Постанова

від 22.04.2015 по справі 804/4550/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 р. Справа № 804/4550/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріСкупейко І.М. за участю: представника позивача представника відповідача Постольник О.С. Бєляєва Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» про застосування арешту рахунків платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2015 р. Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області(далі - позивач)звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» (далі - відповідач) з вимогоюпро накладення арешту на кошти на рахунках у банківських установах, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила,що Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ»має заборгованість на загальну суму 2 380 302,49 грн., з них з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 156 157,53 грн. та з податку на додану вартість 224 144,96 грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань. Накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банках, є передбаченим Податковим кодексом України заходом, спрямованим на стягнення податкового боргу, який є доцільним в зв'язку з відсутністю у відповідача іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Сума податкового зобов'язання в розмірі 2 156 157,53 грн. не є узгодженою в зв'язку зі скасуванням судових рішень про правомірність податкового повідомлення-рішення, яким донараховано вказану суму. На суму боргу в розмірі 224 144,96 грн. не надсилалась податкова вимога.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» зареєстровано як юридична особа 28.07.2011 р., внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців України за ідентифікаційним кодом 37806383.

Відповідач є платником податків і зборів та перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 1-25 від 06.01.2015 р. на суму 2 156 157,53 грн.Зазначена податкова вимога отримана посадовою особою відповідача, що підтверджується підписом на корінці податкової вимоги.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. по справі № 804/13036/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 р., відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про скасування, зокрема, податкового повідомлення-рішення № 0003452201 від 20.09.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання за податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 864 992,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 р. № К/800/67961/14 скасовано вказані судові рішення та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 р. по справі № 804/4529/15 задоволено подання Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення з рахунків платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» заборгованості на загальну суму 2 380 302,49 грн.

З постанови вбачається, що заборгованість в розмірі 2 380 302,49 грн. виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 0003452201 від 20.09.2013 р. та податкових декларацій з податку на додану вартість від 19.12.2015 р. № 9018917786, уточнюючого розрахунку за січень 2015 р. від 17.03.2015 р. № 9041241625.

Відповідно до відмітки на постанові, постанова не набрала законної сили.

На підтвердження відсутності у відповідача майна, на яке може бути звернено стягнення, позивачем надано: інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, витяг з бази даних, перелік майна підприємства.

Відповідно до довідки Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» має розрахункові рахунки в установах банку.

Згідно до ст.67 КонституціїУкраїни, кожен зобов'язаний сплачувати податки і зборив порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 59.4, 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно до вимог п. 58.3 ст. 58, п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідноіз п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановоюНаціонального Банку України № 22 від 21.01.2004 р. вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.

Згідно до п.п. 10.1-10.3, 10.6 Інструкції виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для йоговиконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменемУкраїни і є обов'язковими до виконання на всійтериторіїУкраїни.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

З матеріалів справи вбачається, що сума податкового боргу, в зв'язку з наявністю якої позивач просить застосувати арешт коштів на рахунках платника податків у банківських установах, виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 0003452201 від 20.09.2013 р. та податкових декларацій з податку на додану вартість від 19.12.2015 р. № 9018917786, уточнюючого розрахунку за січень 2015 р. від 17.03.2015 р. № 9041241625.

Сторонами не заперечується, що сума податкового зобов'язання 2 156 157,53 грн. не є узгодженою в зв'язку зі скасуванням судових рішень про визнання правомірним податкового повідомлення-рішення № 0003452201 від 20.09.2013 р.

Таким чином, зазначена сума на момент розгляду справи не набула статусу податкового богу.

Що стосується податкового боргу в розмірі 224 144,96 грн., то позивачем не надано доказів в обґрунтування виникнення цієї суми боргу та її розрахунку.

Посилання на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 р. по справі № 804/4529/15 не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до відмітки на постанові постанова не набрала законної сили.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлюються тільки ті обставини, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Крім того, витяг з бази даних, наданий представником позивача, не є належним доказом, оскільки не завірений в порядку, встановленому законодавством, також з витягу не вбачається яким чином та від якого органу отримана інформація.

Що стосується переліку майна підприємства, то вказаний перелік наданий станом на 02.02.2015 р. Тобто, з моменту складання переліку до моменту розгляду справи сплив певний час, протягом якого могли відбутися зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів відсутності у відповідача майна, на яке може бути звернуто стягнення, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу станом на момент розгляду справи.

Позивачем не доведено наявності обставин, встановлених пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України для звернення податкового органу до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу.

Крім того, податковим органом в позові заявлено вимогу про накладення арешту на кошти відповідача на рахунках в банківських установах без визначення суми боргу, в межах якої, на думку позивача, належить накласти арешт. При цьому, відповідно до положень Податкового кодексу України арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, накладається виключно на суму податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ»про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» про застосування арешту рахунків платника податків - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 23.04.2015 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді О.С. Рябчук О.С.Рябчук М.М.Бухтіярова