Постанова

від 22.01.2015 по справі 814/2869/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року Справа № 814/2869/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лебедєвої Г.В.

при секретарі - Дворник Г.Г.

за участю: представників позивача - Радченко Н.В. (за довіреністю),

Демчука В.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Барташук С.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.04.2014 р. № 0000272201, від 25.04.2014 р. № 0000262201,-

В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.04.2014 р. № 0000272201, від 25.04.2014 р. № 0000262201. Позивач мотивує позовні вимоги тим, що Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972) за період вересень, листопад 2013 року; з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899) за період листопад - грудень 2013 року та формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік, за результатами якої відповідачем складено акт від 02.04.2014 року №14/14-09-22-01/36230520, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 238484 грн., у тому числі за вересень 2013 року у сумі 55126 грн., за листопад 2013 року у сумі 73125 грн., за грудень 2013 року у сумі 110233 грн.; п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого знижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 226560 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішенні від 25.04.2014 року №0000262201, яким приватному підприємству "Южноукраїнський комбінат харчування" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 339 840,00 грн., від 25.04.2014 року №0000272201, яким приватному підприємству "Южноукраїнський комбінат харчування" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 357 726,00 грн.

Приватне підприємство "Южноукраїнський комбінат харчування" вважає зазначені податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають нормам діючого законодавства та підлягають визнанню протиправними і скасуванню, з огляду на наступне.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та на подані до суду докази.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, посилаючись на те, що Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач) в ході проведення перевірки приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування» встановлено порушення п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 238484 грн., у тому числі за вересень 2013 року у сумі 55126 грн., за листопад 2013 року у сумі 73125 грн., за грудень 2013 року у сумі 110233 грн.; п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі-ПК України) від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого знижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 226560 грн., а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Южноукраїнський комбінат харчування" (далі-позивач) зареєстровано виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, як юридична особа 10.12.2008 року за №115251020000000430 (код за ЄДРПОУ 36230520), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.12 том І).

Позивач перебуває на обліку в Южноукраїнській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області в якості платника податків з 11.12.2008 року за №4459, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 29.10.20009 року №77/2910-12 (а.с.15 том І)

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі службового посвідчення серія МК №094967, виданого 29.03.2012 року Южноукраїнською об'єднанню державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Миколаївської області та наказу від 18.03.2014 року №132 головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області Васильєвою Іриною Василівною, інспектором податкової служби І рангу відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» (код за ЄДРПОУ 36230520) з правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972) за період вересень, листопад 2013 року; з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899) за період листопад - грудень 2013 року та формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік. За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено Акт від 02.04.2014 року №14/14-09-22-01/36230520 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» код за ЄДРПОУ 36230520 з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972) за період вересень, листопад 2013 року; з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899) за період листопад - грудень 2013 року та формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік), яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 238484 грн., у тому числі за вересень 2013 року у сумі 55126 грн., за листопад 2013 року у сумі 73125 грн., за грудень 2013 року у сумі 110233 грн.; п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями в результаті чого знижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 226560 грн. На підставі Акту перевірки від 02.04.2014 року №14/14-09-22-01/36230520 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішенні від 25.04.2014 року №0000262201, якими приватному підприємству "Южноукраїнський комбінат харчування" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток штрафних санкцій на загальну суму 339 840,00 грн.; від 25.04.2014 року №0000272201, яким приватному підприємству "Южноукраїнський комбінат харчування" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 357 726,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення - рішення від 25.04.2014 року №0000262201, №0000272201 були отримані позивачем нарочно 30.04.2014 року за вх.№06/59, про що свідчить підпис про отримання (а.с.16 том І). Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

На підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся, позивачем було надано до суду копії відповідних первинних документів, які були досдіжені судом, а саме:

- договори оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (а.с.73,77,83 том І);

- договір поставки від 11.11.2013 року №15/11 (а.с.87 том І), від 02.11.2013 року №10/05 (а.с.90 том І);

- договір про оренду державного нерухомого майна від 29.04.2011 року №РОФ-974 (а.с.93 том І);

- договір оренди транспортного засобу від 20.06.2011 року (а.с.96 том І);

- договір про оренду автомобіля від 01.04.2011 року №10/18 (а.с.97 том І);

- свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 18.05.2012 року (а.с.100 том І);

- договір на організацію лікувально-профілактичного харчування та продовольчого забезпечення персоналу ВП ЮУ АЕС від 26.06.2013 року №25/8634 (а.с.104 том І);

- акти здачі-приймання наданих послуг (а.с.110-117 том І);

- витрати позивача на організацію ЛПХ та продовольчого забезпечення працівників ВП ЮУ АЕС (а.с.102,118 том І);

- видаткові накладні, податкові накладні (а.с.119 том І), податкові накладні (а.с.141 том ІІІ, а.с.166 том ІV);

- платіжні доручення (а.с.223-233 том І);

- податкові декларації з податку на додану вартість приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" (а.с.234-250 том І);

- реєстри виданих та отриманих податкових накладних (а.с.9-97 том ІІ);

- накази на службове відрядження (а.с. 98-133 том ІІ);

- посвідчення про відрядження (а.с. 134-169 том ІІ);

- подорожні листи вантажного автомобіля (а.с. 170-212 том ІІ);

- оборотні відомість руху матеріальних цінностей (а.с.215-229 том ІІ, а.с. 9-141 том ІІІ);

- податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Греймаркет» (а.с. 230 том ІІ), ТОВ «Південь-Річмаркет» (а.с. 242 том ІІ);

- матеріальні звіти (а.с.67 том ІV), товарні звіти (а.с.79 том ІV);

- технологічні картки, калькуляційні картки (а.с.160 том ІV);

- звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (а.с.214 том ІV);

- квитанції до прибуткового касового ордера (а.с.250 том ІV);

- Витяг з ЄДР щодо ТОВ «Південь-Річмаркет» (а.с.29 том V);

- Витяг з ЄДР щодо ТОВ «Греймаркет» (а.с.36 том V).

Всі зазначені бухгалтерські та податкові документи були надані позивачем для проведення перевірки та відображені в акті перевірки але не були взяті відповідачем до уваги.

Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів у своїх контрагентів ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899), ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972) підтверджується зазначеними документами та фактом подальшого використання зазначених товарів у власній господарській діяльності (громадському харчуванні у значних обсягах).

Суд не приймає в якості належних доказів посилання Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області на копії актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899), ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972):

- Акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області від 14.03.2014 року №44/14-04-22-02/38693972 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972);

- Акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області від 25.02.2014 року №87/22-08/38936899 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899).

Вищезазначені акти підтверджують лише факти неможливості проведення перевірок податковими органами із різних підстав.

Крім того, відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 03.02.2009 року (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Суд також зазначає, що позивач та його безпосередні контрагенти ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899) та ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972), які виписали податкові накладні, були зареєстровані як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.11.2013 року №200148913, від 01.06.2013 року №200124982 (а.с.31, 35 том V).

На підставі вищевказаних доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899) та ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972) були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів безпосередніх партнерів позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Щодо порушень вимог п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, суд зазначає наступне.

Стяття 138 ПК України вказує, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інших витрат.

У відповідності до п.п. 14.1.27 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до вимог п.п.139.1.9, п. 139.1, ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Усі розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку є в наявності на підприємстві. Факту втрати, знищення чи порчі документів не виявлено. Усі документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства України. Відповідачем не було встановлено порушень в формуванні собівартості продукції, а отже підстави для застосування п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 ПК України відсутні. Оскільки придбання товару у відповідному періоді не викликає його неминучого використання у цьому ж періоді. Товар може зберігатися на складі з дотриманням термінів його зберігання, або використовуватися в господарській діяльності підприємства на протязі певного періоду часу. Згідно п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами. У всіх випадках взаємовідносин позивача з ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899) та ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972), останніми виписувались податкові накладні на кожну операцію. При цьому, податкові накладні були оформлені належним чином та не визнані недійсними ні податковою, ні судом. На момент їх видачі підприємства-постачальники були внесені до Реєстру платників ПДВ, а також мали свідоцтво платника ПДВ, які наявні в матеріалах справи Так, судом було встановлено, що для здійснення діяльності позивач використовує власні об'єкти, а також орендує нерухоме майно: - нежитлова будівля, цеху по виробництву м'ясних напівфабрикатів, загальною площею 1 744,2 квадратних метрів, відповідно до свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 18.05.2012 року №660; - нежитлові офісні приміщення, відповідно до договорів оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 06.05.09 року № 381/09, від 01.02.13 року № 392/13, від 01.01.13 року №379/13; - частина приміщень першого та цокольного поверхів (кафе) в будівлі палацу культури "Енергетик" площею 23,9 квадратних метри, відповідно до договору оренди державного нерухомого майна від 29.04.2009 року №РОФ-974. Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2013 року позивачем було укладено договір №25/8634 з Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі т.в.о. генерального директора Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (далі - ВП ЮУАЕС) на організацію лікувально-профілактичного харчування та продовольчого забезпечення працівників ВП ЮУАЕС (а.с.104 том І). Відповідно до умов зазначеного договору, позивач зобов'язується надати послуги по організації лікувально-профілактичного харчування та здійснювати продаж продуктів харчування та продукції власного виробництва, організовувати лікувально-профілактичне харчування та забезпечувати персонал ВП ЮУАЕС молоком. Для виконання умов договору на організацію лікувально - профілактичного харчування та продовольчого забезпечення позивачем було укладено договір постачання №15/11 від 11.11.2013 року з ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899) та договір постачання №10/05 від 02.09.2013 року з ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972). Відповідно до умов зазначених договорів, постачальники ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972) та ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899) зобов'язуються систематично постачати товари народного споживання. При цьому, номенклатура, кількість та ціна товару визначається при кожній поставці на підставі підписаної сторонами специфікації або поданої покупцем та узгодженої постачальником заявки і вказується в накладній. Постачання товарів здійснюється зі складу постачальника, автотранспортом покупця. В кожному випадку придбання товарів постачальниками виписувались видаткові та податкові накладні. Оплата товарів народного споживання здійснювалась в готівковій та безготівковій формі. В бухгалтерському обліку операції з придбання товарів отриманих від ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899) та ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972) відображено по рахунку № 631 "Розрахунки з постачальниками". Завантаження товарів здійснювалось на транспорт наданий підприємством, при цьому, отримання товару здійснювалось експедитором позивача. Крім того, щоразу експедитору видавались посвідчення про відрядження в яких контрагентами - постачальниками зроблені відповідні відмітки про прибуття у пункт призначення та вибуття з нього. На кожне відрядження бухгалтером виготовлявся звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт. Також, на підприємстві видавались накази про службове відрядження, які наявні в матеріалах справи. Відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013р. №11569/6/99-99-22- 01-03-15/1128 транспортною документацією підтверджуються операції по наданню послуг по перевезенню вантажів, а не факт придбання товару. При наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання в господарській діяльності, непред'явлення такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною підставою для невизнання витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей. Підставою для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої у відповідності з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної у відповідності з пунктом 198,5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Вищезазначене узгоджується з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року №207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні". Для підтвердження факту здійснення господарської операції, якщо товар було вивезено зі складу постачальника покупцем на умовах самовивозу, відповідно до зазначеного вище, товарно-транспортні накладні не вимагаються, так як товаросупровідними документами являється товарна (видаткова) накладна, яка містить всі необхідні реквізити, підписи і печаті продавця товару, що свідчить про факт передачі права власності на товар. Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується. Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, оспорюванні правочини між позивачем та його контрагентом щодо придбання та поставки товарів (послуг) не є нікчемними по закону, як стверджує відповідач.

Відповідачем не надано до суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня, як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів на підтвердження нікчемності укладених позивачем з ТОВ «Південь-Річмаркет» (код за ЄДРПОУ 38936899) та ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972) угод. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюванних правочинів.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008 року № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки від 02.04.2014 року №14/14-09-22-01/36230520 не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Крім того, в обґрунтування нікчемності правочинів відповідач посилається на акти інших податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Південь-Річмаркет» та ТОВ «Греймаркет».

В той же час, при складанні актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, податковим інспектором не досліджувались жодні первинні документи. У зв'язку з чим, було порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984. Висновки про укладення нікчемних правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючого і не підтверджуються достатніми та необхідними доказами, в тому числі первинними документами.

Крім того, згідно Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 року №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається з вимог Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Посилання відповідача на акти податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання є різновидом податкової інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань, право на збір якої передбачено ст.72 Податкового кодексу України.

Але, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, то за їх результатами не може складатись акт перевірки, тобто наслідками зустрічної звірки не можуть бути висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків та прийматись податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань.

Отже, висновки щодо нікчемності правочинів, що були зроблені на підставі таких актів перевірки є недопустимими та не можуть породжувати цивільно-правові наслідки про недійсність договорів.

Частиною 3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 25.04.2014 року № 0000272201, № 0000262201 є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2,7,8,9,14,70,71,72,79, 86, 94,103,128,158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.04.2014 р. № 0000272201, від 25.04.2014 р. № 0000262201 - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 25.04.2014 року № 0000272201, № 0000262201.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" судовий збір в сумі 1396 грн. (одна тисяча триста дев'яносто шість гривень), сплачений за квитанцією від 29.09.2014 року №NOKFK40237.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 26.01.2015 року.

Суддя Г.В. Лебедєва