підтверджені рішеннями суду та постановами ДВС про відкриття виконавчого провадження, а тому твердження апелянта є безпідставними. Також вважає надуманими посилання апелянта на те, що представник ОСОБА_2 і ОСОБА_3 одночасно являється директором боржника ПП "Вір". Вказує, що інтереси кредиторів представляє ОСОБА_1 в той час як директором ПП "Вір" є Блошко Василь та вказані особи є лише однофамільцями.

В судове засідання представник боржника не з'явився.

Арбітражний керуючий письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав. В судовому засіданні усно підтримав викладену у відзиві позицію боржника. Просить відмовити в задоволенні скарги.

Кредиторами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подані відзиви за підписом представника ОСОБА_1 в яких останні висловлюють аналогічну з боржником позицію щодо апеляційної скарги. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 також відзначив, що є лише однофамільцем по відношенню до директора ПП "Вір" і представляє інтереси кредиторів лише у справі про банкрутство, та не приймав участі як представник вказаних осіб в судах загальної юрисдикції. За наведених обставин просить відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Волинської області від 28.01.2015 р. у справі № 903/975/14 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області від 22.10.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Вір", визнано безспірні грошові вимоги Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області до ПП "Вір" в сумі 519 628 грн. 36 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 14.02.2015 року, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Пасічника О.О.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Вір" оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 23.10.2014 року за № 10372.

З грошовими вимогами до господарського суду звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ "Дельта банк".

28.01.2015 року розпорядником майна подано уточнений реєстр вимог кредиторів ПП "Вір", згідно якого визнано вимоги:

- Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області в сумі 519 628 грн. 36 коп. - 3 черга, 9 090 грн. 00 коп. - перша черга;

- ОСОБА_2 в сумі 1 218 грн. 00 коп. - 1 черга, 17 799 447 грн. 77 коп. - четверта черга, 28 220 143 грн. 32 коп. - шоста черга;

- ОСОБА_3 в сумі 1 218 грн. 00 коп. - 1 черга, 40 231 202 грн. 16 коп. - четверта черга, 5 209 707 грн. 59 коп. - шоста черга;

- ПАТ "ДельтаБанк" 1 218 грн. - перша черга.

Окремо внесені вимоги кредиторів, як такі, що погашаються в позачерговому порядку за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення:

- ПАТ "Дельта Банк" в сумі 8 957 043 грн. 62 коп.

Розглядаючи в попередньому засіданні вимоги кредиторів, місцевий господарський суд встановив наступне.

Майнові вимоги ініціюючого кредитора - Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області на суму 519 628 грн. 36 коп. визнані ухвалою суду від 22.10.2014 року, а тому правомірно внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів до 3 черги.

ОСОБА_2 у заяві від 20.11.2014 року просить визнати його грошові вимоги на суму 46 019 591 грн. 09 коп.

Рішеннями Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.10.2014 року № 161/11077/14-ц, від 05.11.2014 року № 161/13449/14-ц стягнуто з ПП "Вір" на користь ОСОБА_2 43 303 063 грн. 32 коп. заборгованості за договором позики від 11.09.2008 року, 3 654 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 2 709 219 грн. 77 коп. - за договором купівлі-продажу № р-2 від 14.05.2008 року, 3 654 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Як відзначено судом першої інстанції, у додаткових поясненнях представник ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду по справі № 161/13449/14-ц прийняте 05.11.2014 року, тобто після порушення справи про банкрутство ПП "Вір", проте провадження по даній справі відкрите 19.08.2014 року, крім того зобов'язання за договором купівлі-продажу виникло ще в 2008 році. 26.01.2015 року першим відділом ДВС Луцького МУЮ винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 46232127, № 46231801 по виконанню вищезгаданих рішень.

Апелянт в поданій скарзі звертає увагу, що вищевказане рішення прийняте з грубим порушенням норм процесуального права, оскільки такого роду спори (стягнення боргів з боржника) повинні розглядатися в конкурсному провадженні в межах справи про банкрутство. З даного приводу колегією суддів відмічається, що апелянтом не подано доказів скасування рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.11.2014 року № 161/13449/14-ц, а відтак останнє набрало законної сили згідно ст. 223 ЦПК України. За умовами ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи наведене суд не приймає до уваги доводи апелянта в цій частині, оскільки з огляду на наявність судового рішення, яке набрало законної сили, та відсутність заперечень боржника, у суду першої інстанції не було підстав для повторного розгляду грошових вимог даного кредитора на предмет обгрунтованості заявлених сум грошових коштів.

Відтак, суд першої інстанції правомірно зазначив, що грошові вимоги ОСОБА_2 підтвердженні рішеннями суду, постановами ДВС Луцького МУЮ про відкриття виконавчого провадження, є обгрунтованими, визнані боржником та правомірно включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Кредитор ОСОБА_3 в заяві від 24.11.2014 року просить визнати її грошові вимоги на суму 45 440 909 грн. 75 коп.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2014 року по справі № 161/5039/14-ц стягнуто з ПП "Вір" на користь ОСОБА_3 45 437 255 грн. 75 коп. заборгованості згідно договору купівлі-продажу будівельних матеріалів № р-1 та 3 654 грн. 00 коп. судового збору.

З огляду на це, місцевий господарський суд підставно вказав, що грошові вимоги ОСОБА_3 підтвердженні рішенням суду, є обгрунтованими, визнані боржником та правомірно включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Апелянт - ПАТ "Дельта Банк" у заяві № 18.5/633 від 21.11.2014 року просив визнати його вимоги, як заставного кредитора, на суму 21 602 405 грн. 85 коп., з яких 14 245 640 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом, 169 700 грн. 96 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 7 120 104 грн. 10 коп. - відсотки за кредитом, 66 960 грн. 58 коп. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 04.07.2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ПП "Вір" укладено кредитний договір № 08/08/08-КЛТ. Відповідно до п.п.1.2, 2.7, 2.8.2, 3.1.4, 3.1.5, 3.1.6, 3.1.11, 3.4.3, 3.4.9, 4.2 договору зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, інші права та обов'язки сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк використання кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1 цього договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5 договору. Процентна ставка за кредитами встановлюється в розмірі LIBOR +7.5% річних, але не менше 14% річних з округленням в бік збільшення, за необхідністю до найближчої 1/16%. Про розмір процентної ставки та дату, з якої вона встановлюється, банк повідомляє позичальника у письмовій формі, на дату видачі кожного траншу та двічі на рік, а саме до 15 січня та до 15 червня. У разі непогашення заборгованості за кредитом, наданим згідно з відповідною угодою, у термін, встановлений такою додатковою угодою, останнє нарахування процентів за користування таким кредитом здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у додатковій угоді як кінцевий термін повернення позичальником суми кредиту, в подальшому проценти за користування таким кредитом не нараховуються. У разі пред'явлення банком до позичальника вимоги щодо дострокового повернення позичальником кредитів, наданих відповідно з додатковими угодами, та неповернення позичальником кредитів у ремін, визначений у вимозі банку для дострокового повернення кредитів, останнє нарахування процентів за користування такими кредитами здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у вимозі банку як термін дострокового повернення позичальником кредитів. Банк має право достроково стягнути кредити та проценти за період фактичного користування кредитами, виданими згідно з додатковими угодами; у разі дострокового стягнення заборгованості за цим договором та додатковими угодами встановлювати конкретний термін погашення такої заборгованості, про що повідомляти позичальника за три робочі дні до встановленої дати дострокового погашення. Сторони досягли згоди, що зміна остаточного терміну повернення кредитів, визначеного п. 3.4.5 договору, яка є наслідком настання обставин, визначених п. 3.1.6 договору, настає без укладення між сторонами будь-яких додаткових угод до цього договору. У разі порушення позичальником умов п. 3.4.11 договору, починаючи з 01.11.2008 року банк має право в односторонньому порядку збільшити процентну ставку за користування кредитами до 15% річних, яка визначається в додаткових угодах за кожним кредитом окремо. З метою реалізації свого права банк надсилає на адресу позичальника, зазначену у п. 8.2 договору, рекомендований лист з повідомленням про дату введення нової процентної ставки, який надсилається за 5 робочих днів до введення нової процентної ставки. Позичальник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, 25 числа кожного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній додатковій угоді. Якщо 25 число припадає на вихідний або святковий день проценти сплачуються наступного робочого дня за вихідним днем. У разі несвоєчасної сплати процентів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена п. 3.4.9 договору, на суму простроченого платежу. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами та/або комісією позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності заборгованості за кредитами та/або процентами та/або комісією. Усі вимоги банку до позичальника, що виникають в майбутньому за цим договором та додатковими угодами, укладеними в рамках договору, забезпечуються заставою майна та майнових прав, що належать позичальнику та третім особам за укладеними договорами застави.

04.07.2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ПП "Вір" укладено іпотечний договір № 08/08/105/08-КЛТ (а.с. 70-72), загальна заставна вартість майна за згодою сторін складає 1 473 616,23 доларів США 23 цента, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2008 року (1 долар США за 4,8498 гривень) еквівалентно 7 146 743 грн. 99 коп..

27.05.2009 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ПП "Вір" укладено договір застави № 02.3/08/307/09-КЛТ (а.с. 73-74), за яким заставне майно оцінюється сторонами в сумі 422 583,89 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27.05.2009 року (1 долар США - 7,619) еквівалентно 3 219 666.66 грн.

04.02.2013 року господарським судом Волинської області винесено рішення по справі № 5004/852/11, яким стягнуто з ПП "Вір" на користь ПАТ "Кредитпромбанк" 8 978 938,86 грн., в т.ч. 8 168 430,00 грн. - суми основного боргу, 597 690,00 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 190 923,62 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими відсотками, 13 896,31 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7 998,93 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків,

- звернувши стягнення даної заборгованості на предмет іпотеки згідно іпотечного договору №08/08І05/08-КЛТ від 04.07.2008р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк", м.Київ, б-р Дружби Народів, 38 (код 21666051 ) та Приватним підприємством "Вір", .Луцьк, вул. Мамсурова, 12 (код 13354863), посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ю.Б. Троц та зареєстрованим в реєстрі за №3558, №3559 та належить Приватному підприємству "Вір", а саме: склади №7,8 /літер Е-2/, загальною площею 1 121,6 кв.м. та земельну ділянку площею 1,8869 га. (кадастровий номер 0710100000410250008), що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Мамсурова, 12,

з визначенням початкової вартості в розмірі 4 875 000,00 грн., в тому числі вартість реконструйованих складів №7, №8 - 2 202 000,00 грн., вартість земельної ділянки - 2 673 000,00 грн., шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження;

- звернувши стягнення на Предмет застави згідно договору застави №02.3/08/З07/09-КЛТ від 27.05.2009 року, укладеного Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк", м.Київ, б-р Дружби Народів, 38 (код 21666051 ) та Приватним підприємством "Вір", .Луцьк, вул. Мамсурова, 12 (код 13354863) та належить Приватному підприємству "Вір", а саме:

- 2х-головочна пила для різки ПВХ (марка ZGS 314, 2008 р.в.);

- стенд оскління та контролю (Rotox VPPH 3023, 2008 р.в.);

- стіл для збору фурнітури (FMS 643/ FMS 643, 2008 р.в.);

- 2-х головочна пила для різки ПВХ (GLА 403, 2008 р.в.);

- обмежувач довжини для пили для різки ПВХ GLА 403 LА 396 з ПУ;

- стрічкова пила для різки стального профілю (S 380, 2008 р.в.);

- станок для армування (АS 1965, 2008 р.в.);

- фрезерний станок для обробки ПВХ (Rotox FWS 381, 2008 р.в.);

- 4- х головочна машина для з'єднання кутів ПВХ з ПУ (SМК 504, 2008 р.в.)

- транспортер стрічковий на металевому каркасі для ЕРА 472 (RKS 3223, 2008 р.в.);

- транспортер стрічковий на металевому каркасі для ЕРА 472 (RKS 5223, 2008 р.в.);

- фрезерний станок для обробки ПВХ з ПУ (ЕРА 472, 2008 р.в.),

з визначенням початкової вартості в розмірі 3 377 713,03 грн., шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

14.02.2013 року на вищевказане рішення видано наказ № 5004/852/11-1 про примусове виконання рішення.

27.09.2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. Згідно п. 1.1, 2.2, 2.3 "Акт приймання-передачі прав вимоги" означає письмовий акт, який укладається між сторонами та яким документально оформляється фактична передача прав вимоги від продавця до покупця. Цим договором засвідчується намір сторін розглядати правочин, передбачений договором, як продаж та застосовувати до нього обов'язкові положення законодавства України, що регулюють правочини купівлі-продажу права вимоги. Права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання передачі прав вимоги.

04.11.2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу прав вимоги, яким сторони погодили здійснити передачу документів, які підтверджують права вимоги до позичальників протягом 3-х місяців від дати підписання акта приймання-передачі прав вимоги. Додаток І до договору викладено у новій редакції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" в сумі 8 957 043 грн. 62 коп., з яких 8 766 120 грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом, 190 923 грн. 62 коп. - розмір нарахованих відсотків за кредитом є обгрунтованими, підтвердженні рішенням суду, визнані боржником та правомірно включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, як вимоги, забезпечені заставою, за заставною вартістю, передбаченою договором застави та іпотечним договором.

В частині вимог банку в сумі 12 645 362 грн. 22 коп., з яких 5 479 520 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом, 6 929 180 грн. 48 коп. відсотків за кредитом, 169 700 грн. 96 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 66 960 грн. 58 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, колегією суддів приймається до уваги слідуюче.

Пунктом 3.1.6 кредитного договору № 08/08/08-КЛТ від 04.07.2008 року передбачена можливість банку вимагати дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісії, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок не виконання або неналежного виконання позичальником умов договору, п. 5.2 договору передбачено усі зміни та доповнення до договору дійсні якщо вони здійснені в письмовій формі, крім випадків, передбачених договором.

ПП "Вір" отримало від ПАТ "Кредитпромбанк" письмове повідомлення - вимогу від 16.02.2011 року № 950/01.12.117-02, в якому банк вказав термін для дострокового повернення кредиту в повному об'ємі - до 21.03.2011 року (а.с. 145-148).

Відповідно до п. 2.8.2 кредитного договору № 08/08/08-КЛТ від 04.07.2008 року у разі пред'явлення банком до позичальника вимоги щодо дострокового повернення позичальником кредитів, наданих відповідно з додатковими угодами, та не повернення позичальником кредитів у термін, визначений у вимозі банку для дострокового повернення кредитів, останнє нарахування процентів за користування такими кредитами здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у вимозі банку як термін дострокового повернення кредитів.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відзначив, що нарахування процентів за користування кредитом припинилося з наступного робочого дня після 21.03.2011 року - дня, встановленого банком для дострокового повернення кредиту, нараховані проценти стягнуті вищезгаданим рішенням. Посилання апелянта на те, що зупинення нарахування процентів за кредитними коштами згідно п. 2.8.2 договору є правом, а не обов'язком банку, судом до уваги не приймається, оскільки таке твердження не відповідає умовам договору в частині визначених прав та обов'язків сторін.

Відтак, місцевим господарським судом вірно вказано, що зобов'язання сторін щодо повернення кредиту на умовах кредитного договору № 08/08/08-КЛТ від 04.07.2008 року припинилось з набранням рішенням господарського суду Волинської області від 23.01.2013 року по справі № 5004/852/11 законної сили та виникли згідно вказаного рішення.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції правомірно відмічено, що ПАТ "Дельта Банк" просить стягнути з боржника 169 700 грн. 96 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 66 960 грн. 58 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 26.11.2013 року по 14.04.2014 року, тобто поза межами встановленого законом шестимісячного строку. Продовження строку нарахування пені банк не довів.

Згідно рішення господарського суду Волинської області від 04.02.2013 року по справі № 5004/852/11 з ПП "Вір" на користь ВАТ "Кредитпромбанк" стягнуто 13 896 грн. 31 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7 998 грн. 93 коп. - пені за несвоєчасне повернення відсотків. Згідно акту приймання - передачі (а.с. 124-125) ( додаток № 1 до договору купівлі-продажу права вимоги від 27.09.2013 року), яким оформлюється фактична передача прав вимоги, додаткового договору від 04.11.2013 року до нього (а.с. 120-125) пеня, стягнута рішенням господарського суду Волинської області на суму 21 895 грн. 24 коп. ПАТ "Дельта Банк" не передана (передано суму кредиту, нарахованих, але не сплачених відсотків) та не заявлена останнім в заяві з грошовими вимогами до боржника № 18.5/633 від 21.11.2014 року.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обгрунтованого висновку, що вимоги банку в сумі 12 645 362 грн. 22 коп., з яких 5 479 520 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом, 6 929 180 грн. 48 коп. відсотків за кредитом, 169 700 грн. 96 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 66 960 грн. 58 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, не підлягають задоволенню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта, що представник кредиторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являється однією і тією ж особою, що і директор боржника - ОСОБА_1 Судом встановлено, що директором ПП "Вір" є Блошко Василь Михайлович, а представником кредиторів - ОСОБА_1. Відтак, це є різні фізичні особи, а доказів їх родинного зв'язку жодною із сторін не доведено.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу господарського суду Волинської області від 28.01.2015 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 28.01.2015 року у справі № 903/975/14 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.