Постанова

від 14.04.2015 по справі 813/7402/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року № 813/7402/14

Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого - судді Дем'яновського Г.С.,

при секретарі Гавірко О.О.

з участю представників : позивача ОСОБА_1,відповідача Хмура Н.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень..,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 25 липня 2013 року № 0004421720 \2798217799 , № 0004411720 \2798217799.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на викладені в позові обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області проведено планову документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання ' податкового законодавства за період з 01.01.2012р. до 31.12.2012р.

На підставі Акта перевірки від 12.07.2013 року за 636/17-00/НОМЕР_3 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення рішення від 25 липня 2013 року: за № 0004421720, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 968 394,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 242 098,57 грн., всього на загальну суму 1 210 492,83 грн.; податкове повідомлення рішення від 25 липня 2013 року за № 0004411720, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 101 048,27 грн., та 550 524,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на загальну суму 1 651 572,41 грн.

Позивач в позовній заяві зазначені податкові повідомлення-рішення вважає необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки перевірки,на його думку , наведені в Акті, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих та суперечать вимогам чинного законодавства України.

В підтвердження своєї позиції позивач зазначає ,що п.4.1.1. Акту відображено результати перевірки СПД-ФО ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) з питань реалізації м'ясопродукції через касовий апарат невстановленим особам за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та встановлено порушення платником податків п.177 ст.77 Податкового Кодексу України. Позивач даний висновок перевіряючих вважає хибним та не обґрунтованим, оскільки в Акті не наведено жодної правової норми, яку порушив ФО-П ОСОБА_3 при формуванні складу витрат, а нормативно-правові акти, на які посилаються перевіряючі врегульовують правові відносини у зовсім інших сферах господарювання, а саме:

- відповідно до п.1 Загальних положень інструкції про ведення касових операцій банками в Україні», ця Інструкція розроблена згідно із статтями 7, 33 Закону України "Про Національний банк України", Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", іншими законами та нормативно- правовими актами Національного банку України (далі - нормативно-правові акти). Крім того, у п. 2 вищезазначеної інструкції зазначено, ця інструкція встановлює порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валюті, регулює взаємовідносини банків (філій, відділень) з Операційним, територіальними управліннями Національного банку України (далі - територіальні управління), іншими банками (філіями, відділеннями) та клієнтами з цих питань. Тому, на думку позивача ,посилання перевіряючих на постанову НБУ від 01.06.11р. «Про затвердження інструкції про ведення касових операцій банками в Україні» є помилковим та не правомірним, оскільки дана постанова є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері діяльності банків та не підлягає до застосування у господарських відносинах фізичних осіб-підприємців.

Позивач зазначає , що грунтуючись виключно на власних припущеннях, перевіряючий вказує, що платник податків повинен би був надати до перевірки товарно-транспортні накладні та супровідні документи, всупереч Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97р за N 363, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.Обов'язковою ознакою існування господарських відносин, до яких застосовуються дані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачають існування договору про перевезення вантажів, яким є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Відповідно до ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. . Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.Зважаючи на той факт, що ФО-П ОСОБА_3 передавав контрагентам товар в межах правових відносин, які ґрунтувалися на господарському зобов'язанні купівлі-продажу, жодних відносин по перевезенню вантажу у ФО-П ОСОБА_3 не виникло.Позивач вказує ,що перевіряючі вважають порушенням відсутність у підприємця Акту приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, при цьому не вказують, яким конкретно нормативно-правовим актом передбачено обов'язок складання такого Акту приймання-передачі продукції за кількістю та якістю та взаємозв'язок між відсутністю такого Акту приймання-передачі з порушенням податкового законодавства. Незрозумілим для позивача також є цитування перевіряючими статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), адже касовий чек є первинним документом з наявними усіма обов'язковими реквізитами відповідно до вищеназваної статті, тобто жодних порушень вказаного Закону працівниками ДПС не наведено. ФО-П ОСОБА_3 надано для перевірки, а перевіряючими оглянуто всі первинні документи на придбання товару, а саме: договори на придбання товару, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, Вантажно-митні декларації на придбання товару згідно зовнішньо-економічного контракту, які надають право на віднесення до складу витрат товари у сумі 5369344,00 грн відповідно до ст.138 ПК України. Тому висновки перевіряючих щодо порушення ФО-П ОСОБА_3 їі.177 сТ.77 Податкового Кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) позивач вважає необгрунтованими. Висновок перевіряючих про порушення ст. 177 п. 177.4 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), та 1.20.2. п. 1.20. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР безпідставно віднесено до складу витрат суму в розмірі 210586,76 грн. за 2012 рік, обґрунтування якого описано у п. 4.1.2 Акту - Перевірка повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «ЛембергМіт» (код ЄДРПОУ- 36027341) за період з 01.01.2012р. по 31.12.12р., є помилковим та не обґрунтованим. Згідно п.п. 14.1.159 пп. 14.1 ст.14 «Податкового Кодексу України» від 02.12.2010, № 2755-VI «пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання. Посилання перевіряючих на лист ДПС України від 16.11.12011р. за №5725/6/17-1115 є неправомірним, оскільки правом тлумачити закон відповідно до конституції України останні не наділені, а діючий на той час п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказує, що пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: -юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку ,- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї Фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як Фізичної особи, так і її чоловіка або дружини , а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); -посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

- Згідно п. 2 ст. З Сімейного Кодексу України Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Відповідно до частини 2 статті 64 Житлового кодексу УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.Коментовані статті окреслюють загальні ознаки, яким повинен бути зв'язок між фізичними особами для того, щоб вони вважалися сім'єю

- Відповідно до статті 67 Конституції України громадяни зобов'язані сплачувати податки і збори тільки в порядку, встановленому законом, а не підзаконним нормативним актом, а тим більше не в порядку, встановленому листами контролюючого органу. Тому вільне тлумачення поняття «члени сім'ї», зроблене перевіряючим на підставі листа ДПС України від 16.11.12011р. за №5725/6/17-1115 суперечить вимогам чинного законодавства України.Зважаючи на те, що рідні брати не є членами однієї сім'ї, позивач вважає ,що не можна застосувати до ФО-П ОСОБА_3 п.п. 14.1.159. п. 14.1 ст.14 ПК України та ввжати його з ОСОБА_5 пов'язаними особами.

- Зважаючи на вищезазначене не підлягає застосуванню термін «Звичайні ціни» згідно п.1.20 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

- 3. Безпідставним є також висновок перевіряючих про порушення п. 185.5 ст.185 Податкового Кодексу України № 2^56-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) СПД-ФО ОСОБА_3 у 2012 року занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1088152,77 грн. за рахунок не включення до об'єкту оподаткування операцій з безоплатної' поставки товарів невстановленим юридичним чи фізичним особам, а саме по періодах:

- у липні 2012 року на суму 54741,82 грн; у серпні 2012 року на суму 79316,96 грн; у вересні 2012 року на суму 111182,66 грн; у жовтні 2012 року на суму 123176,24 грн; у листопаді 2012 року на суму 541386,59 грн; у грудні 2012 року на суму 178348,5 грн.

- Спростування даного висновку, вказаному у п. 4.2.2 Акту з питань реалізації м'ясопродукції через касовий апарат невстановленим особам за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року міститься у самому у цьому ж Акті, зокрема у наступних його частинах (абзацах). У абзаці 12 п. 4.2.2 Акту перевіряючі вказують, що СПД-ФО ОСОБА_3 задекларована у Декларації з податку на додану вартість за липень-грудень 2012 року сума податкового зобов'язання в розмірі 1088152,77 грн. по операціях з поставки товару оптовим покупцям не підлягає зменшенню, так як операція з оприбуткування готівки отриманої через касовий апарат збільшує податкові зобов'язання СПД-ФО ОСОБА_3 з податку на додану вартість на дату оприбуткування коштів у касі платника податку (ст. 187 п. 187.1 Податкового Кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010 року). Зробивши такий висновок перевіряючи ,на думку позивача, упустили факт, зазначений ними у абзаці 3 п.4.1.1 Акту, де вказано, сума отриманих коштів по вищевказаних касових чеках, які згідно прибуткових ордерів були внесені на розрахунковий рахунок СПД-ФО ОСОБА_3 у період що перевірявся, становить 6 528 918,99 грн., в т. ч. ПДВ 1 088152,77грн. Тому позивач просить задовольнити позов.

- В своїх запереченнях на позов відповідач зазначає , що ДПІ у Жовківському районі Львівській області ДПС проведена планова виїзна перевірка ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 року, про що складено Акт від 12.07.2013 №636/17-20/НОМЕР_3. По наслідках перевірки ДПІ у Жовківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 №0004421720/НОМЕР_3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1210492,83 грн. (968394.26 грн. основного платежу та 242098,57 грн. штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2013 року № 0004411720 \2798217799 ,яким визначено податкове зобов»язання за платежем : податок на додану вартість в сумі 1651572.41 грн. в тому числі 1101048,27 грн. основного платежу та 550524,14 грн. за штрафними \фінансовими санкціями.

- По господарських відносинах позивача з SA MARGAIN MAREE, Франція , відповідач пояснив, що згідно р.2.2.1 «валовий дохід (обсяг виручки)» (стр.9-10) акту перевірки відображено,що, перевіркою встановлено, що на порушення п.177.2,п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України ОСОБА_3 занижено загальний оподатковуваний дохід за 2012 р. в сумі 119031,76 грн., що призвело до заниження зобов»язання з ПДФО на 19806,00 грн.Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.Згідно із п.п.164.2.7. п.164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються: сума заборгованості платника податку за укладеним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму ,що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на перше січняподаткового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом ІІ цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, погашення податкового боргу.Станом на 31.12.12 року за розрахунками з нерезидентами у СПД фізичної особи ОСОБА_3 встановлено кредиторську заборгованість у сумі 14892 дол. США, за якою строк позовної давності по наступних контракту із SA MARGAIN MAREE, Франція від 11.12.2008 № U-1ІЛ 892 дол.США.Відповідно до п. 164.4 ст.164 Податкового Кодексу України під час нарахування ( отримання),доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що дії: на момент нарахування (отримання) таких доходів. Цивільне законодавство та Конвенція визначають різні терміни позовної давності. 'Згідно п. 1 ст.257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.Згідно п.1 ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються майнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно п.1 ст.2 учасниками цивільних і особи та юридичні особи (далі - особи).Згідно п.1 ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин ,що виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.Згідно п.1 ст.1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб»єктами господарювання. Згідно п.1 ст.З ГК України під господарськбю діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання nocлуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. ^

- Судом встановлено ,що Постановою Верховної Ради України від 14.07.93 N 3382-ХП ратифіковано Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, підписану 14.07.74 від імені України у м. Нью-Йорку (далі - Конвенція). Встановлено строк позовної давності чотири року. Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 21.02.2001 N 21/19- 612-267 положення Конвенції набрали чинності для України з 01.04.94. Учасниками згаданої Конвенції є такі держави Аргеніинська Республіка, Республіка Білорусь, Боснія і Герцеговина, Федеративна Республіка Бриндія, Республіка Болгарія, Бурунді, Коста Ріка, Республіка Куба, Чеська Республіка, Домініканська Республіка, Арабська Республіка Єгипет, Республіка Гана, Гвінейська Республіка, Угорська Республіка, Республіка Ліберія, Мексиканські Сполучені Штати, Республіка Молдова, Монголія, Республіка Чорногорія, Республіка Нікарагуа, Королівство Норвегія, Республіка Парагвай, Республіка Польща, Румунія, Російська Федерація, Республіка Сербія, Республіка Словенія, Словацька Республіка, Республіка Уганда, Україна, Сполучені Штати Америки, Східна Республіка Уругвай, Республіка Замбія.

- У відповідності до статей 8,9,10 Конвенції строк позовної давності встановлюється в чотири роки і починає свій перебіг з моменту виникнення права на позов. Право на позов, що випливає з порушення договору, вннижає в той день, коли мало місце таке порушення.

- Досліджуючи питання можливості застосування чотирирічного терміну позовної давності, який встановлено ст.8 Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, підписану 14.07.74, необхідно взяти до уваги наступне: Сфера застосування визначена ст.З, згідно якої Конвенція застосовується у тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів на момент його укладання' знаходяться у договірних державах.Поскільки Конвенцією не передбачено інше, вона застосовується поза залежністю від права, яке могло бути застосовано в силу норм міжнародного приватного права. Можливість застосування Конвенції має місце у випадку, якщо згідно норм міжнародного приватного права до договору купівлі-продажу застосовано право договірної держави, передбачена ст.1 Протоколу про зміни Конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу (Вена,1980 p.). Відповідач зазначає ,що Україна , на його думку, не є учасником даного протоколу, що підтверджено офіційними відомостями ЮНСИТРАЛ про те, що Україна ратифікувала дану Конвенцію без поправок. Франція також не є учасником Конвенції. Тому дана Конвенція на думку відповідача не може бути застосована як міжнародний договір, який пов'язує ці держави (п. 1 ст.З), Право договірної держави, коли до неї відсилають норми міжнародного приватного права ( п..1 «а» ст..3 Конвенції в редакції Протоколу від 11.01.1980 р.)Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України від 23.06.05 №2709-IV «„Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправовим відносинам із іноземним елементом, визначається згідно із колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів та міжнародних звичаїв, котрі визнаються в Україні. У випадку відсутності волевиявлення сторін договору відносно права, що потрібно застосовувати, адміністративний суд визначає його на підставі колізійної норми, що може міститися як у міжнародному договорі, так і в національному законодавстві України. Згідно зі ст.5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України.

- Відповідач вказує ,що скільки застосування Конвениії ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, сторонами якої держави контрагенти Україна та Франиія не є. тому відсутні підстави для застосування приписів ч. 1 ст.8 Конвенцїї ООН про позовну давність у міжнародній купівлі- продажу товарів 1974 року. Тому відповідач вважає ,що перевіркою виявлена безнадійна кредиторська заборгованість за отриманий, але не оплачений товар в період закінчення строку позовної давності і покупець - позивач має нарахувати доходи і приватним підприємцем за 2012 рік занижено загальний оподатковуваний дохід у розмірі 119 031,76 гривень. Відповідно ДПІ нараховано позивачу штрафні санкції в сумі 4951,52 грн.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача та зазначає ,що Постановою Верховної Ради України від 14.07.93 N 3382-ХП ратифіковано Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, підписану 14.07.74 від імені України у м. Нью-Йорку (далі - Конвенція). Встановлено строк позовної давності чотири року. Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 21.02.2001 N 21/19- 612-267 положення Конвенції набрали чинності для України з 01.04.94. З огляду на те .що при визначенні строку позовної давності за контрактом № U-11\12-1 від 11 грудня 2008 року , укладеним з компанією SA MARGAIN MAREE, Франція на строку позовної давності в чотири роки наполягала одна із сторін , враховуючи ,що строк позовної давності слід рахувати з моменту поставки товару за Договором згідно залізничної накладної та декларації ,з 24.04.2009 року , то на момент перевірки , строк позовної давності для стягнення заборгованості позивача не минув , і тому суд вважає ,що означена заборгованість не є безнадійною. Тому слід визнати частково протиправним та частково скасувати податкове -повідомлення рішення № 0004421720\2798217799 від 25 липня 2013 року ,видане ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 24757,58 грн. , в тому числі :19806,06 грн. основного платежу та 4951,52 грн. штрафних санкцій.

В своїх запереченнях відповідач зазначає ,що згідно р.4.1.1 «реалізація м»ясопродукції через касовий апарат» (стр. 17-22) акту перевірки відображено, що перевіркою встановлено, що на порушення п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_6 безпідставно віднесено до складу витрат вартість товарів на суму 5369344,00 грн. Як зазначає ВАСУ в Ухвалі від 16.09.14 р. з метою повного та всебічного встановлення обставин справи та з огляду на те, що позивачем здійснювались оптові поставки товару, суду слід з'ясувати покупців м'ясопродуктів, що реалізовувались позивачем, встановити, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) виконувались спірні поставки, в тому числі транспортування продукції, а також перевірити наявність у ФОЛ ОСОБА_6 ветеринарних документів на м'ясопродукти. Суд зазначає ,що за правилами пункту 138.1 статті 138 ПК України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та за змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.В силу вимог пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та" інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачено, що втрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних' І загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Суд погоджується з позицією ДПІ ,що витрати позивача на придбання товару (м'ясопродуктів) належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення зазначених витрат.

Розглядаючи означене питання ,зокрема в частині необхідності надання ветеринарного свідоцтва, суд встановив ,що згідно ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину», ветеринарне свідоцтво -разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно- санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.В ст. З цього Закону перелічені основні завдання держави в галузі ветеринарної медицини, серед яких, зокрема, зменшення або усунення ризиків виникнення зоонозів та захворювання населення; охорона території України від проникнення хвороб тварин . Частиною першою ст.32 вказаного Закону визначено, що одержання ветеринарних документів для переміщення тварин, продукції тваринного походження, інших об'єктів державного санітарного контролю та нагляду здійснюється з метою охорони території України тварин з території інших держав або карантинних зон та захисту населення від хвороб людей, а також недопущення наявності залишкових кількостей забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження і кормах.Отже, ветеринарне свідоцтво виконує чітко визначену функцію, а ветеринарно-санітарного стану партії тварин, продуктів тваринного походження підтверджується також і тим, що відповідно до п. 2.3. «Порядку видачі ветеринарних документів «, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України №85 від зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2009р. за №519/16535, ветеринарні документи дійсні для пред'явлення до відправлення протягом 5 днів і до кінця транспортування й строків при дотриманні умов зберігання та правил перевезення.Відповідно до постанови НБУ від 01.06.11 №174 «Про затвердження інструкцій про ведення касових операцій банками в Україні» розділу IV Касові операції банків (філій, відділень) ,п.1 п.п. 1.8. проведення ідентифікації клієнтів, які здійснюють касові операції без відкриття рахунку здійснюється відповідно до законодавства України про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.При реалізації товару «м'ясопродукти» на суму більше 150,0 т.грн., вага зазначеного товару може складати від 5000 кг до 10000 кг, дана кількість на думку суду не призначена для реалізації кінцевому споживачу і придбавається суб'єктами господарювання (юридичними або фізичними підприємницької діяльності) для подальшого перепродажу,переробки, а отже відповідно до бухгалтерського обліку) повинні бути оформлені належним чином документи товарно-транспортні накладні та передачі товару. Для визначення термінів оптова та роздрібна торгівля наведена в листі Мінекономіки, а саме: Міністерством розглянуло лист Ради підприємців при Міністерстві від 22.01.2009 р.| роз'яснення термінів "оптова та роздрібна торгівля і повідомляє: Відповідно до національного стандарту України ДСТУ 4303-2004 "Роздрібна та Терміни та визначення понять" - оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері,що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов»язаних з цим послуг.Роздрібна торгівля - вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг. Оскільки на вимогу суду СПД-ФО ОСОБА_3 не надав докази про роздрібних покупіів, які могли придбавати м»ясо продукти за наданими товарними чеками ,то суд погоджується з позицією відповідача ,що позивач здійснював оптову торгівлю через касовий апарат не кінцевому споживачу для власного споживання, а посередникам для перепродажу або переробки, для чого ,враховуючи велику вагу продукції, мали оформлятися акт прийому-передачі продукції і транспортна накладна. Позивач не надав документів транспортування продукції ,хоча ним було відвантажено товару в кількості 236002,7 кг. Суд зазначає , що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затверджена наказом Міністерства трансі Міністерства статистики України від 29.12.95 р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товари щодо відвантаження товару та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1! №128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а і розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті вантажоодержувачу відповідно до п. 13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм ,експедитором вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача' потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику. СПД-ФО ОСОБА_3 до перевірки не представлено актів приймання-передачі і та довіреностей на отримання товару від покупців.Акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якісно є первинним документом ,що фіксує господарські операції. Номер та дата Акта приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, найменування особи, що отримує товар, місце складання Акта приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, склад комісії з вказанням посади, місця роботи, прізвища членів комісії, участь представника постачальника (незацікавленої організації, громадськості) з вказанням посади, назви підприємства, імені, по батькові, прізвища ,номер і дата Договору, укладеного між постачальником та покупцем, час початку приймання продукції (товарів), час закінчення приймання дата і номер посвідчення представника постачальника (незалежної організації, громадськості), назва постачальника, назва та адреса відправника (виробниках дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника виробника ,дата та № транспортної накладної,станція і дата відправлення, станція призначення та час прибуття вантажу,час видачі вантажу органами транспорту,час розкриття вагона, контейнера, автофургона, тари,умови зберігання товарів на складі до приймання товарів^цата складання комерційного акта,стан тари, упаковки, маркування, пломб в момент огляду продукції (товарів),наявність пакувальних ярликів, пломб, вага продукції (товарів):- загальна а) фактична, б) за документами;- кожної одиниці продукції (товарів), щодо якої виявлено нестачу,назва товару, що забракованнй, в тому числі підлягає виправленню: у виробника чи на місці, в т. ч. шляхом заміни окремих деталей, метод визначення кількості товарів, яких не вистачає,кількість некомплектної продукції (товарів) та перелік вузлів, агрегатів, яких бракує, їх вартість, детальний опис виявлених дефектів та їх характер, причині виникнення,номери ГОСТів, ДСТУ, технічні умови, креслення, за якими здійснювалася перевірка пості продукції (товарів), висновок комісії про причини нестачі, надлишків, бою та браку продукції (тоаарів), попередження членів комісії про відповідальність за підписання акта, який містить дані, що не відповідають дійсності, підписи членів комісії та представника постачальника (незацікавленої організації, громадськості),найменування одержувачата його місцезнаходження,підпис керівника підприємства одержувача. СІ1Д-ФО ОСОБА_3 суду не надано документів: актів приймання- передачі товарів, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреностей від покупців на отримання продукції. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, пп. 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському, обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704,Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. J6 996-XTV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою два бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обаіку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господаршки операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильная» в оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.Відтак умовою для документального підтвердження операцій є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про її реальний характер. Долучені до матеріалів справи лише касові чеки на думку суду не можуть бути єдиним беззаперечним доказом реальності Поставок та, як наслідок, отримання доходу в результаті декларування понесених на придбання продукції втрат, враховуючи характер вчинених господарських операцій, зокрема, їх обсяг та зміст, а також осіб, які брали участь у здійсненні операцій

Враховуючи, що господарські операції, які відображені СПД-ФО ОСОБА_3 по реалізації мясопродукції через реєстратор розрахункових операцій, як виявляється оптовим покупцям без наявності відповідних документів, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, суд погоджується з позицією ДПІ ,що СПД-ФО ОСОБА_3 зайво віднесено до складу витрат собівартість реалізованих через реєстратор розрахункових операцій товарів на суму 5369344,00 грн.Тому суд вважає ,що ДПІ вірно проведено нарахування позивачу податкового зобов»язання з даного податку в сумі 1138305,85 грн., в тому числі 9010644,68 грн. основного платежу та 227661, 17 грн. штрафної санкції. і в цій вимозі позивача про скасування даного нарахування позивачу слід відмовити .

Відповідач вказує ,що згідно р.4.1.2 «проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Лемберг Міт» (стр.22-29) акту перевірки відображено, що перевіркою встановлено, що на порушення п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України ^ ФОП ОСОБА_3 безпідставно віднесено у 2012 р. до складу витрат вартість товарів на суму 210586,76 грн.В перевіряємий період ФОП ОСОБА_3 проводив взаєморозрахунки з ТзОВ «ЛембергМіт» (ЄДРПОУ - 36027341) юр. ад. м. Львів вул. Липинського 4, фактична адреса: Львівська обл. Камянка- Бузький р-н, с. Старий Яричів, вул. Галицька 143., на підставі укладених договорів оренди, а саме:1. Договір про перевезення вантажів територією України № 16/12 від 25.09.2012р., де СПД-ФО ОСОБА_3, (надалі за текстом «Замовник»), з однієї сторони, та ТзОВ «ЛембергМіт», (надалі, - «Перевізник»), в особі директора ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту . Сторони, уклали цей договір про наступне:

-в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувач вантажу), а Замовник (відправник) зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

ДПІ вказує ,що аналогічні послуги за січень - вересень ФОП ОСОБА_3 отримував від ТзОВ «Трембіта-Інвест» (ЄДРПОУ - 25232473) юр. ад. Львівська обл. Камянка-Бузький р-н, с. Старий Яричів, вул. Галицька 143. В актах виконаних робіт на перевезення аналогічної продукції вартість перевезення за один кілометр складала 4,58 грн. без ПДВ, (ПДВ -0,92 грн.). Фактична адреса ТзОВ «ЛембергМіт» та юридична адреса ТзОВ «Трембіта-Інвест» співпадають.Вартість перевезення за період з 25.09.2012 по 01.12.2012 по ТзОВ «ЛембергМіт» за один кілометр складала 6,0 грн без ПДВ. В грудні 2012 року вартість перевезення зменшилась до 3,75 грн. за один кілометр перевезень. При цьому до перевірки не надано обґрунтування витрат по зміні ціни.Таким чином підприємством не надано документи які би вказували на підтвердження використання перевищення зазначених витрат у своїй господарській діяльності.Вартість перевишення розміру послуг в сумі94966.76 грн. (6.00 грн. - 4.58 грн. = 1.42 грн. та помножити на кількість кілометрів) ФОП ОСОБА_3 віднесено до складу витрат за 2012 рік. 2. Договір на виконання робіт по забою № 15/12 від 25.09.2012р., де Замовник СПД-ФО ОСОБА_3, з одного боку, та Виконавець ТзОВ «ЛембергМіт», в особі директора ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, надалі Сторони, уклали цей договір про наступне:

- замовник доручає, а виконавець зобов'язується на умовах цього договору виконати власними силами певний обсяг робіт у відповідності до умов Даного Договору, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх за договірною ціною у відповідності з цим договором та актом виконаних робіт.

Встановлено ,що аналогічні послуги за січень - вересень ФОП ОСОБА_3 отримував від ТзОВ «Трембіті-Інвест» (ЄДРПОУ - 25232473) юр. ад. Львівська обл. Камянка-Бузький р-н, с. Старий Яричів, вуя. Галицька 143. В актах виконаних робіт по забою свиней вартість виконаної роботи за 1 голову і складала 65,0 грн. без ПДВ, (ПДВ -13,0 грн.). Фактична адреса ТзОВ «ЛембергМіт» та юридична адреса ТзОВ «Трембіті-Інвест» . Вартість по забою свиней за період з 25.09.2012 по 01.12.2012 року від ТзОВ «ЛембергМіт» за 1 голову складала 85 грн. без ПДВ.В грудні 2012 року вартість по забою зменшилась до 50 грн. за одну голову. Суд констатує ,що позивачем не надано доказів , які би вазували на підтвердження використання перевищення зазначених витрат позивачем у своїй господарській діяльності в розмірі 115620 грн.

Судом витребувано і оглянуто Статут ТзОВ «ЛЕМБЕРГМІТ» , з якого вбачається ,що учасником товариства є фізична особа-громадянин України ОСОБА_5 , який є рідним братом позивача. ОСОБА_3 володіє часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 26%.

Суд приходить до висновку ,що ОСОБА_3 є пов»язаною особою з позивачем на підставі наступного.

Згідно п.п. 14.1.159. п. 14.1 ст.14 ПК України» пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична : що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або вирішення правових відносин, а також члени її сім'ї; платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання. Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) Статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб»єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.Підпунктом 14.1.263 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що членами сім»ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, в тому числі і усиновлені.Інші члени сім»ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.Відтак рідний брат ОСОБА_3- ОСОБА_5 є членом його сім»ї другого ступіня спорідності. Згідно прикінцевих положень «Податкового Кодексу України» від 02.12.2010, № 2755-VI визнано такими, що втратили чинність: з 01.04.2011 року Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР, крім пункту п. 1.20. ст. 1 цього Закону, який діє до 01 січня 2013 року. Згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР (зі змінами і доповненнями) п. 1.20. ст. 1 встановлено визначення «Звичайна ціна» згідно п.п 1.20.1. Якщо цим пунктом не установлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна ввідповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому Власнику за умови, що продавець бажає передати такі -товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг), Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар [(роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) І бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, [ їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник, г Згідно п.п 1.20.2. для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної парти), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Порівняння оплат ,проведених позивачем ТзОВ «Трембіта-Інвест» та ТзОВ «ЛембергМіт» свідчить про те ,що завищення оплати за ідентичні \однорідні\ послуги ТзОВ «ЛембергМіт», що є перевищенням звичайних цін. , і тому суд підтримує позиціє ДПІ про те ,що причиною такого завищення є пов»язаність осіб вказаних товариств.Тому суд погоджується з тим ,що загальна сума нарахувань позивач по даній позиції складає 47429,40 грн., в тому числі 37943,52 грн. основний платіж та 47429,40 грн. штрафна санкція і скасуванні даного нарахування слід відмовити.

Відповідач у запереченнях вказав ,що по наслідках перевірки ДПІ у Жовківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2013 №00004411720/НОМЕР_3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1651572,41 грн. (1101048,27 грн. основного платежу та 550524,14 грн. штрафних санкцій).

По господарських відносинах з ФГ «Стрілківське»

Згідно р.2.5.2 «податковий кредит» (стр.12-13) акту перевірки відображено, що перевіркою встановлено, що на порушення п.200.1,п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит у 2012 р. в сумі 12896,41 грн.В ході перевірки встановлено, що приватним підприємцем до складу податкового кредиту утравні 2012 включено суму ПДВ у розмірі 12896,41 грн на підставі додатку 8 до декларації (Заява про відмову постачальника надати податкову накладну):

Фермерське господарство «Стрілківське» (ШН 368481613241)

Податкова накладна №3 від 03.01.2012 року - 32922,67 грн (ПДВ 6584,53грн)

Податкова накладна №5 від 03.01.2012 року - 31559,38 грн (ПДВ 6311,88грн) .

В даному випадку суд зазначає ,що відповідно до п. 198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статгі201 цього розділу).

У відповідності до п. 201.10. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, ,яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії Товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Пpo бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання такиї товарів/послуг.

Суд не погоджується з позицією відповідача про те ,що о скільки податкові накладні виписані у січні 2012 року, а ОСОБА_3 звернувся із заявою при подані декларації за травень 2012 року, то це не дає йому права на формування податкового кредиту у звітному періоді у сумі 12896,41 гривень.

Суд вважає ,що позивачем не занижено ПДВ на загальну суму 12896 грн., а саме за травень 2012р. , і ним не порушено п.201.10 ст.201 , п.200.1, п.200.2 ст.200. Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, оскільки аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те ,що платник податку може включити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних протягом 365 днів з дня їх виписки. Відтак подання заяви до контролюючого органу в травні 2012 роу -в періоді , в якому суми податку на додану вартість на підставі податкових нкладних № 3 від 03.01.2012 р. та № 5 від 03.01.2012 року включено ФОП ОСОБА_5 до складу податкового кредиту, узгоджуються з наведеними законодавчими приписами.

Тому суд вважає ,що слід визнати частково протиправним та частково скасувати податкове -повідомлення рішення № 0004411720\2798217799 від 25 липня 2013 року ,видане ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 19344 грн. в тому числі : 12896 грн. основного платежу та 6448 грн. штрафних санкцій.

По господарських операціях з реалізації м»ясопродукції через РРО \касові чеки\ відповідач у запереченнях зазначив наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що згідно даних обліку СІТД-ФО ОСОБА_3 у періоді, перевірявся реалізовано ТМЦ (сума готівки по одному чеку складає більше 150,0 т. грн.) через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 6528918,99 грн.

Згідно податкових накладних, виписаних у 2012 року СПД-ФО ОСОБА_3 сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по реалізованих товарах через касовий апарат (по перерахованим в пункті 3.1 довідки) оптовим покупцям в сумі ПДВ 1088152,77 грн. Враховуючи, те що через касовий апарат надійшла готівка та зарахована на розрахунковий рахунок -ФО ОСОБА_3 в сумі 6528918,99, ПДВ в сумі 1088152,77 грн. за правилом першої події збільшує даткові зобов'язання СПД-ФО ОСОБА_3 з податку додану вартість у період отримання коштів, так як: відповідно до вимог п. 187.1 ст. Податкового Кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями): : «датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг/ кається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:- дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, а у разі поставки товарів /послуг/ за готівку та оприбуткування коштів у касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;-дата відвантаження товарів.

Як зазначено у п.3.1 Довідки у зв'язку з непредставленням до перевірки відповідних документів можна стверджувати, що операції з реалізації мали не реальний товарний характер, товар СПД-ФО ОСОБА_3 на оптових покупців не відвантажувався.

Враховуючи, що господарські операції з СПД-ФО ОСОБА_3, які відображені в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, а за даними обліку вищевказаний товар відсутній на залищку, отже перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість: у липні 2012 року на суму 54741,82 грн; у серпні 2012 року на суму 79316,96 грн; у вересні 2012 року на суму 111182,66 грн; у жовтні 2012 року на суму 123176,24 грн;у листопаді 2012 року на суму 541386,59 грн;у грудні 2012 року на суму 178348,5 грн; за рахунок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість операцій з платної передачі товару невстановленим юридичним чи фізичним особам.

Згідно п.п 14.1.191 п.14.1ст.14 «постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у т.ч продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.»

Згідно п.185.5 ст.185 Податкового Кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є операції платників податку з : постачання товарів, місце надання : розташоване знаходиться на митній території України, відповідно до ст..186 цього Кодексу, тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору, на товари, що Даються на умовах товарного кредиту,а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування тримувачу/орендарю.

Відповідач вказує,що перевіркою встановлено відсутність факту поставки товару оптовим покупцям, задекларована СПД-ФО ОСОБА_3 Декларації з податку на додану вартість за липень-грудень 12 року сума податкового зобов'язання в розмірі 1088152,27 грн. по операціях з поставки товару гуртовим покупцям не підлягає зменшенню, так як операція з оприбуткування готівки отриманої через касовий апарат збільшує податкові зобов'язання СПД-ФО ОСОБА_3 з податку на додану вартість на оприбуткування коштів у касі платника податку (ст.. 187 п. 187.1 Податкового Кодексу України № 56-VI від 02.12.2010 року)

Тому суд погоджується з позицією відповідача, що в порушення п.185.5 ст.185 Податкового Кодексу України № 56-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) СПД-ФО ОСОБА_3 у 2012 року занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1088152,77 грн. за рахунок не включення до обєкту оподаткування операцій з безоплатної поставки товарів невстановленим юридичним фізичним особам.

Штрафні санкції розраховані на підставі а.3,4 п.123.1 ст.123 ПКУ із розрахунку 50 % сум» нарахованого податкового зобов»язання, оскільки визначення податкового зобов'язання з даного податей водиться повторно протягом 1095 днів.(попередня перевірка - акт від 30.00.12 №950/17-20/НОМЕР_3 за перевіряємий період 01.04.11-31.12.11, донараховано ПДВ в сумі 37140,00 грн., із них 29712,00 основний платіж та 7428,00 грн. штрафна санкція). 50 % - 1088152,77 грн. = 544076,14 грн.

Відповідач вказує ,що дотримання строків подання податкових декларацій з податку на додану вартість за період, що перевірявся, встановлено в порушення п.203.1 ст.203 Податкового Кодексу України від 12.2010р. №2756-VI. - несвоєчасно подано декларацію по ПДВ за грудень 2012 р. Згідно п.203.1 ст.203 ПКУ податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період,який дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним м звітного (податкового) місяця.

Відповідно п.120.1 ст.120 неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами тягне за собою накладення штрафу за кожне порушення в сумі 170 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремих його положень.

Враховуючи все вищенаведене , суд прийшов до висновку ,що адміністративний позов слід задовольнити частково .Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове -повідомлення рішення № 0004411720\2798217799 від 25 липня 2013 року ,видане ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 19344 грн. в тому числі : 12896 грн. основного платежу та 6448 грн. штрафних санкцій. Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове -повідомлення рішення № 0004421720\2798217799 від 25 липня 2013 року ,видане ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 24757,58 грн. , в тому числі :19806,06 грн. основного платежу та 4951,52 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір в сумі 34,41 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 160-163 , 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково .

Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове -повідомлення рішення № 0004411720\2798217799 від 25 липня 2013 року ,видане ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 19344 грн. в тому числі : 12896 грн. основного платежу та 6448 грн. штрафних санкцій.

Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове -повідомлення рішення № 0004421720\2798217799 від 25 липня 2013 року ,видане ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 24757,58 грн. , в тому числі :19806,06 грн. основного платежу та 4951,52 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір в сумі 34,41 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя Дем'яновський Г.С.