Ухвала

від 14.03.2017 по справі 813/7402/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року К/800/26597/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 р.

у справі № 813/7402/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004411720/НОМЕР_1 від 25 липня 2013 року, видане ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 19344 грн. в тому числі: 12896 грн. - основного платежу та 6448 грн. - штрафних санкцій. Визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004421720/НОМЕР_1 від 25 липня 2013 року, видане ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 24757,58 грн., в тому числі: 19806,06 грн. - основного платежу та 4951,52 грн. - штрафних санкцій. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004411720/НОМЕР_1 від 25 липня 2013 року, видане ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 1063104,75 грн. - основного платежу та 541038,26 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, всього на загальну суму 1604143,01 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004421720/НОМЕР_1 від 25 липня 2013 року, видане ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Личаківська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 р. в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Жовківському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 12.07.2013 року за № 636/17-00/НОМЕР_1.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п.177.2, п.177.4 ст. 177 ПК України, п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.185.5 ст.185 ПК України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 25 липня 2013 року за № 00004421720, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 968394,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 242098,57 грн., всього на загальну суму 1210492,83 грн.; податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2013 року за № 00004411720, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1101048,27 грн., 550524,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на загальну суму 1651572,41 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав частково обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень листа Міністерства закордонних справ України від 21.07.2005 р. N 72/14-612-2490, Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року була підписана Україною 14.06.1974 р. та ратифікована шляхом прийняття Постанови Верховної Ради України "Про ратифікацію Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року" № 3382-XII від 14 липня 1993 року, після чого вона набула для України чинності 1 квітня 1994 року (після здачі ратифікаційної грамоти депозитарію у порядку, встановленому частиною другою статті 44 Конвенції).

Судами встановлено, що 11 грудня 2008 позивачем укладено Контракт купівлі-продажу № U-11/12-1 з компанією "MORAINEGROUPINC". У п.3.1.2 Контракту зазначено, що датою постачання вважається дата оформлення експортного митного документу.

Як вбачається із матеріалів справи, продукцію було отримано на митній території України 24.04.2009 р.

У п.5 Контракту вказано, що оплата на рахунок продавця відбувається протягом 90 календарних днів з дня постачання товару.

Відповідно до умов даного контракту та з врахуванням положень ст. 8 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, термін позовної давності сплив лише 24.04.2013 року, відтак лише 24.07.2013 року заборгованість позивача по сплаті за товар, поставлений на підставі зовнішньоекономічного контракту, буде вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю.

Зважаючи на те, що перевірка проводилася у період з 14.06.2013 року по 05.07.2013 року підстав для віднесення заборгованості позивача за Контрактом купівлі-продажу № U-11/12-1 від 11 грудня 2008 року до безнадійної кредиторської заборгованості не було, а тому були відсутні підстави для включення позивачем суми валових витрат у розмірі 119031,76 грн. до валового доходу.

Згідно пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема з витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають в себе також собівартість реалізованих товарів.

Згідно п. 138.8 ст.138 України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України).

До складу витрат згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом ІІ цього Кодексу.

Для цілей оподаткування відповідно до п.44.1. ст.44 ПК України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як встановлено судами, позивачем отримано торговий патент на право здійснення підприємницької діяльності у сфері оптової торгівлі. Торгівля здійснювалась із застосуванням реєстратора розрахункових операцій. За період з 01.01.2012 р. до 31.12.2012 р. через РРО реалізовано товарно - матеріальних цінностей на загальну суму 6528918,99 грн. згідно касових чеків.

Сума отриманих коштів згідно касових чеків, які згідно прибуткових ордерів були внесені на розрахунковий рахунок позивача за період з 01.01.2012 р. до 31.12.2012 р., становила 6528918,99 грн.

Факт придбання позивачем товару на загальну суму 6528918,99 грн. підтверджено договорами на придбання товару, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат.

Щодо господарських відносинах між позивачем та ФГ "Стрілківське", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що доводи податкового органу в цій частині є необґрунтованими.

Щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1088152,77 грн. за рахунок не включення до об'єкту оподаткування операцій з безоплатної поставки товарів невстановленим юридичним фізичним особам, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, за період з 01.01.2012р. до 31.12.2012 р. через РРО реалізовано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 6528918,99 грн. Суму ПДВ у розмірі 1088152,77 грн. за товар, який проданий протягом липня-грудня 2012 року, віднесено позивачем до складу податкових зобов'язань, що відображено у декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, нарахування податковим органом позивачу додаткового зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість є безпідставним.

В частині відмови в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 сторонами рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відхилити.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун