Ухвала

від 23.07.2015 по справі 804/4550/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2015 рокусправа № 804/4550/15 ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі №804/4550/15 за позовом Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто ОСОБА_1» про застосування арешту рахунків платника, -

в с т а н о в и в :

30 березня 2015 року Лівобережна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила накласти арешт на рахунках платника у банківських установах, які належать ТОВ «Богдан - ОСОБА_1», згідно з довідкою.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що за підприємством рахується податковий борг перед бюджетом на загальну суму 2 830 302.49 грн., з них з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 156 157.53 грн. та по податку на додану вартість в сумі 224 144.96 грн., однак відповідачем не сплачено суму податкового боргу на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, що свідчить про необхідність застосування до нього заходів передбачених чинним законодавством у вигляді накладення арешту на рахунки платника в обслуговуючих банках.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан - ОСОБА_1» перебуває на податковому обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.

Головою комісії з реорганізації Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ОСОБА_2, прийнято рішення №10/37806383 від 23.01.2015 року про опис майна в податкову заставу ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_1», у зв'язку з внесення в облікову картку платника податку відомостей про наявність у нього податкового боргу у розмірі 2 830 302.49 грн., з них з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 156 157.53 грн. та по податку на додану вартість в сумі 224 144.96 грн..

Листом від 02.02.2015 року №11 ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_1» надано інформацію щодо майна яке належить для проведення опису в податкову заставу.

Податковим органом керуючись приписами чинного законодавства було проведено опис майна ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_1» у податкову заставу, акт опису від 02.02.2015 року №1/37806383 на загальну суму 168515.29 грн..

Однак, балансова вартість описаного майна становить значно менше ніж сума заявленого податковим органом боргу ТОВ «Богдан - ОСОБА_1».

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із адміністративним позовом про арешт коштів на рахунках платника податків.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом по підприємству був фактично відсутній податковий борг, у зв'язку зі скасуванням судових рішень про визнання правомірними податкових повідомлень - рішень у відношення відповідача, в свою чергу по залишку заявленої суми податковим органом не направлялось вимоги. Вказане, на дімку суду першої інстанції свідчить на користь відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України , податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу , платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 59.4 , 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно до вимог п. 58.3 ст. 58 , п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідноіз п. 94.4 . ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до пп. 94.6.2 п. 94.6 . ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановоюНаціонального Банку України № 22 від 21.01.2004 р. вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.

Згідно до п.п. 10.1-10.3, 10.6 Інструкції виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для йоговиконання.

Отже, арешт коштів на рахунках платника податку може бути застосований в разі наявності податкового боргу, в свою чергу арешт коштів на рахунках платника податку покликаний забезпечити можливість звернення стягнення на грошові кошти платника в разі непогашення наявного податкового боргу.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить застосувати арешт грошових коштів на рахунках платника податку у зв'язку з тим, що за підприємством рахується податковий борг у розмірі 2 830 302.49 грн., з них з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 156 157.53 грн. та по податку на додану вартість в сумі 224 144.96 грн..

Однак, доводи позивача суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з огляд на наступне.

В облікову картку платника податків податковим органом внесено данні по ТОВ «Богдан - ОСОБА_1» про наявність податкового боргу з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 156 157.53 грн.. на підставі податкового повідомлення - рішення №0003452201, яке на думку відповідача набуло статус узгодженого в судовому порядку.

Проте, матеріали справи свідчать, що податкове повідомлення - рішення №00034552201 від 20.09.2013 року є предметом оскарження у справі №804/13036/13-а.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Богдан_авто ОСОБА_1» відмовлено та залишено в силі оскаржуване податкове повідомлення - рішення №00034552201 від 20.09.2013 року.

В свою чергу, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року - скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, станом на час розгляду даної справи податкове повідомлення - рішення не набуло статусу узгодженого податкового зобов'язання, перебуває в процедурі судового оскарження та не може вважатись податковим боргом. Вказане, в свою чергу, унеможливлює застосування до платника податків заходів забезпечення сплати податкового боргу у вигляді арешту коштів на рахунках платника податку в силу закону.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що до особової картки платника податку по ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_1» було внесено відомості щодо податкового боргу у сумі 224 144.96 грн. по податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на вказану суму податкового зобов'язання позивачем платнику податку на надсилалась податкова вимога, як це передбачено ст. 59 ПК України.

Так, згідно п. 59.1, п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджені суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надіслання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Пунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що для застосування заходів передбачених ст. 94 ПК України, як заходу для забезпечення погашення платником податкового боргу в примусовому порядку, чинним законодавством передбачено дотримання процедури, що передує зверненню до суду із позовом про арешт коштів платника на рахунках в обслуговуючих банкам, одним з етапів якої є, зокрема, надіслання податкової вимоги.

В разі недотримання податковим органом порядку, визначеного законодавством, щодо формування та надіслання податкової вимоги про сплату податкового боргу, підстави для застосування до платника податків наслідків передбачених ст. 94, 95 ПК України - відсутні.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про арешт коштів на рахунках платника податку, через відсутність на те підстав, передбачених приписами ст. 94 Податкового кодексу України.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі №804/4550/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко